ЧОМУ ПРЕЗИДЕНТ ІЛІЄСКУ РВЕТЬСЯ ДО КИЄВА?

Бувають моменти, коли зовсім не радієш із того, що твої прогнози збуваються. Як, наприклад, у випадку з українсько-румунськими переговорами по договору про режим державного кордону й угоді по делімітації континентального шельфу і виняткових економічних зон: недавно «Дзеркало тижня» писало про те, що переговорний тайм-аут може затягтися до Празького саміту НАТО. У справедливості цих слів можна було переконатися вже минулого тижня.

За взаємною згодою в Києві на 30—31 травня було заплановано тринадцятий раунд переговорів. Українську делегацію мав був очолити заступник держсекретаря МЗС Олександр Моцик, а румунську — держсекретар зовнішньополітичного відомства Крістіан Дяконеску. Але в четвер, у день початку переговорів, раптово виявилося, що Бухарест усе переграв.

Замість Дяконеску до Києва приїхав генеральний директор румунського МЗС Богдан Ауреску, а замість офіційної делегації — група експертів. При цьому письмове повідомлення про зміни український МЗС одержав у порушення всіх дипломатичних правил 30 травня, у день початку переговорів. І лише після того, як його зажадали українські дипломати.

Можна скільки завгодно гадати, чого це Бухарест прийняв подібне рішення, тим самим провокуючи скандал. Власне, те, що румуни вийшли за рамки дипломатичних пристойностей, і стало причиною настільки різкого за формою коментарю офіційного представника українського МЗС: Київ звинуватив Бухарест у зриві чергового раунду переговорів. І здається, що ця історія може мати для румунів значно серйозніші наслідки. Особливо якщо йтиметься про Міжнародний суд у Гаазі.

Тим часом, продивляючись румунську пресу, можна знайти відповіді на багато цікавих питань. Зокрема, чому румуни вирішили проігнорувати тринадцятий раунд. Анонімні румунські дипломати говорять про те, що хоча переговори носять технічний характер, переговорний процес заблоковано і прогрес можливий лише за особистої участі президентів двох країн.

Приміром, ось що писала 31 травня газета «Реалітатя роміняске», цитуючи джерело з румунського МЗС: «У даний час переговори дуже важкі... Проте розблокування може відбутися найближчими днями, але не в Києві. Президент Ілієску відбуває сьогодні в Блед, у Словенію, де відбудеться зустріч глав держав Південної Європи.

З цієї нагоди відбудеться зустріч між президентом Румунії Іоном Ілієску та Президентом України Леонідом Кучмою. На порядку денному проблема двосторонніх переговорів, які дуже довгий час перебувають у стадії стагнації, і ми сподіваємося на прогрес».

Наскільки відомо, прогресу на зустрічі двох президентів не спостерігалося. У противному випадку представники офіційних органів слали б переможні реляції, а про досягнутий успіх уже сурмили б румунські й українські ЗМІ.

Однак усі ці викрутаси румунської дипломатії дозволяють зробити вкрай невтішні висновки. Насамперед про те, що офіційний Бухарест не готовий до компромісів і має намір і далі затягувати переговорний процес до остаточного прийняття НАТО рішення щодо Румунії. Корупція, низький рівень демократії, стан економіки — і так серйозні перешкоди для вступу країни в альянс, щоб висувати на передній план ще й неврегульованість питання кордонів з Україною. Зауважимо, що Румунія також має аналогічні проблеми і з Болгарією, і з Югославією.

От і з’являються всякого роду дипломатичні хитрощі, коли офіційні представники Бухареста кажуть, що переговори носять «технічний характер», у той час як румунські дипломати прямо порушують питання про зміну лінії проходження державного кордону і претендують на український острів Зміїний.

Адже значно простіше вирішувати проблеми, маючи за спиною міць і авторитет НАТО: у випадку, якщо Румунія отримає запрошення стати членом альянсу, проблема кордонів стане не лише проблемою Бухареста, а й Брюсселя. А він має значно більше засобів впливу на незговірливих українців, аніж румуни. Тим більше що сьогодні Києву не з руки сваритися з альянсом, адже він веде активні переговори про свої перспективи в цій організації.

Схоже, Бухарест вирішив піти ва-банк: у своїй тактиці він зробив ставку на зустріч президентів. Там гадають: оскільки переговори заблоковані — румуни хочуть змінити лінію кордону і претендують на українську територію, а українці не віддають «ні п’яді землі» і прагнуть зберегти статус-кво, — лише глави держав можуть прийняти політичне рішення, аби взаємини України та Румунії й надалі були добросусідськими.

Не випадково в Бухаресті докладають значних зусиль для того, щоб візит президента Іона Ілієску в Україну відбувся ще нинішнього року, до саміту НАТО в Празі. Румунський президент навіть називає конкретну дату — вересень. І що ближчий листопад, то активніше працює над організацією поїздки Ілієску румунська дипломатія. Та чи потрібен зараз Києву цей візит?

Хоча офіційний Бухарест любить говорити про дружні взаємини з Києвом, особливо у присутності високопоставлених європейських і американських політиків, із вуст румунського міністра закордонних справ Мірчі Джеоане прозвучали слова, що взаємини між Румунією й Україною поки що напружені.

Очевидно, коли Ілієску побуває в Україні, румунська дипломатія отримає серйозний козир на переговорах із НАТО: незалежно від результатів зустрічі президентів Бухарест стверджуватиме, що переговорний процес розблоковано, переговори носять винятково технічний характер і діалог проходить у конструктивному дусі. А отже, неврегульованість проблеми з кордонами — питання тимчасове і не таке вже й серйозне. То чи потрібно давати румунам цей козир?