Фантазії та реальність Миколи Ярликова

Згідно з опитуваннями, 65% українців віком 14-35 років хочуть виїхати за кордон тимчасово або назавжди, писала газета "Експрес". І додавала, що, за розрахунками, в літні місяці 2016 року за кордоном опиняться понад 5 мільйонів українців - більш як половина нинішнього трудового потенціалу України.

Усі вони працюватимуть на економіку чужих країн. Європейці визнають, що не можуть обійтися без наших як кваліфікованих робітників, так і фахівців високого рівня. Неважко зрозуміти, що міграційні настрої в наступні роки тільки посиляться. Причому виїжджатимуть найталановитіші… Ці факти згадалися мені під час однієї зустрічі в аеропорту.

Виліт літака з Цюріха затримувався. Я знайшла вільне місце в залі й сіла, поглядаючи на табло. Поруч сидів юнак. Він щось тримав у руці і час від часу розглядав ту штучку. Я не одразу звернула на неї увагу. Але, придивившись, була вражена.

Застигла краса

- Що це? Троянда? - запитую сусіда, який назвався Миколою.

- Так, натуральна. Везу в Київ, у подарунок коханій.

Троянда й справді була гарна: мідно-червоні пелюстки вабили погляд.

- Але чому вона тверда? І якось дивно блищить…

Якщо ви далекі від фізики й хімії, то слова "гальванопластика" чи "електроформінг" вам мало що скажуть. Зате раз побачивши витвори майстрів, що виконані в цій техніці, ви точно почнете прикрашати свій побут дивовижними речами, які інакше як чудом і назвати не можна.

Гальванопластика - відкриття фізика Моріца Якобі. Він знайшов спосіб електролітичного отримання копій предметів у металі, що набуло найбільшого поширення в техніці, а також при виготовленні копій ювелірних виробів і невеликих скульптур.

От і троянда, про яку мені розповів Микола, зроблена шляхом осадження на квітку найтоншого шару міді. Усього 0,25-2 мм. Але поверх нього можна ще нанести хром, нікель, срібло, золото або платину. Тобто створити нестандартні ювелірні прикраси й предмети декоративно-прикладного мистецтва з найвищим художнім ефектом.

Містечко Хоенемс

Микола Ярликов - із селища Озерне під Житомиром. Закінчив хіміко-технологічний факультет Київського політеху. Він виявився здібним студентом - інакше його не відправили б на практику до Німеччини. Благо, німецьку й англійську він знає досконало. А коли отримав диплом за спеціальністю "Технологія електрохімічних виробництв і захист металів від корозії", почав працювати в Монетному дворі Національного банку України.

- Але мій викладач раптом повідомив, що австрійська фірма Сollini, яка має найбільше гальванічне виробництво у світі, шукає талановитого хіміка, - розповідає Микола. - Я їздив на кілька співбесід до представника фірми. Ми довго розмовляли англійською. Зрештою він сказав, що бере мене. Так я опинився в невеликому містечку Хоенемс, що в знаменитій і дуже престижній землі Форарльберг.

Цікаве в неї розташування, - продовжує Микола. - Поруч Швейцарія, Франція, Німеччина, Ліхтенштейн. До Швейцарії мені пішки йти хвилин десять, до Німеччини - 20 хвилин автомобілем.

Усе це добре, тільки відірваний Микола від рідних і друзів. Додайте сюди й те, що жителі західних країн, як помітив мій співрозмовник, не вміють дружити так, як дружимо ми. Вони не пускають до себе в душу. Хоча зовні дуже милі й люб'язні.

Ярликова на фірмі Сollini цінують і поважають. Він за своїм профілем там єдиний фахівець дуже високого рівня.

Достатньо сказати, що бритви Gillette, шарніри для меблевого виробництва, різні електронні пристрої, акумулятори для телефонів, комп'ютерів, автомобілів тощо покривають захисним шаром саме на фірмі Сollini. Тут-таки на поверхні наносять і дорогоцінні метали. Власне, усім цим займається Микола. Нудьгувати нема коли.

Вечорами, коли всі розходяться по своїх домівках, Микола надовго затримується у своєму кабінеті - і роботи багато, і поспішати нікуди…

Березові листочки

Ще навчаючись у виші, Микола, звичайно, чув, що за допомогою електроформінгу можна покривати міддю, сріблом, золотом будь-які поверхні.

- Наприклад, скло, гіпс, камінь, тканину, шкіру, - розповідав хлопець. - А також листя, квіти і навіть метеликів, жуків, бабок. Виходять незвичайної краси прикраси й декоративні елементи.

І якщо раніше Микола цим не займався, то якось самотнім вечором захотів розібратися, як це все робиться. Перше, що він вибрав, були листочки берези.

Вийшло чудово. Потім Микола узявся за складнішу річ - троянду.

- Це дуже скрупульозна робота, - розповідає. - Треба мати велике терпіння, бо спочатку слід виконати підготовчий процес, тобто зробити квітку такою, щоб вона проводила струм. Жодна рослина, як відомо, струму не проводить. Тому спочатку наносимо провідний шар - а це дуже складно й довго. Інша робота теж розбита на кілька стадій.

- Скільки часу пішло на трояндочку?

- Якщо робити її не відволікаючись, то днів три-чотири. Коли я зробив перші листочки, то дуже радів, що в мене все вийшло. Потім сам собі ускладнював завдання і відчував іще більше задоволення. Звичайно, були й невдачі. Та все одно мені це подобається. Це найпростіший спосіб абстрагуватися від усього.

У колекції Миколиних робіт - бабка завдовжки 10 см, покрита шаром міді, сережки з покритих мікронним шаром металу листочків берези, намисто. Скляний свічник - одна з останніх робіт.

- Осадженням металу на скло поки що ніхто не займався, - каже Микола. - Я наносив на нього візерунок з міді. Пробував і на камінчики, але скло мені подобається більше.

- А де ти береш ідеї для своїх робіт?

- Усе залежить від настрою.

Продажем своїх виробів майстер не займається. Хоча на Заході така новинка могла б бути оцінена дуже високо. Та ж таки трояндочка - 50-60 євро.

Микола робить такі штучки для знайомих і друзів. Якось до нього звернулися колеги з проханням виготовити подарунок на ювілей великого начальника - покрити металом його кросівки. Він спортсмен, захоплюється бігом.

Хлопець узявся за роботу. Було непросто. Одне діло - невелика бабка, інше - кросівка 42 розміру. Зробив її на підставці. Кросівка, повністю покрита шаром міді, важить понад п'ять кілограмів. Осадження металу на такий великий обсяг забрало багато часу. Потім Микола шліфував кросівку, полірував, зробив темну патину, начебто взуття старе. Десь затемнював, десь висвітлював міддю. Використовував зелену мідну патину, коричневу, чорну. Ефект був приголомшливий!

Фото на металі

Літографія - друге хобі Миколи. Якось він познайомився з одним місцевим художником і побачив, як той робить принти для літографії. На пластину наносить спеціальний шар, який не розчиняється в кислоті. Голкою видряпує малюнок на пластинці. Потім витравлює. Далі змиває цей шар і наносить фарбу. Накладає, притискаючи, на папір - і отримує відбиток.

Микола сказав йому, що є простіший спосіб. Не треба нічого видряпувати, пластини можна робити за допомогою фоторезисту. Точність - стовідсоткова, і зображення чіткіше.

Літографія стала наступним етапом розвитку творчості Миколи. Коли колеги побачили його роботи, то вирішили організувати першу виставку - у рамках компанії Сollini. Зробили фото виробів і вивісили в залі для нарад.

А кохана дівчина, якій він віз троянду, - киянка. Вона підприємець. І теж успішний. Чи не залишить і вона батьківщину слідом за Миколою, щоб на чужині без перешкод розвивати свої сміливі творчі ідеї?