Боротьба за портфелі

Минулого вівторка Європейський парламент проголосував за кандидатуру нового голови ЄК. Ним став колишній багатолітній прем'єр-міністр Люксембургу й голова Єврогрупи Жан-Клод Юнкер, якого підтримала Європейська народна партія. Під його керівництвом розпочався процес погодження та затвердження кандидатур єврокомісарів, запропонованих у керівний орган ЄС окремими країнами-членами.

Тепер важливо дотриматися балансу між різними регіонами, політичними силами. І навіть, за словами Юнкера, врахувати гендерні пропорції у бік збільшення кількості жінок. Боротьба за портфелі в розпалі. Очікується, що до вересня склад Єврокомісії визначать остаточно.

Втім, уже тепер можна зробити попередні висновки про те, якою буде політика нової ЄК і з якими викликами їй доведеться зіштовхнутися в перші місяці роботи. І йдеться не тільки про Україну.

Стара гра
за новими правилами

Європарламентарії схвалили кандидатуру Жан-Клода Юнкера на посаду президента Єврокомісії 422 голосами "за". "Проти" висловилися 250 депутатів, а понад півсотні взагалі не голосували. Підтримку більшості було забезпечено після тривалого процесу погодження його кандидатури главами держав ЄС, а також представниками найбільших політичних сил, представлених у Європарламенті. Консультації тривали понад місяць.

При цьому нинішнього року вперше використано нові критерії голосування в Європейській раді, коли на підтримку кандидатури висловилася "кваліфікована більшість" глав держав, а самі лідери Європи мали у своєму рішенні враховувати результати останніх виборів до Європарламенту. За їхніми ж результатами саме Європейській народній партії вдалося сформувати найбільшу фракцію в законодавчому органі ЄС.

Таким чином, під час зустрічі лідерів Євросоюзу наприкінці червня керівники 26 країн проголосували на підтримку Юнкера, тоді як проти виступили глави урядів Великобританії та Угорщини Девід Кемерон і Віктор Орбан. При цьому британський прем'єр відкрито мотивував своє незадоволення кандидатурою Юнкера тим, що цей політик зразка 80-х років минулого століття занадто старомодний, аби вирішувати проблеми, з якими зіштовхнеться ЄС у найближчі 5 років. Кемерон також пригрозив, що рішення про обрання Юнкера спровокує активізацію процесу виходу Великобританії з ЄС через референдум, запланований на осінь 2017 р.

Крім того, британський прем'єр вважає, що Європарламент робить неправильно, коли "переграє" глав держав у вирішенні питання про керівника ЄК. Раніше зауваження з приводу кандидатури Юнкера та новацій на виборах глави ЄК також висловлювали лідери ще кількох країн, але, врешті-решт, вони все-таки не вставляли палиць у колеса й так складного процесу. Кемерон зазнав поразки.

Напередодні голосування в Європарламенті 15 липня Юнкер зумів заручатися підтримкою з боку не тільки своїх прихильників з ЄНП, а й парламентаріїв від другої за величиною фракції - Прогресивного альянсу соціалістів і демократів, а також лібералів. Натомість союзники домовилися про включення до пріоритетів у роботі нового складу Європейської комісії низки своїх принципових позицій.

Зокрема, лівоцентристи домоглися, що керівництво ЄК у своїй роботі на найближчі роки зосередиться на стимулюванні економічного зростання і створенні нових робочих місць. Крім того, частиною цих домовленостей було переобрання на посаду голови Європарламенту лідера європейських соціал-демократів Мартіна Шульца. Що й відбулося на початку липня. Ліві також заявили про підтримку і висування низки кандидатів на ключові посади в майбутньому складі Єврокомісії.

Таким чином, після затвердження Юнкера й Шульца можна констатувати, що на європейській політичній арені після травневих виборів Європарламенту загалом завершилося відновлення звичного стану речей, із домінуванням у європейських інститутах двох найбільших політичних сил континенту - консерваторів із ЄНП та соціал-демократів, за підтримки лібералів. Проєвропейські сили перемогли євроскептиків.

Разом ці три політичні сили мають понад 400 голосів у Європарламенті, що дозволило їм ефективно нейтралізувати представників праворадикальных партій, які прорвалися в лави європейських законодавців. А вони ж, слід нагадати, отримали в ряді країн підтримку значної частини виборців (див. DT.UA №19, 30 травня 2014).

Праворадикальні й налаштовані проти тіснішої інтеграції ЄС політсили, як і передбачалося, виявилися не здатними консолідуватися, створити свою фракцію в ЄП і, таким чином, не змогли взяти участь у розподілі ключових посад в органах ЄС. У таких умовах їхня діяльність, швидше за все, концентруватиметься навколо можливого блокування ініціатив із подальшої інтеграції в рамках ЄС, розширення повноважень європейських структур.

У війні оголошено перерву

Обрання за новою, більш демократичною й прозорою процедурою голови Єврокомісії багато хто вважає дуже важливим. Однак це, як і фактичне оформлення більшості в Європарламенті та компроміси щодо ключових кандидатів на керівні посади в ЄС, ще не означає, що надалі розподіл портфелів єврокомісарів проходитиме безболісно й гладенько.

Це продемонстрував останній саміт європейських лідерів 16 липня. Під час зустрічі політики країн Європейського Союзу не змогли визначитися з кандидатами на ключові посади в структурах ЄС. У даному разі на порядку денному стояло обговорення кандидатури нового Верховного представника Євросоюзу з питань зовнішньої політики, який прийде на місце Кетрін Ештон, а також нового голови Європейської ради, що замінить Германа Ван Ромпея.

Свою кандидатуру на посаду Верховного представника ЄС із питань зовнішньої політики висунули європейські соціал-демократи. Вони підтримали кандидатуру міністра закордонних справ Італії Федеріки Могеріні.

Із моменту свого призначення міністром закордонних справ у лютому нинішнього року вона бере активну участь у міжнародних справах. У лютому, ще до свого призначення в уряді Маттео Ренці, вона приїжджала в Україну. А на початку липня Могеріні побувала з візитами в Києві та Москві. Причому тоді вона чітко дала зрозуміти, що, підтримуючи цілісність України, не є прихильницею розширення санкцій проти Росії з боку Європейського Союзу.

Таким чином, політики ЄС 16 липня виявилися не готовими підтримати її. Проти виступили лідери балтійських держав і Польщі. Вони мотивували свою позицію малим досвідом дипломатичної роботи у Федеріки Могеріні для вирішення завдань на посаді Верховного представника ЄС, а також занадто м'якою позицією щодо Росії.

Альтернативна кандидатура, яку підтримує і Жан-Клод Юнкер, - Крісталіна Георгієва з Болгарії. У нинішньому складі Єврокомісії вона працює комісаром з гуманітарних питань. У минулому - віце-президент Світового банку і має підтримку ЄНП.

На посаду нового голови Європейської ради претендує данська прем'єр-міністр соціал-демократ Хелле Торнінг-Шмідт. Однак 16 липня її кандидатуру теж не розглядали. Її призначення може розглядатися як спроба примирення з Девідом Кемероном, оскільки глава уряду Данії має з ним давні дружні відносини.

Однак у Лондоні не стали чекати цього жесту дружби й несподівано висунули вимогу призначити кандидатом у єврокомісари майже нікому не відомого на "материку" члена палати лордів Джонатана Хілла. Цікаво, що сам сер Хілл заявив про неохоту перебиратися в Брюссель. Правда, опісля сказав, що бачить себе на посаді єврокомісара або з торгівлі, або з економіки. Але проти Хілла налаштовані і Юнкер, і Шульц.

І все-таки деякі з 28 членів майбутньої ЄК вже відомі. Так, Німеччина, очевидно, лишиться задоволена збереженням на посаді єврокомісара з енергетики Гюнтера Еттінгера. Частина країн також пропонують продовжити перебування в Брюсселі для своїх нинішніх представників в ЄК, але при цьому спробують поборотися за важливіші портфелі для них. Інші поки що роздумують.

Зважаючи на все, певний склад озвучать лише наприкінці серпня, а з вересня кандидатури передадуть на затвердження Європарламенту. Втім, очевидно, в період літніх відпусток прихована боротьба за портфелі триватиме, але війна відкрита сьогодні не потрібна нікому.

Мрії Юнкера

Жан-Клод Юнкер уже в день свого обрання виклав доволі чітку програму роботи на наступні 5 років. У перші 3 місяці своєї роботи він подасть пакет зі створення робочих місць, припливу інвестицій та розвитку ЄС на суму 300 млрд євро.

При цьому він визнав, що в умовах економічної кризи Євросоюз заплатив за порятунок євро надто високу "соціальну ціну". На новій посаді він спробує виправити цю помилку. А його слова, що вагу структурних реформ слід перенести з плечей пересічного трудяги на плечі "судновласників та фінансових спекулянтів", викликали оплески лівих депутатів. Юнкер також заявив про прагнення підтримати малий і середній приватний сектор, знизивши податковий тягар та ліквідувавши бюрократичну тяганину. Виступив він і за торговий союз зі США.

Говорячи про зовнішню політику, Юнкер відзначив, що Європа вестиме переговори з Росією з енергетичних питань, маючи єдину позицію. А стосовно України сказав, що вона займе достойне місце в Європі. Правда, одночасно давши зрозуміти, що в найближчі 5 років у процесі розширення ЄС настане пауза. Але переговори з країнами-кандидатами триватимуть.

Влучно висловився італійський прем'єр Маттео Ренці: "Якби ми зараз подивилися на портрет Європи, то побачили б дуже змучене і втомлене обличчя старої жінки". Європі сьогодні треба скинути цю втому, піднестися духом і знайти себе після потрясінь останніх років. Це завдання цілком усвідомлює новий президент ЄК, однак шляхи пошуку рішень та виходу з цієї ситуації залежать не тільки від нього.