ДИЛЕМА БРАЗИЛЬСЬКОГО ПРЕЗИДЕНТА ЧИ ЗМОЖУТЬ ЛІВІ ВРЯТУВАТИ БРАЗИЛІЮ ВІД ДЕФОЛТУ?

Як і прогнозували соціологи, президентські вибори в Бразилії впевнено виграв Луїс Ігнасіо Лула да Сільва, лідер Робітничої партії — найбільшої лівої політичної організації Латинської Америки. Колишній робітник, лідер профспілок, який створив 1980 року свою партію, Лула вже тричі брав участь у президентській гонці. Переміг у ній він лише тепер.

Експерти одностайні в тому, що успіх Лули на президентських виборах пояснюється зростанням різниці у доходах між багатими та бідними і високим безробіттям у Бразилії. І в тому, і в другому бразильці звинувачують уряд, який складає свої повноваження і в якому, зокрема, працював суперник да Сільви Жозе Серра. Країна має нагальну потребу в змінах, і виборці, очевидно, вирішили, що з ними краще впорається кандидат лівих сил. Тим більше що погляди Лули зазнали значних змін. Раніше його платформу характеризувала антикапіталістична риторика, проте нині він від неї відмовився. У своїй програмі да Сільва насамперед обіцяв здійснити в країні серйозні соціальні реформи.

Сьогодні на порядку денному Бразилії стоїть головне питання — як же пан да Сільва розпорядиться своєю перемогою? Перед новим президентом Бразилії нелегке завдання. Він фактично опинився між двома вогнями — з одного боку, виборці, приваблені його популістськими передвиборними обіцянками, з другого — інвестори та МВФ, налякані перспективою втілення в життя деяких із цих заяв. Зараз новий президент, ясна річ, може пом’якшити тон своєї соціалістичної риторики, проте фінансові ринки, як і раніше, серйозно нервуються з приводу найближчих економічних перспектив Бразилії.

Як і більшість інших нещодавно обраних лідерів, котрі сповідують ліву ідеологію, Лула має нині досить обмежений простір для маневру. Оскільки на внутрішньому бразильському ринку панує серйозна стурбованість, він повинен бути готовим до того, що ситуація в будь-який момент вийде з-під контролю. Однак усе це не можна порівняти з наслідками впливу ворожих фінансових ринків, які неодмінно скористаються панікою, якщо вона охопить економіку Бразилії.

Більшість намірів президента в економічній сфері поки що досить туманні. Проте окремі свої обіцянки він муситиме виконати досить швидко. І хоча да Сільва не зможе почати діяти негайно (колишній президент виконуватиме свої обов’язки до кінця року), його поведінка в перехідний період великою мірою залежатиме від того, чи розпочнеться в Бразилії повномасштабна фінансова криза.

Не варто забувати: Бразилія пов’язана по руках і ногах величезним зовнішнім боргом — 260 млрд. дол., який дорівнює приблизно половині її ВВП. Уряд щось повинен робити і з величезним бюджетним дефіцитом. Це означає, що новий президент Бразилії не зможе знайти гроші на соціальні програми, яких так чекають рядові виборці.

Питання фінансової заборгованості Бразилії викликає серйозну стурбованість і в закордонних інвесторів, і в МВФ. Стрімке економічне зростання останніх років створювало ілюзію, що цю проблему можна буде легко розв’язати. Проте в результаті погіршення економічних показників останнім часом частина боргу в бразильському валовому продукті досягла такого значення, коли, на думку багатьох експертів, економічна модель стає просто нестійкою й може «перекинутися» будь-якої хвилини. Різке зниження вартості місцевої валюти — реала — і позахмарний злет відсоткових ставок (лише в середині жовтня їх підвищили на три відсотки) зробили позиції державного боргу ще уразливішими.

Це смішно, але першою соціаліста Лулу привітала з перемогою Федерація банків Бразилії (Febran). Надіславши йому поздоровлення, директор Febran не забув попросити й за національну валюту — мовляв, пригляньте за нею, хай уже не падає.

Передвиборна ж кампанія да Сільви вирізнялася різкою критикою саме фінансового сектора економіки, через що біржа кілька разів усерйоз лякалася й могла обвалитися. У своєму посланні федерація порадила новому президентові справедливо керувати країною, не ставлячи під удар економіку та стабільність валюти.

Колись Лула назвав фінансистів «негідниками» економіки, і ось тепер вони йому це пригадали. Економічні рейтинги Бразилії минулого літа істотно знизилися, бо постать да Сільви асоціювалася із загрозою повного припинення виплат по зовнішньому боргу — ця заява була частиною його передвиборної програми кілька років тому. Очевидно, тепер банки вирішили йому вибачити, що негайно позначилося на біржі. Після примирення рейтинг IBEX, приміром, підвищився на 2%.

Пан да Сільва усвідомлює: саме перспектива його перемоги на виборах так загострила обстановку на ринках. І ситуація змушує його висловлюватися чіткіше й конкретніше щодо своїх подальших дій для зміцнення економічних підвалин держави. Кілька місяців тому він говорив про необхідність проводити обережну фінансову політику. Згодом, у своїх виступах напередодні виборів, він підтвердив свою готовність за потреби вдатися до жорсткішої фінансової політики, погодившись на значне первинне перевищення доходів над витратами в бюджеті, аби продемонструвати готовність Бразилії виконати свої фінансові зобов’язання.

На жаль, питання, у яких да Сільва був настільки конкретним, можна перелічити на пальцях. Але навіть його уточнення й ретельні роз’яснення підходів до тих чи тих економічних проблем не могли остаточно заспокоїти фінансистів. Приміром, в одному зі своїх виступів він повідомив, що не залишатиме на своїй посаді голову центрального банку країни Армініо Фрагу, який здобув заслужену повагу. Ця заява викликала додаткові хвилювання на ринках країни й регіону.

А Бразилія ж гостро потребує методів, які стимулювали б економічне зростання. Навіть переконані противники обраного президента погоджуються з тим, що уряд, який іде у відставку, намагаючись приборкати інфляцію, просто пожертвував цією складовою. Протягом останніх восьми років щорічні темпи зростання бразильської економіки не перевищували трьох відсотків. А нинішнього року ця цифра знизиться до 1,3 відсотка і практично зрівняється зі швидкістю зростання населення Бразилії. На думку експертів, економіка країни, яка декларує рішучу боротьбу з бідністю свого населення, має щорічно демонструвати зростання не менш як на чотири відсотки. Але ж питання подолання бідності було наріжним каменем передвиборної кампанії да Сільви.

На Уолл-стріт усе ще побоюються, що, перебуваючи у безвиході, новий президент Бразилії муситиме оголосити дефолт. Проте поки що бразильські бізнесмени вірять: Лула все-таки виконає свої обіцянки з обслуговування державного боргу й застосування жорстких монетарних методів, обумовлених у діючій угоді країни з МВФ.

У кожному разі діяти доведеться швидко й ефективно. У процесі формування нового уряду на президента постійно тиснутимуть і всередині країни, і з-за кордону. Так, уже сьогодні з боку МВФ пролунав заклик створити в новому кабінеті потужну економічну команду, яка могла б переконати ринки в тому, що нова політика Бразилії буде досить розсудливою й передбачуваною. Інвестори мають повірити в необоротність бразильських економічних реформ і при новій владі.

Це допоможе Лулі виграти час, проте багато експертів дуже скептично налаштовані стосовно планів нового президента. Вони гадають, що Бразилію від довгострокових економічних проблем може врятувати хіба що повномасштабна реструктуризація зовнішнього боргу. Проте навіть коли да Сільва зможе дібрати в уряд високопрофесійні кадри й роз’яснити інвесторам свої наміри, він рано чи пізно опиниться перед політичною дилемою. Адже заспокоїти ринки він може, лише відмовившись від своїх передвиборних зобов’язань підвищити мінімальну зарплату та спрямувавши більше коштів на фінансування соціальних програм. Але в такому разі він рано чи пізно викличе на себе гнів, по суті, обманутих виборців, наслідки якого важко навіть уявити.

Проте перспектива йти на компроміс видається для Лули все-таки неминучою з тієї простої причини, що його Робітнича партія не одержала більшості місць у бразильському парламенті. Це означає: для гарантії проходження законопроектів через конгрес лівим доведеться шукати собі союзників і організовувати коаліцію. А, як відомо, участь у коаліції створює для політика, що переміг на виборах, серйозні труднощі у виконанні своїх передвиборних обіцянок.