САЛЬВАДОР ЗВИКАЄ ДО ДОЛАРА

Слід зазначити: на сьогодні ще дві країни континенту обходяться без власної національної валюти. Панама використовує в обігу долар США вже понад сотню років, відтоді, як, не без допомоги американців, здобула незалежність і вийшла зі складу Колумбії. 2000-го, прагнучи приборкати вал гіперінфляції, прийняв долар як законний засіб платежу Еквадор. Ще одна країна, Аргентина, була близька до того ж самого, коли торік обвал економіки поховав систему міцної прив’язки місцевого песо до американської валюти у співвідношенні одне до одного.

За словами міністра економіки Сальвадору Мігеля Лакайо, перехід його країни до долара — старанно спланована операція. 1994 року колон був намертво прив’язаний до американської грошової одиниці. А торік сфера його використання почала поступово звужуватися. Сьогодні 85 відсотків економічних операцій у країні відбуваються лише в доларах, американська валюта є єдиною розрахунковою одиницею сальвадорської фінансової системи. За розрахунками уряду, колон остаточно зникне з обігу до кінця 2003 року.

Для Сальвадору доларизація може бути справді корисною. Економіка цієї країни, на відміну від аргентинської, жорстко пов’язана з економікою Сполучених Штатів, куди надходить понад дві третини сальвадорського експорту. Близько 2 млн. сальвадорців, котрі мешкають у США, надсилають своїм родичам на батьківщину до 2 млрд. дол. грошових переказів — суму, еквівалентну сьомій частині ВНП країни. До того ж практично все населення країни вже довгі роки тримає свої заощадження виключно в американських доларах.

Примітно, що й економічна політика Сальвадору останніх десяти років була спрямована на відмову від власної національної валюти. Починаючи з 1992 року, уряди, що змінювалися, як у калейдоскопі, але незмінно формувалися консервативною партією Національний республіканський альянс, послідовно втілюючи в життя програму ринкових перетворень, приватизували більшу частину національної економіки. Сьогодні в Сальвадорі існує досить рідкісне для країн регіону поєднання високого економічного зростання й низької інфляції. Торік два руйнівних землетруси трохи уповільнили темпи зростання — до 1,8 відсотка. Проте й ця цифра, за латиноамериканськими стандартами, видається дуже пристойною.

Сальвадорці вже почали відчувати переваги прийдешньої доларизації. Найпомітніший виграш — це відсоткові ставки, які істотно знизилися. Крім того, дедалі зростає споживчий кредит. Водночас приватним і державним компаніям легше знаходити дешеві кредити за кордоном. І, нарешті, доларизація значно знижує трансакційні витрати фірм (витрати на укладання угод).

Водночас не варто вважати, що перехід на американський долар обіцяє самі лише вигоди. Доларизація ставить перед урядом країни й чималі проблеми. Із сусідів Сальвадору лише Гватемала зважилася оголосити долар США законним засобом платежу на своїй території й пустила його в обіг паралельно з місцевою валютою, а решта країн встановила плаваючий курс своїх грошових одиниць до американської. Ясна річ, цей курс постійно знижується, і для збереження конкурентоспроможності власних товарів сальвадорські компанії мусять постійно підвищувати продуктивність праці й шукати шляхи зниження витрат на виробництво. І тут нікуди не подітися від радикальних економічних реформ, причому ефективних і послідовних. Візьмімо, приміром, телекомунікації: після відмови держави від втручання у згадану галузь на початку минулого десятиліття на місцевому ринку почали конкурувати чотири компанії. Це призвело до зниження ціни на послуги. На думку зарубіжних інвесторів, Сальвадор має також надзвичайно гнучкий ринок кваліфікованої робочої сили, що піднімає її вартість на друге місце в регіоні.

І проте, попри все це, є деякі моменти, які викликають занепокоєння. Головне — це бюджетний дефіцит. Він існує переважно через непередбачувані витрати на ліквідацію наслідків землетрусів, на що торік Сальвадор витратив 3,7 відсотка свого ВНП. Нездатність уряду зменшити цей дефіцит неминуче призведе до зростання вартості кредитів для країни. Чудово усвідомлюючи це, сальвадорське керівництво ухвалило рішення знизити нинішнього року на 17 відсотків витрати на центральні органи влади. Чи буде цього досить — покаже час.

Приватний сектор також не повинен сидіти склавши руки. Президент фірми Hilasal, яка виробляє рушники, для відстоювання своїх позицій у боротьбі з бразильськими й китайськими конкурентами має намір інвестувати значні кошти в новий дизайн продукції й у нові технології виробництва. А ось перед компанією GMT, виробником електроніки для американських складальних ліній, стоїть складніша проблема. За два останні роки обсяг її продажів значно знизився, а кількість робітників зменшилася майже втричі. Керівники фірми сподіваються повернути втрачені позиції, перейшовши до виробництва складніших пристроїв, для яких у сальвадорських робітників достатньо кваліфікації...

Як бачимо, лише прийняття долара США за національну валюту не є панацеєю для економіки тієї або тієї країни. Щоб цей крок був ефективним, він має поєднуватися з глибокими структурними перетвореннями. Для того ж таки Еквадору цей крок виявився занадто важким. Порівняно з сальвадорською, еквадорська економіка не лише менше пов’язана з американською, у неї є й інші, істотніші вади — високий рівень інфляції, негнучкий ринок робочої сили, відсутність послідовних ринкових реформ. Крім того, уряд Еквадору виявляє велику марнотратність — і зовсім не через землетруси.

Та й у самому Сальвадорі не всі ще на сто відсотків упевнені в необхідності відмови від колона. Головна опозиційна партія країни — колишні партизани Національного фронту визволення імені Фарабундо Марті — проти доларизації. Проте й у її рядах немає цілковитої одностайності. Значна її фракція відкололася й утворила соціал-демократичну партію, яка досить терпимо ставиться до ринкових реформ.

А більшість громадян країни підтримують доларизацію і згодні пережити пов’язані з нею труднощі заради майбутнього блага. Якщо результат буде обнадійливим, то й інші країни Латинської Америки можуть уважніше приглянутися до цього прикладу.