Її багатство

Ця звістка відгукнулася болем у серці, - померла Галина Михайлівна Лактіонова. Вона завжди була уособленням любові до життя, і воно відповідало їй взаємністю. З юних літ і до останнього подиху вона була справжньою піонеркою, у найкращому сенсі цього слова, - тобто тією, що йде попереду. Надзвичайно енергійна, сповнена ідей і проектів, завжди готова підставити плече під хорошу справу.

Коло її життєвих інтересів простягалося далеко за межі професійної діяльності. Доктор педагогічних наук, професор, одна з найшановніших експертів у питаннях соціальної роботи і освіти дорослих, Галина Михайлівна щиро переймалася проблемами, здавалося б, не дотичними до педагогіки.

Скажімо, дізнавшись від соціологів, що менше 10% українських родин, зібравшись за святковим столом, співають народних і сучасних пісень, вона створює при Київському будинку вчителя клуби "Співоча родина" та любителів романсу. За два десятки літ їх існування на сцені перед ущерть заповненими залами побували сотні аматорських і професійних виконавців, а тисячі вдячних слухачів несли у свої домівки любов до рідної пісні.

Намагаючись розтопити кригу байдужості, залучити якомога більше людей до добродійства, Галина Михайлівна ініціює створення премії "За прагнення до милосердя". Головною умовою лауреатства в цій премії стали не суми, відраховані з особистих рахунків на доброчинність, а особиста активна участь у її здійсненні. Тим-то лауреати пишалися такою нагородою не менше, ніж одержаними згодом зірками Героїв України.

Добрим словом, теплою вдячністю згадуватимуть Галину Михайлівну випускниці започаткованої нею першої жіночої гімназії, численні учасники Всеукраїнського конкурсу "Разом!", присвяченого співпраці шкіл і родин у справі виховання дітей. Не переоцінити її внесок у створення дитбудинків сімейного типу, в родинному теплі яких відігрілися сотні сиріт.

Завжди з особливою вдячністю пам'ятатимуть Галину Михайлівну і дзеркальчани, адже впродовж багатьох років "Дзеркало тижня" було інформаційним спонсором усіх добрих її починань, долучаючись таким чином до конкретного благодійництва.

Хочеться згадати поетичні рядки, які стосуються Галини Михайлівни Лактіонової як мало кого іншого:

"В конце концов незаменимых нет", -

Как часто между толками иными

Мы слышим этот ложный трафарет,

В то время как мы все - незаменимы.

Чимало її колег – комсомольських функціонерів – пішли в бізнес. Дехто вже встиг свої мільйони промотати. Багатством Галини Лактіонової була безмежна щедрість її душі, яку без останку вона віддавала людям. І за це їй доземний уклін і вічна пам'ять.