Європарламент: вибори закінчилися, але битва тільки почалася

Політичним землетрусом, неприємним сюрпризом і навіть шоком назвали підсумки виборів до Європарламенту, що завершилися минулими вихідними. На такі порівняння й епітети не скупилися насамперед ті європейські політики й оглядачі, які, мабуть, не вірили в очевидне, - Європа і європейці у своїх уподобаннях виявилися зовсім іншими, ніж були ще кілька років тому. Жителі країн Євросоюзу стали менш "проєвропейськими", але при цьому більш прагматичними й егоїстичними, якщо протиставляти ці епітети поняттю "європейська солідарність". Вони голосували за іншу Європу, ніж та, в якій їм довелося стикнутися з економічною кризою і нерішучістю в зовнішній політиці та питаннях забезпечення подальшого розвитку й інтеграції.

Утім, із землетрусом справді можна порівняти саме зміну політичного ландшафту, який уже довго перекроюють в окремих країнах, але який тепер, після виборів до Європарламенту, постав у всій своїй красі вже в загальноєвропейському масштабі. Європейці пішли на повідку в популістів, які обіцяли швидке вирішення проблем. Підтримали політиків із праворадикальних партій, які йшли на вибори під гаслом "менше Європи, менше європейської бюрократії, "тоталітаризму" і диктату з Брюсселя". Однак нині цих гасел, зрозумілих європейцям, очевидно, вже недостатньо, щоб змусити Європу йти далі. Для нової Європи струс виборами був потрібен, щоб усвідомити нові реалії, в яких вона має жити, і на основі цього розуміння виробити новий алгоритм свого розвитку в майбутньому.

Не варто перебільшувати, говорячи про певну кризу інститутів ЄС або навіть імовірні катастрофічні наслідки минулих виборів до Європарламенту для європейського проекту. Реальність, скоріше, свідчить про певну новизну того, що відбувається, і це навіть дає змогу відразу завважити кілька позитивних для Європи моментів.

Першим із них під час цих виборів стала явка виборців, яка вперше за 30 останніх років виборів до Європарламенту не зменшилася й перевищила 43% (тобто залишилася на рівні 2009 р.), а в низці ключових країн навіть виявилася вищою за звичну. Ця обставина - вже добрий знак, що частині європейців принаймні не байдужа доля Союзу. Тривожним сигналом можна вважати зниження активності в низці невеликих країн, зокрема тих із них, які приєдналися до ЄС 2004 року, але особливо зазначимо зростання активності в Румунії й Литві. Таким чином, цілком виправданим виявилося минулорічне рішення керівництва ЄС, яке пересунуло вибори з 5-8 червня 2014 р. на 22-25 травня через збіг останнього дня виборів з католицьким святом П'ятидесятниці.

Водночас слід визнати, що досить висока явка виборців зовсім не свідчить однозначно про зростання кількості прихильників європейського проекту загалом. Можливо, навіть навпаки. Частина європейців голосувала за новий парламент саме через невдоволення нинішнім станом речей у Союзі, і дехто вважав, що через вибори в Європарламенті можна вплинути на зміну політичних розкладів, які усталилися в ЄС, "перезавантаження" органів Союзу. Адже за Лісабонським договором Європарламент отримує додаткові важелі для впливу на цю ситуацію (див. DT.UA, №15, 25 квітня 2014 р.).

Позитивним моментом перегонів також стала "персоналізація" передвиборного процесу на основі пропозицій Єврокомісії висувати основних кандидатів від провідних європейських політичних партій. На думку професора лондонської школи економіки Саймона Хікса, поїздки цих політиків по всій Європі підвищили інтерес до майбутніх виборів. Дали можливість відкрито й чесно обговорити багато питань європейського майбутнього і таким чином забезпечили "персоніфікованим кампаніям" певний успіх, дозволили зосередити вибори в цілому навколо "загальноєвропейських проблем" і водночас завадили національним партіям перетворити вибори до Європарламенту на місцеві "референдуми" з приводу якихось локальних проблем. На думку Хікса, найліпше в цій новій ситуації зорієнтувався лідер соціал-демократів і голова попереднього скликання Європарламенту Мартін Шульц, який перетворив вибори до Європарламенту на свою передвиборну кампанію.

Очевидно, ця обставина неабияк сприяла тому, що під час виборів соціал-демократичні партії в новому Європейському парламенті отримали 25,6% мандатів і збільшили свою фракцію на вісім мандатів - до 192 з 751. Однак цей очевидний успіх сам Шульц не вважає вагомою перемогою. У результаті Прогресивний альянс соціалістів і демократів у Європарламенті (ПАСД) буде змушений піти на компроміс з усіма, хто буде готовий обговорювати їхню соціально орієнтовану програму. Насамперед ідеться про боротьбу з безробіттям серед молоді в країнах ЄС, ухилянням від оподаткування і про посилення контролю за банківським сектором єврозони. Загалом соціалісти домагатимуться кардинальної зміни парадигми в розвитку Європейського Союзу останніх років - відмови від жорстких методів економії та збільшення інвестицій у створення нових робочих місць, що забезпечить Союзу розвиток і економічне зростання. У цих ідеях союзниками соціалістів цілком можуть стати європейські зелені (у них
52 мандати), які також висловлюються за першорядну увагу до проблеми безробіття в ЄС як головної причини, яка стримує вихід Союзу з економічної кризи. Єдине застереження, з яким виступила з цього питання лідер зелених Ска Келлер, - робочі місця мають створюватися в секторах "зеленої" економіки, що дасть змогу запобігти змінам клімату і "припинити непрозорі й недемократичні практики трансатлантичного інвестиційного партнерства". Втім, зелені не пов'язані зобов'язаннями з соціалістами і кажуть, що підтримають кожного, хто підтримає їхні ідеї. Соціал-демократи впевнені, що саме їхня програма домінуватиме на порядку денному в новому Європарламенті, попри те що більшість євродепутатів представляють правоцентристські й консервативні сили.

Водночас саме Шульц назвав день оголошення результатів виборів до Європарламенту 26 травня "поганим для ЄС". Тоді стало ясно, що чверть голосів виборців у Франції отримав "Національний фронт" Марін Ле Пен - партія, яка, за словами Шульца, стоїть на позиціях "расизму, ксенофобії та антисемітизму". Успіх правих і радикальних партій на виборах нинішній голова Європарламенту пояснив розчаруванням і втратою віри, страхом європейців за своє майбутнє. Особливо хочеться зазначити, що "Народний фронт" уперше випередив своїх конкурентів - Соцпартію і Союз за народний рух - під час національного голосування і стане найбільшою групою французьких євродепутатів. Крім того, на протилежному від Франції березі Ла-Маншу 27% узяла консервативна партія антиєвропейського спрямування - Партія незалежності Сполученого Королівства (UKIP), яка виступала за вихід країни з Євросоюзу, створення робочих місць для британців, жорсткість імміграційної політики як у Британії, так і в Європі загалом. Цей результат також похитнув традиційний для британської системи баланс двох найбільших партій - консерваторів і лейбористів. Місцеві вибори, що проводилися також в Англії та Північній Ірландії одночасно з європейськими, показали, що радикали можуть вплинути на результати національних виборів у країні в 2015 р. Їхня нинішня перемога на виборах до Європарламенту, як вважають експерти, також послабить вплив британського уряду Кемерона на рішення, які ухвалюватимуть у стінах інститутів ЄС. Серед інших праворадикальних партій непоганий результат (26,7%) здобула данська Народна партія. Водночас друге місце в Угорщині з 14% посіли націоналісти з "Йоббік", які матимуть у парламенті три мандати, тоді як угорські соціалісти змогли отримати лише два. Нагадаємо, що "Йоббік" схвалила анексію Криму Росією.

У Польщі антиєвропейська "Нова правиця", лідер якої відкрито закликав заарештувати половину нинішніх єврокомісарів за фінансові махінації, отримала чотири європейські мандати, а євроскептики поступилися польським соціалістам. Водночас 5-відсотковий бар'єр на виборах у Польщі не зміг перебороти "Національний рух" (RN, Ruch Narodowy), що об'єднав у собі відверто націоналістичні й праворадикальні угруповання.

Експерти не виключають, що новообрані євродепутати від праворадикальних і антиєвропейських партій спробують змінити склад Європарламенту через формування своєї фракції. За існуючими правилами, нова група може бути створена за наявності в її складі 25 депутатів, що представляють як мінімум сім країн ЄС. На цей момент французький "Національний фронт" (має 24 мандати), австрійська Партія свободи, бельгійський "Фламандський інтерес", "Шведські демократи" й італійська "Ліга Півночі", а також євродепутати від нових партій Німеччини (як-от "Альтернатива для Німеччини") не входять до жодної з наявних у Європарламенті груп, і вони цілком можуть домовитися про створення нової. У такому разі вони отримають можливість активніше впливати на роботу парламенту, формувати порядок денний засідань, пропонувати своїх кандидатів на керівні пости парламентських комісій і навіть, можливо, претендувати на один із керівних постів у самому Європарламенті. Лідер "Національного фронту" Марін Ле Пен уже заграє з Партією свободи і грецькими радикалами з "Золотої зорі", щоб сформувати Європейський альянс свободи. Сама пані Ле Пен вважає, що в неї вистачить сил і прихильників, аби поборотися за пост віце-спікера Європарламенту. Однак у націоналістів з різних кінців Євросоюзу замало спільного, щоб говорити про те, що вони зможуть швидко домовитися. Так, націоналісти навряд чи схочуть об'єднуватися з більш радикальними партіями, такими як грецька "Золота зоря" й угорський "Йоббік". Водночас менш радикальні депутати з Партії незалежності Сполученого Королівства навряд чи погодяться працювати в тандемі з націоналістами.

При цьому аналіз роботи євроскептиків у попередньому складі Європарламенту чітко вказує на те, що ці партії взагалі не схильні до якоїсь активної і конструктивної роботи. Вони часто відмовляються голосувати й, скоріш за все, будуть зацікавлені в тому, щоб "відрізати" собі кілька парламентських комітетів і домагатися додаткового часу для виступів під час пленарних засідань, аби використати цю трибуну для трансляції своїх ідей не так на європейську, як на свою локальну аудиторію. Ряд експертів припускає, що цим, власне, й обмежиться весь негативний вплив від зростання популярності націоналістичних і праворадикальних партій у ЄС.

І все ж таки найбільший сюрприз на минулих виборах піднесла найбільша сила Європарламенту - Європейська народна партія, яка і в новому складі законодавчого органу ЄС зберегла своє домінуюче становище за кількістю депутатів - 213 осіб. Але порівняно з попереднім складом Європарламенту представництво ЄНП скоротилося аж на 61 мандат. Ця дивна перемога, яку багато хто в Європі називає "перемогою з поразкою", змусить "народників" також шукати підтримки в інших груп. Найбажанішою для них була б коаліція з соціалістами. Таким чином у Європарламенті виникла б домінуюча сила, що поєднує понад половину депутатського корпусу. Вона дозволила б євродепутатам не тільки вирішувати питання роботи й виборів керівництва Європарламенту, а й виступити з погодженою позицією при формуванні нових керівних органів Євросоюзу, зокрема Єврокомісії.

Ще одним сюрпризом стане поява в стінах Європарламенту депутата ЄНП з громадянством України, яка пройшла туди за квотою угорської партії "Фідес", що отримала 11 мандатів. Андреї Бочкор - викладачці Закарпатського угорського інституту, яка представляє Товариство угорської культури Закарпаття (ТУКЗ-КМКС), - було надано дев'яте місце в партійному списку угорської правлячої партії. "Я планую працювати в Брюсселі, щоб сприяти інтеграції України в Європейський Союз, а також представляти інтереси угорської громади Закарпаття", - заявила евродепутат в інтерв'ю регіональним ЗМІ.

Уже після оголошення результатів виборів 27 травня основний кандидат від ЄНП Жан-Клод Юнкер і Мартін Шульц зустрілися вперше для обговорення можливості створити коаліцію консерваторів і соціалістів. При цьому лідер соціалістів погодився підтримати Юнкера на посаду голови Європейської комісії. Однак проблема в тому, що Шульц і його однопартійці вважають: результати минулих виборів ЄНП не повинна тлумачити як свою перемогу, і коаліцію якщо й буде створено, то тільки за умови, що "народники" підтримають основні положення соціал-демократичної програми. Якщо до того ж кандидатура Юнкера провалиться на виборах голови Єврокомісії, для лідера соціал-демократів ця чергова поразка противника буде також сигналом до того, що тепер на посаду голови Єврокомісії може претендувати він сам.

Однак і це ще не все. Навіть маючи загалом 403 голоси, коаліції ЄНП і ПАСД у Європарламенті бажано мати підтримку ще однієї з груп - зелених або лібералів. Останні ж самі не проти "пройти по трупах" своїх політичних опонентів і потенційних союзників, якщо мова піде про вибори голови Європарламенту. На цей пост Альянс лібералів і демократів за Європу активно просуває Гі Верхофстадта. Однак, як кажуть у Брюсселі, ліберали з АЛДЄ, через очевидну слабкість як соціал-демократів, так і консерваторів, можуть за свою участь у великій коаліції з ними також зажадати для свого лідера посади голови Єврокомісії. І обґрунтувати свою вимогу тим фактом, що Мартін Шульц, мовляв, ніколи не обіймав пост урядового чиновника, а його великі амбіції управляти Європою на посаді голови Єврокомісії вже налаштували проти його кандидатури деяких впливових лідерів ЄС, зокрема канцлера Німеччини Ангелу Меркель, низку інших лідерів країн Євросоюзу, а також президента Європейської Ради Хермана Ван Ромпея.

Уже тепер ясно: якщо боротьба в Європарламенті продовжиться і лідери фракцій не зможуть знайти компроміс, Європейська Рада, єврочиновники зможуть використати ситуацію для збереження свого домінуючого становища в ухваленні рішень і наявного стану речей у Євросоюзі - коли вибори голови Єврокомісії проходять кулуарно; коли думка європейських виборців означає менше, ніж голос політика; коли такі потрібні для ЄС реформи залишаються тільки мріями, а не реальністю.