ПЕРЕВІРЕНА БАЛКАНСЬКА СХЕМА

Отже, албанські бойовики, котрі порушили 21 липня угоду з урядом Македонії про припинення вогню, почали залишати свої стратегічні позиції на півночі країни. Представники уряду й лідери македонських албанців вступили в переговори. Їхній початок супроводжувався бурхливими протестами в столиці республіки Скоп’є: на вулиці вийшли македонці, змушені через бойові дії залишити свої будинки в селах довкола Тетово — міста, населеного в основному албанцями. Сотні демонстрантів вимагали від влади створити їм умови для безпечного повернення. Ці протести згодом переросли в антизахідні виступи та заворушення, які не поступалися за масштабом шабашам антиглобалістів. Журналісти навіть заговорили про перспективу початку чергової балканської громадянської війни.

А самі консультації, що розпочалися за посередництва ЄС і США, спочатку планувалося провести в другому за величиною місті Македонії Тетово, проте потім з міркувань безпеки (у районі Тетово раз у раз спалахують бої між урядовими силами й албанськими бойовиками) було змінено й місце, і час їхнього проведення. Подія ця відбувалася в районі озера Охрід на південному заході країни.

Переговори проходили під головуванням президента Македонії Бориса Трайковські і за активної участі лідерів двох основних партій, котрі виражають інтереси слов’ян і етнічних албанців, а також західних дипломатів. Цю зустріч сторін можна вважати другим етапом консультацій, які розпочалися ще позаминулого тижня. Тоді ніяких конкретних результатів їхнім учасникам досягти не вдалося, а поновлення боїв навколо Тетово й заяви представників слов’янської сторони про те, що від них вимагають занадто серйозних поступок, змусили учасників перервати переговори.

Як і раніше, цього разу поступатися також ніхто не хотів — консультації йшли досить важко. Найбільш спірною була вимога албанців визнати свою рідну мову другою державною в Македонії. Посередники підготували до зустрічі проект плану, відповідно до якого албанська мова має бути прирівняна до державної в тих районах країни, де албанці становлять не менш як 20% населення. Проте останні наполягають на тому, щоб їхню мову визнали державною на всій території Македонії. А македонці слов’янського походження небезпідставно побоюються, що це буде першим кроком на шляху до створення суверенної албанської держави.

Крім того, албанські представники вимагають створення незалежних поліцейських підрозділів, де служили б лише етнічні албанці. На їхню думку, тільки такі формування зможуть навести порядок у деяких районах країни. Цілком природно, що македонці зі свого боку бачать у таких формуваннях прообраз майбутньої албанської армії.

Судячи з загострення пристрастей і позицій сторін, політикам так і не вдасться дійти згоди з цих проблем, а отже, основні питання, які стоять на порядку денному зустрічі, навряд чи вирішать найближчим часом. А бойовики обіцяють повернутися на старі позиції, якщо вимоги підтримуючих їх політиків не будуть виконані.

Загалом ситуація мала б звичайний вигляд, якби не новий акцент, що з’явився в ній після антизахідних виступів македонців на вулицях своєї столиці. Якщо ця тенденція продовжуватиме зміцнюватися, незабаром ми одержимо класичну балканську схему в західному розумінні — «погані слов’яни», котрі не дають жити «хорошим мусульманам». Перший заділ для цього вже є. Верховний комісар ООН з прав людини, досить відома Мері Робінсон минулого тижня заявила, що питання про становище в Македонії включать до порядку денного саміту з проблем боротьби з расизмом, запланованого на вересень в Південній Африці. За її словами, етнічні албанці, котрі становлять у Македонії суттєву меншість, не мають там достатніх прав. Так і дивися, ще трохи, і президента Трайковські почне вимагати міжнародний трибунал у Гаазі. Захід у Македонії проводить ту саму перевірену останнім десятиліттям політику — підтримує сепаратистів, сподіваючись у майбутньому одержати в їхній особі своїх надійних союзників у регіоні.

Розуміючи це, деякі македонські парламентарії, котрі представляють слов’янські партії, стали на бік своїх співвітчизників, виступивши зі звинуваченнями на адресу НАТО. Вони заявили, що альянс безпосередньо сприяє албанським сепаратистам. Західні журналісти розцінили це не більш як націоналістичну риторику, характерну для всього балканського регіону. Проте слід бути справедливим — НАТО справді реально створило певні передумови для початку в Македонії громадянської війни. Альянс виявився не в змозі бути надійним гарантом миру в цій країні й має узяти на себе частку відповідальності за те, що відбувається тут сьогодні.

Пригадаємо, що введені НАТО миротворчі сили KFOR узяли під свій контроль частину Косово, зокрема й кордон краю з Македонією. Причому зробили це згідно з оонівським мандатом. Відповідно до резолюції Ради Безпеки ООН
№ 1244, миротворці повинні були охороняти складену албанцями зброю й не допускати проникнення бойовиків через кордон. Нині можна з упевненістю констатувати той факт, що контингент KFOR з цим завданням не справився.

Албанські повстанці ще в лютому почали проникати в Македонію через зони, що перебувають під охороною натовських сил, і здійснювати напади на македонських поліцейських. Точно так само миротворці виявилися нездатні перешкоджати надходженню озброєнь із таємних складів, захованих у лісах Косово, до рук албанських партизанів у Македонії. Протягом усього минулого року косовські бойовики намагалися захопити кілька міст з албанським населенням, розташованих на півдні Сербії. Зазнавши тут невдачі (причому заслуги НАТО в цьому не було — просто до демілітаризованої зони вчасно дозволили ввійти сербським силам), бойовики переїхали в сусідню Македонію, добре що македонська армія виявилася непідготовленою до бойових дій.

Перед початком виведення своїх солдат із зони боїв албанці билися за два десятки македонських сіл, і погодилися припинити вогонь лише на прохання (!) НАТО. Проте влада Македонії, не маючи змоги контролювати свій кордон, слабо вірить у те, що цього разу дії KFOR виявляться ефективнішими. І на це в них є серйозні підстави. Зважте: з одного боку, Держдепартамент США наймає спеціалізовану компанію, яка навчає македонські сили безпеки, а з іншого — у Скоп’є з подивом читають повідомлення німецьких, російських і британських джерел про те, що американські військовослужбовці супроводжують албанських бойовиків у кількох милях від столиці Македонії.

На думку місцевих засобів масової інформації, мета США — послабити македонські збройні сили, водночас сприяючи зміцненню бойових можливостей албанських формувань. На сьогодні регулярна армія Македонії серйозно програє бойовикам як в озброєннях, так і в підготовці. Преса в Скоп’є пише про те, що албанці використовують не лише стрілецьку зброю натовського зразка, а й американські прилади нічного бачення третього покоління.

Тому тиск радника президента США з національної безпеки Кондолізи Райс на український уряд з метою припинити поставки зброї для македонців викликає принаймні подив. Такі дії можуть стати першим кроком до запровадження міжнародними організаціями з ініціативи США ембарго на військові поставки законному уряду Македонії, що стане ще одним чинником, який послаблює обороноздатність цієї країни.

Ще однією подією, що зміцнила підозри македонського уряду стосовно НАТО, стало порушення 21 липня вертольотом KFOR повітряного простору Македонії та його посадка на території, контрольованій повстанцями. Македонське міністерство оборони надало свідчення очевидців про скидання з вертольота албанцям якихось вантажів і офіційно зажадало від миротворців пояснень того, що відбувається. Натовці відкинули звинувачення в наданні допомоги повстанцям, заявивши, мовляв, цей політ був пов’язаний із розгортанням устаткування зв’язку уздовж лінії кордону.

Не забуватимемо й те, що американці звинуватили в зриві попереднього раунду переговорів не албанців, котрі порушили угоду про припинення вогню, а македонців, котрі не захотіли прийняти пропозиції посередників. Крім того, пропозиції для переговорів, розроблені США та ЄС, вимагали компромісу з питання державної мови лише від македонців. Пропонувалося видавати всі нормативні акти Македонії двома мовами, а листування з держустановами вести будь-якою з них. Крім цього, рівні з македонцями права в місцях компактного проживання одержували такі етнічні групи, як серби, турки, валахи й цигани, хоча їхня чисельність у країні відносно невелика.

Не дивно, що македонські парламентарії сприйняли такі пропозиції як надмірні. Вони розцінили їх як утілення Заходом «політики викручування рук» — адже Македонія, порівняно з іншими балканськими країнами, до останнього часу була зразком дотримання прав національних меншостей. Більше того, парламентарії заявили, що НАТО та США, присутність яких на Балканах їхня країна завжди підтримувала, зрештою її просто зрадили.

Зважаючи на все, кредит довіри KFOR у Македонії сьогодні вичерпаний, а отже, альянс навряд чи зможе запобігти тут громадянській війні. І це на Заході багато хто розуміє. За деякими даними, держдепартамент США вже планує евакуювати частину персоналу свого посольства в Скоп’є.

Наприкінці липня НАТО призупинило свої дії з роззброювання албанських бойовиків, пояснивши це побоюваннями викликати нову хвилю насильства. Водночас представники ОБСЄ заявили про нездатність альянсу припинити проведення албанцями етнічних чисток на захоплених територіях. Македонська влада сьогодні намагається охороняти свої кордони від проникнення через них як бойовиків, так і натовських миротворців, а прем’єр країни збирається оголосити в країні надзвичайний стан. Ні для кого не секрет, що сторони використовують тимчасове перемир’я винятково для перегрупування своїх сил і готуються до нових боїв. А до останнього повідомлення про деякі ознаки успіху на переговорах (сторони нібито досягли попередньої домовленості з мовної проблеми) потрібно ставитися досить обережно. Навіть спеціальний посланник Європейського Союзу Франсуа Леотар заявив, що досягнення остаточної угоди з приводу албанської мови залежить від позитивних результатів переговорів з інших питань. Реально дивитимемося на речі — бойові дії албанців у Македонії триватимуть ще дуже довго, незважаючи на видимість зусиль західних посередників змусити сторони знайти компроміс.