Гідна праця по-українськи

15 липня, 2021, 17:00 Роздрукувати
Відправити
Відправити

Яких змін потребують Національні цілі сталого розвитку до 2030 року

Гідна праця по-українськи
© unsplash/frantic

Рік тому генеральний секретар Міжнародної конфедерації профспілок Шарон Барроу звернулась із закликом до держав — учасниць Політичного форуму високого рівня ООН приділити пріоритетну увагу восьмій цілі сталого розвитку, тобто глобальним зобов’язанням урядів забезпечити гідну працю, стале економічне зростання та повну і продуктивну зайнятість для всіх до 2030 року. За її оцінкою, саме восьма ціль є ефективною відповіддю на пандемію COVID-19 і здатна забезпечити стійкість, необхідну для подолання криз, з якими зіштовхнувся світ. І хоча Україна перебуває в числі країн, до яких зверталася пані Барроу, наше розуміння восьмої цілі дещо відрізняється від загальноприйнятого.

Довідка: У 2015 році Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Перетворення нашого світу: Порядок денний в області сталого розвитку на період до 2030 року» (Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development) було визначено 17 Цілей сталого розвитку (ЦСР), серед яких ціль 8 «Сприяння поступальному, всеосяжному і сталому економічному зростанню, повній і продуктивній зайнятості та гідній праці для всіх». Нею сформульовані завдання щодо:

  • сприяння здійсненню політики, орієнтованої на розвиток і створення гідних робочих місць;
  • забезпечення до 2030 року повної та продуктивної зайнятості й гідної роботи для всіх чоловіків і жінок, зокрема молодих людей та інвалідів, і рівної оплати за працю рівної цінності;
  • істотного скорочення до 2020 року частки молоді, яка не працює, не навчається й не набуває професійних навичок;
  • вжиття термінових та ефективних заходів для викорінення примусової праці, ліквідації сучасного рабства і торгівлі людьми та забезпечення заборони й ліквідації найгірших форм дитячої праці, а до 2025 року — дитячої праці в усіх її формах;
  • захисту трудових прав і сприяння забезпеченню надійних і безпечних умов праці для всіх працівників, включно з трудящими-мігрантами, зокрема жінками-мігрантами та особами, які не мають стабільної зайнятості.

У дослідженнях Міжнародної організації праці (МОП) представлено п’ять основних показників гідної праці: можливість одержати роботу; праця в умовах свободи та гідність у праці; продуктивна праця; рівність у праці; безпека на виробництві. Водночас у Національній доповіді «Цілі сталого розвитку: Україна» (2017 рік), якою глобальні цілі сталого розвитку було адаптовано з урахуванням пріоритетів нашої країни, індикатори для моніторингу цілі «Гідна праця та економічне зростання» охоплюють лише два показники: можливість одержати роботу та безпека на виробництві. Це не дає можливості отримувати якісну та всебічну інформацію про ситуацію щодо забезпечення гідної праці в Україні. При цьому тільки один із п’яти національних індикаторів гідної праці (частка молоді, яка не працює, не навчається і не набуває професійних навичок, у загальній чисельності осіб віком 15–24 роки) є аналогічним відповідному глобальному індикатору.

Неформальна зайнятість

pixabay/peggy_marco

Національна Програма гідної праці на 2020–2024 роки серед основних проблем у сфері праці визначає зростання участі у неформальному секторі економіки. За даними Держстату України, у 2019-му — першому півріччі 2020-го в Україні неформально зайнятими були близько 20% зайнятих осіб. Така ситуація негативно впливає на продуктивність праці, низький рівень якої вирізняє Україну серед країн Європи, зменшує стимули для інвестицій у людський капітал та обмежує фіскальні можливості, необхідні для якісного державного управління. Пандемія COVID-19 чинить непропорційний негативний вплив на неформально зайнятих працівників, тому посилення заходів для прогресивного зменшення рівня неформальної зайнятості є життєво необхідним. Водночас національний індикатор (рівень зайнятості населення віком 20–64 роки), на відміну від глобального індикатора (частка неформальної зайнятості від загальної зайнятості, з розбивкою за секторами і статтю), не дає змоги оцінювати ситуацію щодо поширення зайнятості в неформальному секторі та неформальної зайнятості в формальному секторі економіки.

Заробітна плата

У першому добровільному національному огляді щодо прогресу у досягненні ЦСР наголошується, що Україні невідкладно потрібно перейти до інноваційної моделі, пріоритетом якої є кваліфікована високооплачувана робоча сила, адже зайнятість із гідною оплатою праці скорочує як абсолютну, так і відносну бідність та зменшує нерівність. Ці завдання набувають ще більшої актуальності в умовах пандемії COVID-19, коли, за офіційними статистичними даними, лише за перше півріччя 2020-го в Україні рівень бідності збільшився на 10% і сягнув 51%.

Заробітна плата в Україні сильно відстає від європейського рівня: середньомісячна заробітна плата в країнах ЄС більш як учетверо перевищує відповідний національний показник. МОП вважає рівень заробітної плати низьким, якщо він не досягає двох третин медіанного рівня погодинного заробітку. За результатами огляду показників гідної праці, напрацьованих на основі інструментарію МОП і рекомендованих для національного моніторингу в Україні, індикатор «частка працівників із рівнем заробітної плати нижче 2/3 медіанного рівня погодинного заробітку» визначений як основний, джерелом даних є Держстат України, дані доступні, але не опубліковані офіційно. Ймовірно, що через це відповідне завдання та індикатор не відображені у восьмій цілі.

Дитяча праця

Національні обстеження дитячої праці (НОДП) здійснювалися Держстатом України лише двічі — в 1999-му та 2014–2015 роках. За даними другого Національного обстеження дитячої праці в Україні, у сільському, лісовому та рибному господарстві, будівництві й торгівлі та інших видах діяльності працювали 5,1% (або 264,1 тисячі) дітей віком 5–17 років. Загальнодержавною програмою «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2016 року» було передбачено запровадити з 2009 року систему моніторингу дитячої праці. Втім, це завдання залишилось нереалізованим. Завдання і заходи з виконання Державної соціальної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2021 року вже не передбачають запровадження моніторингу чи здійснення національного обстеження дитячої праці. Відтак, сьогодні Україна не здійснює моніторинг ситуації щодо реалізації завдання з ліквідації до 2025 року дитячої праці в усіх її формах, а відповідне завдання та індикатор не входять до восьмої цілі.

unsplash/diesektion

Безпека праці

За завданням щодо сприяння забезпеченню надійних і безпечних умов праці як національні індикатори обрано абсолютні показники кількості потерпілих і загиблих від нещасних випадків на виробництві (у відсотках до рівня 2015 року). Натомість глобальний індикатор (виробничий травматизм зі смертельним і несмертельним наслідками з розподілом за статтю та міграційним статусом) дає можливість оцінити відносні показники рівнів виробничого травматизму в розрахунку на 100 тисяч працівників. Це дає змогу здійснювати міжнародні порівняння та є більш інформативним з погляду досягнення Україною європейського рівня безпеки праці, адже, за оцінками МОП, рівень травматизму зі смертельними наслідками в Україні — один із найвищих серед європейських країн.

***

До закінчення терміну Порядку денного ООН з питань сталого розвитку в 2030-му залишається менше десяти років — час, за який Україна повинна пройти шлях до створення гідних умов праці та зайнятості для всіх. Мінекономіки України вважає актуальними порушені питання щодо внесення змін і доповнень до переліку завдань та індикаторів за ціллю 8 «Гідна праця та економічне зростання» Національних цілей сталого розвитку до 2030 року, а також внесення відповідних змін до розпорядження Кабінету міністрів України «Питання збору даних для моніторингу реалізації цілей сталого розвитку» №686-р від 21 серпня 2019 року. Необхідно провести експертну дискусію із залученням компетентних органів влади, науковців, соціальних партнерів та організацій громадянського суспільства щодо внесення змін і доповнень до переліку завдань та індикаторів гідної праці, визначення та уточнення їхніх цільових орієнтирів до 2030 року. На нашу думку, потрібно внести такі зміни до національних завдань та індикаторів за ціллю 8 у сфері гідної праці:

  • завдання 8.3 сформулювати як «зменшення неформальної зайнятості» та визначити індикатор 8.3.1 як «частка неформально зайнятого населення віком 15–70 років, %»;
  • у завданні 8.5 щодо сприяння забезпеченню надійних і безпечних умов праці для всіх працівників замінити абсолютні індикатори 8.5.1 і 8.5.2 на відносні показники — «рівень виробничого травматизму зі смертельним наслідком, на 100 тисяч працівників» і «рівень виробничого травматизму з несмертельним наслідком, на 100 тисяч працівників»;
  • доповнити ціль 8 такими завданнями та індикаторами у сфері гідної праці:
  1. завданням «Створення умов для гідної оплати праці», індикатором — «частка працівників з рівнем заробітної плати нижче 2/3 медіанного рівня погодинного заробітку, %»;
  2. завданням «Забезпечення заборони й ліквідації найгірших форм дитячої праці, а до 2025 року — дитячої праці в усіх її формах», індикатором — «частка дітей у дитячій праці, % до загальної чисельності дітей відповідної вікової групи».
Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК