На Черкащині посадовці вчаться спілкуватися з ветеранами

Останні роки стали серйозним випробуванням для нашої країни. Російсько-українська гібридна війна, яку керівництво нашої держави визначило як АТО, розділила Україну на два виміри. Частина суспільства живе в спокійному мирному середовищі, частина - у війні. І якщо іще рік тому на ветеранів-атовців більшість населення країни дивилася з повагою і вдячністю, сьогодні, зустрічаючи людей у камуфляжі, ми відвертаємось або опускаємо очі. Те саме відбувається не тільки на вулиці, а й у державних установах, які надають послуги ветеранам і їхнім родинам. Мирні люди втомилися від нестабільності, новин з фронту і камуфляжного кольору. А як воно їм, атовцям, у ворожому мирному середовищі? Отже, нині ми маємо справу із серйозною проблемою: як навчитися жити з людьми, чиї тіла і душі обпалила війна.

На Черкащині допомога ветеранам стала провідним напрямом роботи Черкаського обласного центру соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді. Із часом працівники центру зрозуміли: щоб якісно надавати соціальну допомогу людям, які брали безпосередню участь у бойових діях, потрібно мати спеціальну фахову підготовку. На жаль, чимало посадовців не надають цьому значення.

"Торік після розмови з одним з чиновників у мене з'явилася ідея створити тренінг для тих, хто працює з ветеранами, - розповідає начальник відділу організаційно-правової роботи Черкаського обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Людмила Михайлівна Пона. - Він тоді сказав: "А чим атовці кращі за мене?" Він не розумів, що вони не кращі, вони - інші".

По крихтах Людмила Пона збирала інформацію про те, як змінюється психіка людини, що пройшла війну. Шукала в матеріалах військових психологів Дейва Гроссмана і Френка П'юселіка оптимальні стратегії ефективної взаємодії з такими людьми, консультувалася з психологами щодо методик профілактики професійного вигорання при спілкуванні з атовцями. Далі була плідна співпраця з психологом Андрієм Козінчуком, який свого часу особисто пройшов горнило російсько-української війни, а тепер надає психологічну допомогу побратимам з усієї України. "Крім того всього, я включила в семінар документальні й художні відеоматеріали, - розповідає Людмила Михайлівна, - правдиві історії своїх знайомих, друзів".

Згодом семінар-тренінг "Особливості надання соціальних послуг учасникам АТО" був включений до плану роботи обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді і проведений в
11 районах Черкаської області. "Ми працюємо в усіх організаціях, що хоч якось пов'язані з наданням послуг ветеранам, - пояснює Людмила Пона. - Збираємо окремо керівників, потім у кожній з установ проводимо семінари з працівниками. На всіх без винятку заходах люди реагують дуже емоційно, часто плачуть. Майже завжди я бачу велике здивування присутніх, бо вони не знали й не задумувалися, наскільки серйозні фізіологічні і психологічні зміни відбуваються з людиною під час бойових дій і як насправді війна змінює особистість. Так, вони починають розуміти, чому ветерани інші..."

Актуальність і необхідність тренінгу "Особливості надання соціальних послуг учасникам АТО" важко переоцінити. Тільки в Черкаській області ветеранів, з якими працюють центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, є близько 6 500 осіб. Семінар-тренінг наразі пройшли близько 300 працівників найрізноманітніших установ, які працюють з тими, хто брав участь у бойових діях. Серед них - керівники районних і міських державних установ, голови територіальних громад, заступники голів районних і міських адміністрацій, фахівці з соціальної роботи. "І ми підемо далі, - ділиться планами на майбутнє Людмила Пона. - Будемо працювати з дружинами ветеранів, бо їм також потрібна допомога в плані навчання конструктивної взаємодії з чоловіками-атовцями. Я знаю, що неможливо змінити людей і простір навколо себе одним махом, але я хочу, щоб ми всі зрозуміли, що вже не зможемо жити так, як раніше. Адже маємо проблему на 40 років уперед. І нам усім треба змінюватися..."

Справді, без змін не обійтися. До речі, в США є департамент у справах ветеранів, який слідкує за тим, що відбувається з людьми після війни, надає психологічний і наглядовий супровід, веде статистику. Саме цей департамент підрахував, що за рік в Америці стається понад 7000 суїцидів серед колишніх військових - це 22 трагедії щодня.

Чому люди, яким вдалося вижити в екстремальних умовах війни, не можуть пристосуватися до мирного середовища? Чому ті, хто в окопах під кулями переоцінив свої життєві цінності, втрачають гідність і жагу до життя, перебуваючи серед тих, хто війни не пізнав? Можливо, це через байдужість до них і через те, що ніхто навіть не намагається їх зрозуміти?

В Україні ветеранами опікується Міністерство соціальної політики, відповідні служби на місцях обслуговують майже 108 тисяч ветеранів і їхніх родин. Чи можливо якісно надавати послуги людям, чиї тіла і душі понівечені війною, без спеціальної підготовки? Навряд. Адже робота з ветеранами - це не просто додатковий напрям діяльності, це наднавантаження. Тому психологічна підготовка посадовців, які надають послуги ветеранам, реально необхідна.

Прикро, що унікальний тренінг Людмили Пони проводиться лише на Черкащині. Маємо надію, що із часом інформацією і досвідом Черкаського обласного центру соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді зможуть скористатися працівники державних установ, які обслуговують ветеранів по всій Україні.