ЗЕМСНАРЯД «ПРОРВІН»: ПРОСТЕ РОЗВ’ЯЗАННЯ СКЛАДНОЇ ПРОБЛЕМИ

Усій Україні назва цього судна
стала відома після повідомлення про нього в програмі «N-й кілометр» телеканалу «Інтер» 17 лютого 2001 року. Пізніше на сторінках центральної й одеської обласної преси з’явилася вже ціла низка публікацій, присвячених цій темі. Проте при аналізі статей та інтерв’ю про «Прорвіна» звертала на себе увагу або необізнаність їхніх авторів про суть проблеми, або виникала підозра, що хтось свідомо хоче дезінформувати читача. У багатьох випадках автори цих публікацій звинувачували в тому, що відбувається з цим українським судном, болгарську фірму «Космос Шиппінг», яка організувала ремонт українського земснаряда у Варні. Хоча це далеко не так.

Понад рік тому начальник днопоглиблювальної організації «Ізмаїльський район водних шляхів» (ІРВШ), якій належав «Прорвін», А.Ярига уклав з болгарською фірмою «Космос Шиппінг» два контракти — на ремонт згаданого вище судна та на менеджмент (управління) після ремонту. Термін дії договорів — до 1.01.2001 року. З договором на ремонт усе зрозуміло — відповідно до повідомлення представника Російського морського регістру судноплавства в Болгарії А.Харламова щодо «Прорвіна», «усі конвенційні документи та клас РС зазначеного судна були чинні до 28.04.1998 року, після чого судно знаходилося в ремонті».

Справді, спочатку «Прорвін» відновлювала миколаївська фірма «Тритон», проте там ремонт не виконали, бо між ІРВШ і згаданим вище ремонтним підприємством виник конфлікт через необгрунтоване завищення, на думку керівництва ІРВШ, вартості ремонтних робіт і підозрілих різночитань у контрактах, які знаходилися в «Тритона» й у вищестоящої організації ІРВШ — Держпідприємства «Укрводшлях».

«Ізмаїльський район водних шляхів» забрав судно в «Тритона» й відправив його до Болгарії, де реновація судна мала обійтися дешевше (приміром, підйом у док — утричі). Разом з контрактом на ремонт ІРВШ уклав з болгарською фірмою «Космос Шиппінг» договір про менеджмент. Відповідно до цих взаємодоповнюючих контрактів болгарський партнер повинен був за свої кошти капітально відремонтувати український земснаряд (ані в ІРВШ, ані в ДП «Укрводшлях» на це не було грошей), а після відновлення судна «Космос Шиппінг» зобов’язалася забезпечити «Прорвін» роботою з поглиблення акваторій одного чи кількох болгарських портів. Доходами, отриманими в результаті виконання цих робіт, передбачалося сплачувати борг української сторони за ремонт земснаряда. У період погашення боргу власник судна згідно з контрактом на менеджмент мав одержувати як орендну плату 10 тис. доларів на місяць, фірма «Космос Шиппінг» — 10 % комісійних, інші зароблені українським земснарядом гроші призначалися для погашення банківського кредиту, узятого болгарським партнером для забезпечення ремонту «Прорвіна». При цьому болгарська сторона брала на себе постачання земснаряда паливом, зобов’язувалася платити екіпажу зарплату, постачати його продуктами, забезпечувати судно запчастинами й усіма видами страховок тощо. Тобто договір про менеджмент був, по суті, договором тайм-чартеру. Але після погашення кредиту українська сторона мала одержувати уже весь доход за винятком 10 % комісійних болгарського партнера.

Таким чином ці контракти були вигідні обом сторонам. Проте чомусь таку важливу деталь, як розподіл доходів між партнерами після погашення банківського кредиту, українська преса замовчує, але при цьому ополчилася проти «Космос Шиппінг» за 10 тис. доларів на місяць «замість звичайної тайм-чартерної ставки 6 тис. доларів на день». Але ж дізнатися подробиці цих контрактів було нескладно. Для цього треба було лише звернутися за роз’ясненням у ДП «Укрводшлях», де вони зберігаються.

Такий документ, якому приписується буквально ключова роль у цьому конфлікті, — підписане сторонами 24 квітня 2000 року доповнення до контракту про менеджмент. Відповідно до нього судновласник зобов’язувався достроково не розривати контракти, не змінювати власника судна, не оголошувати про продаж земснаряда, не укладати договори про оренду «Прорвіна» з третіми особами тощо. У разі порушень українською стороною умов цього документа вона повинна погасити усі витрати «Космос Шиппінг», пов’язані з «Прорвіним», і заплатити 100 % штрафу.

Нічого незвичного в цьому доповненні до договору про менеджмент немає — це було лише просте бажання болгарського партнера ІРВШ убезпечити себе від небажаних сюрпризів. Інтереси української сторони цей документ ніяким чином не зачіпав. Але саме ця угода викликала мало не шквал обурення деяких засобів масової інформації України.

А 16 жовтня минулого року ІРВШ і «Космос Шиппінг» підписали новий договір про продовження контракту на менеджмент із збереженням усіх колишніх умов, позаяк після закінчення основного ремонту, ходових випробувань і оформлення численних суднових документів земснаряда генеральному директору болгарської фірми Пламену Проданову не вдалося відразу забезпечити «Прорвін» роботою. Але глава «Космос Шиппінг» сподівався на успіх за участі «Прорвіна» у тендері на днопоглиблювальні роботи в портах Варна і Бальчик.

І «Космос Шиппінг» з українським земснарядом у менеджменті виграла обидва конкурси, отримавши замовлення на розчищення акваторій цих болгарських портів на суму понад два мільйони доларів.

Правда, це трапилося вже в третьому тисячоріччі, а 20 жовтня 2000 року «Ізмаїльський район водних шляхів» наказом начальника вищестоящої організації ДП «Укрводшлях» був ліквідований, причому з безліччю порушень законодавства.

Природно, дані про ліквідацію організації-партнера дійшли до керівництва болгарської фірми. Щоб заспокоїти «Космос Шиппінг», наприкінці жовтня минулого року начальник «Укрводшляху» А.В.Кузьмін надіслав Пламену Проданову лист, у якому підтверджував від імені своєї організації всі зобов’язання з укладених контрактів.

Але вже 16 листопада 2000 року наказом по Мінтрансу «Прорвін» було передано на баланс зовсім іншого підприємства, яке не входить у структуру «Укрводшляху» — Держпідприємству «Чоразморшлях» (ЧАМШ). Ця передача не на жарт стривожила керівництво болгарської фірми. Пламен Проданов став «бомбити» телефонними дзвінками, листами, факсами «Укрводшлях», Мінтранс України, Департамент морського й річкового транспорту, але у відповідь одержав лише лист із ЧАМШу з проханням уточнити вартість ремонту земснаряда. Після одержання необхідної відповіді вмовкнув і «Чоразморшлях». Вірніше, начальник ЧАМШу А.Вальков припинив спілкуватися з болгарською фірмою, зате став активно «працювати» з українською пресою, звалюючи всю вину за те, що відбувається, на «Космос Шиппінг». При цьому використовувалися такі «заборонені прийоми» як, приміром, відверта дезінформація читачів і замовчування деяких дуже важливих фактів. Про 10 тис. доларів орендної плати на місяць ми вже згадували. Іншим «доказом безчесності болгар», на думку керівника «Чоразморшляху», була нібито «завищена й нічим не підтверджена вартість ремонту «Прорвіна». В інтерв’ю газеті «Моряк України» від 28.02.2001 року А.Вальков заявляв: «Незважаючи на те, що судно передане з балансу на баланс, ми не маємо жодного офіційного документа, який підтверджує ту або іншу цифру».

Дозволимо собі заперечити: будь-який керівник судноплавної компанії або ж підприємства, котрий має на балансі морські або річкові судна, чудово знає, що оформлення документів на ремонт судна, тим паче за кордоном, — дуже складна процедура. В оформленні ремонту «Прорвіна» брали участь навіть не дві сторони, а більше — фахівці ІРВШ і «Космос Шиппінг», варненського судноремонтного заводу «Флотський арсенал», усі етапи ремонту спостерігав і контролював представник Російського регістра судноплавства в Болгарії, у Варну приїжджали технічні фахівці «Укрводшляху», не слід забувати і про митні та податкові органи. Усі етапи відновлення земснаряда — підйом у док, розбирання, ремонт, проточка, заміна зношених деталей вузлів і механізмів, очищення від іржі, фарбування, складання тощо — зафіксовано в кількох сотнях кольорових фотографій. І на кожну ремонтну операцію неодмінно складали один або кілька документів за підписом не менш як двох фахівців. Але найсуворішим контролером ремонту судна була команда «Прорвіна». Само собою зрозуміло, вартість ремонту окремих вузлів і механізмів у Болгарії відрізняється від українських розцінок, але й в Україні вони на різних заводах неоднакові.

Переконаний, пан Вальков чудово знає, що ознайомитися з усіма ремонтними документами — контрактами, кошторисами, відомостями, актами дефектації тощо можна за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, ДП «Укрводшлях» (головний бухгалтер ІРВШ А.Себиченко переслала їх туди 16.10.2000 року).

Крім того, майже не сумніваюся, що «Космос Шиппінг» до останнього цента доведе свої видатки на ремонт українського земснаряда. А якщо керівник ЧАМШа не вірить документам, що зберігаються в «Укрводшляху», то, щоб розвіяти свої сумніви, йому, певне, слід було б розв’язувати проблему іншим способом — на зустрічі українських і болгарських фахівців-судноремонтників, аудиторів, бухгалтерських працівників, залучити, ясна річ, офіцерський склад екіпажу «Прорвіна» тощо. Та замість цього керівник «Черазморшляху» чомусь визнав за краще звернутись у ЗМІ.

Ухиляння української сторони від діалогу з «Космос Шиппінг», утім, зовсім не свідчило про її бездіяльність. 7 лютого нинішнього року прокуратура Одеської області подала в обласний арбітражний суд позов про визнання суднових документів «Прорвіна» недійсними, і 14 березня суд задовольнив цю вимогу. А наприкінці березня капітанія Одеського порту видала нове свідоцтво про право власності на судно (власник — ЧАМШ) і нове свідоцтво про право плавати під Державним прапором України (судновий патент). Змінився й порт приписки теплохода — замість Ізмаїла ним стала Одеса.

У проміжку між цими подіями — 13 лютого 2001 року — від А.Валькова в Болгарію на ім’я виконавчого директора порту Варна К.Андрєєва надійшло повідомлення, у якому є такі рядки: «... земснаряд «Прорвін» є власністю ДП «Черазморшлях», і ми інформуємо Вас, що не давали ніяких повноважень, вказівок і розпоряджень ЗООД «Космос Шиппінг», дії якої без письмового підтвердження управління «Черазморшлях» із 18.02.2001 року мають протиправний і беззаконний характер».

З того моменту конфлікт набрав цілком нового забарвлення — «Черазморшлях» заявив про право власності на «Прорвін», але відмовився приймати на себе зобов’язання за договорами, укладеними ІРВШ з «Космос Шиппінг». Дії пана Валькова дуже почали скидатися на відверту провокацію, про що у своїх листах у МЗС України й у Мінтранс повідомив Генеральний консул нашої країни в Болгарії.

Очевидно, реакцією на ці листи українського дипломата стало те, що міністр транспорту України Л.Костюченко запросив генерального директора «Космос Шиппінг» П.Проданова завітати в Київ для обговорення посталої проблеми. На зустрічі, що відбулася 17 березня 2001 року, Леонід Михайлович рекомендував Пламену Проданову вирішувати спірні питання з начальником ЧАМШа А.Вальковим. Але останній, за свідченням адвоката Валерія Рубцова, котрий захищає інтереси «Космос Шиппінг» в Україні, відмовився йти на будь-який компроміс із керівництвом болгарської фірми. Умови керівника «Черазморшляху» найбільше скидалися на ультиматум: він зажадав у найкоротший термін передати йому «Прорвін», а проблеми, пов’язані з контрактами на менеджмент і на ремонт українського земснаряда, запропонував розв’язувати з ДП «Укрводшлях». «У ЧАМШа не було й немає ніяких договірних зобов’язань стосовно «Космос Шиппінг».

27 березня міністр транспорту підписав наказ №169, відповідно до якого «Укрводшлях» і «Устьдунайводшлях» (організація, створена замість ІРВШ) повинні взяти на себе зобов’язання колишнього «Ізмаїльського району водних шляхів» пропорційно до переданих їм матеріальних цінностей. Про «Прорвіна» та його передачу ДП «Черазморшлях» у цьому наказі ані слова. Через два дні світ побачив ще один наказ — цього разу про передачу «Прорвіна» ДП «Черазморшлях» разом з усіма зобов’язаннями щодо земснаряда. Але, хоч як дивно, керівництво ЧАМШа продовжує поводитися так, наче не знає про існування цього документа.

Українська сторона грубо порушила укладені між «Космос Шиппінг» й ІРВШ домовленості ще у листопаді минулого року і продовжує порушувати їх досі — керівництво ЧАМШа, яке нині є власником «Прорвіна», протягом останніх тижнів надіслало до МЗС Болгарії, керівництва Варненського порту, до болгарського Мінтрансу й і інші офіційні інстанції низку листів із проханнями сприяти «Черазморшляху» у його спробах відібрати земснаряд у фірми «Космос Шиппінг». Пламен Проданов зберігає дивовижне самовладання й не відповідає на ці випади. Хоча ще торік міг би заарештувати українське судно. Він пояснює позицію його фірми просто: «Космос Шиппінг» не порушує і не прагне порушувати контракти, укладені з «Ізмаїльським районом водних шляхів». Ми докладемо всіх зусиль, аби виконати їх. «Космос Шиппінг» не зацікавлена в конфлікті, оскільки в нас хороші ділові зв’язки з багатьма приватними українськими фірмами й державними підприємствами, які ми прагнемо розвивати. Ми дорожимо репутацією чесного та надійного партнера й не збираємося щось «вкрасти й утекти». Тож «Космос Шиппінг» закликає українську сторону до стриманості й виконання взятих на себе зобов’язань».

Наприкінці зими нинішнього року моряки «Прорвіна» подали позов у суд із вимогою визнати їхнє звільнення з 27 лютого 2001 року незаконним (у зв’язку з ліквідацією ІРВШ), і суддя Ізмаїльського міського суду Ю.Волков призупинив дію наказу про їхнє звільнення. Проте сумнівно, що «патова» ситуація з їхнім звільненням триватиме довго: досить скоро вони вже на законних підставах стануть безробітними, і з «Черазморшляху» до Варни прибуде інший екіпаж.

Нині «Прорвін» працює на поглибленні акваторії болгарського порту Варна. Спроба замінити екіпаж може зірвати виконання цього контракту, фінансованого Європейським банком реконструкції та розвитку.

Як діятиме в цьому випадку генеральний директор болгарської фірми — довго гадати не треба: скоріш за все, він не позиватиметься з ДП «Укрводшлях» або ДП «Устьдунайводшлях» (ну навіщо йому відсуджувати якісь канали чи шлюзи на Дніпрі в «Укрводшляху», адже грошей у цього підприємства немає і ще довго не буде, а «Устьдунайводшлях» — загалом злиденна організація, в якої немає коштів навіть на зарплату), а спрямує свій позов проти судна, із яким безпосередньо пов’язаний борг — проти земснаряда «Прорвін». Це йому дозволяють зробити не тільки болгарські закони, а й Брюссельська конвенція про арешт суден 1952 року. Слідом за арештом українського судна закономірно може відбутися його конфіскація та продаж з аукціону з метою погашення боргів — банку за кредит на відновлення земснаряда, неустойки за зрив контрактів на днопоглиблювальні роботи в портах Варна й Бальчик, а також для забезпечення штрафних санкцій за договорами з ІРВШ. Вийде кругленька сума, цілком порівнянна з балансовою вартістю «Прорвіна» чи навіть більша від неї.

Генеральний директор «Космос Шиппінг» Пламен Проданов вважає, що ця на перший погляд складна міжнародна проблема має розв’язання. Суть пропозицій керівництва болгарської фірми така:

1. Українська сторона визначає власника земснаряда «Прорвін», котрий бере на себе всі зобов’язання за всіма контрактами, укладеними між «Космос Шиппінг» й «Ізмаїльським районом водних шляхів».

2. У свою чергу «Космос Шиппінг» також зобов’язується виконувати умови цих договорів.

3. Після виконання українською стороною п.1 запропонованої угоди «Космос Шиппінг» зобов’язується негайно й регулярно переказувати на банківський рахунок власника земснаряда «Прорвін» обумовлену в контракті на менеджмент орендну плату (із розрахунку 10 тис. доларів на місяць до моменту погашення банківського кредиту й увесь прибуток, за винятком комісійних «Космос Шиппінг» після погашення кредиту).

4. Після виконання контракту на менеджмент «Космос Шиппінг» зобов’язується повернути земснаряд «Прорвін» власникові, якщо на той момент сторони не укладуть нову угоду про менеджмент або не продовжать стару.

5. Усі проблеми, що постають у відносинах між сторонами, і пропозиції сторони в обов’язковому порядку вирішують за столом переговорів. Місцем переговорів можуть бути Україна, Болгарія чи якась третя причорноморська країна.

Слід було б серйозно поставитися до цих пропозицій. Вони, як на мене, враховують інтереси як болгарської, так і української сторони. Загострення конфлікту не принесе користі жодному з його учасників.