СЕВАСТОПОЛЬ. РОЗПРОДАЖ. НЕДОРОГО

Прогулюючись торік курортною Феодосією, наткнувся на її околиці, за руїнами фортеці Кафа на дивне, але різке оголошення на червоному щиті: «Стой! Территория Российской Федерации!» Йти далі перехотілося, хоча за колючим дротом виднілася в/ч з функціями звичайнісінького пляжу. Цілком можливо, що незабаром подібні грізні попередження з’являться і в Севастополі, наприклад, перед Графською пристанню, чи поруч з пам’ятником Затонулим кораблям. Російські військові збираються приватизувати частину Севастополя. Українська громада міста хвилюється, Київ демонструє повну байдужість.

— Ще до кінця року Росія отримає від української сторони документи, які підтверджують її право власності на цілу низку об’єктів, розташованих у Криму. Про це нещодавно повідомила газета Чорноморського Флоту Російської Федерації «Флаг Родины». За даними цієї газети, у жовтні російська сторона підготувала і передала до Державної міської адміністрації Севастополя всі необхідні документи для визнання російською власністю цілої низки будівель на території міста. Мова йде про більш як 40 об’єктів так званого соціально-побутового призначення і житлового фонду. Росіяни збираються приватизувати будівлі шпиталю, Будинку офіцерів, Матроського клубу, Морської бібліотеки, флотський стадіон і спортклуб, інші невійськові об’єкти, а також житло офіцерів і мічманів флоту площею понад сімдесят тисяч квадратних метрів. Командування ЧФ сподівається, що отримає від української сторони документи, які підтверджують право російської власності на цілу низку об’єктів, ще до кінця ниніш- нього року.

За інформацією з джерел у штабі ЧФ, відповідні угоди з цього приводу було підписано ще 16 березня нинішнього року в Києві на 3-му засіданні Підкомісії з питань функціонування ЧФ Росії на території України змішаної українсько-російської комісії зі співробітництва. З метою реалізації досягнутих домовленостей, 31 серпня голова уряду Російської Федерації Михайло Касьянов підписав постанову, якою уповноважив командування Чорноморського флоту «на отримання і здійснення від імені Росії майнових прав стосовно житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення, розташованих у місцях дислокації його військових формувань на території України». Як відзначив в інтерв’ю газеті «Флаг Родины» начальник юридичної служби ЧФ майор юстиції Герман Витушкін, крім «великого державного значення», угода, підписана весною в Києві, суттєво «вплине на життя тих, хто служить на російському флоті у Севастополі».

Реакцією на таку інформацію стала лише заява низки політичних і громадських організацій Севастополя національно-демократичного спрямування, які виступили проти посилення російської присутності у цьому стратегічно важливому місті. В оприлюдненому документі мовиться, що українське керівництво «продає» росіянам Севастополь. Автори заяви звернулися до українського народу із закликом вимагати від владних структур припинення «системної передачі Севастополя в користування і володіння Росією», а також «проаналізувати процес посилення впливу Росії в Севастополі і зробити відповідні організаційні висновки».

Тим часом, перебуваючи минулого тижня в Криму, Президент України Леонід Кучма висловився проти ревізії українсько-російських угод щодо Чорноморського флоту. Він, зокрема, наголосив, що «в жодному випадку таке питання не ставиться і ставитися не буде. Ці питання непорушні. Нам занадто дорого в політичному плані далися ці домовленості». Водночас Президент України відзначив, що в перебігу підписання флотських домовленостей було визначено деякі питання, котрі вимагають свого уточнення й ухвалення додаткових рішень. У зв’язку з цим він заявив, що «треба сідати за стіл і ці питання вирішувати так, щоб ніхто не постраждав». Поки що ж постраждалими себе вважають українські військові моряки, які внаслідок розподілу Червонопрапорного Чорноморського флоту СРСР залишилися у Севастополі, де базується штаб і головні сили ВМС України, практично зовсім без соціально-культурної інфраструктури. Росіяни ж частину наявної інфраструктури вже використовують не за військовим призначенням. Досить згадати створення філії Московського державного університету в Лазаревських казармах. Гарна справа, але при чому тут військовий об’єкт, на який свого часу претендували ВМС України? Це ж стосується й Матроського клубу, Будинку офіцерів тощо.

Ще одна проблема, що неоднозначно сприймається у Севастополі, — розширення інформаційної присутності сусідньої держави у Севастополі. Днями «Флаг Родины» повідомив про переговори (!), що відбулися в Бахчисараї, між Президентом Л.Кучмою і російськими офіцерами — помічником командувача Чорноморського флоту Росії із зв’язків з громадськістю і пресою Андрієм Криловим та начальником телецентру флоту Олександром Лебедєвим. За даними газети, в перебігу зустрічі обговорювалися «питання взаємодії інформаційних служб Чорноморського флоту Російської Федерації та українських ЗМІ». Леонід Кучма також «висловив подив з приводу того, що у цьому питанні все ще залишаються невирішені проблеми», і запевнив представників російського флоту в тому, що ближчим часом їх буде розв’язано. Як відзначили на сторінках своєї газети керівники російських військових інформаційних структур, їхня розмова з Президентом України «вселяє надію на те, що міжурядові угоди про розвиток інформаційної мережі Чорноморського флоту Росії будуть підписані уже ближчим часом».

Один з авторів раніше згаданої заяви севастопольської громадськості, редактор Інтернетівського часопису «Українське життя Севастополя» Микола Владзімірський каже, що розширення інформаційної присутності російського флоту в регіоні загрожує національній безпеці України. Він переконаний, що телевізійні програми ЧФ «Отражение», які виходять в ефір на 4-х кримських каналах, а також публікації в газеті «Флаг Родины», що поширюється на всій території Кримського півострова, мають здебільше спецпропагандистський характер і недружній Україні зміст.

Схоже, проблема ЧФ тяжітиме над українсько-російськими стосунками ще довго. Але ще довше і сильніше вона впливатиме на внутрішньополітичну ситуацію в Севастополі і Криму. Чорноморський флот Росії залишається тут провідною політичною силою, силою, що отримала від свого уряду не тільки майнові права, але й функції провідника російських інтересів в регіоні. І командування ЧФ робить усе, аби зберегти цей вплив і виконати урядове завдання. Військові ж функції залишаються на другому плані. Очевидно, в Києві не вважають це проблемою. Чи ж тільки газові борги примушують?