"Народний" переворот по-єгипетськи

Події вечора 3 липня в Єгипті викликали двозначне трактування як всередині цієї арабської країни, так і за її межами. З одного боку, усунення від влади демократично обраного президента в неконституційний спосіб - ніщо інше як військовий переворот. З іншого - армія та поліція уберегли країну від скочування до громадянської війни, задовольнивши вимоги мільйонів протестувальників, що заполонили вулиці. На виході вийшов такий собі симбіоз народного повстання з військовим переворотом.

Сприйняття вулиці

Більшість учасників антиурядових виступів роздирали двоякі почуття. Несамовито радіючи неочікувано швидкому поваленню режиму та фотографуючись на танках із солдатами, які вдруге "простягнули їм руку допомоги", всередині душі вони переживали несприйняття військової хунти. Адже ще недавно вимагали припинення тимчасового управління державою військовими після повалення режиму президента Хосні Мубарака.

Що стосується прихильників ісламістської асоціації "Брати-мусульмани", ставлеником яких був усунений від влади президент Мухаммед Мурсі, то тут усе зрозуміло: категоричне несприйняття подій, чітко названих військовим переворотом, а також намір захищати президента. Як результат, вулиці Єгипту, передусім Каїру, заполонили багатотисячні мітинги з вимогою відновлення конституційного ладу.

Згодом "братство" взагалі закликало до "інтифади" (повстання) проти тих, хто вкрав революцію. Це сталося після бойні 8 липня біля штаб-квартири Республіканської гвардії (за деякими даними, це була провокація "Братів-мусульман"), під час якої загинули понад 50 прихильників усуненого президента. Загалом, криваві зіткнення з силовими структурами та збройні напади на правоохоронців призвели до загибелі близько 100 осіб і поранення декількох тисяч, що примусило вкотре заговорити про Єгипет на порозі громадянської війни.

"Народний" переворот

Хоч як парадоксально, але публікація "дорожньої карти" єгипетських військових із самого початку здобула велику підтримку в єгипетському суспільстві. А під час її оголошення, окрім високопоставлених армійських і поліцейських чинів, представників судового корпусу, були присутні духовні лідери єгипетських мусульман та християн - імам ісламського університету "Аль-Азхар" та патріарх коптської церкви. Там же були й лідери політичної та революційної опозиції, передусім екс-глава МАГАТЕ Мухаммед ель-Барадеї - переговірник від "Фронту 30 червня". До цього об'єднання увійшли організатори нинішніх масових протестів - альянс політичних сил опозиції "Національний фронт порятунку", молодіжні об'єднання "Таммаруд" та "6 квітня". Крім того, план виходу з кризи підтримали і ультраконсерватори з салафітської партії "Ан-Нур", колишній союзник "Братів-мусульман".

Такого роду широка підтримка "дорожньої карти" дала змогу військовим маневрувати, виставляючи події у країні саме як народний, а не військовий переворот.

Де-юре влада у країні після усунення президента "на вимогу народу" тимчасово належить цивільному керівництву. І дії армії важко назвати військовим переворотом, оцінюючи їх "зовнішній фасад". Одне "але" - у низці провінцій країни діє надзвичайний стан.

Реакція провідних країн світу, як і ООН, містила занепокоєння втручанням єгипетських військових, різного роду заклики, осуд насильства. Втім, вона не містила головного - характеризування подій саме як "військовий переворот" із відповідним засудженням.

Найбільш критичними виявилися Туреччина та Туніс, які засудили військовий переворот. У відповідь МЗС Єгипту у себе "на килимі" порекомендувало послам цих країн не втручатися у внутрішні справи та розібратися в ситуації.

Загалом, світову реакцію можна узагальнити словами генсека ООН Пан Гі Муна, який, називаючи дії армії Єгипту недемократичними, закликав до "якнайшвидшого відновлення цивільного режиму мирним і демократичним способом".

Перші кроки

Тимчасова влада Єгипту вирішала не зволікати й відразу опублікувала 33-пунктну конституційну декларацію, яка закріплює за тимчасовим президентом Адлі Мансуром (що одночасно є й головою Вищого конституційного суду) законодавчі повноваження та визначає часові рамки для парламентських і президентських виборів. Згідно з нею, виборам до парламенту передуватиме затвердження на референдумі нової конституції. Після цього, приблизно у січні-лютому 2014 р., відбудуться вибори до парламенту, а потім буде визначено й дату президентських виборів, які мають пройти впродовж наступних двох місяців.

Ще раніше тимчасовий глава Єгипту розпустив Консультативну раду (верхню палату парламенту), яку було наділено законодавчою
ініціативою рік тому, після розпуску рішенням суду депутатів Народного зібрання (нижньої палати).Таким чином, голова Вищого конституційного суду замкнув на собі і виконавчу, і законодавчу владу.

Наступним кроком тимчасового президента стало призначення главою уряду економіста Хазема аль-Баблауі. "Кризовий менеджер" доти обіймав посаду віце-прем'єра з економічних питань і міністра фінансів у кабінеті 2011р. під загальним управлінням військових. Крім того, посаду віце-президента обійняв екс-глава МАГАТЕ Мухаммед аль-Барадеї, який уособлює собою опозицію. Саме йому доручено курирувати міжнародний напрям. Новий прем'єр відразу почав консультації з приводу формування уряду, пообіцявши зробити це до 12 липня. Відомо, що в новому уряді технократів свої посади збережуть чотири міністри - глави міноборони, МВС, МЗС та мінтуризму. Решта будуть замінені, крім того, відбудеться скорочення кількості відомств.

Пропозицію долучитися до коаліційного уряду було зроблено і "Братам-мусульманам", однак в асоціації з ходу відмели будь-які справи з "путчистами".

Тріщини в таборі "антимурсістів"

Тим часом монолітність табору "антимурсістів", куди увійшли представники різних сил, навіть із взаємовиключними ідеологіями, прогнозовано вже почала давати перші тріщини. Перш за все, несприйняття у багатьох викликала конституційна декларація Мансура. Молодіжний рух "Таммаруд", зокрема, назвав її кроком до нової диктатури.

Найбільші розбіжності зберігаються у нової влади з політичним крилом салафітського руху Єгипту - партією "Ан-Нур". Підтримавши спочатку переворот, салафіти наразі вийшли з переговорних процесів, відреагувавши так на криваві зіткнення біля штаб-квартири Республіканської гвардії. Хоча перед тим вони схвалили призначення прем'єра аль-Баблауі, заблокувавши кандидатуру Барадеї.

Цілком можливо, що салафіти з "Ан-Нур", які спочатку підтримали переворот, дистанціюватимуться по змозі від військових та світських лібералів, націлюючись на майбутні парламентські вибори. Асоціювання їх із цими силами навряд чи сприятиме ультраконсерваторам у залученні на свій бік тієї частини ісламського електорату, яка розчарувалась у правлінні "Братів-мусульман", але ще більше не підтримує військових та прихильників світської держави.

Зметикувати на трьох,
або Карти в руки

Усього за тиждень із часу повалення Мурсі нова тимчасова влада Єгипту спромоглася продемонструвати рекорд у залученні іноземної допомоги. Три багаті монархії Перської затоки пообіцяли дати країні 12 млрд дол.: Кувейт надасть 4 млрд, ОАЕ виділить 3 млрд, а Саудівська Аравія - 5 млрд.

При цьому, згідно зі ЗМІ, держави Перської затоки планують надати Єгипту у поточному році фінансову допомогу на близько 17 млрд дол. У підвішеному стані залишається ще й такий бажаний кредит від МВФ у розмірі 4,8 млрд дол. Слід нагадати, що новий тимчасовий прем'єр аль-Баблауі і був ініціатором переговорів щодо кредиту від МВФ, започаткувавши програму економічних реформ.

Таким чином, нова єгипетська влада після попередньої поганої роздачі відразу отримала на руки карти з козирями. Саме ці мільярди життєво необхідні для подолання економічної кризи в країні - однієї з головних причин обох революцій.

У червні в Єгипті продовжували зростати інфляція (9,8%, порівняно з 2012 р.) та ціни на продукти харчування (12,7%) на тлі рекордно низьких золотовалютних запасів (близько 14,7 млрд, що достатньо для фінансування імпорту лише впродовж 3 місяців). Без іноземної фінансової допомоги нове керівництво країни, навіть за сприятливої внутрішньополітичної ситуації, досить скоро повторило б долю Мурсі, який і провів на посаді всього-на-всього рік.

З іншого боку, напрочуд швидка і об'ємна допомога з боку "трійки" аравійських монархій продемонструвала неприховане ставлення до подій у "країні пірамід", і передусім до "Братів-мусульман", які прагнуть поширити свій проект на інші арабські країни. Відомо, що головним куратором асоціації виступає Катар, що конкурує з Саудівською Аравією за поширення "схожих, але різних" ідеологій у регіоні та поза його межами.

Усі надії на Рамадан

Якщо передумови для врегулювання економічної кризи в Єгипті починають проявлятися, то відповідні перспективи у політичній та безпековій сферах здаються загрозливо примарними.

Нове керівництво країни заявляє про наміри залучення "Братів-мусульман" до політичного процесу в країні. Втім, останні кроки армії цьому аж ніяк не сприяють. Арештами найвпливовіших "братів", утриманням під домашнім арештом президента Мурсі, поряд із блокуванням їх доступу до ЗМІ, армія хоче зламати рішучість та спротив прихильників ісламістів. Хоча існує загроза, що цей процес може мати й "зворотну тягу".

Ситуація у сфері безпеки в країні залишається надзвичайно складною. Хоча сили безпеки Єгипту й демонструють готовність рішуче реагувати на будь-які прояви дестабілізації та зобов'язуються зберегти мир і громадський спокій будь-якою ціною. Нестабільність поки що не охопила курортних зон, де вживаються посилені заходи безпеки, однак провокацій і там виключати не можна.

На зовнішньополітичний арені Захід, реагуючи на події в Єгипті, вочевидь продовжуватиме вести амбівалентну політику, намагаючись зберегти важелі тиску на нове керівництво республіки. Мета - поставити під цивільний контроль армію та передати владу у якнайшвидший і демократичний спосіб новому керівництву.

Загалом, розвиток подій у Єгипті демонструє, що рух у зворотному напрямі вже неможливий. Тобто Мурсі у крісло президента знову не сяде. Переворот у різному форматі та різними методами буде легалізований із боку міжнародної спільноти, про що й свідчить реакція зі світових столиць. Тим часом саме майбутнє арабської республіки залишається непевним. Воно залежатиме від того, чи спроможеться тимчасова влада з тіньовим керівництвом із боку армії досягти домовленостей із "Братами-мусульманами" про визнання статус-кво та подальшого їх залучення до політичного процесу. І насамперед - що буде з Мурсі та керівництвом "братства", яким загрожують суди. Поки що ситуація розвивається за гіршим сценарієм.

Хотілося б лише сподіватися, що священний для мусульман місяць посту Рамадан який розпочався 9 липня, сприятиме примиренню конфліктуючих сторін єгипетського суспільство та вбереже його від скочування у прірву громадянської війни. Адже саме в цей час, як вірять мусульмани, Аллах приймає рішення про долі людей.