Андрей Шептицький. "Усі, скільки нас є, мусимо зробити все, щоб помиритися і в собі самих побороти дух розколу і ворожнечі проти братів"

Давид Бен-Гуріон, людина, котра відіграла одну з ключових ролей у створенні Ізраїлю, казав: "Батьківщину не дають і не отримують у подарунок, не здобувають у результаті політичних угод, не купують за золото і не завойовують кулаками. Її будують у поті чола".

Саме це робив Андрей Шептицький, 43 роки перебуваючи на чолі УГКЦ. Йому не судилося дочекатись незалежності України, але він робив усе можливе, аби її наблизити. Не отримавши міжнародної підтримки в цій справі, митрополит спрямував усі зусилля на піклування про свій народ. "Я справді не лікар, ані хлібороб, ані політик, але я Ваш батько, а батькові не байдуже те, що його дітей живо обходить", - казав Шептицький. Він допомагав бідним та сиротам, дбав про освіту, вкладав великі кошти у розвиток культури, сприяв відкриттю та роботі банків. Людинолюбство Андрея Шептицького не закінчувалось на його прихожанах. У період пацифікації митрополит захищав православних, а під час Другої світової війни переховував євреїв. У 1932–1933 рр. він намагався передати продукти на Східну Україну, але радянська влада, заперечуючи наявність голоду, не прийняла їх.

Під час великодніх свят цікаво згадати бачення Андреєм Шептицьким майбутнього Української держави. Крім того, у 2015 р. Україна відзначає 150-річчя від дня народження митрополита. Чималу роль у будівництві держави він покладав на духовенство, а також на такі соціальні інститути як родина та громада. Свої настанови для державотворців митрополит виклав у праці "Як будувати рідну хату". Він написав цю статтю у грудні 1941 р., під час активного розгортання Другої світової війни. Це нагадує умови, в яких тепер перебуваємо ми.

Фундамент

Андрей Шептицький вважав, що дискусії про форму держави неважливі. Сперечатися, буде це монархія, а чи республіка, - зайве, головне, щоб у ній зберігалася рівновага між правами і свободами громадян та повноваженнями органів влади. На думку митрополита, її зможуть забезпечити християнські цінності. "Від виховної сили Церкви в якомусь краю чи народі, від напруженості виховної праці духовенства з молоддю та в проповіданні Євангелія і пояснюванні християнських чеснот у великій мірі залежить могутність батьківщини", - писав він. Окрім цього, велику роль відводив Шептицький розумінню та взаємоповазі між громадянами. Щоб їх досягти, потрібно "множити елементи єдності та усувати елементи роздору". Митрополит вважав, що коли наше прагнення створити державу щире, то воно повинно проявлятися у справах, які ведуть до єднання.

Провідну роль у цьому процесі він відводив Церкві. Шептицький закликав усі конфесії до взаємних поступок заради створення єдиної вселенської апостольської Церкви, яка має стати міцним фундаментом "національної хати". Ще у 1941 р. він слушно зауважив, що обов'язки, які московський патріархат покладає на своє духовенство, суперечать інтересам українського. Саме об'єднання митрополит не вважав таким болючим, яким воно може видатися. Заради цього він був готовий піти на поступки, які дозволятиме совість, і закликав до цього представників інших християнських конфесій. "Нас роз'єднують питання, що були актуальні 1000 або 500 літ тому назад між Візантією і Римом, між Римом і Німеччиною чи Англією" , - твердив священнослужитель, заохочуючи працювати на спільне благо. Також він визнавав необхідність виправляти браки і помилки, накинені нам довголітньою неволею: "Усі, скільки нас є, мусимо зробити все, що можемо, щоб помиритися і в собі самих побороти дух розколу і ворожнечі проти братів".

Організація
суспільного життя

Як уже зазначалося, основою співжиття у громаді мають стати християнські цінності. Вони є передумовою громадянських чеснот. Важливу роль у їх формуванні відіграє родина. Її митрополит називає первісним зародком держави, який формує нашу ідентичність. Вона, на його думку, є мостом, по якому крізь століття передаються традиції, закони, звичаї, наших предків. Окрім того, родина є першою виховною інституцією кожної людини. Саме в ній зароджуються моральні фільтри громадян. Тому в багатьох своїх працях Шептицький високо оцінює сім'ю. "Майбутнє належить тим народам, у яких подружжя є річчю святою, у яких родинне життя є чисте й святе", - писав він.

Важливими засадами громадського життя митрополит вважав справедливість, чесність у використанні спільних грошей та ощадність у видатках. Також великого значення він надавав відповідальності за волевиявлення. На його переконання, якщо в людей буде достатньо загальних чеснот, то й влада функціонуватиме на совість.

Водночас, надаючи виняткового значення християнству, митрополит не закликав до будівництва монорелігійної держави. Він допускав співіснування найрізноманітніших релігій, а засобом порозуміння між ними вважав сумління: "Поступати завжди за веліннями сумління - це обов'язок, який ми всі мусимо визнавати, який мусимо виконувати без уваги на віросповідання, до якого належимо".

Настанови
для духовенства

Духовенство, на переконання митрополита, повинно служити народові науками, порадами та втіхами. Справедливість і любов до ближнього - ті риси, якими мають бути наділені представники цієї соціальної групи. Шептицький вважав обов'язком духовних наставників піклуватися про народ, аби вберегти його від великих небезпек та оманливих надій. Окрім цього, він закликав церковнослужителів пізнавати й досліджувати питання державного керівництва та організацію громадських волевиявлень.

На духовенство покладена велика відповідальність у формуванні єдиної Церкви. Митрополит нагадував, що вона є початком єдності людей, чого прагнув Ісус. "Коли Христос так бажав єдності, то неможливо, щоб те Його діло, яке Він називає Своєю Церквою, те діло, через яке і яким Христос мав дійти до Своєї мети, та Церква, яка мала здійснити ту мету і над тією єдністю працювати, була так побудована, щоб зв'язок поодиноких її частин із собою був слабкий і легко давався розбивати".

Настанови для влади

Шептицький чітко визначив завдання будь-якої влади - дбати про добро тих, кому служить. Для цього вона повинна турбуватися про збереження природної свободи громадян . Її здатні забезпечити справедливі закони. Вони, на думку митрополита, не мають суперечити Божому закону та загальним уявленням про добро, а повинні справедливо розмежовувати взаємні права та обов'язки громадян. Священнослужитель звертав увагу на необхідність особливо ставитися до релігійних переконань. Кожен повинен мати змогу сповідувати ту релігію, яку вважає за свою. Влада не може примушувати людину демонструвати переконання, які їй невластиві.

Митрополит давав майбутнім державотворцям поради щодо адміністративного устрою. Він порівнював функціонування держави з пересуванням воза, де важлива кожна деталь. "Організація наближується до організму тим, що всі колеса і коліщатка, з яких складається суспільне життя народу, уміє мудро провадити, не порушуючи нічим їхньої природної свободи і допомагаючи їм успішно в досягненні того, на що їх сили не вистачає".

Про свободу

Митрополит визначає свободу однією з головних людських цінностей. Влада, на його переконання, повинна охороняти свободу і спрямовувати її у правильне русло. Водночас треба пильнувати, щоб не виникало зловживань нею. "Коли праведність і справедливість у свобідного народу не є в пошані, коли не пригадується народові і часто, і дбайливо зберігання приписів Євангелія, сама свобода може бути великою небезпекою".

11 березня 2015 р. теперішній глава УГКЦ Блаженніший Святослав опублікував у своєму блозі пророцтво митрополита Андрея. Згідно з ним, Україна стане могутньою державою. Це Шептицький спрогнозував у 1944 р., перебуваючи на смертному ложі. "Україна стане могутньою державою, не поступатиметься іншим високорозвиненим країнам. Мир, добробут, щастя, висока культура, взаємна любов і згода будуть панівними в майбутній Україні. Та для цього, - за пророцтвом Митрополита, - потрібно молитися, щоб Господь Бог і Мати Божа опікувалися нашим народом, який так багато витерпів", - переповів глава УГКЦ.