Спрощення трудового законодавства, яке ускладнить усім життя

У парламенті зареєстровано законопроєкт (№5371 від 13.04.2021), що має «подарувати» бізнесу спрощення регулювання трудових відносин. Після попередніх наполегливих спроб примусово працевлаштувати всіх без розбору може здатися, що влада намагається реабілітуватися в очах реального сектору. Не поспішайте з висновками.

Розробники законопроєкту №5371 залишаються послідовними у своїх намаганнях зруйнувати системну галузь трудового права. Цього разу з допомогою запровадження «договірного режиму регулювання трудових відносин», за якого всі умови праці визначатимуться трудовим договором, а не законодавством про працю. Сферу дії цієї «законодавчої новели» пропонується поширити на суб’єкти малого і середнього підприємництва (МСП) з чисельністю працівників до 250 осіб (окрім трудових відносин між працівниками та роботодавцями, які є юрособами публічного права), а також на працівників, які заробляють понад вісім мінімальних заробітних плат на місяць.

За даними Держстату України, 2019 року частка працівників, зайнятих у суб’єктів МСП, що відповідають заявленому критерію (менш як 250 працівників), становила 77,9%. Наприкінці 2020-го заробіток у розмірі понад вісім мінімальних заробітних плат перевищував 40 тис. грн. Дані Держстату про розподіл працівників за розмірами нарахованої їм заробітної плати у грудні 2020 року дають змогу визначити лише частку працівників із заробітком понад 25 тис. грн, що становила 9,6%, або 662,4 тисячі осіб. При цьому вони не охоплюють юридичних осіб та їхніх відокремлених підрозділів із кількістю працівників менш як десять осіб.

Член правління Національної асоціації антикорупційного комплаєнсу Роман Гекалюк вказує на відсутність чітких критеріїв визначення належності до кола юридичних осіб публічного права. Однак навіть така неповна інформація дає підстави для висновку, що у сфері дії трудового законодавства практично пропонується залишити тільки працівників великих підприємств, які сьогодні в Україні становлять меншість від усіх зайнятих.

Законопроєкт №5371, а також альтернативний №5371-1 передбачають внесення змін до Кодексу законів про працю України, законів України «Про охорону праці», «Про відпустки», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», що стосуються порядку укладання строкового трудового договору та проходження випробування при прийнятті на роботу, надання роботодавцем інформації працівнику про умови трудового договору (режим роботи і час відпочинку, відпустки тощо), забезпечення безпечних умов праці та прав профспілок. Зокрема, для підприємств МСП пропонується запровадити необмежене право роботодавця у будь-який період звільнити працівника з виплатою компенсації у розмірі не менш як три мінімальні заробітні плати, встановлювати у трудовому договорі додаткові (не передбачені законодавством) підстави його припинення, а заробітну плату виплачувати один раз на місяць.

Автори вищезгаданих законопроєктів запевняють, що вони розроблені з урахуванням найкращих світових практик і досвіду регулювання трудових відносин. Чи так це насправді?

Експерт Центру солідарності в Україні В.Дрозд зазначає, що в світі існують кілька підходів до охоплення трудовим законодавством працівників мікро-, малих і середніх підприємств (ММСП):

— рівне (або повне) застосування, коли норми трудового законодавства однаково застосовуються до всіх підприємств (Китай, Франція);

— рівне застосування із селективними винятками — найпоширеніший підхід, за якого спеціальні положення трудового законодавства звільняють підприємства, чисельність працівників на яких є меншою за певне встановлене граничне значення, від дотримання вимог загального трудового права (Німеччина, Польща, Іспанія, Швеція, Туреччина та ін.);

— спеціальні режими (паралельне законодавство про працю) використовуються для встановлення нижчих трудових стандартів для працівників мікро- і малих підприємств (поширені в країнах Латинської Америки — Бразилії, Перу, Колумбії);

— повне звільнення — підприємства, що є меншими за певний встановлений розмір, повністю виключені із сфери дії трудового законодавства (Непал до законодавчої реформи 2017 року).

При цьому в останні 15 років існує тенденція до розширення сфери охоплення підприємств загальними нормами трудового права, а переліки країн, які практикують різні підходи до поширення сфери дії трудового законодавства на підприємства ММСП, не потребують коментарів, оскільки вектор цивілізаційного руху України спрямований до Європи, а не до Латинської Америки.

Загалом владу в Україні сильно лихоманить. Вона то намагається примусити роботодавців легалізувати трудові відносини шляхом законодавчого визначення їхніх ознак (законопроект №5054 від 09.02.2021), то знову пробує заїхати на рейки лібертаріанства й подарувати бізнесу скасування трудового законодавства.

Та що ж насправді потрібно бізнесу від держави, на його власну думку?

У рамках Програми USAID «Лідерство в економічному врядуванні» (ЛЕВ) з метою оцінки ділового клімату України у 2016 році було опитано понад 1800 представників МСП. Серед основних чинників негативного впливу на розвиток МСП найчастіше згадувалися:

·           нестабільна політична ситуація (44%);

·           високі ставки податків (35%);

·           обтяжливе податкове адміністрування (27%);

·           інфляція й часті зміни економічного законодавства (26%);

·           високий регуляторний тиск і корупція (23%);

·           війна на Сході країни (20%);

·           низька доступність кредитів (19%) та ін.

При цьому представники МСП визначали як необхідні заходи державної політики щодо дерегуляції та спрощення податкового адміністрування (понад 80%), створення єдиного інформаційного ресурсу про умови ведення бізнесу та зміни законодавства (78%), забезпечення рівних умов ведення бізнесу для всіх суб’єктів, незалежно від виду діяльності (74%), реформування податкової служби та перетворення її на сервісну службу для платників податків (67%), переведення адміністративних послуг в електронний формат (65%).

У Стратегії розвитку малого і середнього підприємництва в Україні на період до 2020 року (схвалена розпорядженням Кабінету міністрів України від 24.05.2017 №504-р) проблемами МСП визнавалися:

·           неузгодженість державної політики у сфері розвитку підприємництва;

·           нестабільне та непередбачуване регуляторне середовище функціонування суб’єктів МСП;

·           відсутність взаємодії між центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо розв’язання поточних проблем МСП;

·           недостатня інституційна спроможність реалізації державної політики у сфері розвитку підприємництва;

·           обмежена державна підтримка розвитку МСП;

·           обмеження доступу суб’єктів МСП до ресурсів (фінансових, майнових, природних тощо);

·           невідповідність наявної інфраструктури підтримки МСП його потребам, а також кількості та якості надання послуг на регіональному рівні тощо.

Результати дослідження «Очікування бізнесу-2021», проведеного Торгово-промисловою палатою України, вказують на відсутність істотних змін ситуації:

·           слабкий захист прав власності з боку органів державної влади (90,3%);

·           високий рівень корупції в органах державної влади (88,9%);

·           несприятлива система оподаткування МСП (види та ставки податків) (86,1%);

·           високі нарахування на фонд оплати праці для МСП (86,1%);

·           недостатній доступ МСП до кредитних ресурсів (80,6%);

·           процедури податкового адміністрування МСП (79,2%);

·           низький рівень дотримання законодавства громадянами та бізнесом (77,8%);

·           надмірне втручання держави у регулювання сфери МСП (77,8%);

·           неналежне виконання законодавства органами державної влади та місцевого самоврядування (72,2%);

·           відсутність практики передачі державних функцій до саморегулівних організацій МСП (70,8%).

Наведені результати досліджень свідчать, що спрощення трудового законодавства та звуження сфери його дії взагалі не належать до переліку найгостріших проблем, на яких сфокусовано увагу представників бізнесу. Тобто зрештою бізнес отримає те, про що навіть не просив. А от дійсно актуальних проблем ніхто не поспішає розв’язувати.

У світі існує практика повертати до магазину небажані подарунки. Однак український бізнес навряд чи відмовиться від «ритуальної жертви» законодавства про працю, яку пропонує йому влада, адже щось завжди краще, ніж нічого. На користь цього — досвід 2016 року, коли подвійне зменшення єдиного соціального внеску не мало жодних позитивних результатів. І через п’ять років після зниження ЄСВ Україна перебуває на останньому місці серед країн Європи за рівнем заробітної плати, має високий рівень тіньової економіки, фактично збанкрутілу солідарну пенсійну систему, проблеми з виплатами з тимчасової непрацездатності під час пандемії COVID-19, а бізнес і надалі скаржиться на відсутність умов для вільного функціонування. Саме тому владі потрібно «вже вчора» перестати займатись імітацією реформ з допомогою неактуальних і неефективних «простих рішень» і почати реалізовувати справжні зміни в сферах економічної політики та державного управління, яких бізнес уже занадто довго чекає від держави.