Від зміни місць «правоохоронців» сума не змінюється?

Обіцянок про те, що «весна прийде — садити будемо». Бо скоро настане друга його весна в статусі президента, а громадяни так і не побачили відповідних результатів. Втім, якщо весна не показала, «хто де крав», то осінь відкрила, хто в кого брав. І йдеться не тільки про персоналії, які визначають політику органів правопорядку, а й про частину депутатів СН, яких приватизували важковаговики, позбавивши Зеленського більшості в Раді, чим унеможливили прийняття президентом кадрових рішень без узгодження з ними.

Тому почнімо з найсвіжіших новин про орган публічної влади, який мав стати координатором у сфері кримінальної юстиції задля досягнення поставлених цілей. Ідеться про Офіс генпрокурора. Хоча згадати якісь успіхи досить важко. Розпочата попередником генпрокурорки Венедіктової Русланом Рябошапкою реформа — поступово провалюється. А сама Ірина Валентинівна постійно фігурує в різного роду скандалах. До прикладу, вчора опублікували чергове розслідування про членів її родини. Цього разу чоловік генпрокурорки — Денис Колесник, — перебуваючи на службі в кіберполіції, фейково звільнився, отримав 750 тисяч гривень компенсації і відразу подав документи на конкурс у цій самій структурі. Таке жлобство нікого не здивувало, адже недавно Венедіктова переїхала на державну дачу з незадекларованої квартири в центрі столиці. Помешкання в Пущі-Водиці було їй не за статусом. Для видимої законності довелося змінювати цілу постанову Кабміну. Згодом усі дізналися про втричі нижчу вартість проживання для генпрокурорки. Увесь цей «зелений» кураж головного законника в державі — типовий для керівників органів правопорядку і правосуддя. Чому так? Відповідь досить проста — «присмак» влади зводить з розуму тих, хто не може втамувати свої примітивні апетити. Зрештою, може саме це пояснює частину доплати за «коронавірус» для чоловіка генпрокурорки.

Але це тільки вершина айсберга. Ще взимку Венедіктова наспівувала, що тодішній генпрокурор Руслан Рябошапка блокує розслідування щодо експрезидента Петра Порошенка. А вона, своєю чергою, очолювала Державне бюро розслідувань (ДБР) і відкрила майже тридцять кримінальних проваджень проти колишнього гаранта Конституції. Більшість цих проваджень були юридичним сміттям. Про що я неодноразово писав у своїх текстах. Проте Рябошапку таки звільнили після першого етапу очищення прокуратури, а саме — трансформації Генпрокуратури в Офіс генпрокурора з паралельним звільненням через атестацію 55% співробітників. Справжня причина прозаїчна — його треба було замінити на Венедіктову, що вважалася «своєю на 150%». Перед тим, восени 2019 року, вона навіть спробувала найняти лобістську компанію у США, щоб зустрітися з консультантами американського президента Дональда Трампа. Про це також докладно написано в одному з текстів.

Минуло більше півроку, відколи Венедіктову призначили на посаду, а результатів усе немає. Тим часом на початку її керівництва на Різницькій було помічено значний відкат у реформі. Згодом заговорили вже й про провал у перестановці керівників органів правопорядку всієї Зе!команди. Наразі ж керівництво Офісу президента розмірковує, на кого саме можна замінити Венедіктову. Джерела свідчать, що її справді хочуть замінити на іншу близьку персону. Але є одне «але». За зняття з посади голоси будуть, проте за призначення нового репрезентанта волі Банкової — зібрати сил забракне. Тому Венедіктова без яскравих результатів і з дуже потішними пресрелізами постійно викликає іронічну посмішку, звітуючи про збільшення відсотка «жирів у маслі». Зрештою, така доля людини, котра, маючи регалії доктора юридичних наук, не розуміє суті презумпції невинуватості. І може ненароком переплутати обвинувальні… акти й вироки.

У контексті Венедиктової, не можна забути про недавню публічну бійку між новим «тимчасовим» очільником ДБР Олексієм Сухачовим, якого під час атестації вигнали втришия з органів прокуратури за професійну непридатність, і двома репрезентантами волі Ірини Валентинівни — Олександром Бабіковим та Олександром Соколовим. Суть досить проста: Бабікова звільнили з посади через конфлікт інтересів. Своєю чергою, він публічно заявив, що лишається на посаді. Згодом Бабіков (колишній адвокат Януковича і високопосадовець ДБР) оскаржив своє звільнення в Окружному адміністративному суді міста Києва (ОАСК). Давати оцінку цій політико-правоохоронній каруселі я не буду, адже недавно вже описував, як «вирішуються» справи в ОАСК. Там не про «право», там про «доцільність». Однак варто додати, що потрібен повноцінний конкурс на посаду директора ДБР. І на Банковій є реальний претендент — альтер его Портнова Олег Татаров. Проте в Офісі президента сумніваються, чи зможуть утримати два конкурси паралельно (далі за текстом ще про один. — О.Л.). Та й голоси в конкурсній комісії з відбору майбутнього глави ДБР варто консолідувати, бо сьогодні їх немає.

Тепер про Міністерство внутрішніх справ і Національну поліцію. Але загальновідомо, що той, хто очолює МВС, зазвичай контролює і поліціянтів. Міністра Авакова, якого донедавна на Банковій хотіли замінити на когось свого, вже сватають на посаду прем’єр-міністра. Чутки про це можна прочитати не лише на відомих Телеграм-каналах, про це говорять впливові світу цього. Однак у такому разі Банкова й персонально Зеленський здобудуть ще одну орбіту для політичного притягання. По-перше, Аваков має добрі стосунки майже з усіма українськими олігархами. По-друге, Арсен Борисович уміло знаходить спільну мову з американськими партнерами, що може знадобитися після миттєвого закриття абсурдного по суті кримінального провадження стосовно наступного президента США Джо Байдена, відкритого після заяви ексгенпрокурора Віктора Шокіна. По-третє, в парламенті є цілі групи депутатів, орієнтовані на міністра внутрішніх справ. Тому Зеленському годилося б сім разів подумати, перш ніж давати політичний карт-бланш Арсену Авакову.

Про Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) і Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП) я вже писав в одному з попередніх текстів. Директора НАБУ Артема Ситника неодноразово пробували зняти з посади, але не вдалося. Тому тепер, після перемоги демократа Джо Байдена, не варто очікувати повторних реверансів. На Банковій не захочуть ризикувати комунікацією з Пенсильванія Авеню (адреса Білого дому у Вашингтоні. — О.Л.) через звільнення з посади глави Бюро, якого прямо підтримують із Демократичної партії. Стосовно САП — має відбутися конкурс, проте міжнародники не раз прямо зазначали, що цей процес під пильним контролем на предмет аполітичності. Адже від чергової спроби протягнути свого антикорупційного прокурора може залежати, наприклад, безвізовий режим із Євросоюзом.

Безумовно, перестановки в органах правопорядку і прокуратурі узгоджуються особисто з Володимиром Зеленським. Проте гарант Конституції не ухвалює рішень самостійно на основі власних знань, досвіду та повноцінного розуміння ситуації. Пропозиції «обґрунтовують» люди на кшталт Андрія Єрмака, що, наче Олександр Матросов, знищує ворожі до президента медійно-політичні дзоти і прикриває собою тіло верховного головнокомандувача Зеленського. Крім цього, очільник офісу президента хоче бути типовим «блискавичником» для президента України. І водночас Єрмак, маючи недостатньо політико-правового досвіду та консультантів на кшталт Портнова, тягне рейтинг Зеленського донизу. Розгрібати «правоохоронні» авгієві стайні не буде ніхто, крім хлопців із Банкової. І саме на них покладаємо всю відповідальність за результати посадок… яких уже точно не буде.