Конфлікт неминучий? Байден та Сі зустрілися, щоб йому запобігти

17 листопада, 2021, 13:00 Роздрукувати
Відправити
Відправити

США і Китай намагаються знайти точки дотику і приборкати суперечності

Конфлікт неминучий? Байден та Сі зустрілися, щоб йому запобігти
© Міністерство закордонних справ Китайської Народної Республіки

Джо Байден та Сі Цзіньпінь у понеділок провели свою першу зустріч як лідери держав. Вона тривала понад три години й проходила у віртуальному режимі. Обидва лідери визнали, що краще було б поговорити віч-на-віч, як це бувало колись. Їх пов′язують понад десять років знайомства та години формальних і неформальних розмов на посадах віце-президентів двох країн. І непогані особистісні стосунки, які допомогли задати позитивний тон зустрічі під час публічного привітального слова. Джо Байден висловив сподівання на відверту й чесну розмову, яка допоможе встановити відповідальне світове лідерство та уникнути переростання конкуренції між державами в навмисний чи ненавмисний конфлікт. Він підкреслив розуміння того, що розвиток двосторонніх відносин має глибокий вплив не тільки на обидві країни, а й на решту світу.

Сі Цзіньпінь назвав Байдена «давнім другом», що прозвучало досить примирливо на тлі жорстких заяв китайської дипломатії останніх років. Він зазначив, що Китай і США мають поважати одне одного, співіснувати в мирі та підтримувати взаємовигідну співпрацю. А відтак висловив готовність працювати з американським президентом, щоб досягти консенсусу, активно рухатися й рухати китайсько-американські відносини в позитивному напрямку відповідно до інтересів двох народів та очікувань міжнародної спільноти.

Попри показово оптимістичний тон і позитивне налаштування самих лідерів, зустріч Джо Байдена та Сі Цзіньпіня відбулася в умовах високої напруги у відносинах між країнами та низького рівня очікувань обома сторонами конкретних домовленостей. Напередодні прессекретарка Білого дому Джен Псакі наголосила, що вони «не шукають конкретних результатів», ідеться про встановлення умов ефективної конкуренції та обговорення сфер співпраці. А держсекретар Блінкен зазначив, що відносини з Китаєм — найважливіші й найскладніші. Вони складаються з різних аспектів: відверто конкурентних, деяких спільних, а деяких — ворожих. І завдання полягає в тому, щоб переконатися, «чи ми керуємо цими відносинами у всіх зазначених аспектах».

Китайська сторона своєю чергою висловила сподівання, що США будуть працювати в одному напрямі з КНР, зміцнювати діалог та співпрацю, ефективно управляти розбіжностями, обговорювати шляхи мирного співіснування, керуючись принципами взаємоповаги. Тим часом міністр закордонних справ КНР Ван Ї дав зрозуміти: двосторонні відносини можуть стабільно розвиватися тільки за тієї умови, що Сполучені Штати поважатимуть основні інтереси Китаю. І в цьому полягає основна проблема. Адже саме ціннісні розбіжності між двома країнами призводять до поглиблення конфлікту.

Конкуренція між США і КНР по суті сконцентрована навколо формування фундаментальної глобальної системи — основних ідей, наративів і напрямів розвитку, які визначають міжнародний порядок. Різниця між американською та китайською концепціями в тому, що США віддають перевагу ліберально-демократичним цінностям, які певною мірою враховують демократичне правління, індивідуальні свободи, верховенство закону тощо. Тоді як Китай дотримується принципів державного суверенітету і невтручання у внутрішні справи країн, а ліберальні уявлення про індивідуальні права важать менше або взагалі лишаються поза увагою. При цьому він виступає захисником багатосторонності на основі статуту ООН і не перешкоджає розвиткові більшості нинішніх форм міжнародного співробітництва, серед яких глобальні торгівля та інвестиції, миротворча діяльність і кліматичні зміни.

Економічне зростання Китаю дозволило йому поборотися за формування власного бачення світового порядку і кинути виклик одноособовому лідерству США, яке сформувалося після закінчення холодної війни та розпаду Радянського Союзу. Це призвело до надзвичайної напруги у відносинах між двома країнами, яка перейшла у площину геополітичного, економічного та технологічного протистояння.

Китайська влада сподівалася, що з приходом до влади Джо Байдена у відносинах настане післятрампівське потепління. Однак березнева зустріч на Алясці глав зовнішньополітичних відомств остудила сподівання обох сторін: Байден продовжив жорстку китайську політику свого попередника, а нова американська адміністрація зіштовхнулася з іще наполегливішою та більш непоступливою поведінкою КНР.

Відтак до розпочатої Трампом торгової війни додалися звинувачення на адресу Пекіна в репресіях і використанні примусової праці уйгурів та інших етнічних меншин у Сіньцзян-Уйгурському автономному регіоні, ініціатива Байдена про дослідження американською розвідкою походження коронавірусної інфекції. А також посилення протидії зростанню військової потуги КНР в Індо-Тихоокеанському регіоні в рамках чотиристороннього діалогу QUAD та нового військового союзу між США, Великою Британією й Австралією, відомого як AUKUS. Усі ці питання надзвичайно дратують Китай, однак, червоною лінією, за яку США закликають не заступати, є проблема Тайваню.

Під час телефонної розмови з держсекретарем Блінкеном у рамках підготовки до саміту міністр закордонних справ КНР Ван Ї попередив, що незалежність Тайваню становить найбільшу загрозу мирові та стабільності в Тайванській протоці, і не приховував: тайванське питання — ключове й найгостріше в американо-китайських відносинах. Він закликав Сполучені Штати зупинити «хибні» сигнали сепаратистським силам острова і дотримуватися політичного принципу «одного Китаю» та трьох спільних комюніке. Пекін не визнає «так званого Акта про відносини з Тайванем і шість гарантій, які були придумані внутрішніми силами США». Спираючись на них, Вашингтон підтримує неофіційні зв′язки з островом і реалізовує тісну військову співпрацю. На тлі посилення економічного, політичного та дипломатичного тиску з боку материка адміністрація Байдена помітно переступила негласне табу, збільшивши військову та дипломатичну підтримку Тайваню. Це викликало побоювання Пекіна, що Тайбей із допомогою Сполучених Штатів поступово рухається у бік незалежності, та призвело до небувалої активності китайських військових літаків у зоні протиповітряної оборони острова.

Саміту двох лідерів передувало значне загострення ситуації навколо Тайваню та загроза військової конфронтації. В якій, вочевидь, не зацікавлена жодна зі сторін. Заклик з вуст американських високопосадовців до підтримування відповідального управління конкуренцією, як і твердження китайського зовнішньополітичного відомства, що діалог двох країн має відбутися негайно, аби уникнути подальшої конфронтації, схоже, знайшли відгук у сторін і переросли в необхідність перемовин на вищому рівні.

На підтвердження відданості конструктивній дипломатії, КНР і США здивували світ, прийнявши спільну декларацію про посилення кліматичних дій у 2020-х роках на перемовинах у Глазго. Крім того, міністр фінансів США Джанет Єллен допустила можливість зниження деяких торговельних тарифів на взаємній основі, до чого неодноразово закликав Китай. Наразі США відновили переговори з Пекіном стосовно виконання зобов′язань в рамках першого етапу торговельної угоди. Проте першим кроком, який проілюстрував готовність сторін згладити негативні наслідки тривалого протистояння, стало звільнення фінансового директора Huawei Мен Ваньчжоу з-під домашнього арешту в Канаді після укладення угоди з прокуратурою США та вихід на волю двох канадських громадян із китайської в′язниці. І Пекін, і Вашингтон підтвердили, що Сі Цзіньпінь особисто порушував це питання під час телефонної розмови з Байденом у вересні.

Однак про фундаментальні зміни у відносинах між країнами говорити рано. Спектр питань, який був озвучений на перемовинах і стосувався дій КНР у Сіньцзяні, Тибеті, Гонконзі, ситуації в Тайванській протоці, торгових та економічних відносин, безпекових питань в Індо-Тихому океані, може більше віддалити сторони, ніж їх поєднати. Недарма Джо Байден наголосив на необхідності встановити «огорожі здорового глузду, аби гарантувати, що конкуренція не переходить у конфлікт, і щоб лінії зв′язку залишалися відкритими». Натомість зосередитися на транснаціональних інтересах, які перетинаються, зокрема охороні здоров′я, кліматичних змінах, енергетичних проблемах тощо.

Доки країни обмірковують результати перемовин вищого керівництва, перше випробування їхніх відносин не за горами. На початку грудня президент Байден планує провести перший із двох самітів за демократію, в якому візьмуть участь лідери урядів, громадянського суспільства та приватного сектора з усього світу. Якщо не брати до уваги загальне роздратування Пекіна такою ініціативою, що, на його думку, має антикитайське спрямування, постає питання, чи буде запрошено президентку Тайваню Цай Інвень. Ігнорування острова поставить під сумнів відданість Джо Байдена демократичним принципам і підтримці давнього союзника, а участь Тайваню породить нове нагнітання в американо-китайських відносинах.

Зустріч закінчилася без конкретних домовленостей та спільних заяв. Їх і не очікували. Результати перемовин мають задати тон американо-китайським відносинам і закласти фундамент для стійкішої та більш контрольованої конкуренції між країнами. Однак навряд чи приведуть до відступу від основних ціннісних інтересів, які багато в чому несумісні.

Більше статей Наталії Бутирської читайте за посиланням.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК