УКРАЇНА В ІРАКУ: БАТАЛЬЙОНИ ПРОСЯТЬ ВОГНЮ

Двоє загиблих українських миротворців в одному бойовому зіткненні - такий сумний результат середи 28 квітня, коли патруль 62-го окремого механізованого батальйону потрапив у засідку під містечком Аз-Зубайдія за 60 кілометрів на захід від столиці провінції Васіт Аль-Кута. Останній із трьох БТР-80 був обстріляний упритул із ручних протитанкових гранатометів і великокаліберного кулемета. Рядовий контрактної служби снайпер 62-го ОМБ Костянтин Михальов загинув на місці, кулеметник Ярослав Злочевський через кілька годин після бою помер від ран в американському військовому госпіталі в Багдаді, куди був доставлений разом із другим пораненим українським військовим Володимиром Бегутовим. Після операції, як запевняють військові, життя третього постраждалого поза небезпекою.

Двоє загиблих і один тяжкопоранений - поки що це найважчі одночасні втрати українського контингенту в Іраку. Досі 6 квітня під час запеклих боїв підрозділів бригади з бойовиками «Армії Магді» в Аль-Куті загинув Руслан Андрощук. Разом, тільки за квітень нинішнього року 6-та окрема механізована бригада (6-та ОМБР) в Іраку втратила стільки, скільки попередня 5-та ОМБР за півроку своєї місії - в окупованій країні триває так і не придушене силами коаліції повстання прибічників радикального шиїтського лідера Муктади Ас-Садра.

Неспокійний північний захід провінції Васіт - зона відповідальності 62-го ОМБ бригади під командуванням підполковника Олександра Стреленка. Два тижні тому в схожому боєзіткненні під Ас-Сувейрою патрулю під його безпосереднім командуванням вдалося не тільки уникнути втрат, а й знищити вогнем у відповідь п’ятьох бойовиків. Інтенсивність квітневих боїв в Іраку, будь то п’ятимільйонний мегаполіс Багдад, чи осередок сунітського опору Аль-Фаллуджа, чи головна шиїтська святиня Ен-Наджаф, чи навіть Аль-Кут, який не представляє особливого стратегічного інтересу, наочно демонструють - у країні палахкоче повноцінна партизанська війна проти окупаційних сил коаліції.

І в Україні повинні нарешті тверезо усвідомити - 6-та ОМБР поставлена в такі умови, коли всі її миротворчі зусилля ніколи не зможуть бути належно оцінені тими іракцями, хто взяв і ще візьме в руки зброю. Просто тому, що український солдат слідом за американським прийшов зі зброєю в руках на мусульманську землю. Просто тому, що диктаторський режим Саддама 35 років вбивав у голови іракців - вони цвіт всієї арабської нації. Просто тому, що, як виявилося, звільнення від Саддама спочатку подарувало надію іракцям, але зрештою обернулося черговим приниженням. І хоч би скільки тонн гуманітарної допомоги було роздано, хоч би скільки мостів було відновлено, хоч би скільки шкіл відремонтовано українськими військовими у своїй провінції, авторитет шейха Ас-Садра чи вплив аятоли Аль-Сістані завжди буде незрівнянно вищим, аніж влада чергового призначеного губернатора. І те, що під час боїв 6-7 квітня в Аль-Куті вся місцева влада просто розбіглася, а де-не-де і перейшла на бік бойовиків «Армії Магді» - зайве тому підтвердження. Можна скільки завгодно говорити про миротворчість в Іраку; про те, що ми прийшли допомагати, а не воювати, але в Ас-Сувейрі, в Ас-Зубайдії, в Аль-Куті чи в інших містечках провінції завжди знайдуться ті, хто поставить черговий фугас або піде в засідку проти нашого патруля.

Досі генштаб намагався уникати зайвого застосування сили підрозділами бригади, попри те, що оперативна обстановка в зоні відповідальності вимагає підсилення контингенту як мінімум важким озброєнням (поки що найгрізніша зброя бригади - автоматичні гранатомети АГС-17, застосовувані в боях 6-7 квітня в Аль-Куті. - Авт.) і як максимум - своєю групою авіаційної підтримки. Але, за словами міністра оборони Євгена Марчука, це питання ще не вирішене. Схоже, не вирішене саме на політичному рівні.

На 30 квітня призначено засідання РНБО, де Президент Кучма хоче почути від Міноборони, що ж ще потрібно зробити для того, аби в Іраку по можливості не гинули українські солдати - втрати в Іраку, особливо перед виборами, виглядають вкрай програшно в очах потенційних виборців кандидата від влади. І сам цей кандидат, намагаючись завоювати симпатії виборців, усіляко дистанціюється від незручної теми - Віктор Янукович уже заявляв про своє невдоволення місією 6-ї ОМБР в Іраку, у той час як, висунувши саме його в президенти, парламентська більшість блокує ініціативи лівих про розгляд постанови про виведення військ з Іраку.

Українська місія в Іраку - випробування і для того ж Ющенка, оскільки голосами саме його фракції і було вирішено питання про направлення контингенту на війну. А більше за все наша війна в Іраку - випробування для всього суспільства, котре вперше після Афганістану повинне знову усвідомити, що по-справжньому миротворчих операцій в окупованій без усякого мандата ООН мусульманській країні просто не буває.