Шотландія: за крок від незалежності

Те, про що в Единбурзі довгі роки мріяли націоналісти, 18 вересня 2014-го стало реальністю - Шотландія проголосувала на референдумі про незалежність. Щоб дати відповідь на історичне запитання, на виборчі дільниці прийшло 84,5% шотландців. За попередніми даними, прихильники шотландської незалежності набрали 45% голосів. Лише 4 з 32 округів проголосували за незалежність (51–57%), включаючи Глазго. Найбільша кількість противників незалежності в Оркні, Східному Ренфруширі та на Шотландських кордонах (67%). Прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон у своєму першому після референдуму виступі сказав: "Це було правильним рішенням, що ми... надали право жителям Шотландії висловитися. Тепер не може бути жодних суперечок, жодних других спроб. Ми почули рішення шотландського народу". Шотландія ж сказала "ні".

Тепер, коли емоції залишилися позаду, Шотландія має виконати серйозну домашню роботу. І тільки роки покажуть, чи був вибір правильний.

Підготовка

За тиждень до референдуму опитування показали, що 47% шотландців - проти незалежності, 46% - за та 7% тих, хто не визначився. Ще в лютому 2014 р. проти було 49%, за - 37%, а тих, хто не визначився, - 14%. Вагома кількість останніх перейшла в табір прихильників незалежності завдяки активній кампанії прихильників "ТАК". Багато шотландців вирішували долю майбутньої держави вже на шляху до кабінок для голосування.

Загалом кампанія прихильників незалежності Шотландії була більш успішною, ніж противників. Вона раніше розпочалася, була емоційніша, агресивніша і містила один чіткий меседж - "Так!" незалежності Шотландії. Її поборники більше тисли на емоції, ніж шукали відповідей на серйозні питання зовнішньої та внутрішньої політики, майбутньої фінансової системи нової держави.

Кампанія проти відділення довго розгойдувалася, оскільки в Лондоні не відразу усвідомили серйозність настроїв на півночі держави. Емоційно стриманіша риторика, оперування фактами та страхами не сприяли залученню додаткових голосів, оскільки сприймалися, швидше, експертами, ніж простими жителями. А слоган "Краще разом" (Better together) поступово трансформувався в коротку відповідь "Ні, спасибі" (No, thanks), яку багато шотландців повісили на свої будинки.

Щодо цього шотландський референдум принципово відрізняється від кримського. Британський і шотландський парламент витратили рік на узгодження можливості референдуму та формулювання питання в бюлетенях, два роки пішло на підготовку, дебати й агітацію. Відразу було передбачено ще два роки на перехідний період для вирішення всіх формальних, юридичних, соціальних і політичних питань у разі, якщо на референдумі шотландці скажуть "так".

У 1997 р. більшість шотландців проголосували за деволюцію (передачу центральними урядовими органами вагомої частини своїх повноважень місцевим органам влади), що привело до відновлення шотландського парламенту та значної децентралізації у відносинах із Лондоном. Це дало впевненість багатьом шотландським політикам, що через 17 років не менша кількість проголосує й за незалежність. Але бажання більшої автономії в прийнятті рішень і розподілі бюджету не перейшло автоматично в голоси за незалежність.

Два роки тому, коли автор цих рядків, будучи в Единбурзі, ставила запитання щодо природи шотландського націоналізму, багато місцевих політиків намагалися пояснити, що це не мовне чи історичне питання, а суто соціально-економічне - шотландці повинні мати право самі розпоряджатися своїми природними ресурсами та вирішувати, яким чином витрачати податки.

Цікаво, що багато авторів деволюції сьогодні виступають категорично проти незалежності. У коментарі для DT.UA колишній генсек НАТО, а нині член парламенту Великобританії лорд Робертсон сказав: "Як один із архітекторів самостійного шотландського парламенту, я не вірю, що це могло призвести до підйому сепаратизму. Це, швидше, пов'язано з нечесною кампанією, яку ведуть наші сепаратисти, і непопулярністю нинішнього уряду Великобританії".

На думку лорда Робертсона, незалежність Шотландії матиме катастрофічні наслідки для міжнародної безпеки та економіки: "Розпад Великобританії усуне одного з провідних гравців на Заході. Беручи до уваги те, що сьогодні відбувається в Україні і на Близькому Сході, це може серйозно підірвати ситуацію та завдати шкоди".

Своєю чергою, інший член парламенту Великобританії лорд Твід під час розмови з DT.UA сказав, що він хоче бачити реформи нинішньої Великобританії, передачу більших повноважень на місця. Але він бачить майбутнє Шотландії тільки в складі Сполученого Королівства, оскільки все, що в неї сьогодні є, стало можливим лише завдяки об'єднанню шотландського, ірландського, уельського та англійського начала.

При цьому лорд Твід серйозно критикує першого міністра Алекса Салмонда, який стверджує, що в Шотландії немає важелів впливу на економічні питання. "Парламент має чималі повноваження. Єдине обмеження - це питання оподаткування, які могли б допомогти у вирішенні завдань у соціальній і економічній сферах, в освіті та охороні здоров'я. Але головне - це те, як використовуються ці повноваження".

Виклики

Проте, ратуючи за незалежність, чи готові були шотландський уряд і прихильники незалежності дати відповіді на запитання про майбутнє країни? Адже кожне з них могло стати питанням національної безпеки та ефективного існування нової держави. Противники відділення зазначали, що незалежність - це не тільки майбутні можливості, про які кажуть націоналісти, а й високий рівень відповідальності.

Три найбільших питання, які залишилися без відповіді до референдуму, - національна валюта, оборона та членство в ЄС. Не менш важливі - відносини з британською короною, видобуток енергоресурсів і соціальне забезпечення.

Два роки тому ряд політичних діячів заявляли, що після, а не до референдуму, Шотландія вирішить, чи варто їй бути членом Європейського Союзу, залежно від "стану самого ЄС". За два тижні до референдуму перші особи Шотландії стверджували, що вона ледь не автоматично стане членом Євросоюзу після відділення, оскільки вже відповідає всім нормам як частина Великобританії.

Такі заяви зазнали серйозної критики. По-перше, сама Британія не є ні частиною зони євро, ні частиною Шенгенської зони. По-друге, процедури самого ЄС не передбачають "автоматичного членства".

Незалежна Шотландія мала б узгодити це питання з усіма країнами Європейського Союзу, пройти всі формальні процедури, ратифікацію угоди про вступ, після чого обрати нових членів до Європарламенту і перерозподілити місця в Європейській комісії, де кожна країна має свого комісара. І всі ці питання Шотландія могла б розпочати вирішувати не раніше березня 2016 р., коли стала б повністю незалежною. У своєму листі до палати лордів у грудні минулого року Ж.М.Баррозу чітко зазначив, що "нова незалежна держава фактом
своєї незалежності вважатиметься третьою стороною у відносинах із ЄС, і її договори більше не застосовуватимуться на його території".

Питання впливу шотландської незалежності на інші регіони обговорюється хіба що на високому експертному рівні. У той час, коли центральні уряди Бельгії, Іспанії, Італії, Грузії, Молдови та ряду інших країн із побоюванням очікують нової хвилі сепаратистських настроїв, самі шотландці, які готові сказати "так" на референдумі, дивляться на це питання суто з погляду внутрішніх процесів. І якби на референдумі шотландці висловилися за незалежність, Іспанія могла стати однією з тих країн, яка блокувала б майбутнє членство в ЄС: Мадрид уже сьогодні побоюється сплеску сепаратистських настроїв у Каталонії.

Вплине референдум і на автономні настрої всередині самої Великобританії. Якщо у квітні 2014 р. лише 12% жителів Уельсу підтримували ідею незалежності, то зараз зростає кількість тих, хто виступає за ідею більш широкої автономії регіону.

Також прихильники незалежності не мали відповіді на запитання щодо майбутнього використання британського фунта. Вони висловлювалися про готовність зберегти єдину валюту і під час поділу взяти на себе зобов'язання з "розумної частини" британського боргу. Однак ці переговори були більш схожі на шантаж, ніж на предметну розмову: не дасте дозволу на використання фунта, не візьмемо на себе борг. Лондон же виступав проти валютного союзу, тому що не хоче ділити прийняття рішень у макроекономічних і фінансових питаннях з Единбургом.

Понад те, глава Банку Англії Марк Карні заявив, що "валютний союз несумісний з питаннями суверенітету", до якого так прагнуть шотландці. Але найбільш дивною в цьому разі була риторика самого А.Салмонда, який під час дебатів за два тижні до референдуму звів усю свою аргументацію до тези, що жителі Шотландії на референдумі дадуть йому мандат для вирішення цього питання протягом перехідного періоду, фактично знявши з себе відповідальність на цьому етапі.

Питання майбутньої армії, наявності на території Шотландії британських атомних субмарин і членство в НАТО також стоять на порядку денному. Передбачалося, що шотландцям, які сьогодні служать у британській армії, буде дане право вибору, але для створення повноцінної армії Шотландії знадобиться 10 років. Членство в НАТО залишається пріоритетом майбутньої Шотландії.

У той час як багато шотландців активно підтримують без'ядерний статус, нинішній уряд фактично замовчує, що
8 тис. чоловік обслуговуючого персоналу втратять роботу у разі, якщо чотири атомних підводних човни Великобританії повинні будуть піти зі своєї бази у Фаслейні. Також це вплине й на зайнятість у супутніх сферах. Крім того, лідер кампанії "Ні" Алістер Дарлінг уточнив, що за законами Великобританії остання не має права будувати свої військово-морські кораблі на території іноземної держави, відповідно без роботи можуть залишитися працівники шотландської верфі.

Ще одним спірним питанням були запаси енергоресурсів - фактично основне джерело доходів для Шотландії. Прихильники збереження союзу зазначають, що через непередбачуваність ціни на нафту, а також відсутність точної інформації щодо запасів нафти в Північному морі, покладатися лише на енергоресурси під час формування бюджету є ризикованим. Водночас, зберігши союз, економіка Великобританії буде більше диверсифікована та, відповідно, стабільна.

Символи

Проблема, яку незалежній Шотландії не довелося б вирішувати, - це її упізнаваність. Ви навряд чи згадаєте щось про Уельс, зате легко назвете десяток речей, які символізують Шотландію. Але були питання й загальнобританського порядку.

Наприклад, яким буде прапор майбутнього Британського королівства, так званий Union Jack, який складається сьогодні з накладення шотландського прапора. Св. Андрія та англійського прапора Св. Георгія. Якщо Шотландія відокремиться - чи повинна Британія змінити свій державний символ, незмінний з 1603-го та офіційно затверджений 1707 року?

Хоч би яким символічним питанням це здавалося б, але для Шотландії потрібно було визначитися і з питанням про майбутнього голову держави - визнали б вони, як Австралія і Канада, верховенство англійської королеви чи обрали б шлях Ірландії, яка відмовилася разом із незалежністю й від британської корони. Ситуація неоднозначна, тому що сама королева не стала давати будь-які офіційні коментарі з питання про незалежність частини Сполученого Королівства, але день референдуму вона проводить у Шотландії.

Нинішній уряд Шотландії запевнив, що збереже королеву як голову держави, що викликало негативну реакцію з боку місцевих республіканців. Але оскільки нинішня королева Єлизавета II має значну популярність серед населення, то, боячись втратити підтримку частини електорату, націоналісти активно не порушували це питання на дебатах. Багато хто в Шотландії каже, що союз двох корон на 100 років старший, ніж союз двох парламентів, у результаті якого з'явилася єдина держава, отже, немає сенсу змішувати питання незалежності та британської корони.

Хоч би як там було, але Единбургу і Лондону доведеться серйозно переглянути свої відносини та шукати нових точок дотику і діалогу. Всі політичні партії, представлені у Вестмінстері, заздалегідь дали свою обіцянку розширити повноваження бунтівливого регіону, незважаючи на результати референдуму. Насамперед це стосується фіскальної сфери. Шотландія зацікавлена в простіших умовах інвестування, зниженні податкових ставок, формуванні видаткових статей бюджету. А вже на ранок після референдуму Девід Кемерон призначив лорда Сміта відповідальним за подальшу деволюцію: закон про нові повноваження Шотландії планують представити вже у січні.

Прихильникам обох таборів доведеться робити ще не один складний вибір. Як сказала відома шотландська журналістка і письменниця Кеті Грант: "Головним викликом стане втрата ілюзій, тому що багато хто вважав, що все зміниться за одну ніч і миттєво настане процвітання. Так не буде. І для всіх нас буде дуже багато роботи".