Політична навігація навколо каналу «Стамбул»

У Туреччині заарештували десять відставних адміралів турецького ВМФ. Їх арешт супроводжувався гучними заявами президента Реджепа Тайїпа Ердогана про неприпустимість втручання військових у політичне життя країни. Що ж зробили ці колишні військові, що це викликало таку бурхливу реакцію турецької влади?

На порядку денному в Анкари — реалізація амбітного інфраструктурного проєкту. Влада Туреччини прагне побудувати канал «Стамбул», який з’єднає Чорне та Мармурове моря. Грандіозне будівництво стає елементом курсу Ердогана на реалізацію численних мегапроєктів, покликаних продемонструвати потугу Туреччини і посилити її позиції на міжнародній арені.

Проєкт не лише викликав занепокоєння екологів, а й актуалізував геополітичне питання забезпечення судноплавства до Чорного моря. Нині його режим регулює конвенція Монтре 1936 року. Вона визначає порядок проходження кораблів єдиним маршрутом, який поєднує Чорноморську акваторію зі Світовим океаном, — тобто через протоки Дарданелли і Босфор, транзитом через Мармурове море. Документ передбачає свободу торгового судноплавства по ньому. Водночас він накладає обмеження на проходження військових кораблів нечорноморських держав цим маршрутом, у тому числі й час їхнього перебування в Чорному морі.

Конвенція має багато прибічників серед турецької політичної та військової еліти, яка вважає її гарантією регіональної стабільності та турецького суверенітету над стратегічним районом. Утім, проєкт побудови альтернативної єднальної ланки між Чорним і Мармуровим морями викликає питання про майбутню долю цього документа.

Обговорення тривало вже певний час. Але його актуалізації останніми днями посприяв випадок. Минулого місяця Ердоган заявив про вихід Туреччини зі Стамбульської конвенції про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству. Такі дії спричинили дискусію про майбутнє інших міжнародних зобов’язань Анкари. Спікер турецького парламенту Мустафа Шентоп підтвердив пресі: президент має повне конституційне право самостійно вирішувати такі питання. При цьому в розмові з журналістами в цьому контексті було згадано і конвенцію Монтре.

Політик підкреслив, що говорить виключно про теоретичну можливість, а не про реальний план дій Ердогана. Але заява викликала стурбованість у лавах прибічників конвенції, для яких вона є своєрідною «священною коровою», котра відіграє ключову роль у забезпеченні регіональних інтересів Туреччини. Відтак, ветерани дипломатичної та військової служби висловилися щодо неприпустимості дискусії про можливу відмову Анкари від документа. Спочатку 2 квітня з такою заявою виступили 126 відставних дипломатів. Пізно ввечері наступного дня було оприлюднено відкритий лист на цю тему за підписом 104 адміралів турецького ВМФ у відставці. При цьому вони натякнули на невдоволення курсом державної політики, яка загрожує втіленню ідеалів Ататюрка.

Саме останнє викликало жорстку реакцію Ердогана. Для Туреччини публічні виступи військових на політичні теми — вкрай болюче питання. Країна має тривалу історію втручання збройних сил у політичне життя держави. Перше десятиліття перебування при владі Ердоган витратив на боротьбу з ними. І врешті-решт виграв її. Втім, невдала спроба військового перевороту 2016 р. ще раз наочно показала йому, що загроза з цього боку може бути вкрай небезпечною.

Нинішній політичний виступ військових викликає у влади неприємні історичні асоціації. Найменший вияв непокори розглядається як спроба повернути давні часи, коли збройні сили контролювали політику Туреччини. Певна річ, Ердоган не може допустити такого виклику своєму статусові сильного лідера і виразника народної волі — «Людини Нації».

У результаті влада вдалася до активних і жорстких дій проти підписантів звернення. В інформаційній площині акцію затаврували як посягання на конституційні права президента і демократичний лад у державі. До кампанії долучилося не лише найближче оточення Ердогана: гнівно відповіли на лист і офіційні представники турецьких збройних сил. Вони заявили, що такі дії лише шкодять країні, негативно позначаються на моральному духові військових та працюють на ворогів Туреччини. І висловили сподівання, що зі справою розбереться судова система. Це не порожні слова. Адже десятьох підписантів листа справді було затримано, ще чотирьом наказано самостійно з’явитися до правоохоронних органів.

Заодно Ердоган роз’яснив свої погляди на конвенцію Монтре. Він підкреслив важливість документа для Туреччини і наголосив, що не планує відмовлятися від нього. Та водночас зазначив: дія конвенції має чітко встановлені межі й не поширюється на канал «Стамбул», який Анкара планує будувати. Визначення формату використання цього об’єкта має залишатися виключно суверенним правом Турецької Республіки. Відтак, не йдеться про вихід із конвенції 1936 року, але готується ситуація, коли вона вже не буде єдиним фактором, що регламентує судноплавство.

Такі дії трансформують обстановку в Чорноморському басейні і потребують докладного вивчення. Адже майбутні зміни безпосередньо торкнуться України. При цьому слід раціонально оцінювати наміри турецької влади та цілі, якими вона керується, реалізовуючи проєкт каналу.

Крім особистих амбіцій Ердогана, канал «Стамбул» покликаний насамперед забезпечити економічні інтереси Анкари. Турецька влада хоче отримувати належний прибуток від торгових маршрутів, які ведуть до Чорного моря. Конвенція Монтре не дає такої можливості при користуванні Босфором та Дарданеллами. Саме це є важливим аргументом для Туреччини, коли вона заявляє про неприпустимість поширення дії конвенції на канал «Стамбул». Очевидно, Анкара зацікавлена у переспрямуванні суднопотоку новим маршрутом. Офіційно це планується зробити для розвантаження Босфору. Але насправді річ у коштах, які можна стягнути за користування каналом. Це своєю чергою впливатиме на ціноутворення морських перевезень, їхню рентабельність.

Утім, заява Ердогана не означає, що він готується радикально переглянути чорноморську політику Туреччини, у військово-політичному сенсі. Україні не слід очікувати, що вже наступного дня після відкриття каналу в Чорному морі на постійній основі з’явиться потужна американська ескадра, яка захищатиме регіон від російської агресії. Особливо в умовах продовження кризи в американо-турецьких відносинах, яку засвідчують нові санкції США проти турецької оборонної промисловості.

Але геополітична реальність Чорноморського простору в кожному разі зміниться. І не на користь РФ. Нині саме Москва є основним бенефіціаром конвенції Монтре, користуючись її положеннями для забезпечення свого незаперечного військового домінування в регіоні. При цьому такий стан справ не потребує з її боку жодних зусиль.

Але після відкриття каналу «Стамбул» Росії доведеться змиритися з необхідністю домовлятися з Туреччиною щодо забезпечення сприятливого для себе режиму судноплавства. При цьому за Анкарою залишатиметься суверенне право самостійно вирішувати, кого і як пускати в Чорне море. Це в будь-якому разі ускладнює баланс сил для Кремля.

Ще одним позитивним для України наслідком останніх новин із Туреччини є загострення конфлікту між Ердоганом та відставниками турецького ВМФ. Серед останніх популярна євразійська ідеологія та ідеї дружби з РФ. Вони мають зв’язки з партією «Ватан» Догу Перінчека, відверто проросійського політика. Арешт деяких діячів — у тому числі автора морської доктрини Туреччини «Блакитна Батьківщина» Джема Гюрденіза — ослаблює позиції зорієнтованих на Москву сил у Туреччині.

Загалом новини стосовно каналу «Стамбул» — цілком позитивні для України. В далекосяжній перспективі вони відкривають можливості для переформатування регіонального балансу сил. Але варто пам’ятати, що практична реалізації будівництва ще не розпочалася. До того ж проти нього активно виступає турецька опозиція — зокрема мер Стамбула Екрем Імамоглу, якого вважають перспективним кандидатом на наступних президентських виборах. Відтак, майбутнє як самого проєкту, так і Чорноморського регіону залежатиме від внутрішньополітичних процесів у Туреччині.

Усі статті Миколи Замікули читайте тут.