Законотворча зашморготворчість

Безневинний на вигляд законопроект - півтори сторінки, сім статей, десяток абзаців, складених із на позір звичайних канцеляризмів. Але, придивившись уважніше, бачиш деталі, здатні перетворити цей документ на безвідмовний інструмент розправи з опонентами.

Ідеться про урядовий проект закону про повторні вибори народних депутатів. Планувалося, що його схвалять минулої середи, причому представники Партії регіонів ще в понеділок стверджували: опозиціонери не опиратимуться законотворчій ініціативі Кабміну.

Нагадаємо, що восени минулого року ЦВК заявила про неможливість встановити результати парламентських виборів у п'яти одномандатних округах (№94, 132, 194, 197 і 223). Всупереч профільному законові, який такого не передбачав. Нагадаємо, що на це рішення в кабінеті голови ЦВК Шаповала дали згоду лідери трьох опозиційних сил. Відтак Рада не дорахувалася п'яти багнетів, а механізму дообрання народних обранців законодавство не містило. У травні Кабмін вирішив компенсувати цю прогалину й подав у парламент проект (згідно із заявою прес-служби) "закону одноразової дії", в якому було розписано процедуру повторних виборів. У тій-таки заяві зазначалося, що рішення про безпосереднє проведення виборів ЦВК прийме впродовж 15 днів після набрання законом чинності.

Однак близьке ознайомлення з урядовою ініціативою викликало безліч запитань.

По-перше, з'ясувалося, що влада пропонує провести вибори не в п'яти, а в семи мажоритарних округах. Це випливало з тексту пояснювальної записки, яка додавалася до законопроекту. Її підписав міністр юстиції Олександр Лавринович. Саме його вважають фактичним творцем власне документа (оскільки номінально суб'єктом законодавчої ініціативи є Кабінет міністрів, і проект завізований прем'єром).

Звідки взялися ще два округи? Все просто: 8 лютого нинішнього року Вищий адміністративний суд своєю постановою позбавив високого звання депутатів Олександра Домбровського та Павла Балогу, обраних в 11-му й 71-му округах. Рішення безпрецедентне, бо такий спосіб "відбирання" мандатів у Конституції не прописаний, і як це зробити, нікому не відомо. Домбровський і Балога добровільно розлучатися з кріслами відмовилися, а Рада за дочасне припинення їхніх повноважень не голосувала. Група депутатів звернулася по роз'яснення в Конституційний суд і 24 квітня отримала надзвичайно цікаву відповідь. Однак про це - трохи згодом. Хай там як, а "позбавленці" формально залишаються депутатами, відвідують пленарні засідання, беруть участь у голосуванні й на офіційному сайті ВР у списку вибулих не значаться.

Таким чином, з'ясувалося, що влада вирішила "видушити" впертих із Ради з допомогою нових виборів у їхніх округах. Але на цьому несподіванки не скінчилися.

Бо, по-друге, виявилося, що прес-служба КМ трохи поквапилася назвати урядову ініціативу "законом одноразової дії". Чому? Сім мажоритарних округів згадано в пояснювальній записці, але в самому законопроекті йдеться про "деякі округи". Це по-перше. 15 днів із моменту набрання законом чинності, впродовж яких ЦВК має ухвалити рішення про проведення виборів, фігурують у заяві прес-служби. Але в тексті проекту інше формулювання - "Рішення про проведення повторних виборів депутатів приймає Центральна виборча комісія". Це по-друге. Що з цього випливає? Що йдеться про закон не одноразового, а багаторазового використання. Що депутатам запропонували освятити не так механізм дообрання депутатського корпусу, як інструмент його майбутньої зачистки. Схема, апробована ВАСУ в лютому на Балозі та Домбровському, може бути застосована неодноразово.

Якщо досі приведення депутата до присяги було гарантією недоторканності його мандата, то віднедавна непорушність цього правила, прописаного в ст. 81 Конституції, поставлена під сумнів.

Пояснимо. В "історичному" рішенні ВАСУ є потішний пасаж - "Статус і повноваження народного депутата - похідні від законності обрання особи народним депутатом. Аналіз законодавчих норм дає підстави вважати, що особа може бути визнана позбавленою статусу і повноважень народного депутата України за умови визнання нелегітимним одного з етапів виборчого процесу, зокрема у разі визнання недостовірними даних, занесених у протокол ЦВК про результати виборів, і, як наслідок, неправомірним визнання особи обраною народним депутатом".

Перекладемо цитату загальнолюдською мовою. Досі результати виборів не могли ревізуватися, якщо терміни їх оскарження спливли. А ВАСУ дозволив робити це в будь-який момент. Всупереч профільному закону. Досі депутата могли дочасно позбавити мандата, тільки коли він:

- добровільно складав повноваження;

- помирав або пропадав безвісти;

- визнавався недієздатним;

- відмовлявся від громадянства або залишав Батьківщину;

- виявлявся фігурантом обвинувального вироку.

А ВАСУ самочинно розширив цей список: із лютого припиняти повноваження народного обранця можна й на підставі постанови Вищого адміністративного суду. Всупереч Конституції.

Представники ВАСУ (невідомо, на якій підставі) перебрали на себе повноваження і законодавця, і тлумача Конституції. І всі це проковтнули. Вкупі зі стражем Основного закону - Конституційним судом.

Ми вже згадували постанову КС від 24 квітня. Настав час її зацитувати. Отже, група нардепів попросила стражів конституційності розтлумачити положення статей 76, 79, 81, 124 і 129 КУ, щоб зрозуміти: чи має вважатися депутатом особа (обрана відповідно до закону й приведена до присяги відповідно до Конституції), легітимність перемоги якої на парламентських виборах пізніше поставлена під сумнів судом? Постанова КС виявилося не менш оригінальною, ніж постанова ВАСУ. Насамперед судді поставили депутатів на місце, пояснивши, що вони тлумачі Конституції, а не судових рішень. А потім легко фактично узаконили протизаконну нормотворчість колег із Вищого адміністративного, оголосивши: "Положення статті 81 Конституції України поширюються виключно на особу, яка обрана народним депутатом у легітимний спосіб (тут і далі виділено автором. - Прим. ред.), зокрема внаслідок волевиявлення виборців і достовірно встановлених результатів виборів до Верховної Ради України у відповідному виборчому окрузі. Згідно з частиною п'ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України"

Перекладемо. Якщо через півроку, рік, два, три ВАСУ вирішить, що якогось депутата-мажоритарника було обрано нелегітимно, а результати виборів у його окрузі встановлено недостовірно, то суд має право такого нардепа позбавити мандата. І це рішення носитиме імперативний характер.

Чи треба казати, що, спираючись на два процитованих нами рішення, влада може у будь-який момент позбавити мандата будь-якого неугодного депутата, обраного в одномандатному окрузі.Залишалося тільки придумати, як саме видворити "позбавленця" з Ради. Урядовий законопроект був покликаний стати останнім пазлом у цій мозаїці. На його підставі можна будь-коли провести вибори в будь-якому окрузі. Оскільки ж двох депутатів в одній "мажоритарці" бути не може, то повноваження нардепа, якому ВАСУ перед тим виніс вирок, мають бути припинені Радою дочасно. Сьогодні - на Поділлі і в Закарпатті, де було обрано Домбровського та Балогу. Далі - скрізь.

Відсутність у Банкової стабільної більшості стимулює винахідливість президентських юристів. Чим більше зашморгів опиниться в арсеналі режиму, тим легше буде йому давати раду як діючим опонентам, так і потенційним норовливцям. Янукович небезпідставно зараховує членів неформальних груп Ахметова та Льовочкіна-Фірташа до розряду ймовірних дезертирів. Наявність безвідмовного автомата позбавлення ілюзій та мандатів, на думку Віктора Федоровича, має надійно зцементувати лави його прибічників. У фракції ПР задум вождя, схоже, розкусили. Можливо, тому регіонали не дуже палко обстоювали урядовий закон. Кожен розумів: сьогодні "під роздачу" потрапить "чужий" мажоритарник, а завтра, коли щось станеться, - "свій".

Утім, чому тільки мажоритарник? Що заважає ВАСУ, окриленому схваленням колег із КС, піти далі й поставити під сумнів легітимність перемоги не однієї конкретної особи, а всієї партії? А можливо, й не однієї. Ви дуже здивуєтеся, якщо таке станеться?

У проекті закону про повторні вибори є ще дві прикметні деталі. По-перше, ухвалювати рішення про проведення повторних виборів має ЦВК, а не ВР. По-друге, кошти на проведення таких виборів мають виділятися з резервного фонду в порядку, визначеному Кабміном. Досі це робила Рада прийняттям відповідного закону. Висновок: парламентаріїв усувають із процесу формування свого ж центрального органу. Рулити доручають виконавчій владі. В ручному режимі.

Найбільш зворушливе – що влада пояснювала необхідність ухвалення такого закону вимогами ЄС. І знову лукавила. Оскільки Захід пропонував усунути недоробки в чинному виборчому законі, а не приймати паралельний. До речі, відповідний законопроект представник "Батьківщини" Руслан Князевич вніс 22 квітня. А ще Європа рекомендувала спочатку виправити помилки й тільки потім проводити вибори. Не навпаки.

Опозиція розставлені владою пастки вчасно побачила. Під її тиском спікер Рибак 15 травня оголосив, що вирішення питання відкладається на тиждень. Але наступного дня з'ясувалося, що він, можливо, поквапився. Заступник міністра закордонних справ України Андрій Олефіров на міжнародній конференції в українській столиці заявив: "У разі позитивного висновку Венеціанської комісії та прийняття Верховною Радою закон дозволить провести повторні вибори в тих одномандатних округах, де вони були визнані такими, що не відбулися". На тому ж заході глава представництва ЄС в Україні Ян Томбинський пообіцяв, що Венеціанська комісія оприлюднить свої висновки приблизно в червні.

Чи встигне влада вигадати щось новеньке?