Яцек Пєхота: «Україна має не найкращу репутацію в очах польських підприємців»

Державний візит Віктора Януковича до Польщі відбувався в атмосфері протокольних запевнень у пошані та найкращих намірах. Родзинкою візиту став подарунок президента Коморовського - два жеребці для «межигірської» стайні. Проте на засіданні Українсько-польського економічного форуму дипломатичну ідилію порушив різкий виступ одного з його організаторів - голови Польсько-української господарчої палати і екс-міністра економіки Польщі Яцека Пєхоти. Палата - неурядова організація, з якою взаємодіють інвестори обох країн. Пан Яцек вирішив, що слід сказати прямо в обличчя обом президентам про реальні проблеми, на які наражаються польські бізнесмени. Він зазначив, що на форумі значно поменшало польських інвесторів. Чому? Про це DT.UA й попросило розповісти Яцека Пєхоту.

- Передусім скажу відверто: Україна має сьогодні не найкращу репутацію серед польських підприємців. На це вплинуло ігнорування задекларованих і неодноразово порушуваних проблем. Я сам був свідком обітниць вирішувати наболілі питання, що їх давали попередники нинішньої команди під час численних засідань міжурядових комісій, господарських самітів, зустрічей президентів і прем’єрів. На жаль, усе залишалося в деклараціях, інколи - записаним на папері. Але навіть протоколи із засідань не гарантували відповідальності причетних осіб або прийняття системних рішень. При цьому - важливе зауваження! Ідеться не про якісь виняткові проблеми польських інвесторів в Україні чи особливе ставлення до них, а про загальні умови ведення економічної діяльності, про інвестиційний клімат, про стабільність і виконання законодавства.

Перелік проблем, які я нагадав на форумі, чудово всім відомий: це постійні проблеми з поверненням ПДВ, проблеми рейдерства, всеосяжна корупція, що сягає навіть системи правосуддя, бюрократичні процедури. Перелік можна було б продовжувати. Немає кращого посла тієї чи іншої країни у світі, ніж задоволений ефектами своєї економічної діяльності підприємець. І навпаки: найбільші намагання держави заручитися економічною підтримкою, залучити інвесторів може перекреслити один місцевий суддя, який виносить несправедливий вирок, або корумпований чиновник, що очікує хабара за оформлення обов’язкових і належних підприємцю документів.

Я говорив на форумі, що пакет реформ діючої команди, пакет реформ президента Януковича у всіх нас вселяє надії. Податкова реформа, судова реформа, вирішення таких важких проблем для інвесторів, як питання власності на землю, та багато-багато інших питань, - це все плани і вже впроваджені рішення, які рухаються правильним курсом. Але є пакети реформ, є теорії, декларації, - і є практика. А на практиці все ще трапляються випадки, коли рішення одного судді може позбавити інвестора заінвестованого капіталу, а Вища рада юстиції відмовляється втрутитися. Один із таких прикладів навели представники польської сторони під час засідання робочих груп форуму. Мова про ситуацію з європейським інвестором - фірмою «Дельта-Капітал SA». Ця фірма володіла 95,07% акцій ЗАТ «Житомирські ласощі», а після втручання судових органів її було позбавлено власності на корпоративні права. Суддя Федорчук А. з Окружного адміністративного суду м. Києва одноосібно, не надавши власникові акцій право брати участь у розгляді справи, після того, як минуло 11 років (емісія відбулася 1999-го), позбавив інвестора права власності, а інший суддя, О.Тимошенко з житомирського Господарського суду, своєю ухвалою заборонив наглядовій раді вищезазначеного підприємства виконувати обов’язки.

- Наскільки успішно пройшов форум? Що нового можна відзначити під час його проведення нинішнього року?

- Якщо впроваджуваний в Україні пакет реформ послідовно наближатиме Україну до європейських стандартів, то маємо перед собою величезний потенціал розвитку. Вже сьогодні, в таких складних умовах, в Україні діє близько 1200 фірм з участю польського капіталу і польських підприємців. Вони інвестували понад один мільярд доларів. Переважно це малі й середні підприємства, а отже, такі, які еластично реагують на зміну кон’юнктури і вправно підлаштовуються до ринкових потреб. Вони стабілізують ринок праці і нарощують базис для подальшої експансії. Українські інвестиції в Польщі - це інвестиції великих підприємств. Їхній успіх значною мірою залежить від світової кон’юнктури. Тут, на щастя, найгірші часи, мабуть, залишилися вже в минулому…

У присутності президентів двох країн ми підписали тристоронню угоду - між Польською агенцією інформації та іноземних інвестицій, Державним агентством з інвестицій та управління національними проектами України і нашою Палатою. Хочемо успішно надихати обидві агенції не тільки обмінюватися досвідом, а й опрацьовувати спільну інвестиційну пропозицію, просувати наші країни на треті ринки. Це може особливо дати плідні результати напередодні Євро-2012, що наближається.

Під час форуму ми підготували перелік порушених проблем. Одні - потребують індивідуального втручання, інші - системних рішень. Передамо їх обом президентам, у співпраці з владою обох країн вирішуватимемо конкретні проблеми, а з Радою підприємців Кабінету міністрів України, з якою під час форуму підписали угоду про співпрацю, - трудитимемося над пропозиціями щодо системних рішень.

- Чи були в історії сучасної Польщі проблеми корупції та несприятливого інвестиційного клімату, аналогічні нинішній ситуації в Україні? Якщо так, то як вони долалися, якщо ні - то як їх вдалося уникнути?

- Звісно, в Польщі також так було. Початок нашої економічної трансформації стартував 1989 року. Ми мали свої афери, масову корупцію, перманентну боротьбу з бюрократією, конфлікти з іноземними інвесторами, банкрутства багатьох фірм - і державних, і вже приватизованих. Траплялося рейдерство, держава кредитувалась у підприємців, не повертаючи їм вчасно ПДВ. Однак принципова різниця полягає в тому, що в нас такий стан справ тривав відносно недовго. Протягом перших двох років нам вдалося прийняти і впровадити пакет законів, так званий пакет Бальцеровича, які глибоко реформували державу та економічну систему.

Потім було продовження, що полягало в поглибленні процесу децентралізації та дерегуляції, була рішучість у впровадженні європейських стандартів. Ми пережили тоді винятковий період конструктивної опозиції в Сеймі. Опозиції, метою якої був не тотальний опір суспільно болючим реформам, а практична участь у їх вдосконаленні та побудові захисних програм для найбідніших. Лідером тієї опозиції виступив на той час наш майбутній президент Александр Квасьнєвський. Завдяки такій послідовності та співпраці більшості великих політичних сил період безладу був відносно короткий. Уже в другій половині дев’яностих років розпочався інтенсивний наплив іноземного капіталу, який прискорювався з наближенням терміну нашого вступу до Європейського Союзу. Нам вдалося практично уникнути олігархізації економіки і політичної сцени, ми побудували потужний сектор малих та середніх підприємств, рішуче обмежили надмірну фіскальну політику держави щодо суб’єктів підприємницької діяльності, значною мірою змогли дерегулювати і дебюрократизувати середовище для бізнесу.

Сьогоднішнє керівництво України має визначений напрям, має готовий пакет реформ, розпочало їх впровадження. Чи вистачить послідовності? Чи вистачить сил у боротьбі з приватними інтересами потужних економічних груп?