Земля Саннікова

«И подумалось мне, что это не земля, а марево. Завлечет нас, все будет маячить вдали и манить...

Заедем так далеко, что и вернуться нельзя будет…

Вот увидите, завтра проснемся, ничего, кроме снега, не будет».

В.Обручев. «Земля Санникова»

У день суду над кандидатом у президенти Білорусі Андрієм Санніковим я пригадала про давно читану книжку Обручова «Земля Саннікова». Білоруський демократ десятиліттями бачив у своїй уяві іншу Білорусь, піднімав народ на мітинг проти існуючого режиму Лукашенка, але опинився за гратами. Обвинувачення вимагає для нього 15 років позбавлення волі. Санніков, як і годиться першовідкривачам, упевнений у правильності своїх переконань. Проте на нинішньому етапі інша Білорусь - це марево, як і острів-привид Земля Саннікова в Північному Льодовитому океані. Острів відкрив досвідчений дослідник-однофамілець. Проте на Землю Саннікова досі не ступала нога людини: він з’являється і пропадає на видноколі. Товща вічної мерзлоти породжує віру в нову землю, в нове життя, а лід, що розтанув, нагадує про те, що ми часто будуємо у своїй уяві кришталеві замки. Проте в Землю Саннікова вірять. А фантасти від білоруської влади створюють інші твори: міфічну демократію, дуту економіку і політику повної ізоляції.

Міфічна демократія

«Уявіть: 20 грудня ми перемогли, і диктатура пішла в минуле, а Лукашенко на особистому літаку втік у Венесуелу. Мільйони людей з криками «Ура!» і «Жыве Беларусь!» вийшли на вулиці. Білоруське телебачення веде пряму трансляцію з вулиць Мінська. 16 років ми чекали цієї перемоги. І ось цей день настав. Ми нарешті позбулися корупціонерів і казнокрадів, мафіозного угруповання, що засіло у владі. Кожен з нас мріє жити у вільній Білорусі, де панує добробут, повага до людини, де жити безпечно, спокійно й радісно. 19 грудня ми можемо, врешті-решт, цю мрію зробити реальністю. Вибрати саме ту Білорусь, про яку давно мріємо. «Мене звати Андрій Санніков. Я кандидат у президенти Республіки Білорусь і керівник громадянської компанії «Європейська Білорусь!» - таким був виступ опонента Олександра Лукашенка під час виборчої кампанії. Олександр Григорович надто тяжко емоційно пережив доступ до «блакитного екрана» своїх опонентів. Адже йому нагадали про зниклих і вбитих політиків, журналістів. Санніков відкрито заявив про вбивство екс-міністра внутрішніх справ Юрія Захарченка, «державна кар’єра якого закінчилася в той момент, коли на твердження Лукашенка «ти повинен виконати будь-який наказ президента» він відповів: стріляти в людей я не буду». Пригадав Андрій Санніков і екс-віце-прем’єра, головну альтернативного виборчкому Віктора Гончара, який безвісти зник десять років тому.

«Якби він залишився живий, наші голоси на виборах не відправляли б у сміття прямо з виборчих урн. Ми давно відновили б своє право вибирати. Я їх знав, цих сильних людей, працював з ними і бачив у них лідерів вільної Білорусі», - казав колись кадровий дипломат.

«Ми винуваті самі, насамперед - влада винувата в цьому. Напередодні президентських виборів ми додемократизувалися до того, що не тільки вас, а й мене нудило. Було вже стільки «демократії», що просто нудило», - так оцінив недавно свій стан президент РБ.

19 грудня неподалік від мітингуючої площі кандидата в президенти Андрія Саннікова, його дружину і журналістку Ірину Халіп, усіх членів виборчого штабу було заарештовано. Арешт основного опонента Лукашенка проходив особливо жорстоко, його по-звірячому побили. «Я стояв близько від кордону спецназу й дістав удари по нозі чимось важким, отримав серйозну травму ноги, отримав кийком по голові. Через якусь мить знепритомнів. Знаю, що дружина і мій водій почали мене закривати собою, інакше було б гірше», - повідомив на суді
27 квітня Андрій Санніков. Знайомий журналіст повіз кандидата в президенти до лікарні.

«Нас підрізала машина ДАІ, з мого боку відчинили двері, я спробував пояснити, що дуже травмований. Але дістав удар в обличчя, потім кілька ударів ногами по тілу, чоботами по руках», - уперше розповів Андрій Санніков. За його словами, його відвезли в Окрестіно, він побував у медпункті, де констатували серйозність травми й направили до лікарні. Проте натомість Саннікова доставили в СІЗО КДБ. А нині білоруські спецназівці, даючи свідчення в суді проти екс-кандидата в президенти, кажуть про гематоми, залишені на їхніх сідницях, - мабуть, перебитими ногами Саннікова...

До дня суду він перебував за гратами, а його дружину, яка відсиділа півтора місяця, відпустили під домашній арешт. Ірина не має права вийти в магазин, погуляти з чотирирічним сином, у її рідному домі вдень і вночі перебувають два співробітники спецслужб. Ірині пом’якшили статтю обвинувачення, тепер її судитимуть за статтею 342 КК РБ «організація і підготовка дій, що грубо порушують громадський порядок, або активна участь у них». Ця стаття передбачає до трьох років позбавлення волі. Чотирирічний Данька досі не може зрозуміти, чому так довго тато у відрядженні, а мама хворіє і не гуляє з ним. Він пише татові на роботу листи: «О мій любий тату! Я так люблю тебе! Хочу, щоб ти не порався зі твоєю роботою. Будь ласка, тату, приїжджай до нас. Я хочу, щоб ти привіз мені щось смачненьке і машинку. З добрим серцем, тату. Ми з моєю мамою хочемо, щоб ти якомога скоріше приїхав. Тату, якщо ти не зумієш приїхати, будь ласка, попроси тих, хто посилає зв’язок, повернути нам зв’язок. Тату, ми хочемо, щоб ти взагалі до нас приїхав. З любов’ю Даня. У мами застуда, і їй не можна виходити. Тому ми виходимо тільки з тітонькою Танею, бабусею і дідом». Залишається невідомим, чи писатиме Данька такі листи тільки батькові чи й мамі теж. Незабаром відбудеться суд і над Іриною Халіп, бабуся Дані вже оформила опікунство над дитиною. Судячи з настрою влади, було зрозуміло з першого дня, що Санніков-Халіп відповідатимуть по повній. Адже в очах Лукашенка сім’я Саннікова - збірний образ демократії і свободи слова. Так, в одному з останніх інтерв’ю The Washington Post у відповідь на запитання, чи помилує Лукашенко Саннікова і його дружину Халіп, у яких є маленький син, білоруський керівник підкреслив, що людина, в якої є діти, повинна думати про них і про наслідки, перш ніж робити якісь вчинки. Він заявив, що Саннікова і Халіп було заарештовано як «центральних людей», відповідальних за заворушення, і що Халіп перевели під домашній арешт лише тому, що в неї маленька дитина. Також Лукашенко назвав відвертою брехнею повідомлення про те, що до заарештованого не допускали адвокатів. Президент РБ попросив журналістку не тривожитися про ув’язнених, бо їхня доля в їхніх руках, і запевнив, що він зовсім не кровожерний.

Білорусь в ізоляції

Уже кілька років у Мінську відсутній посол США, понад два роки білорусам не відкривають американських віз. Дипломатичний скандал спалахнув після того, як американська сторона 2007 року запровадила економічні санкції щодо держконцерну «Белнефтехим»: було заморожено рахунки, закрито представництво, а американським бізнесменам було рекомендовано утриматися від співробітництва. Після подій 19 грудня та безпрецедентного арешту мітингувальників, недопуску до арештантів адвокатів, ненадання медичної допомоги, закриття низки ЗМІ США і ЄС запровадили візові санкції на в’їзд білоруських чиновників. Коли синів Лукашенка було оголошено персонами нон грата, це зачепило білоруського керівника. «Я не ворог США. І до «Аль-Каїди» не належу. Що це за демократія така, що ви вибудовуєте залізні завіси?!» - відреагував президент РБ. При цьому посол США Білорусі не потрібен. «А навіщо нам посол, який організовує акції «п’ятої колони»? Призначення посла - поліпшувати відносини між державами, а не нагнітати», - заявив Лукашенко в інтерв’ю The Washington Post. На заяви Катрін Ештон про політизований вирок активісту штабу екс-кандидата Некляєва Василеві Парфянкову, якого засудили до чотирьох років позбавлення волі, «бацька» відповів «дипломатично»: «Плювати я хотів на всі їхні коментарі. Це злі й непорядні люди... Тому треба заспокоїтися і менше дивитися на те, хто що й де бовкне. Нехай говорять що завгодно». Хазяїн з колгоспу закрив і офіс ОБСЄ в Мінську з простої причини: не сподобалися висновки спостерігачів про президентські вибори 19 грудня 2010 року. «Ми більше нікому не намагатимемося сподобатися. Ми робили це, щоб було простіше й краще нормалізувати відносини з Європейським Союзом, американцями. Вони поставили перед нами умови, і ми їх свято виконували. За що нас, мабуть, правильно критикували - нема чого прогинатися під них. Однаково від цього нічого не отримаєш», - сказав він.

Відносини Білорусі і Росії мають синусоїдальний характер. Росія минулого літа на каналі НТВ видає в ефір сенсаційний фільм «Хрещений батько» про невідомі сторінки життя білоруського лідера. «Ніякі це не ЗМІ. Абсолютно точно - це команда Медведєва. Не знаю, наскільки це підтримується Путіним, але в мене є дані, що він цю позицію підтримує. Це команда Медведєва. Вони до мене підібралися, потім - до Лужкова», - заявив російським ЗМІ Лукашенко. Влітку ж минулого року між Мінськом і Москвою спалахнув «газовий скандал». Москва виставила своєму сусідові суму боргу 192 млн. доларів, президент Росії Дмитро Медведєв відмовився дати відстрочку білоруській стороні. Білорусь виставила «Газпрому» борг за транзит - близько 220 млн. доларів. Газові бої сягнули такої напруги, що Лукашенко погрозив перекрити транзит російського газу в Європу. У Брюсселі навіть було скликане екстрене засідання з врегулювання питання.

Президент Білорусі виступив у ЗМІ із заявою, що відповідь криється не в ціні на газ, а «набагато глибше». «По-перше, у них око горить на державну власність у Білорусі, яка сьогодні не приватизована, і вони хочуть прихопити її задешево, по-друге, їм не подобається тут Лукашенко», - сказав він. І вже через кілька тижнів після цієї заяви Олександр Лукашенко, Дмитро Медведєв та Нурсултан Назарбаєв підписали угоду про набрання чинності Митним кодексом. А через півроку Росія визнала президентські вибори в Білорусі, назвавши їх внутрішньою справою країни.

З ким ще збереглися хороші відносини в Білорусі? Лівія та інші країни арабського світу залишили цей список із революційних причин, їм би всередині своїх країн розібратися. Від Киргизії в Мінську залишився тільки Бакієв. А ще - Азербайджан, Грузія, Туркменія, Казахстан, Узбекистан, Іран, Китай, Куба. І звісно, найкращий друг Олександра Григоровича - Уго Чавес (Венесуела). Але не в усіх із цього списку можна попросити кредит. А попросив кредит Лукашенко не в президента Росії Медведєва, а в прем’єр-міністра Путіна. Мінськ попросив два мільярди доларів у контрольованого Росією антикризового фонду Євразійського економічного співтовариства (ЄврАзЕС), ще один мільярд - у самого російського уряду. Це не враховуючи грошей, які Білорусь попросила в Росії на будівництво атомної станції (сума може становити 9 млрд.). Росія взяла тайм-аут, а лексика Лукашенка щодо Росії стала м’якою: «Ми з Володимиром Путіним ніколи ворогами не були. Він там щось сказав, я там щось сказав. Ми розмовляли з ним нормально, обговорюючи всі проблеми». І ось цього тижня нарешті заговорив посол РФ у РБ Олександр Суриков. Він підкреслив, що умовою надання ресурсів є приватизація, яку Росія пропонує Білорусі провести. «Мають бути проведені структурні реформи, у тому числі часткова приватизація. Я не розумію (позиції влади Білорусі): це народне, ми цього не можемо продати». Очевидно, що в білоруського лідера не буде іншого виходу для порятунку економіки, як приватизація великих білоруських підприємств.

До 26 квітня у списку друзів Білорусі значилася й Україна. Але, несподівано для української сторони, президент Білорусі не прилітає в Чорнобиль на зустріч із президентом України Віктором Януковичем та президентом РФ Дмитром Медведєвим. Понад те, він дозволяє собі зробити некоректну заяву про «вошивість» української влади. «Ви поставте це запитання Януковичу - чому білоруський президент не присутній на їхніх заходах, - сказав Олександр Лукашенко. - Це ви в них запитайте. На жаль, вошивості вистачає в нинішнього керівництва України». Президент підкреслив: «Напрошуватися я ні до кого не збираюся. І бути якимось підспівувачем я теж не збираюся ні в одного президента, ні в іншого».

Білоруський лідер прокоментував висловлювання Жозе Баррозу про те, що коли Лукашенко приїде на міжнародну конференцію з чорнобильських питань у Київ, то він туди не поїде. «Що ж стосується таких козлів як Баррозу, ну, був якийсь Баррозу в Португалії, вигнали його і влаштували в Єврокомісію. Я мало дивлюся, що там де бовкнув із європейських чиновників», - сказав Олександр Лукашенко.

Сьогодні багато експертів замислюються: Лукашенко тупо зірвався і образився за незапрошення на саміт 19 квітня чи грає в кремлівські ігри? Є думка, що в президентському спарингу Медведєв-Путін Лукашенко став на бік Путіна (у Росії попереду президентські вибори). І образлива заява білоруського керівника - помста за невступ України в Митний союз. Можливо, Володимир Путін розраховував у своїй виборчій кампанії на такий козир: привести Україну як трофей у Митний союз.

Ось такий вигляд має сьогодні зовнішня політика Білорусі, яку хотів кардинально змінити Андрій Санніков, що ще 1996 року подав у відставку з посади заступника міністра закордонних справ на знак протесту.

«Я справді хочу, аби Білорусь стала європейською країною, де зневажливе ставлення до людей викликає негайну відставку чиновника, котрий допустив таке ставлення. І я знаю, як зробити Білорусь європейською. Немає в нас потреби конфліктувати з сусідами. Немає сьогодні проблеми вибору між Росією і Європою. Білорусь рухатиметься в Європу, зберігаючи міцні відносини стратегічного партнерства з Росією і зміцнюючи відносини з Україною», - вважає в’язень сумління Санніков.

Білорусь врятує нафта

Під час виборчої президентської кампанії Олександр Лукашенко казав, що стабільності Білорусі всі заздрять. Наприкінці року 2010 середня зарплата становила 510 доларів, її виплачували взятими кредитами. Проте мильна булька швидко луснула й перетворилася на інфляцію, підвищення цін на продукти, транспорт. Зарплата знизилася на 12%. За два місяці золотовалютні резерви Нацбанку зменшилися майже на 1 млрд. дол., експерти стверджують, що скарбниця порожня. У березні 2011 року в Білорусі, як у банках, так і в обмінних пунктах, зникла валюта. В обмінних пунктах незмінно висять таблички купівлі за курсом 3100 рублів за один долар, але таблички з продажу - немає. У паніці населення скупило 768 млн. дол. У країні знову почав працювати чорний ринок валюти. І тепер є два курси: офіційний і реальний. На чорному ринку валюта коштує на 20-40 % дорожче. І знову спливла як згадка з 90-х дивна професія «валютник». Фінансисти прогнозують, що рівень інфляції сягне рекордної позначки 20%. Ціни ростуть як на дріжджах. У деяких регіонах народ скуповує товари першої необхідності за лічені хвилини. Налякані зростанням цін і дефіцитом валюти, люди затоварюються про запас.

Білоруські підприємства в умовах планової економіки на «п’ятирічку» працюють на склади. За офіційними даними, щомісяця 30% виробленої продукції осідає на складах, за неофіційною інформацією - більше. Адже йдеться і про конкурентоспроможну продукцію. Ну ось ніхто мене не зможе переконати, що мікрохвильова піч «Горизонт» краща, ніж Samsung. Зникають у магазинах цілі групи товарів P&G, а це і памперси, і миючі засоби, і косметика.

Білоруську економіку врятувати може тільки диво. Президент Білорусі вірить у те, що може знайти нафту, і доручив це зробити своїм підлеглим. Це не жарт, а заява президента. «Мені все-таки здається, що десь у нас є нафта. Але якщо є нафта, то не може бути, щоб десь не прорвало природним газом. Я дуже на це сподіваюся», - сказав цього тижня Лукашенко. Також білоруський лідер повідомив, що, виходячи з цих міркувань, призначив прем’єром ученого-академіка.

«Я думаю, що він має відчувати відповідальність і поглядатиме, що там під товщею землі, по якій ми ходимо, в нас є. Мені здається, що нам треба серйозніше подивитися на надра», - таке доручення дав президент РБ прем’єру Мясниковичу. «Не може бути, щоб людина шукала і не знайшла. Щось знайдемо», - впевнений Лукашенко.

«Кожен день перебування Лукашенка при владі - це економічний кошмар для країни. За останні три роки сумарний зовнішній борг країни зріс до 25 млрд. дол. При цьому золотовалютний запас уп’ятеро менший...У країну, де править диктатор, інвестиції не йдуть», - застерігав ще півроку тому Андрій Санніков.