Зелені купюри під блакитним шоломом

Завершено операцію виведення українського миротворчого контингенту з Іраку - 81-ша тактична група стала останнім підрозділом Збройних сил України, що виконував бойові завдання на території країни, яка стала за останні три роки головним світовим ньюсмейкером. На жаль, сьогоднішній Ірак усе ще залишається джерелом переважно поганих новин, за якими хороших майже не видно - у країні рекордний рівень терористичної активності у світі. Проте навіть за таких умов тут проведено треті протягом нинішнього року вибори - цього разу до вже постійного парламенту країни з чотирирічними повноваженнями, який має обрати постійного президента, затвердити уряд і Верховний суд країни.

Підсумки української військової присутності за кордоном, наймасштабнішої з часів афганської кампанії і за кількістю військових, і за їхніми втратами, «ДТ» ще тільки підбиватиме. А от на наслідках найгучнішої кримінальної справи, пов’язаної з перебуванням в Іраку українських миротворців, хотілося б зупинитися окремо вже тепер. Тим більше, що історія з затриманням в аеропорту Миколаєва військовиків із Іраку з 319,5 тис. готівкових доларів у лютому цього року наробила чимало галасу. Треба ж таке, українські миротворці виявилися контрабандистами!

Ущухлий до початку літа скандал знову вибухнув із новою силою, коли в червні Генпрокуратура затримала колишнього командуючого українським контингентом генерал-майора Сергія Савченка, а потім пред’явила йому обвинувачення в контрабанді валюти. Це ж не жарти - найвищий наш військовий начальник в Іраку, командуючий усім контингентом, заступник командира багатонаціональної дивізії «Південь-Центр», який мав доступ до оперативної інформації на рівні командування військ коаліції і планував масштабні операції, на думку Генпрокуратури, виявився головним контрабандистом! Очевидно, що після цього на військової кар’єрі Савченка було поставлено жирний хрест. Ясно, як Божий день, що після таких обвинувачень добряче зіпсованим виявилося і реноме всього українського миротворства, одного з небагатьох, більш-менш бездоганних із погляду громадської думки, видів діяльності Збройних сил. Вже набагато пізніше вибухнув і скандал, пов’язаний зі зловживаннями з паливом у миротворчому контингенті в Лівані, після якого ООН офіційно зажадала заміни українців.

Однак повернімося до іракських доларів. Операцію з перехоплення контрабандного каналу розробляв і проводив департамент військової контррозвідки СБУ, який наглядає за всіма збройними формуваннями в країні і за кордоном. Про те, що з Іраку широкою рікою в Україну ллється доларова готівка сумнівного походження, контррозвідка знала ще наприкінці минулого року. Оскільки банківська система в країні практично відсутня, кошти на відновлення об’єктів інфраструктури американці передавали готівкою. Звільнений у запас знайомий, досить поінформований офіцер із штабу дивізії, розповідав, як йому самому довелось організовувати один із військових конвоїв з Вавилона в Аль-Кут: упаковки грошових знаків на загальну суму понад мільйон доларів США закидали прямо в черево БТРів на заздрість українським бійцям, які заробляють в Іраку ледь не менше від усіх своїх соратників по зброї з багатонаціональної дивізії «Південь-Центр». Потім цими грошима підрозділи CIMIC (Civil Military Cooperation) зі складу нашої ж бригади розплачувалися з іракськими підрядчиками за відновлювальні роботи на об’єктах інфраструктури. Судячи з усього, чималу частину валюти грамотно «заощаджували» і передавали на батьківщину. За оперативною інформацією контррозвідки, система працювала справно - у Києві іракські посилки строго розподіляли між відповідальними товаришами з великими зірками на погонах. А от хто ці доблесні воєначальники, слідство поки не встановило. Не виключено, що їхніх імен громадськість так ніколи й не дізнається.

Виявлені в Миколаєві 9 лютого працівниками СБУ та митниці й не внесені в декларації 319,5 тис. дол. було розділено на кілька «порцій»: 10 тис. дістали з коробки радіоприймача бортрадиста літака, понад 47 тис. знайшли в спортивному взутті, понад 202 тис. були в картонних коробках, а 60 тис. витягли з футлярів запальничок, музичних програвачів, ліхтарика та фотоапарата. Крім цього, здобиччю митниці став і доважок із п’яти дорогих наручних годинників, інкрустованих дорогоцінними металами.

Спочатку слідство вело управління СБУ в Миколаївській області. Здавалася б: операцію розроблено і проведено СБУ, підслідність статті «контрабанда» - безумовно, «есбеушна», розслідування в самому Іраку проводили теж офіцери з «контори», але... кримінальну справу у травні нинішнього року забирає собі Генпрокуратура. Як відомо, на підставі статті 112, ч.1 КПК прокурори мають право для забезпечення «об’єктивності, повноти і всебічності» слідства витребувати практично будь-яку кримінальну справу з практично будь-якого органу досудового слідства і передати її для розслідування саме прокуратурою. Відповідну постанову ГПУ було підписано 26 травня тоді ще заступником, а нині вже й генпрокурором Олександром Медведьком. І 13 червня, через 4,5 місяця після власне затримання валюти в Миколаєві і через півтора місяця після повернення Савченка з Іраку, уже не за фактом, а проти нього особисто Головним управлінням нагляду за дотриманням закону у ЗС України порушується кримінальна справа. Через кілька днів колишнього командуючого контингентом намагаються вже арештувати, пред’явивши як аргументи у військовий місцевий суд Київського гарнізону «залізні» докази: генерал-майор перебуває в розпорядженні міністра оборони (по суті, звільнений із роботи), не має в Києві постійного місця проживання і (за словами прокурора О.Шевченка) не визнає своєї провини. А отже, має сидіти в СІЗО.

Суд таку «логіку» військових прокурорів не поділив і залишив колишнього командуючого на свободі. У листопаді генерал-майору Савченку в Печерському суді Києва вдалося скасувати постанову про порушення проти нього кримінальної справи. Військова прокуратура з рішенням Печерського суду не погодилася і подала апеляцію, розгляд якої призначено на 5 січня вже 2006 року. Найцікавіше, що генерал-майору Савченку обвинувачення в контрабанді пред’явлено з приводу усього тільки однієї грошової «порції» - 47 тис. дол. Савченко запевняє, що він і не думав приховувати їх від декларування, а просто не встиг ознайомити офіцера, котрий супроводжував посилку, про наявність у ній грошей, і саме тому, мовляв, їх не було задекларовано. Про все це Савченко сповістив СБУ і митницю відразу ж.

Оскільки його звинувачення в контрабанді абсолютно не стосується джерела одержання цих грошей, а кваліфікує як злочин лише утаювання їх від декларування, то запитання, звідки ж у командуючого контингентом виявилося в Іраку майже півсотні тисяч доларів готівкою, хоч психологічно і неприємне для самого Савченка, та все ж юридично поки неправомірне. Як запевняє військовий прокурор Григорій Рябенко, котрий здійснює нагляд за розслідуванням справи, її вже завершено, доказова база з обвинувачення екс-командуючого достатня, але той навмисне затягує ознайомлення з матеріалами. Сам же генерал-майор Савченко впевнений у тому, що справу проти нього сфабриковано прокуратурою з головною метою - зберегти анонімність одержувача основної суми з Іраку в 202 тис. дол. і відвести його від відповідальності. Хто з них правий, встановить, зрештою, суд.

Цікаво, що ці гроші було заховано в особистих речах полковника Романа Середницького, 18-го українського військового, котрий розпрощався з життям в Іраку. Саме його тіло доставив у Миколаїв 9 лютого той самий рейс, на борту якого знайшли валюту. Полковник Роман Середницький - офіцер із «острова», головного управління розвідки Міноборони. Смерть від серцевого нападу полковника військової розвідки, який працював у штабі коаліційних сил у Багдаді, а потім і виявлення в його речах чималої валютної суми викликають не зовсім приємні запитання. Тим більше що власника цих грошей слідство поки не називає і, схоже, навряд чи назве - їх виділено в окрему кримінальну справу, яку розслідують досі. Запитань тут чимало. Починаючи від найпростішого - чому в Іраку на одній з найвідповідальніших і засекречених посад служив військовий розвідник із серцевою недугою, і закінчуючи найскладнішими - чи є вичерпною клінічна картина причин смерті полковника ГУР Міноборони і кому все ж таки призначалася більша частина іракської доларової посилки?

До речі, ще одну аналогічну справу вже передано до військового суду Миколаївського гарнізону. Звинувачуваний у контрабанді 60 тис. дол. США - підполковник С.Сороган, старший офіцер із питань фінансової допомоги відділення цивільних відносин.

Практично всі джерела «ДТ», досить поінформовані про залаштункові стосунки українських військовиків в Іраку, сходяться в одному - про тіньові фінансові потоки в Україну були чудово інформовані найвищі воєначальники контингенту, включаючи командувача і командира бригади. Причому всіх трьох іракських ротацій. Адресатами ж доларових посилок, за даними поінформованого джерела, були не тільки знайомі та родичі вже засвічених публічно генерал-майора Савченка та підполковника Сорогана, а й деякі впливові, а тому і поки невідомі воєначальники з головного командування Сухопутних військ і Генерального штабу.

Моральне підгрунтя всієї історії досить суперечливе: сотні тисяч доларів з Іраку в Україну - це все ж таки не виведення мільйонів доларів із країни на офшори. Військовики не забирали у своєї країни. Вони, можливо, скористалися з нагоди поліпшити свій добробут за рахунок того «дикого поля», яким є Ірак до сьогодні. І вже точно це не гроші українських платників податків. Але якщо вже військова контррозвідка СБУ вирішила не заплющувати на це очі і, сказавши «А», за законом перехопила контрабанду з іракського контингенту, то слідство Генпрокуратури просто зобов’язане сказати і «Б» - встановити і покарати всіх замішаних у цьому воєначальників. А те, що коло головних підозрюваних уже ніяк не обмежується генерал-майором Савченком і підполковником Сороганом, сподіваємося, вже очевидно.