«П’ятірка» проти «четвірки»

Розмови про необхідність розширення Ради Безпеки ООН з’явилися не сьогодні. І навіть не вчора. Протягом уже більш як півтора десятка років вони то затихають, то знову відновлюються, утім, без особливого результату. Але цього року все змінилося — можливе реформування стало однією з головних тем для обговорення і предметом дебатів між членами ООН. І як часто це буває в таких суперечках, думки й аргументи сторін розділилися.

Реформування необхідне

Як відомо, згідно зі Статутом ООН, Рада Безпеки несе головну відповідальність за підтримку міжнародного миру і безпеки. Сьогодні до складу Ради входять 15 членів: п’ять постійних, які дістали місця виходячи зі свого статусу, заслуг і військово-політичної потуги, і 10, які обираються Генеральною асамблеєю на дворічний термін (до їх числа може потрапити будь-яка держава—член ООН). Постійними членами є США, Росія, Франція, Великобританія і Китай. Кожний член Ради має один голос. Рішення з питань процедури, тобто не дуже вагомі, вважаються прийнятими, якщо за них подані голоси не менш як дев’яти із 15 членів. Для прийняття серйозних рішень, як, наприклад, початок воєнних дій проти якоїсь держави, необхідно дев’ять голосів, включаючи одностайність усіх п’яти постійних членів. Це — правило «одноголосності великих держав», або «право вето».

Відповідно до Статуту, всі члени ООН погоджуються підкорятися рішенням Ради Безпеки і виконувати їх. Якщо інші органи Організації Об’єднаних Націй виносять рекомендації урядам, то лише Рада Безпеки має право приймати рішення, які держави-члени, відповідно до Статуту, зобов’язані виконувати.

Виходячи з цього порядку, бажання інших держав потрапити до заповітної «п’ятірки» стає цілком логічним. Беручи до уваги цей факт, а також зростання очевидної необхідності реформування структур ООН, генеральний секретар Кофі Аннан створив Робочу групу відкритого складу з питання про справедливе представництво в Радбезі і розширення його членського складу. За підсумками своєї роботи ця група зробила доповідь, у якій абсолютно ясно і чітко пролунав висновок про необхідність розширення Ради Безпеки.

А чи Б?

Нині існує кілька варіантів і схем можливого розширення. Наприклад, згадана вже група запропонувала дві альтернативні моделі — А і Б. Вони пов’язані з розподілом місць між чотирма основними регіональними зонами, названими відповідно «Африка», «Азія і Тихий океан», «Європа» та «Американський континент», і припускають збільшення кількості членів Ради Безпеки до 24. Модель A передбачає шість нових постійних місць, але ніякого додаткового права вето, і три нових непостійних місця на дворічний термін. Модель Б не передбачає ніяких нових постійних місць, але припускає створення нової категорії у вигляді восьми місць на чотирирічний поновлюваний термін і одного нового непостійного місця на дворічний (і непоновлюваний) термін.

Окрім того, існують ще й інші варіанти, відповідно до яких чисельність членів Ради Безпеки повинна бути збільшена з 15 до 25 за рахунок додавання шести постійних і чотирьох непостійних членів або збільшення її членського складу з п’ятнадцяти до двадцяти шести.

Квартет «марнославних»

До числа держав, котрі найактивніше проштовхують ідею розширення Ради Безпеки, сьогодні належать Німеччина, Японія, Індія і Бразилія, що спільними зусиллями подали проект резолюції про розширення загального представництва країн із 15 до 25. Повпредом цієї четвірки є ФРН, яка вже досить довго стукає у двері Ради Безпеки. Ще відтоді, як чотири союзні держави-переможниці після возз’єднання Німеччини склали із себе останні повноваження, Берлін більш-менш відкрито поривається в клуб «постійної п’ятірки». А з настанням XXI тисячоліття нові владні претензії Німеччини озвучив тепер уже екс-федеральний канцлер Герхард Шредер. І, незважаючи на те, що всі його спроби були невдалими, від бажання таким способом посилити свої позиції на міжнародній арені навряд чи відмовиться і нинішній канцлер Ангела Меркель, хоча напередодні виборів вона й боролася за один, спільний голос у Радбезі від усього ЄС. Адже постійне місце в Раді Безпеки гарантувало б зростання німецького впливу в ООН без додаткових військових чи фінансових засобів.

Недружні відмови

Проте, як і очікувалося, бажання розширити Раду Безпеки за рахунок головних країн Європи, Азії, Африки і Південної Америки не тільки викликало стриману реакцію, але ще й спровокувало відкрите протистояння конкуруючих країн. Наприклад, міністр закордонних справ Італії Фраттіні висловився проти постійного членства Німеччини в РБ ООН. Ще категоричніше проти таких намірів виступив Китай, котрий вустами свого представника в ООН Ван Гуан’я, заявив, що накладе вето на будь-який проект резолюції про розширення Радбезу шляхом надання місця постійного члена Японії, Індії, Бразилії чи Німеччині. На думку Гуан’я, розширення РБ ООН за рахунок цих країн призведе до розколу організації і поховає ідею кардинальних реформ. Підтримали Китай і представники Сполучених Штатів, підкресливши, що спільними зусиллями з Пекіном вони протистоятимуть процесу розширення Ради безпеки.

У Росії своя позиція

Свою окрему думку висловила Росія. Вона готова погодитися з будь-яким розумним варіантом розширення складу Ради Безпеки ООН за максимальної кількості голосів «за» в Об’єднаних Націях. Про це заявив постійний представник РФ при ООН Андрій Денисов. За його словами, такий підхід передбачає більш вагому політичну підтримку того чи іншого рішення, ніж юридично необхідні дві третини голосів. «Голосування в Генеральній асамблеї не повинно призвести до розколу лав держав-членів і, відповідно, замість зміцнення до ослаблення ООН і її РБ». Денисов також підтвердив позицію Росії про «категоричну неприйнятність будь-якого обмеження статусу нинішньої «п’ятірки» постійних членів РБ ООН, насамперед інституту права вето».

Водночас із Москви фактично пролунав позитивний сигнал для «марнославної четвірки». Адже, за словами того ж Денисова, збільшення будь-якої членської категорії Радбезу має охоплювати як розвинені, так і ті держави, які розвиваються, із наділенням усіх рівними правами й обов’язками. І у разі створення додаткових місць для постійних членів гідними кандидатами на них можуть бути Німеччина, Японія, Індія, Бразилія й авторитетний представник Африки.

Зміни грядуть

Відтоді як було створено Раду Безпеки ООН, загрози і виклики міжнародному миру і безпеці зазнали істотних змін, як, утім, і розподіл сили між членами Організації. Проте Радбез із тих пір фактично не змінювалася. І дедалі очевиднішим стає те, що рішення не можуть прийматися лише нинішніми членами Ради, вони потребують широкої військової, фінансової і політичної участі інших держав. Ухваленим рішенням часто не вистачає компонентів реалізму, адекватних ресурсів і політичної рішучості виконати їх. Окрім того, недостатня репрезентативність широкого кола членів ООН послаблює підтримку рішень РБ. Очевидна потреба її розширення. Тому, незважаючи на те що поки майбутнє реформи Ради Безпеки ООН залишається неясним й існує чимало її опонентів, вона має вагомі шанси для того, щоб уже незабаром у тому чи іншому вигляді втілитися в життя.