Забудовники в законі

13 січня ц.р. Верховна Рада ухвалила закон «Про регулювання містобудівної діяльності», який зараз чекає підпису президента. Проект був розроблений Українською будівельною асоціацією (УБА) на чолі з відомим Львом Парцхаладзе і анонсований віце-прем’єром Сергієм Тігіпком як спрямований «на боротьбу з корупцією».

Реакцією стали пікети екологів і охоронців Києва, звернення діячів культури і критика в ЗМІ. У відповідь прем’єр-міністр України Микола Азаров заявив: «Давайте не гарячкувати за рахунок більшості киян. Я вас запевняю, 99% киян не читали цього закону. І не впевнений, що 1% з решти його прочитав уважно» (//vikna.stb.ua/ua/news/2011/1/18/47165/ ).

Може, воно й на краще? Чи не буде нового Майдану, якщо прочитають 99%? До речі, ознайомитися із законом у його остаточному вигляді неможливо: його немає на сайтах ані президента, ані ВР. Отож усі 100% киян прочитати ухвалений закон ніяк не можуть. Залишається сподіватися, що, завдяки технології проходження законопроектів у ВР (за помахом руки команданте Че), текст після другого читання не зазнав революційних змін. Його й розглянемо.

По-перше, це гарно

Це відповідь на запитання, для чого потрібне обрізання, зі старого єврейського анекдоту. У нашому випадку команда юристів УБА старанно переписала норми чинних законів про містобудування, роблячи подекуди «легке обрізання». Недосвідчені читачі можуть подумати, що до появи цього закону у сфері будівництва панував хаос. Проте будівництво зокрема і містобудування загалом регламентуються майже трьома десятками законів: «Про основи містобудування», «Про планування і забудову територій», «Про архітектурну діяльність», «Про відповідальність у сфері містобудування», «Про будівельні норми» та ін. Очевидно, давно назріла потреба ухвалити містобудівний кодекс України, проте замість цього «клепають» іще один закон.

За висновком Головного юридичного управління ВР до базового Закону «Про основи містобудування» вносяться тільки незначні зміни, тому в правовому полі діятимуть два акти стосовно одного предмета, що неминуче призведе до їхньої конкуренції, а просто кажучи, до вибіркового застосування - кому як вигідно. Зрозуміти, чому забудовники так активно лобіюють новий закон, можна, якщо розглянути предмети обрізання…

Громадські слухання

Це - головний біль забудовників, вони практично скасовуються. Їхня обов’язковість потрібна тільки при підготовці генерального плану. Для забудовника це плюс. По-перше, фальсифікувати слухання (звозити 200 студентів або безробітних з вокзалу) - доволі витратна стаття, а реальні слухання геть некеровані й непрогнозовані. По-друге, генплани представляють у такому дрібному масштабі, що зрозуміти, «де ця вулиця, де цей дім», абсолютно неможливо.

За чинним (поки що) законодавством, на слухання повинні виносити всі плани й проекти, що особливо важливо, кварталів і нового будівництва. Людям не однаково, на що вони дивитимуться з вікна.

Строго юридично ця новація звужує і обмежує права громадян, що прямо заборонено
ст. 22 Конституції України. Більше того, в 1999 році Україна ратифікувала Орхуську конвенцію, чим зобов’язалася відкрити громадськості доступ до інформації та ухвалення рішень з питань охорони навколишнього середовища, а будь-яке будівництво прямо впливає на екологію. Ухваливши такий закон, ВР порушила і Конституцію, і міжнародне законодавство.

Генеральний план міста Києва та інших

Із генпланом у Києва проблеми. За чотири роки правління Черновецького до нього (за підрахунками автора) було внесено... 1183 поправки. Для порівняння: за попередні чотири роки таких змін було всього вісім. Зрозуміло, що в цьому разі генплан як основний містобудівний документ узагалі втрачає сенс. Також зрозуміло, що всі зміни було зроблено для того, щоб будувати там, де генплан це забороняв.

Боротися з такою вакханалією з боку забудовників, які просто купували потрібні землевідводи в раді, автори закону вирішили дуже своєрідно. Раду усунули від підготовки генплану й усе віддали виконкому, а по Києву - Київській міській держадміністрації. (Остання киянам і міськраді не підвладна, навпаки, рада слугує таким собі театральним задником на сцені, де веде соло КМДА.) Якщо тепер хабарі понесуть у виконкоми і держадміністрації, це й вважатиметься «боротьбою з корупцією»?

Що залишають місцевим радам, так це право затвердити розроблений генплан, причому протягом трьох місяців! Якщо ж рада почне опиратися (в питанні зелених зон, наприклад), то за неї це зробить Кабінет міністрів або генплани підмахнуть голови облрад. Так що не сіпайтеся, хлопці, все вирішать і без вас.

Чи може місцева рада вносити зміни до генплану? Звичайно, може! Але раз на п’ять років. І на це повинен дати згоду... Кабмін. (Читай - відкіт нагору).

Тільки, благаю, не треба виправдуватися тим, що Київрада продажна, краще поміняйте законодавство про вибори.

Земля в зоні

Як велике досягнення лобісти закону подають запровадження «зонінгу». Щоправда, до другого читання його замінили звичним «зонуванням» (попри неприємні для декого асоціації). Плани зонування регламентують цільове призначення, поверховість, щільність забудови тощо. Просто кажучи, визначають, де житлова зона, промислова, історична, рекреаційна, зелена тощо. Жодної новизни тут, звичайно, немає, все це давно прописано в чинному законодавстві. Проте для суспільства це плюс: хоч якась вуздечка на забудовників. Плюс для забудовника в іншому: параметри обмежень тепер визначатимуться не чинними законами та місцевими правилами забудови (які, до речі, скасовуються), а Кабінетом міністрів. Наприклад, не дуже давно в Києві містобудівна рада не пропустила проект ТОВ «Грааль», за яким передбачалося будівництво 30-поверхової висотки на Хрещатику №5, а от Мінрегіонбуд схвалив! Тепер такий обхідний маневр (чи прохід іззаду) узаконено.

Крім того, план зонування затверджуватиметься тепер не місцевою радою, а виконкомом або держадміністрацією, що дозволяє «розтягувати зону» в потрібний бік і в будь-який момент. Громадськість «витончено» усувають від впливу на найболючіші питання - висотки в історичному центрі, елітні житлові комплекси в парках, сміттєспалювальні заводи у промзоні через дорогу тощо. Все сказане стосується і детальних планів районів, кварталів і проектів новобудов.

Але й це не все. Від великого розуму чи бажання сподобатися публіці новий закон у разі відсутності зонування або детального проекту території (ДПТ)… забороняє передавати землі у власність або користування для будівництва. (Бажання благе, але в мене особисто від цього пасажу волосся на спині ворушиться. - О.С.)

Нагадаю, зонування і ДПТ роблять на основі генплану, а в нас із 454 міст країни їх мають тільки 196 (дані Східноукраїнського центру громадських ініціатив). У селах ситуація взагалі ніяка. Наприклад, у Хмельницькій області з 1451 населеного пункту актуальний генплан мають усього 105, тобто 7%, приблизно так само і в інших областях. Але зонування і ДПТ, навіть за наявності генплану, - величезна рідкість. Отже, така новація, якщо буде впроваджена, може зупинити будь-яке будівництво в Україні: і в містах, і в селах ніхто не зможе отримати ділянку навіть під будівництво індивідуального будинку.

Перелічити всі сумнівні новації закону забракне газети - тільки зміни в інші закони становлять третину тексту. Головне, що забудовники не тільки «використали» громадськість, а й відібрали в представницьких органів виняткові повноваження - землевідведення і затвердження містобудівних проектів. Усе це - прямі порушення Конституції України та Європейської хартії про місцеве самоврядування: бізнес і держава нахабно влізли у справи територіальної громади.

Чи є позитивні новації? Є. Небагато. Але це - як у математиці, коли плюс множать на мінус і в результаті завжди отримують мінус.