У Європі і США практично одночасно оголосили про глобальний економічний проект. У рекордний термін - до кінця 2014 р. - його мають реалізувати у вигляді трансатлантичної зони вільної торгівлі (TAFTA - Transatlantic Free Trade Area). Про те, з яким поспіхом її потенційні учасники взялися за втілення цього грандіозного проекту, свідчить той факт, що вже у березні представники Євросоюзу готові передати американській стороні свою позицію на переговорах, які почнуться не пізніше ніж наприкінці червня.
В умовах, коли економіка ЄС перебуває в стані стагнації, а виробники США шукають нові ринки збуту, залишається тільки дивуватися, чому така ідея не була реалізована раніше. Сьогодні на її підтримку виступають представники найбільших і найвпливовіших ділових та індустріальних лобістських груп по обидва боки Атлантики.
2 лютого 2013 р. на щорічному саміті з питань безпеки в Мюнхені віце-президент США Джо Байден зробив обережну заяву, що угода стосовно TAFTA "досяжна". А 8 лютого після складних переговорів про бюджет ЄС на найближчі сім років лідери Євросоюзу після саміту в Брюсселі одностайно виступили з ідеєю підтримати торговий пакт з Америкою.
Ще через кілька днів, у США знову заявили про важливість "торгово-інвестиційного партнерства" з ЄС. Барак Обама в останній момент включив цю тему в щорічне послання Конгресу, приділивши їй, щоправда, лише 15 секунд. І, нарешті, вже після заяви американського президента лідери Євросоюзу одностайно оголосили про початок незабаром переговорів, даючи зрозуміти, що кілька місяців напруженої роботи експертів під керівництвом торгового представника США Рона Кірка і європейського комісара з питань торгівлі Карла де Гухта увінчалися успіхом.
"Ці переговори закладуть стандарти не тільки для майбутнього нашої двосторонньої торгівлі та інвестування, включаючи питання регулювання торгівлі, а й для розвитку правил глобальної торгівлі в майбутньому", - заявив 13 лютого голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу. А британський прем'єр Девід Кемерон повідомив, що питання про трансатлантичну зону вільної торгівлі стане центральним під час найближчої зустрічі лідерів країн Великої вісімки у червні, на якій Кемерон головуватиме. "Те, про що ми говоримо зараз, - далекосяжні зміни в наших країнах і правилах, які визначають відносини між ними. Беручи до уваги масштаб наших амбіцій, я впевнений, що успіх залежатиме від того, наскільки скоро ми розпочнемо обговорення цих змін", -написав британський прем'єр своїм колегам.
За наявною інформацією, трансатлантичний договір торкнеться всіх ключових галузей, але буде орієнтований на сфери, які дадуть економікам США і Європи максимальну синергію в стимулюванні економічного зростання, зайнятості населення та розвитку інновацій. Реалізовуватимуть його країни, на частку яких сьогодні припадає половина глобальної економіки. А також третина обсягів світової торгівлі (у реальних цифрах, за даними на 2011 р., це 4,5 трлн дол.). Згідно з попередніми прогнозами європейських аналітиків, щойно договір про вільну торгівлю набере чинності, це дасть змогу збільшити щорічний товарообіг між берегами Атлантики на 116 млрд дол. (або 86 млрд євро). Тільки за рахунок зняття митних бар'єрів ВВП ЄС і США зросте на 0,1% і 0,2% відповідно. А до 2027 р. Єврокомісія очікує, що ефект від TAFTA дозволить додатково дати 0,5% зростання для економіки ЄС і 0,4% - для ВВП США, що еквівалентно додатковим доходам у сумі 86 млрд євро і 65 млрд євро на рік відповідно. При цьому головного довгострокового ефекту буде досягнуто не стільки за рахунок зниження тарифних бар'єрів, скільки за рахунок уніфікації технічних стандартів і конкурентних правил, що діють у Європі і США, вважають експерти німецького інституту Ifo. Надалі ці стандарти стануть шаблонними для створення нового покоління економічних і торгових угод.
Саме ця тема може виявитися найскладнішою. У самому Євросоюзі стандарти і правила не завжди збігаються, крім того, країни аграрного півдня Європи та Франція насамперед зажадають від США поступок у питанні дотацій своїм фермерам. При цьому вони спробують зберегти привілеї для свого агросектора і до останнього опиратимуться поставкам зі США в Європу генетично модифікованих харчових продуктів. Поки що незрозуміло, як в одній зоні уживуться Boeing та Airbus, які є глобальними конкурентами. Неясно, на яких умовах Вашингтон допустить європейців на свій ринок послуг - але ж це найбільш ласий шматок американського економічного пирога, до якого Вашингтон досі не підпускав практично нікого.
Та навіть з усіма цими застереженнями проект TAFTA вже можна назвати, мабуть, найамбіційнішим і найбільшим в історії торговим альянсом з моменту створення Світової організації торгівлі в 1995 р. Зауважимо при цьому, що СОТ, у рамках якої з 2001 р. почалися переговори про подальшу лібералізацію торгівлі, демонструє неефективність у цьому питанні. Це нібито стало головною причиною, чому США і ЄС почали шукати інші варіанти і тепер, схоже, мають намір домовлятися поза рамками СОТ. Хоча ще кілька місяців тому європейські та американські торгові суперечки закінчувалися саме в Женеві, у коридорах штаб-квартири Світової організації торгівлі. Сьогодні ж і в Брюсселі, і у Вашингтоні готові обговорювати найскладніші питання без посередників.
Щоб зрозуміти суть цієї зміни, очевидно, варто зазирнути в історію глибше. Уперше ідея про трансатлантичну зону вільної торгівлі була висунута ще в середині 90-х - майже одночасно зі створенням СОТ, але не мала конкретного втілення. Через 10 років її знову озвучили лідери Європи, і сторони домовилися про створення Трансатлантичної економічної ради, яка вивчала практичні питання інтеграції, однак глобальна криза затягла цей процес до 2010 р. І тільки рік тому експерти почали обговорювати параметри майбутньої угоди.
Таким чином, окрім явних економічних вигід і провалу Дохійського раунду переговорів у рамках СОТ, справжнім мотивом для створення TAFTA було (і цього не приховують) нове розміщення сил у світі, перенесення товарних потоків в Азію і, зокрема, зростаюча глобальна роль Китаю як світового економічного центру. І сьогодні ряд експертів пояснюють поспіх, з яким Європа і США намагаються досягти домовленості щодо зони вільної торгівлі, саме тим, що коли цей альянс не відбудеться до 2014 р., "трансатлантичний союз" уже не матиме можливості завадити Китаю та його партнерам з БРІК перехопити ініціативу у визначенні глобальних правил гри. З 1945 р. частка економіки США у світовій скоротилася з 50% до 19%. Саме сьогодні Вашингтону вкрай необхідна підтримка європейців, якщо він хоче надалі на щось впливати. Як висловився колишній посол США в ЄС Бойден Грей, очікувана угода ЄС і США подібна до створення "економічного НАТО".
Якщо все саме так, то багато що стає на свої місця. З Китаю вже попередили, що не хочуть, щоб новий торговий союз став альтернативою СОТ (у цьому випадку шанси на успіх Дохійського раунду дорівнюють нулю). Загалом, у Пекіні вважають, що наразі зарано вірити в успіх цього об'єднання саме тому, що його учасники не враховують думки інших країн. Представники Індії натякнули, що не вважають правильним "дрейф" Європи в обійми США і думають, що для ЄС корисніше було б зосередитися на виконанні своєї унікальної ролі - сили, що створює певний баланс у глобальних відносинах. Для Росії нові ідеї Брюсселя і Вашингтона несуть загрозу планам "євразійської інтеграції" і роблять менш привабливими ЄврАзЕС і Митний союз. Крім того, TAFTA остаточно поховає путінський проект "Великої Європи" зі створенням зони вільної торгівлі "від Лісабона до Владивостока". Брюссель уже зробив свій вибір на користь зони на Заході, а не на Сході, незважаючи на те, що Росія вже півроку як стала повноправним членом СОТ.
Вибір Європи і США на користь TAFTA створює нову ситуацію і для країн, які перебувають у цей момент у процесі переговорів про зону вільної торгівлі з ЄС. Серед них і Україна. Щоправда, в останні дні лідери ЄС дали зрозуміти, що насамперед зацікавлені в якнайшвидшому завершенні переговорів про зону вільної торгівлі із Сінгапуром, і цього року готуються активізувати аналогічний діалог з Японією та Індією. Крім того, для Брюсселя підвищується актуальність прориву в процесі переговорів про зону вільної торгівлі з Канадою, які тривають з 2009 р.