Вибори, в яких не впевнений ніхто

Хмельницький став одним із міст, де оголошені повторні вибори міського голови та депутатів міської ради.

Позачергові вибори мера тут уже відбувалися — в листопаді 2002 року. На них був обраний — після трагічної загибелі попередника — чинний міський голова Микола Приступа. Тоді, незважаючи на глибоку осінь і абсолютний демократизм виборчого процесу, на дільниці прийшло всього лише 69 тисяч виборців із 128, що числяться у списках.

Наразі можна впевнено прогнозувати, що тепер явка буде набагато нижчою. Позачергові вибори взагалі не можуть похвалитися активністю, а тут ще літо, відпустки, випуски, вступи. А головне — глибоке розчарування людей усім, що відбувається довкола — як у країні в цілому, так і в місті зокрема.

Фенікс на імення ТВК

Поза тим усім дуже хочеться, щоб ці вибори нарешті відбулися. Претендентам — бо навіть аутсайдери десь дуже глибоко в серці сподіваються на перемогу. Міській владі — бо її дістали нескінченні суди, що таки зняли з перегонів чинного міського голову Миколу Приступу, який був беззаперечним лідером електоральних симпатій до 26 березня. Обласній адміністрації — бо вона напевне ж покладає надії на власного кандидата, заступника голови облдержадміністрації Сергія Мельника, з обранням якого вся влада в регіоні опиниться в «одних» руках. Бізнесменам — бо скільки можна вкладати у вибори, пора вже отримувати сторицею. Народу — бо всі вже надто втомилися від владного хаосу.

Незважаючи на це спільне для всіх бажання, ніхто сьогодні у Хмельницькому не може впевнено твердити, що вибори, які, віриться, таки відбудуться, насправді будуть чинними і з їхніми результатами погодяться всі.

Якщо міським головою стане особа, з якою ніхто, грубо кажучи, не захоче зв’язуватися, то вибори будуть визнані дійсними. Якщо ж ця особа чимось не задовольнятиме сильних світу цього, то цілком імовірно, що знову почнуться суди-пересуди, які у Хмельницькому вже змінили хід виборів.

Підстав для цього більш ніж досить. За загальноприйнятою версією, місцеві вибори в Хмельницькому не відбулися через те, що перед 26 березня так і не зібрався кворум у міській територіальній виборчій комісії. Та офіційно жодних винуватців зриву виборів у Хмельницькому названо не було.

Після 26 березня міськрайонний суд зобов’язав сесію міської ради змінити склад виборчої комісії, аби забезпечити її повноцінну діяльність у складі 15 дієздатних осіб. Сесія цього не зробила, і вже обласний апеляційний суд конкретизував, кого саме треба з міської ТВК вивести. Та несподівано 25 квітня комісія зібралася майже в повному складі й оголосила дату наступних виборів: 25 червня. А ще через день виконала рішення суду від 21 березня і зняла з перегонів чинного міського голову, який на цей час ні ще, ні вже не був кандидатом у мери. Отака головоломка. Та суд нічого незаконного в такому рішенні ТВК не побачив і усунення Приступи з виборів благословив.

Далі — більше. ТВК існувала в якійсь ірреальній іпостасі, поки сесія міської ради 26 травня не вивела (за рішенням суду) шість старих членів (крім тих, що раніше вийшли з неї самі) і не ввела дев’ять нових. І вже нова-стара ТВК розбиралася зі списками виборців, які із запізненням потрапили на виборчі дільниці, і з рештою проблем, чи не кожна з яких вирішувалася з порушенням законодавчих термінів або норм.

Кандидати, в шеренгу... о ні, в колону — шикуйсь!

У виборах до Хмельницької міської ради беруть участь 37 партій та блоків. Причому, знову ж таки, ніхто до пуття не знає, можуть чи не можуть змінюватися суб’єкти виборчого процесу на виборах, що не відбулися. У Хмельницькому вони змінилися. Бо в списку замість багатьох колишніх політичних блоків вигулькнули тільки їхні осколки — нові (чи то старі) партії. Скажімо, НСНУ відмовився від партій-сателітів з яскраво вираженим бізнесовим ухилом. А також з’явились «іменні» блоки.

Скажімо, один із відомих хмельницьких бізнесменів Віктор Коліщак за папаху міського голови змагався ще на виборах 2002 року й асоціювався тоді з громадською організацією «Рідне місто», створеною спеціально для його підтримки. Нинішньої зими зробив виграшний крок — очолив міську організацію НСНУ й автоматично став кандидатом від неї на посаду міського голови. Тепер він очолює список від НСНУ. Крім того, до міськради йде ще й блок «Рідне місто — Коліщак». Різниці між цими двома утвореннями немає жодної, зате вдвох вони мають шанс набрати більше голосів. Відставлений від участі у виборах міського голови чинний мер створив свій БМП — блок Миколи Приступи. Та перед ним у списку — блок «За Приступу», що до чинного мера жодного позитивного відношення не має, зате виборців, природно, добряче дезорієнтує.

Характерною рисою стала присутність геть в усіх списках бізнесменів. Зважаючи на це, склад міської ради буде переважно бізнесовим — незалежно від кольору партійних прапорів, під якими пройдуть депутати.

Бій за булаву

За посаду хмельницького міського голови вирішили позмагатися 25 конкурентів. Реально ж претендує на неї, найімовірніше, четверо: «старожили» виборчих перегонів, розкручені ще до березня бізнесмени Коліщак та Вікарчук, та «новачки» — державні службовці Осадчий і Мельник. Ще досить активно працюють підприємці Немов та Рудик — на свій страх і ризик, бо «їхні» партії підтримали інших кандидатів, — проте їхні шанси оцінюються нижче.

Віктор Коліщак недарма прагнув лідерства в місцевому осередку НСНУ: це вже принесло йому чималі дивіденди. В кожному разі, до березня, завдяки морю помаранчевої агітації, він стійко асоціювався в уяві виборців із партією влади: це частково сприяло його рейтингу. Правда, судові процеси проти Миколи Приступи викликали у вагомої частини електорату таке ж стале несприйняття Коліщака. Що переважить — покажуть вибори.

Віктор Вікарчук відомий не лише у Хмельницькому, а й в Україні, активною участю в порятунку Насті Овчар. У місті його знають як успішного бізнесмена — він є власником розважального центру «СВ». Торік Вікарчук очолив Красилівську районну адміністрацію і твердить, що «бізнес продав». Хоча дехто цей факт ставить під сумнів.

Сергій Мельник, заступник голови державної адміністрації, йде на вибори як «єдиний кандидат від Блоку Юлії Тимошенко». Певна річ, партія покладає на нього великі надії, якщо змусила поступитися місцем кандидата набагато відоміших у Хмельницькому пошукувачів мерського крісла Лукашука та Немова. Місто враз заполонили білборди, плакати і тонни чудово виконаної поліграфічної продукції, де Сергій Іванович тисне руку Юлії Володимирівні (ні, мабуть, навпаки). Особа Мельника примітна тим, що він один із небагатьох у країні чиновників, який зумів після помаранчевої революції зберегти за собою крісло заступника голови обласної адміністрації з фінансів. Незважаючи навіть на те, що був заступником голови в обласній організації Партії Регіонів. (Чи, може, навпаки, саме на це й зважаючи?). Крісло міського голови настільки вабить кандидата, що він свідомо йде на вп’ятеро (!) меншу зарплату — з 10 тисяч гривень заступника ОДА на 2 тисячі міського голови.

Василь Осадчий — перший заступник чинного міського голови Миколи Приступи — вступив у боротьбу саме як його наступник. Те, що він став кандидатом буквально на завершенні реєстрації, свідчить, що Приступа до останнього сподівався на більш позитивну для себе розв’язку ситуації. Осадчий — службовець із солідним послужним списком: свого часу був директором заводу, обласного об’єднання, заступником голови обласної ради, на парламентських виборах 2002 року очолював обласний штаб «Нашої України» (після чого майже на рік став безробітним), нині — голова міської організації Народної партії. Виборча кампанія Осадчого ведеться найскромніше. Сподіватися на перемогу йому дозволяє хіба що добра репутація, підтримка Приступи і те, що він єдиний із кандидатів, котрий до дрібниць знає непросте міське господарство і хоч сьогодні готовий керувати ним.