Головна погода в домі

Уже десять років Україні про погоду розповідає Габріелла Массанга. Скільки трансформацій відбулося у нашій бурхливій країні за цей час? Вирували революції, змінювалися президенти, будували нове укриття над ЧАЕС, пережили (кожного разу дивувалися) найбільші обвали гривні… Ви пам'ятаєте цей пасаж від Ліни Костенко? "Пресу облягли "темники". У самому слові є щось темне, ніби це не від тем, а від темнощів, темноти. Але раптом на телебаченні з'явився Канал чесних новин…У Києві він ще тримається. Журналісти молоді, сміливі, я вже дивлюся тільки цей альтернативний канал. А ще мені там подобається типова афроукраїночка Габріелла Массанга. Вона з таким темпераментом розказує про погоду, такою органічною українською мовою рекламує якусь "Плацент-формулу", біжутерію, цілющі квіти альпійських лук. І на завершення з легким відтінком ностальгії додає: "А на африканському континенті тепло", - писала вона в "Записках українського самашедшого". І нехай мовчать російські ЗМІ про "український націоналізм", коли Габріелла виходить на голубі екрани.

Шлях цієї дівчини по життю доволі неординарний. Яна (а саме таке її справжнє ім'я) народилася 1983 року в Києві, але дитинство провела на Черкащині. Батько її Габріель Массанга навчався в Україні і покохав матір Яни. Утім, жінка не захотіла переїжджати до Конго - так молода пара розсталася. Зараз, після багатьох років пошуків, Яна знайшла свого рідного тата і підтримує з ним зв'язок, хоча до Африки так і не змогла поки втрапити.

"Кожний ранок ми розпочинаємо з Габріеллиної усмішки: вмикаємо телевізор і дивимося прогноз погоди", - розповідають дідусь Євген Кіндратович і бабуся Марія Миколаївна. Саме вони виховували майбутню телезірку, тому що мама свого часу поїхала працювати на Сахалін.

Дивно, але свою неординарну однокласницю діти в школі любили і не ображали. Дитинство в неї, як запевняє дівчина, було гарне й веселе. "У школі я була одна така, і дітей в селі взагалі було мало. Тому мене ніхто не дражнив за колір шкіри. Навпаки, зі мною всі хотіли гратися, бо я була незвичайною, в мене було цікаве волосся. До того ж мені бабця його завжди заплітала бантиками, а мама постійно привозила (бо працювала в морі) речі з-за кордону, які тут були у страшному дефіциті", - розповідає Габріелла. Вона каже, що завжди була, наче лялька, і їй через те постійно щось дарували. Приміром, чоловік, який завозив продукти в магазин, повсякчас тишком давав їй солодощі.

Утім, дитину все ж питали однолітки: чому вона така смуглянка? Габріелла не губилася від таких шпичаків і завжди знала, що відповісти: так засмагла на сонці. Крім того, вона у школі завжди була лідером, записувалася до різноманітних гуртків - співів, танців… Брала участь у всіх святкових постановках.

Акторська стежина

Така активність, зрештою, приводить її до столиці - дівчина вступає до Київського університету туризму, економіки і права. Проте, провчившись там рік, розуміє свою хибу у виборі навчального закладу і переходить до Київського національного університету культури і мистецтв. Її не полишає мрія дитинства - стати відомою, а до цього краще прийти через акторську стежину.

Та все це буде згодом, а поки Массанга йде у моделі. "Напевне, всі гарні довгоногі дівчата потрапляють в модельний бізнес, - каже вона. - Мене запросили пройти спеціальну школу. Далі були покази і навіть перемоги в декількох конкурсах, але надовго на цій ниві я не затрималась". Певно, що не затрималась! Адже її майже одразу (після школи телебачення і дикторських курсів) беруть на роботу ведучою погоди. На цій посаді вона працює і досі. Зараз Габріеллу запрошують на покази мод хіба що як відому особу, аби привернути увагу до заходу.

Після завоювання "місця в погоді", не втрачаючи своєї шкільної активності, Габріелла починає співати у гурті "Тріші". Звісно, високим мистецтвом це назвати важко, і в оперу дівчат би точно не пустили, проте народ їх полюбив. А вони, своєю чергою, завзято співали про місячні ночі: "В эту лунную ночь я твоя. Эта лунная ночь для тебя. В эту лунную ночь все девчонки страны для любимых мужчин рождены...".

Зрештою, обхідними шляхами, але Габріелла таки дістається до своєї мрії - кінематографа. "І хоча кажуть, що мрії не збуваються, мій приклад доводить, що це не так", - каже вона.

Хоча дівчина акторської майстерності не вчилася. Були заняття в модельній школі, а так - це гени і, мабуть, природа. Напевне, це зародилося ще в дитинстві, коли вона ставила собі вдома спектаклі. "Все просто: людина або боїться камери, або ні. Я, наприклад, камери не боюсь, не боюсь чужих людей за кадром. Відчуваю себе в цьому як риба в воді", - пояснює Массанга.

У її фільмографії такі стрічки, як "Діва ночі", "Червоні перли любові", "Лист очікування", "Нахаба". В них у дівчини другорядні ролі, але в останньому міні-серіалі Габріелла з'являється в кадрі вже помітно більше. Хоча їй не подобається, що героїнь їй поки виділяють, лише акцентуючи на гарній та екзотичній зовнішності.

Патріотизм і нахабність

Гадаю, варто зупинитися на "Нахабі". Це російсько-український серіал, який ще рік тому транслювався на каналі "Україна" (!) і тоді ніби й не викликав великих зауважень. Але сьогодні, зважаючи на воєнні дії на Сході та викриття багаторічної російської пропаганди на території нашої країни, з'явилися нові аспекти дискурсу, які варто розібрати. По-перше, серіал починається і закінчується гімном Росії (героїня Габріелли теж співає наприкінці, приклавши руку до серця). По-друге, усе сприймається крізь призму "православної свідомості", і декілька героїв протягом стрічки не раз це підкреслюють. По-третє, героїню Габріелли Сніжану - ще ж ім'я яке обрали для темношкірої дівчини - постійно шпиняють через її зовнішність, акцентуючи на її нібито "африканському походженні", яке може принести "якусь заразу" і таке інше. "Але ж це комедія! - говорить Массанга. - Це все для жарту. І якби я постійно звертала увагу, наприклад, на погляди на вулиці, що про мене говорять за спиною, то було б по життю набагато важче. Та й усім подобатися неможливо. Крім того, життя героїні жодного стосунку до мого реального життя не має. Мені просто цікаво грати різні ролі і я б хотіла, щоб їх у мене було більше. Хочу знову спробувати себе в комедії, а ще - в романтичному фільмі". Зрештою, комусь це подобається, хтось дивиться на це критично, а хтось захоплюється мужністю дівчини, що наважилася на роль у стрічці.

На запитання, чи зіграла б вона зараз (з огляду на війну України з Росією) таку роль, відповідати не хоче, бо ситуація складна. Тим паче, що багато її родичів живе в Росії. З ними політику не обговорюють, аби не сваритися.

Взагалі, Габріела без вагань каже, що патріотка своєї країни. "Я тут народилася, і це моя країна. Мені дуже шкода, що така багата і квітуча країна зараз у стані війни. Я нікуди звідси не хочу їхати, мені тут комфортно. Хочу пишатися разом із сином своєю державою", - каже вона. Я питаю, звідки в неї така гарна українська мова. На моє банальне запитання каже - "з дитинства!"

- А чому багатьом політикам не вдається її вивчити? - питаю.

- Гадки не маю. Хто хоче вивчити - вивчить. Напевне, не хочуть, - відповідає.

Нещодавно Габріелла допомагала продавати (і сама купувала) футболки Ольги Дворянської. Акція називалася "Відкриємо серця", а усі гроші підуть дітям із зони АТО.

Поза роботою… В Габріелли мало часу на такі часово-просторові прогалини. Але коли вони все ж є і, якщо дівчина не заклопотана сімейними справами, вона ходить до спортзалу, аби щодня на екрані з'являтися перед нами у найкращій формі. А ще вечорами вигадує різні теми для авторської програми "Мамина школа". Для неї це і робота, і хобі.

"Сьогодні була зйомка про одяг під час вагітності: як бути модною і стильною у цей період", - розповідає Габріелла. У вихованні ж дітей дає такі поради: їх не можна обманювати, з ними завжди потрібно домовлятися, дітям побільше треба читати і водити їх у різні гуртки. Її маленький Тимофій ходить на плавання, ходив на ліплення з глини, зараз у нього - курси англійської.

- Мам, я все! - каже хлопець, сигналізуючи, що його трапеза вже закінчилася і можна йти.

- Він також любить грати в шахи…

- Люблюююю! - кричить Тимофій.

- ... тож учителі радять віддати його ще у цей гурток.

Габріелла - мати доволі вимоглива, і поки ми сидимо, не дає синові поводитися на свій манер. "Зате він знає дисципліну", - пояснює вона.

Сьогодні для своєї дитини дівчина найбільше прагне миру в країні. Їй хочеться спокійного неба над головою, щоб усі порозумілися одне з одним і щоб Україна була єдиною країною. Певно, так і буде. Ми ж недарма - точно не дарма! - стільки пережили.

"Сніг. Налипання мокрого снігу. Димлять польові кухні. Люди гріються в автобусах, молодь танцює. На екрані Габріелла Массанга рекламує шубки, і від її африканського вигляду стає тепліше. Кияни приносять зимовий одяг, наливають з термосів гарячий чай. Мій сусід, отой старенький єврей, приніс булочки й сигарети, помахав мені помаранчевим прапорцем. Підвезли дров. Якась фірма подарувала валянки свого виробництва, тверді, повстяні...

Барабани б'ють, машини клаксонять, стрічки розвіваються - свобода!" -яким солодким словом вміє поманити Ліна Костенко.