Танець — Спогад — Переосмислення

ПІВДЕННОКОРЕЙСЬКИЙ ХОРЕОГРАФ ДА СОУЛ ЧУНГ РОЗПОВІДАЄ ПРО РОЗУМІННЯ ТАНЦЮ ЯК СВОЄРІДНОЇ МОВИ

"Батьки завжди бачили мене як мінімум перекладачем і постійно спрямовували у сферу практичну. Можливо, тому що вони казали "ні", я хотіла танцювати більше і більше. Добре пам'ятаю: в юності завжди прагнула робити щось особливе, відмінне від того, що ми бачимо щодня".

І досі горить у серці корейської танцівниці Да Соул Чунг прагнення боротися за свій життєвий вибір - мистецтво танцю. Хореограф, яка має за плечима не одну профільну освіту, участь у відомому німецькому театрі Піни Бауш, приїхала в Україну, аби поекспериментувати над власними спогадами і створити чуттєву постановку разом з українськими танцівниками.

Прагнення

Серед родичів Да Соул Чунг немає митців: її батько банкір, мама домогосподарка. А ще є сестра, яка захоплюється археологією. Обидві дівчини розкривають загадки: одна - з надр землі, інша - досліджуючи душі й рух.

У той час, коли однолітки йшли до звичайних шкіл, Да Соул Чунг - до школи мистецтв у Сеулі, де мала контемпорарі як основний предмет. Проте батьки наполегливо просили її покинути навчання. І тільки коли дівчина вступила до університету за спеціальністю "хореографія", змирилися з її вибором. Хоча їй так образливо було періодично чути: "Добре, кілька місяців повчишся, побавишся та й годі".

Але складнощі Да Соул Чунг лише загартовують. Вона отримала диплом бакалавра в корейському університеті і ще один ступінь у німецькому Ессені.

Шкільний учитель Да Соул Чунг, який і донині є її наставником, якось сказав: "Ти могла би танцювати у відомому театрі німецького хореографа Піни Бауш. Ти дуже жіночна, твоє виконання - спокійне і вдумливе". Звісно, дівчина бачила виступи Піни Бауш у Кореї в одному з арт-центрів, а ще багато про неї читала. Про німецьку засновницю нового напряму в хореографії, який є сумішшю танцю, акторської гри і чуттєвої експресії, справді багато пишуть і навіть знімають фільми. Приміром, стрічка Віма Вендерса "Піна" (2011) не тільки пояснює явище "танцювального театру", а й розповідає про його фундаторку. Через вісім років після передбачення свого викладача Да Соул Чунг приєднається до відомого танцювального театру Бауш. Попереду її чекали тури від Неаполя до Тайбея.

Подорож і краєвиди

Це її перший візит в Україну. Дівчина приїхала на прохання організаторів Фестивалю сучасного танцю Zelyonka Fest заради створення особливої постановки. Хореограф Антон Овчинніков розповідає: "Да Соул Чунг притаманна стилістика Піни Бауш. У її роботах все сприймається на емоційному рівні. Навіть якщо людина чогось не розуміє, то осмислює емоційно. Да Соул Чунг мотивує танцівників, з якими працює, відійти від своїх звичок - тільки так можна набути нової якості в танці". Ця постановка має особливе значення для неї. Дівчина багато уваги приділяє дослідженню способів запам'ятовування, тому, як це відбувається в мозку.

"Запах - це теж один зі способів запам'ятовування", - каже Да Соул Чунг. Цікаво, що за канву для постановки взято історію дядька танцівниці, який загинув, коли вона навчалася і працювала в Німеччині. Да Соул Чунг і до того довго не спілкувалася з родичем, бо вони жили в різних містах. Усе, що закарбувалося у пам'яті, - його запах. Навіть обличчя у спогадах нечітке. Хіба ж не дивно, що, згадуючи про когось, ми відчуваємо конкретний запах?

Ця історія дуже особиста. Проте з кожним її переосмисленням, сприйняття танцівниці стає легшим: "Звук, рух, жест - що завгодно може навіяти спогади, які ховалися глибоко у підсвідомості. Вони десь там, у твоїх думках. А крім того, мені цікаво, як змінюється особиста історія, коли ділишся нею з публікою. У процесі постановки я використовую й спогади інших танцюристів, котрі зайняті у виставі. І дуже цікаво спостерігати, як змінюється спогад для них і для глядачів…"

Після вистав Да Соул Чунг часто спілкується з публікою і завжди отримує різні історії сприйняття. У танцювальних виставах їй найбільше подобається те, що вони ніколи не бувають однаковими, бо танцюристи транслюють танцем щоразу трохи відмінні повідомлення.

Її роботи вільні, відкриті і щовечора можуть мати різні емоційні нюанси. Це більше колажі, шари історії, а не розповідь на кшталт "одного разу…".

Да Соул Чунг не мала часу сповна зануритися в українську атмосферу, бо здебільшого проводить час у театрі. У розмові про мистецтво (а воно часто є дуже потужною зброєю), запитую в неї про тему війни в танці, про її ставлення до подій в Україні. Да Соул Чунг проводить паралелі з подіями в Кореї 1950-х: "Вони також були пов'язані з ідеологією, боротьбою. Теж були присутні великі геополітичні сили. Такі події мене зачіпають - байдуже, де вони відбуваються. Ці теми, звісно, можуть розкриватися в танці, але не думаю, що танець - найбільш ефективний спосіб розповідати такі історії. До того ж важливо, як ти це робиш… Не так і легко знайти себе в танці".

Da Soul Chung from dasoul on Vimeo.

Для неї відчувати себе в танці - це як отримати друге життя. Усім, хто захоплюється танцем, кореянка радить постійно експериментувати зі стилями - тільки так можна знайти саме те, що підходить найбільше. Треба випробовувати себе до знемоги. Свого часу вона раптом усвідомила, що вимоги в хореографічній школі її дуже обмежують. Там усе надто визначено - лише балет і модерн. Ніхто тоді не наштовхнув її на ідею спробувати щось нове. Нині ж дівчина почала захоплюватися й особливою естетикою народного танцю, якої раніше не помічала.

Під час майстер-класів для Да Соул Чунг головне бути природною - їй легше розпалювати в артистів цікавість до свого стилю через прості речі. В Україні модерн більш технічний, і тому кореянка пробує показати інший підхід. Після випуску з університету Да Соул Чунг багато працювала як танцівниця-виконавиця, а тепер хоче, щоб почули її голос як хореографа-постановника: "Є корейська, є англійська... А для мене танець - це така сама мова".