Найнезвичайніший творець роботів

Нинішнього року світова спільнота відзначає 125-річчя від дня народження одного з найзагадковіших і найцікавіших письменників ХХ ст. - чеського драматурга, фантаста, журналіста, автора гумористичних оповідань Карела Чапека.

До речі, 2015-й можна назвати рекордним "роком фантастів" - цього року відзначаються ювілеї Айзека Азімова, Гаррі Гаррісона, Сергія Дяченка, Аркадія Адамова, Рея Бредбері, Аркадія Стругацького і Єремія Парнова…

Карела Чапека не можна назвати фантастом чистої води - він працював у багатьох жанрах, але саме твори з елементами фантастики принесли йому світову популярність: п'єса "Засіб Макропулоса", романи "Фабрика абсолюту" і "Війна з саламандрами".

До речі, народженням слова "робот" ми зобов'язані не Айзеку Азімову, який сформулював три закони робототехніки, а саме Карелу Чапеку. А з'явилося воно вперше в його п'єсі "Россумські універсальні роботи" ("Р.У.Р.").

Карел і його брат Йозеф, співавтор і художник п'єси, ввели в сценарій штучно створених людей і назвали їх "лаборами", від латинського слова labor (робота). Карелу ця назва не подобалася, і тоді брат, який оформляв декорації, запропонував назвати цих штучних людей словацьким словом, що має таке ж саме значення (чеською "робота" - práce, а robota означає "каторга", "тяжка робота", "панщина"), з чим Карел і погодився.

Цікавий і той факт, що перші "роботи" Чапека були не механічними, із запчастин, а з протоплазми, тобто прообразом біороботів майбутнього і відрізнялися від людей тільки відсутністю почуттів. Жорстока експлуатація роботів, як водиться, закінчилася повстанням, а на згадку про винахідника слова "робот" творці анімаційного серіалу "Футурама" назвали заселену роботами-людиноненависниками планету "Чапек-9"…

На батьківщині письменника, в невеликому чеському містечку Стара-Гуть (Stara Hut) є дивний музей братів Карела і Йозефа Чапеків.

Саме в цьому будинку прожили щасливих 3 роки Карел Чапек зі своєю дружиною, акторкою Народного театру Ольгою Шайнпфлуговою - з 1935-го по 1938-й. Уже понад 20 років музеєм керує Крістіна Ванєєва, і щоразу вона щиро ділиться унікальними, маловідомими фактами з життя письменника.

Музей відкрито в будинку, що його подружжя отримало як весільний подарунок для довічного мешкання з можливістю реконструювання та вдосконалення, чим радо й зайнялася подружня пара.

Екскурсовод Дана Послушна, що працює в музеї понад
30 років, показує відвідувачам особисті речі Чапека - дві підкови, які письменник приладнав на порозі будинку, камін, створений за його проектом, шахи, валізу, його робочий стілець за письмовим столом і крісло зі спеціальними подушками для хворої спини…

Тут усе дихає світом письменника-фантаста, а він був людиною незвичайною, про що свідчать дивні факти й історії, котрі супроводжували його впродовж усього життя і навіть після нього.

Хіба не дивний сам собою факт, що в автора "Засобу Макропулоса" був "двійник" - попередник, який жив із ним в один і той самий час, повний тезко, письменник Карел Матей Чапек, що підписував свої твори "Карел Чапек"?

Ба більше: вони співпрацювали в одній редакції газети Národní listy, де Карел Матей публікувався з 1900 р.

Але після того, як у 1918-му в редакції з'явився повний (з урахуванням зміни імені) тезко Карела Матея, тоді значно менш відомий письменник Карел Чапек, старший колега, щоб уникнути збігів, змінив прізвище, взявши псевдонім Чапек-Ход - за назвою своєї малої батьківщини Ходско й субетнічної групи чехів - ходи.

Наявність "двійника", очевидно, пригнічувала й молодшого Карела Чапека, який розповідав сестрі Гелені про відмінності свого художнього методу від натуралізму Чапека-Хода.

Ще одна дивна історія пов'язана з останніми днями життя письменника.

Згідно з офіційною версією, Чапек пішов із життя 25 грудня 1938 р., незадовго до фашистської окупації Чехословаччини. Слабке здоров'я письменника-антифашиста підірвали події у світі (Мюнхенська змова) та застуда, отримана під час робіт із ліквідації повені.

Однак існує легенда, яка розповідає, що він усю ніч молився в соборі святого Віта за порятунок своєї країни, під чого застудився й занедужав.

Молитви не врятували Чапека, але захистили від катівень гестапо: фашисти прийшли заарештувати його через 2 місяці після смерті письменника. Сумної долі не зміг уникнути його брат Йозеф, замучений нацистами в концентраційному таборі Берген-Бельзен.

Архів письменника теж спіткала незвичайна доля, - його сховала вдова, Ольга Шайнпфлюгова, в саду садиби Стрж у селі Стара-Гуть (поблизу містечка Добржиш, за 35 км південніше Праги), де письменник провів останні 3 роки життя, й архів виявили тільки після війни.

Гуляючи залами невеликого музею Карела Чапека в містечку Стара-Гуть, дивуєшся кількості зібраних тут видань його творів - це ранні оповідання "Прості мотиви" й "Історії фей", опубліковані спочатку в місцевій газеті Nedele, а пізніше видані у збірках "Сад Краконоша" (1918) і "Сяючі глибини" (1916). До речі, перші твори Чапек почав писати в 14 років у співавторстві з братом Йозефом.

В експозиції музею - перший знаменитий роман письменника "Фабрика абсолюту". Його сюжет розвивається на стику релігії та філософії, про винахід вічного двигуна і появу його побічного ефекту, названого "чистий дух - Абсолют". Ще один великий твір письменника - "Кракатит" - роман-застереження, в якому чеський учений створює атомну бомбу й розчаровується в результатах.

Тут-таки вершина його творчості - гучний роман "Війна з саламандрами". На думку багатьох літературознавців, прототипом Андреаса Шульце, Верховного саламандра, став Адольф Гітлер. У тексті це прямо не вказується, але наприкінці є авторська ремарка, що Шульце під час Першої світової служив фельдфебелем. Гітлер, як відомо, у Першу світову був єфрейтором…

Письменник усе своє життя працював журналістом. Спочатку - в "Національній газеті" (Národní listy), а з 1921-го й до кінця життя - культурним і політичним редактором у газеті "Народні новини" (Lidové noviny). Він отримав ступінь доктора філософії, був номінантом Нобелівської премії з літератури у 1936 р., засновником і першим головою Чехословацького пен-клубу (в 1925 - 1933), членом комітету Ліги націй з літератури й мистецтва (з 1931-го), а 1935-го висувався на посаду президента Міжнародного пен-клубу Гербертом Уеллсом, який бачив у ньому свого наступника. Слабке здоров'я не дозволило Чапеку прийняти цю посаду (він був навіть звільнений від служби в армії), але всю свою енергію письменник спрямував у русло творчості, - за 22 роки письменницької праці він написав
44 книжки!

На батьківщині його пам'ятають як добру, веселу, захопливу людину.

Письменник був дуже влюбливий - перше кохання до Ганни Непереної прийшло до нього у 15-річному віці, в 17 років він захопився танцівницею Герміною Бергеровою, а в 19 - Лібушою Солперовою. Пізніше, в 30-річному віці, в ньому боролися почуття до Віри Грузової (вона була його любов'ю й літературною музою) та її суперниці Ольги Шайнпфлугової - акторки Празького "Tеатру на Виноградах", з якою він познайомився 1920 р. У 1935-му вона стала його дружиною.

Його захопленням "всередині" великої літератури було гумористичне оповідання, завдяки якому він відомий широкій читацькій аудиторії. У рейтингу письменників-гумористів малої форми Чапек зазвичай серед трійки лідерів разом із Чеховим та О.Генрі.

Можна тільки дивуватися, коли він встигав займатися всіма своїми незліченними захопленнями. Живописом (брат познайомив його з багатьма представниками чеського модернізму), фотографією (його книжку фотографій "Дашенька, або життя цуценяти" найбільше публікували в Чехословаччині тих років), тваринами (книжка "Мінда, або Про собаківництво" та багато ін.). Чапек колекціонував килими й був фахівцем у царині килимознавства (оповідання "Рідкісний килим" та "Схід"), вирощував кактуси (оповідання "Викрадений кактус" і "Про любителів кактусів"), збирав платівки з музичними творами з усього світу…

На батьківщині ювілей письменника не пройшов непоміченим: 20 січня у Празі відбувся літературний вечір пам'яті творчості Карела Чапека, підготовлений Європейським конгресом літераторів, який очолює наша землячка, поетеса, співачка й композитор Ірина Силецька.

В Україні ювілей чеського письменника теж відзначали, - в обласній бібліотеці Запоріжжя відбувся літературний вечір з участю громадської організації чехів "Богемія".

Творчість Карела Чапека нині актуальна як ніколи, - світ знову нестабільний, як це було в роки його життя та творчості: у Європі йшли війни, в Чехії панували Габсбурги. У цей період Чапек написав свої "Болісні оповідання", а згодом, коли
1925 р. в Чехії з'явилася національна фашистська партія, Чапек, за натурою антифашист, написав свою знамениту "Війну з саламандрами". Сьогодні люди в різних країнах читають і перечитують спадщину цього дивного письменника.