Як задіяти механізми Міжнародного Кримінального Суду

Із самоусуненням В.Януковича від виконання конституційних функцій президента України, створенням у Верховній Раді нової більшості та заміною керівників правоохоронних відомств виникли нові політичні і правові реалії, які дозволяють використати механізм Міжнародного кримінального суду (МКС) для покарання осіб, причетних до скоєння злочинів проти людяності під час силових спроб упокорення Євромайдану та придушення протестного руху в Україні.

25 лютого 2014 р. Верховна Рада ухвалила постанову про звернення до МКС з приводу фактів вчинення злочинів проти людяності під час проведення в Україні масових протестних акцій у період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р. У постанові, яку підтримало 324 депутати, йдеться, зокрема, про "встановлення винних у скоєнні злочинів проти людяності, передбачених статтею 7 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, та притягнення до кримінальної відповідальності Януковича Віктора Федоровича - президента України та інших посадових осіб, що видавали й виконували явно злочинні накази, які можуть бути встановлені прокурором Міжнародного кримінального суду."

До краху режиму В.Януковича задіяння механізму МКС для покарання його представників, причетних до скоєння грубих порушень прав людини, у тому числі і злочинів проти людяності, було проблематичним, оскільки Україна не ратифікувала Статут Суду й оскільки годі було сподіватися, що підконтрольні В.Януковичу державні органи звернуться до МКС із проханням розслідувати такі злочини.

Ухвалена Верховною Радою постанова є не зверненням до МКС, а актом визнання Україною його юрисдикції щодо злочинів проти людяності, вчинених наприкінці 2013 - на початку 2014 рр. на території України.

У постанові зазначається: правовим підгрунтям для звернення України до МКС є п.3 ст.12 Римського статуту, з якого випливає, що держава, яка не є його учасником, може, шляхом подання односторонньої разової заяви, визнати обов'язкову юрисдикцію МКС щодо конкретної ситуації та конкретних злочинів проти людяності, вчинених у конкретний період часу.

На виконання цієї постанови Міністерство закордонних справ України має звернутися до секретаря МКС із формальною заявою про визнання юрисдикції Суду щодо злочинів проти людяності, скоєних на території України у період із 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р.

Одночасно Генеральна прокуратура України, відповідно до ст. 14 Статуту МКС, має звернутися до прокурора МКС з проханням провести розслідування ситуації щодо злочинів, які підпадають під юрисдикцію Суду, і визначити коло осіб, котрим слід пред'явити обвинувачення у скоєнні таких злочинів. Причому звернення української сторони має супроводжуватись, наскільки це можливо, передачею інформації про конкретні обставини вчинення злочинів та відповідну документацію, яка стосується ситуації. Від якості підготовлених Генпрокуратурою матеріалів залежатиме ухвалення МКС первинного рішення щодо започаткування кримінального розслідування.

Слід мати на увазі, що МКС не замінює, а доповнює національні органи кримінальної юстиції (п. 10 преамбули та ст. 1 Римського статуту). Це означає, що чільну роль у розслідуванні злочинів проти людяності та притягненні винних до відповідальності мають відігравати національні слідчі органи й національні суди. Відповідно до положень ст.ст. 1,5,6, 7,8, 17, 18 Римського статуту та практики Суду, його юрисдикції підлягають справи, що стосуються лише високих посадових осіб держави, причетних до скоєння найсерйозніших злочинів, які викликають стурбованість міжнародної спільноти і які становлять злочини геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочин агресії. Однак у тих випадках, коли влада держави не бажає або неспроможна провести розслідування і притягти до відповідальності осіб, що обвинувачуються у вчиненні згаданих міжнародних злочинів, такі особи, незалежно від їхнього статусу, можуть підлягати юрисдикції Суду (ст. 17 Римського статуту).

Підставою задіяння механізму МКС для покарання осіб, звинувачуваних у скоєнні злочинів проти людяності та інших міжнародних злочинів, є не звернення держави, а висновок прокурора Суду, затверджений палатою попереднього провадження.

Відповідно до ст. 15 Римського статуту, прокурор МКС вивчає отримані матеріали про злочини, робить висновок про наявність достатніх підстав для початку розслідування і звертається до палати попереднього провадження із запитом щодо санкції на проведення власного розслідування.

Якщо палата після вивчення такого запиту і матеріалів, які його підкріплюють, вирішить, що існують достатні підстави для початку розслідування і що справа, судячи з усього, підпадає під юрисдикцію Суду, вона дає санкцію на початок розслідування.

Отже, навіть якщо МКС визнає, що скоєні в Україні режимом В.Януковича злочини проти людяності відповідають критеріям прийнятності і підпадають під юрисдикцію Суду, порушені в ньому справи стосуватимуться обмеженого кола українських високопосадовців.

Встановлення відповідальності переважної більшості осіб, причетних до скоєння таких злочинів, має відбуватися на національному рівні і в рамках національного правопорядку.

У зв'язку з цим виникає необхідність створення ефективних механізмів, покликаних забезпечити всебічне розслідування скоєних в Україні злочинів проти людяності та притягнення до кримінальної відповідальності всіх осіб, звинувачених слідством у їх скоєнні. При цьому слід виходити з того, що ці злочини є наслідком спланованої і системної акції режиму В.Януковича проти мирного протестного руху на всій території України.

Складовими такого механізму мають стати спеціальна оперативно-слідча група та окрема спеціалізована судова інстанція. Таку групу повинен очолити Генеральний прокурор України. Її необхідно створити якомога швидше й уповноважити провести системне розслідування всіх злочинів проти людяності, скоєних під час придушення українського протестного руху.

Для створення спеціалізованої судової інстанції потрібно внести зміни до чинного Закону про судоустрій та статус суддів. Зміни мають запровадити утворення в структурі Вищого спеціалізованого суду з цивільних та кримінальних справ окремої судової палати ad hoc, уповноваженої розглядати будь-які справи про злочини проти людяності. Як оперативно-слідча група, так і судова палата мають бути укомплектовані політично незаангажованими і чесними професіоналами, непричетними до злочинних дій колишньої влади і спроможними виконувати свої функції швидко, неупереджено й кваліфіковано.

Предметом особливої уваги оперативно-слідчої групи має стати цинічне навмисне і нелюдське винищення та поранення багатьох людей снайперами, численні випадки катувань, викрадень та переслідувань владою учасників протестного руху, зокрема і з допомогою кримінальних елементів.

Незалежно від реакції Міжнародного кримінального суду на звернення української сторони та результатів функціонування національного механізму з розслідування злочинів колишньої влади, Україні необхідно якомога швидше ратифікувати Статут МКС з додержанням вимог рішення Конституційного суду від 11 липня 2001 р. № 3-в/2001.

Недавні спроби деяких народних депутатів України подати на розгляд Верховної Ради законопроект про ратифікацію Римського статуту, ігноруючи згадане рішення Конституційного суду України, контрпродуктивні й недоцільні. Україна в разі необхідності має право і можливість звернутись до МКС і без ратифікації Римського статуту. Його ратифікація без виконання згаданого рішення Конституційного Суду України робить закон про ратифікацію нелегітимним.

Питання ратифікації Україною Римського статуту має довгу історію.

Україна, чия делегація брала активну участь у розробці Римського статуту, підписала його без застережень 20 січня 2000 р. відповідно до розпорядження президента України від 11 грудня 1999 р. № 313/00-рп. Однак вже у 2001 р. президент України звернувся до Конституційного суду з поданням, у якому йшлося про те, що 7 положень Статуту (в тому числі 10 абзац преамбули та стаття 1) суперечать Конституції України. Радикально змінилася позиція Л.Кучми щодо Римського статуту після сумнозвісного "касетного скандалу", який розпочався в листопаді 2000 р. і під час якого виникли підозри у його причетності до викрадення та жорстокого вбивства журналіста Г.Гонгадзе і переслідування відомих українських політиків О.Єльяшкевича та О.Подольського.

Конституційний суд України, який розпочав слухання за поданням президента 12 червня 2001 р., вже через місяць ухвалив рішення, відхиливши всі його заперечення, за винятком одного.

У рішенні, зокрема, зазначалося:

"Визнати Римський статут Міжнародного кримінального суду, підписаний від імені України 20 січня 2000 року, який вноситься до Верховної Ради України для надання згоди на його обов'язковість, таким, що не відповідає Конституції України, в частині, що стосується положень абзацу десятого преамбули та статті 1 Статуту, за якими "Міжнародний кримінальний суд… доповнює національні органи кримінальної юстиції".

Такий висновок означає, що Статут не відповідає лише статті 124 Конституції України. Отже, Статут може бути ратифікований Верховною Радою України після внесення до статті 124 Конституції України доповнення, відповідно до якого Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах і в порядку, передбачених Статутом.

Відповідно до ст. 155 Конституції України, така поправка має бути спочатку проголосована на сесії Верховної Ради більшістю від її конституційного складу (226 голосів) і остаточно затверджена на наступній черговій сесії не менш як 2/3 голосів від конституційного складу Верховної Ради (300 голосів). Лише після цього ухвалення Верховною Радою закону про ратифікацію Римського статуту буде легітимним і може відбутись одразу після затвердження конституційної поправки.

У своїх резолюціях Парламентська асамблея Ради Європи неодноразово закликала держави-члени вжити всіх необхідних заходів для приєднання до Статуту та, в разі необхідності, якнайшвидше внести відповідні зміни до національного законодавства. У спільній позиції Ради Європейського Союзу щодо Міжнародного кримінального суду від 13 червня 2003 р. було визнано, що загальне приєднання до Статуту є важливим для забезпечення ефективності Міжнародного кримінального суду в боротьбі з актами геноциду, злочинами проти людяності та воєнними злочинами. Генеральна асамблея ООН у своїх численних резолюціях також закликала всі держави, які ще не стали учасниками Римського статуту, негайно розглянути питання про його ратифікацію чи приєднання до нього. Участь нашої держави у Римському статуті означатиме, що Україна приєдналася до спільноти держав, які визнають необхідність функціонування постійного міжнародного кримінального суду як важливого засобу боротьби з безкарністю та забезпечення дотримання гуманітарного права, фундаментальних прав і основоположних свобод людини.