Дружба проти Путіна

«Стара англійка» повертається у велику гру.

Виступаючи минулої п'ятниці у Сіднеї в Інституті Лоуі, міністерка закордонних справ Сполученого Королівства Ліз Трасс заявила про формування осі Лондон—Варшава—Київ: «Ми також зміцнюємо наше двостороннє партнерство після переговорів на високому рівні в Лондоні у грудні та розвиваємо нові тристоронні зв'язки з Польщею й Україною». Згодом інформацію з відповідною інфографікою про цю тристоронню ініціативу розмістила на сторінці у Twitter британська Рада з геостратегії.

Створення «потрійної осі» — знакова подія для Києва, що підбиває риску під його двомісячними зусиллями.

За інформацією ZN.UA, ідею про співпрацю у форматі Україна—Велика Британія—Польща Дмитро Кулеба передав польському і британському колегам на початку грудня. У Лондоні та Варшаві відразу ж зацікавилися нею. Адже в трьох столицях реалістично розглядають загрози, що виходять із Росії, й загалом поділяють погляди на те, як зміцнити європейську безпеку, протидіючи Москві. Примітно, що на інфографіці Ради з геостратегії Росія і Білорусь позначені як ворожі держави.

Оголосити про спільну ініціативу планувалося наприкінці січня, у рамках візиту Трасс до Києва, після чого три країни підписали б відповідний меморандум. Однак глава Форин-офіс заговорила про новий формат співпраці трохи раніше.

В Україні хотіли, щоб тристороннє об'єднання було на кшталт оборонного союзу AUKUS, створеного восени минулого року Сполученими Штатами, Австралією і Великою Британією для протистояння зростаючій військовій потузі Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні. Хоча переговори ще тривають, схоже, нове об'єднання все-таки більше нагадуватиме Люблінський трикутник і передбачатиме консультації у сфері безпеки, в тому числі військової, енергетичної, інформаційної.

Нова тристороння ініціатива вписується в стратегію Києва, спрямовану на посилення двосторонніх контактів і створення регіональних союзів (раніше вже з'явилися Люблінський трикутник, «Квадрига», Асоційоване тріо) в умовах відсутності єдності всередині ЄС і НАТО. Звісно, Альянс відповів відмовою на ультиматум Кремля і політично підтримує Україну. Але військово-політичну організацію послаблюють і дискредитують розбіжності її членів — у питаннях як практичної підтримки Києва у відповідь на посилення російської військової присутності поблизу українських кордонів, так і способу реагування на дії Росії у разі її вторгнення в нашу країну.

Показова позиція Німеччини, яка виступає проти відключення Росії від SWIFT і не погоджується поставляти Україні оборонну зброю. Зокрема Берлін заблокував в Агентстві підтримки та постачання НАТО (NSPA) придбання Києвом снайперських гвинтівок і не погоджується на поставку колишніх запасів бундесверу з Естонії в Україну. А британські військові літаки, які доставляють озброєння для української армії, прямуючи в нашу країну, облітають повітряний простір Німеччини.

Усе це не просто розчаровує. Це викликає сумніви у щирості Берліна допомогти Києву в протидії російській агресії й негативно позначається на ставленні українців до Німеччини: Кулеба має рацію, коли каже, що такі дії німецького уряду заохочують Путіна до нападу на Україну.

Біда в тому, що багато хто в Берліні, вслід за прем'єр-міністром Баварії, лідером ХСС Маркусом Зедером, не бачить необхідності в жорстких санкціях проти Росії, оскільки не розглядає її як загрозу Європі. Хай навіть висловлювання командувача ВМС Німеччини Кая-Ахіма Шенбаха про те, що Україна ніколи не поверне окупованого Росією Криму і її разом із Грузією не можна приймати до НАТО, а Путін заслуговує на повагу, й викликали обурення української громадськості та привели до відставки віце-адмірала. Але по-військовому прямолінійний Шенбах уголос висловив те, що думають багато німців.

На відміну від Берліна, Лондон, не боячись «спровокувати Путіна», поставив Києву партію з двох тисяч протитанкових ракет (NLAW) і надіслав групу з 30 інструкторів, а міністр оборони Бен Воллес заявив, що Велика Британія готова надати Україні ще більше зброї на тлі загрози масштабного російського вторгнення. А торік дві наші країни підписали рамкову угоду, яка передбачає виділення 1,7 млрд фунтів стерлінгів на розвиток та зміцнення оборонних можливостей українських Військово-Морських сил.

Про те, що у Великій Британії серйозно розглядають загрозу російського вторгнення в Україну, свідчить рішення Лондона повернути додому половину співробітників та членів їхніх родин із посольства в нашій країні. Раніше держдеп США повідомив, що мають виїхати сім’ї американців, які працюють у посольстві в Україні. При цьому неосновні співробітники дипломатичного представництва теж можуть виїхати. МЗС Німеччини, хоч і працює над планом евакуації родичів працівників свого посольства в Києві, поки що не планує їх вивозити.

Вагома військова підтримка України пояснюється не тільки тим, що Велика Британія після виходу з аморфного ЄС хоче повернути своє місце у «великій грі» і намагається відновити свій вплив у Європі та світі. Лондон вбачає в Москві пряму й головну загрозу своїй безпеці. Після отруєння Скрипалів, втручання Москви в референдум 2016 року та парламентські вибори 2019-го, а також багатьох інших дій британський істеблішмент розглядає Росію як ворожу державу.

У поставленому завданні протидіяти російській агресивності у світі Лондон розглядає Київ (як і Варшаву, з якою торік було підписано низку угод із військово-технічного співробітництва) як важливий елемент вирішення проблеми. У результаті, Велика Британія, яка в Європі робить рішучі кроки на захист від російської загрози, для нашої країни стала не менш важливим партнером у сфері безпеки, ніж Сполучені Штати.

Це дає підстави сподіватися, що співпраця (зокрема і в тристоронньому форматі Велика Британія—Польща—Україна), об'єднана спільними побоюваннями з приводу дій Росії, переросте у тривале україно-британське партнерство.

Більше статей Володимира Кравченка читайте за посиланням.