ВАЛЕРІЙ КОНОВАЛЮК ПРО ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО БЮДЖЕТУ

Нинішнього першого заступника глави бюджетного комітету Валерія Коновалюка ще в попередньому скликанні розглядали як одного з перспективних представників «донецьких», що тоді почали освоювати вершини київського політолімпу. Саме Коновалюку деякі аналітики прогнозували крісло віце-спікера в нинішньому парламенті. Утім, кілька днів Валерій Ілліч встиг попрацювати в спікерському кріслі, ведучи засідання як представник «тимчасової президії», яка існувала до обрання парламентського керівництва. І ще одна цікава деталь — перш ніж потрапити в парламент 1998-го, Коновалюк був заступником донецького губернатора, а нині прем’єр-міністра Віктора Януковича...

— Валерію Іллічу, є думка, що поки не буде призначено главу НБУ, перерозподіл комітетів також не можна починати, оскільки все це виписано в одній схемі...

— Вважаю, зараз не дуже важливо, чи розглядається ротація керівництва НБУ у зв’язці зі змінами в керівництві парламентськими комітетами, чи ні. Хочу сказати, що з великою симпатією ставлюся до Володимира Стельмаха. Проте, гадаю, якби Нацбанк у повсякденній діяльності спирався на завдання, поставлені перед урядом, і коректував кредитно-фінансову політику, розвивав банківський сектор економіки, то, напевно, не було б такої складної ситуації наприкінці року. Ми тоді без проблем вийшли б на макроекономічні параметри і бюджету поточного року, і на передбачений рівень витрат. А сьогодні уряд змушений ухвалювати рішення про зовнішнє запозичення, аби покрити бюджетний дефіцит і рівень річної інфляції, а також для «латання дірок» Нацбанку. Ми не одержали належних умов для кредитування економіки, а розрив кредитного фінансування, по суті, стримує подальший її розвиток.

— Сьогодні чимало людей висловлюють побоювання, що з приходом Сергія Тігіпка в Нацбанк ця структура стане політизованою, оскільки місце глави НБУ може розглядатися як стартовий майданчик на наступних президентських виборах...

— Я б утримався від таких оцінок. Тігіпко добре зарекомендував себе з професійного боку, тому, гадаю, він розуміє, що муситиме керуватися лише законом про Національний банк. Більше того, я вважаю, якби Рада НБУ, сформована два року тому, виробляла конкретнішу політику, можливо, не виникло б такої кількості критичних зауважень на адресу Володимира Стельмаха. Тому я завжди висловлювався за розгляд проблеми в комплексі...

— Я правильно вас зрозумів: після зміни глави НБУ необхідно провести ще й ротацію в раді Нацбанку?

— Так. І це слід зробити ще й тому, що в її складі досі перебувають колишні міністри фінансів, а також є вакансія.

— Сьогодні в кулуарах говорять, що місця в раді Нацбанку пропонують деяким представникам опозиції в обмін на входження до більшості. Якщо такі призначення будуть політичними, хіба можна говорити про професіоналізм цього органу?

— Однозначно ні. Я переконаний: оскільки ми очікуємо нових підходів від ради Нацбанку, то й кадрові рішення мають ухвалюватися відповідно до них, а також з урахуванням завдань, які стоять перед новим урядом.

— Чи може позначитися ситуація зі зміною керівництва парламентських комітетів на затягуванні бюджетного процесу? І чи можете спрогнозувати: встигне чи ні Верховна Рада затвердити закон про бюджет-2003 до Нового року?

— За п’ять років, які я працюю в бюджетному комітеті, ухвалення нинішнього бюджету відбувається, напевно, у найскладніших умовах. Багато в чому далася взнаки загальнополітична обстановка в країні — це й акції протесту опозиції, і нестабільна робота парламенту. Адже Верховна Рада так і не змогла затвердити пакет податкових законів і реалізувати завдання щодо розвитку бюджетної системи.

Як ви знаєте, у день обрання нового прем’єра було проголосовано проект бюджету в другому читанні. Але, вважаю, відстрочка, надана уряду до початку третього читання, — непродуктивна. Поясню, чому. Новий уряд не може за такий короткий термін скоригувати основні макроекономічні параметри та співвіднести їх з основними тезами своєї програми. Тому до Нового року закон про Держбюджет навряд чи буде ухвалено.

— Найімовірніше, на затягування цього процесу вплинуло й невміння попереднього уряду спільно з бюджетним комітетом прийти до спільного знаменника — комітет пропонував збільшити дохідну частину, Мінфін був категорично проти...

— Справді, вироблення спільної позиції відбувалося вкрай складно. Хоча підходи з боку міністерства фінансів іноді також дивували. Погодьтеся, створювати прецедент, коли уряд не бачить жодних інших можливостей фінансування важливих соціальних статей, окрім як шляхом мінімізації витрат, неправильно. Тому новому Кабінету міністрів потрібно думати, як за рахунок вироблення певних урядових рішень отримати додаткові бюджетні надходження. Це потрібно не лише для виплат за зовнішнім боргом, а й для забезпечення життєдіяльності держави та розвитку економіки.

— Фракція «Регіони України» не підтримувала проект держбюджету ні в першому читанні, ні в другому. Багато ваших колег по фракції пояснювали це зменшенням витрат на вугільну галузь. Може так статися, що тепер ви все ж таки голосуватимете за бюджет, аби підтримати прем’єра?

— Ми не підтримували той законопроект, у якому не було окреслено ні пріоритетів фінансування, ні його стовідсоткового забезпечення. Сьогодні потрібно говорити про цілісну зміну методології бюджету. Уже на початку, коли документ готувався до першого читання, ми звертали увагу на ці моменти. Адже існує проблема не лише з фінансуванням вугільної промисловості, є низка проблем і в вирішенні соціальних питань. Підходи, як нам здається, мають бути більш усвідомлені й фахові.

— Ви кілька років працювали заступником Віктора Януковича, коли він очолював Донецьку обладміністрацію. Можете назвати його «плюси» та «мінуси»?

— Віктор Федорович — досить масштабна й вагома особистість. Він дуже професійно підготовлений і має великий досвід з вироблення тих рішень, яких потребує сьогодні Україна. Оскільки йому не один рік доводилося займатися і питаннями енергозабезпечення, і проблемами паливно-енергетичного комплексу, і соціальними проблемами. У Віктора Федоровича напрацьовано хороший блок пропозицій, які можуть бути конкретніше сформульовані в програмі діяльності уряду. Мені здається, найпроблематичніше для уряду сьогодні — те, що коаліція в парламенті ще в процесі зміцнення. І якщо не буде вироблено єдиних механізмів розгляду та ухвалення законодавства, які дозволяли б уряду проводити кардинальні реформи, прем’єрові буде досить складно. Віктор Федорович — сильна й вольова людина, здатна згуртувати навколо себе всі демократичні сили.

— Чимало аналітиків стверджують, що «донецькі» багато років прагнули до влади, але нині, отримавши її, не знають, що робити далі...

— Певна річ, нинішні політичні умови не ідеальні. Уряду потрібно ще багато зробити для налагодження співпраці з парламентською більшістю. І, гадаю, прем’єр чудово розуміє: ніякого тимчасового ресурсу в уряду немає. А з огляду на перспективу 2004 року, усім зрозуміло, що політична ситуація, звісно ж, загострюватиметься. Перші рішення уряду й перші зрушення в економіці мають показати, наскільки крок Президента з призначенням прем’єра та формуванням коаліційного уряду виправданий. Я усвідомлюю, доводити це буде нелегко. Але переконаний: іншого шляху в України немає...