Угода про асоціацію: ходіння по муках

І знову великого свята не сталося. Ходіння по муках Угоди про асоціацію триває. Довгий тоскний період після парафування, провал у Вільнюсі, розчленування на частини і небачене підписання у два прийоми, зволікання з ратифікацією. І коли вона нарешті відбулася, рештки емоцій, схожих на радість, були затьмарені одразу двома речами - бридким голосуванням бридких законів про спецстатус окремих територій Донбасу та амністію, а також відстрочкою більш як на рік початку створення зони вільної торгівлі з ЄС. Суспільне обурення з приводу обох фактів просто зашкалило.

В Угоди про асоціацію така тяжка доля, Росія так довго й наполегливо намагається її "нейтралізувати", українська влада (і попередня, і ця) так часто брехала, пояснюючи ті або інші відстрочки й виверти, що суспільство тепер болісно сприймає навіть найменший натяк не те що на відхилення від європейського курсу, а й на малу затримку в дорозі. А тут раптом - "підвішування" на 14 місяців найбільшого розділу Угоди, причому абсолютно несподівано не тільки для широкої спільноти, а й експертів і, сміємо запевнити, навіть для дипломатів, як вітчизняних, так і європейських.

Прийняте 12 вересня в Брюсселі рішення було сприйняте багатьма вкрай болісно - як чергова серйозна поступка Росії, ще одна помилка чи навіть зрада влади, як приниження України - Росією, Європою й українською владою. Що ж, ці почуття зрозумілі, і така точка зору має право бути. Її, до речі, поділяють і частина європейських політиків та депутатів. Дебати перед ратифікацією Угоди в Європарламенті у вівторок проходили досить жарко. Фрустрація багатьох друзів України очевидна. Про що говорили Ребекка Хармс, можна було здогадатися навіть при вимкненому звуку телевізора - з її схвильованого обличчя та бурхливої ​​жестикуляції. Яцек Саріуш-Вольський, який представляв Угоду для ратифікації в ЄП, назвав відстрочку початку реалізації значної частини УА "невиправданим, непотрібним кроком, зробленим лише для того, щоб угамувати Росію". "Все, що ми робили досі, сприймалося Росією як слабкість і запрошення до подальшої агресії. В результаті значення Угоди знижується і закладаються несприятливі умови для проведення реформ в Україні", - заявив євродепутат. Аргумент сили, російське вторгнення примусили Київ і Брюссель здатися й відступити - робить висновок щодо ухвалених ВРУ законів та відкладеної ЗВТ міністр закордонних справ Польщі Р.Сікорський.

Що, як і чому?

Але спробуймо все ж таки розібратися, що і як сталося.

За інформацією DT.UA, всі консультації, які передували тристоронній міністерській зустрічі в Брюсселі, проходили вкрай складно. Спілкуватися з російською стороною - що з телевізором: він однак не реагує на сказане. З приводу висловлених Москвою "стурбованостей" Київ і Брюссель дали чіткі й докладні пояснення, які, за ідеєю, мали б зняти всі російські страхи щодо майбутньої зони вільної торгівлі України з ЄС. Москва ж була вперта у своїх помилкових судженнях. Що її не влаштовувало? Все. Вона продовжувала наполягати на внесенні запропонованих нею змін в УА до ратифікації документа. І за пару днів до Брюссельської зустрічі жорстко пригрозила, що скасує преференційний режим торгівлі з Україною, який діє в рамках ЗВТ СНД.

Київ і Брюссель продовжували пошук рішень. Але, як нам достеменно відомо, серед підготовлених українською делегацією опцій відстрочка початку створення ЗВТ не значилася. Київ розглядав можливість "погратися" з додатками до Угоди та графіком її реалізації вже після ратифікації і пропрацювати такий собі тристоронній протокол для зняття російських "стурбованостей" (правда, у Єврокомісії виникли б складнощі, адже їй знадобився б мандат на переговори). Другий варіант був жорстким, з фіксацією в документі за результатами тристоронньої зустрічі намірів Києва звернутися до СОТ та інших інстанцій із приводу російського тиску та невиправданих обмежувальних заходів у торгівлі. Але експертні консультації напередодні міністерської зустрічі знову не дали результату: росіяни були безкомпромісні, і сторони так і не вибралися з глухого кута.

Як підтвердили DT.UA одразу чотири джерела, пропозицію про відстрочку ЗВТ у п'ятницю вніс, повернувшись зі Штатів, єврокомісар із питань торгівлі Де Гухт. Після обговорення цієї ідеї в двосторонньому форматі спочатку з українським міністром Клімкіним, а потім - із главою Мінекономрозвитку РФ Улюкаєвим, її винесли на тристоронню зустріч, і після обговорення рішення було прийнято.

У спільній міністерській заяві за підсумками зустрічі сказано: "З метою надання повної підтримки стабілізації України Європейська комісія готова, у разі ратифікації Україною Угоди про асоціацію з ЄС, запропонувати додаткову гнучкість. Така гнучкість полягатиме у відтермінуванні часового застосування поглибленої і всеосяжної зони вільної торгівлі до 31 грудня 2015 року, одночасно з продовженням на цей період автономних торгових преференцій ЄС на користь України". Крім того, "сторони продовжать консультації щодо відповідей на стурбованості Росії". Україна і Росія підтвердили, що "продовжуватимуть застосування преференційного режиму в рамках зони вільної торгівлі СНД".

На дебатах перед ратифікацією в Європарламенті комісар Фюле озвучив дві причини, з яких було вирішено відстрочити ЗВТ Україна-ЄС. Перша - прохання української сторони. "Все просто й зрозуміло - економіка України в жахливому стані. Вони побажали мати більше часу, щоб краще підготуватися до впровадження технічних стандартів". Друга причина - тиск Москви. "В Україні вже ведуться військові дії. І є ще загроза повномасштабної економічної війни. Росія під запис, офіційно говорила, що наступного дня після ратифікації Україна зіштовхнеться з економічними труднощами, оскільки Росія запровадить економічні обмеження. Це не затримка, а результат російських погроз", - визнав зопалу єврокомісар. Але, як вважає його колега Де Гухт, прийняте рішення - "це не знак слабкості, нашим завданням було зробити можливою ратифікацію".

Широкими мазками єврокомісари позначили основні причини. Але спробуємо прояснити ще й деякі важливі деталі.

Європа. Як було очевидно навіть під час дебатів у Європарламенті, для деяких держав Євросоюзу важливо, щоб Росію таки умиротворили. У ряді столиць, традиційно чутливих до думки Москви, вважають, що Росія має бути почута і якимось чином задоволена. Інакше, давали зрозуміти і Києву, і Брюсселю, ратифікація Угоди національними парламентами може бути ускладнена. Окрім того, як свідчать джерела DT.UA, на недавньому саміті НАТО президент Обама розкритикував Євросоюз за нездатність залагодити розбіжності з Москвою стосовно Угоди про асоціацію з Україною і настійно рекомендував якомога швидше "розрулити" цю проблему й зайвий раз не дратувати Росію. Цікаво, що Обама продемонстрував дивне, як для мешканця Білого дому, знання питання, згадавши навіть про "тарифні" примхи Москви.

Для Єврокомісії справді було вкрай важливо ратифікувати Угоду з Україною. М'яко кажучи, не дуже успішна історія реалізація проекту Східного партнерства не мусила завершитися для цього складу ЄК, що залишав свої посади, ще одним провалом. І загрозу ратифікації в Брюсселі бачили не тільки в деяких "проросійських" європейських столицях. Там не довіряли також і Києву. Грандіозний провал у Вільнюсі ще довго приходитиме нічним кошмаром до багатьох його учасників. Проєвропейська ж риторика нинішньої української влади побоювань Брюсселя повністю зняти не могла. Значно переконливішими могли б стати швидкі й рішучі реформи. Але реформи буксують, економіка падає, а в Києві (і не тільки) багато хто вважає, що початок реалізації ЗВТ в умовах війни, з економічними заходами Москви у відповідь, доб'є її остаточно. Одного разу промайнула навіть чутка, що Київ шукає можливості "зістрибнути" з ратифікації, переклавши вину на Раду. Тож, мабуть, зафіксована в брюссельській заяві умова продовження автономних преференцій для України - ратифікація Угоди - з'явилася в тексті недарма.

Подальше економічне падіння України страхає Євросоюз не лише тим, що за порятунок доведеться платити дорожче, а й тим, що поглиблення негараздів у своїй країні українці пов'язуватимуть уже не тільки з агресією Росії, а й реалізацією Угоди. Асоціація буде скомпрометована, що, знову ж, може поставити жирний хрест на запланованих реформах.

Ну і, звісно, всі вже просто втомилися. Від тяганини з Угодою, від нескінченних безумних вимог росіян. Ось бюрократи після нетривалих консультацій із деякими столицями і прийняли таке рішення. Можна сказати, соломонове.

Україна. Комісар Фюле не обманював. Київ і справді звертався до Брюсселя з пропозицією відстрочити початок ЗВТ і продовжити односторонні торгові преференції. Тільки було це не минулої п'ятниці, а ще в середині літа. Причина, як зазначалося вище, - тяжке становище економіки: мовляв, збільшення імпорту і жорсткий графік зафіксованих в Угоді реформ в умовах російської агресії - і військової, і економічної - призведуть до ще більших проблем. Теза, зазначимо, досить спірна. Деякі економісти, не погоджуючись із нею, стверджують, що різкого зростання імпорту в умовах нинішнього курсу гривні та купівельної спроможності населення очікувати не слід, а реформи саме й допоможуть швидше стати на ноги. Але факт залишається фактом: офіційний Київ хотів (або, як мінімум, був не проти) відстрочки ЗВТ і продовження автономних преференцій. Але Брюссель цю пропозицію тоді проігнорував. І тільки тепер, у патовій ситуації, раптом ухопився за неї, як за рятівну соломинку.

У результаті Київ несподівано отримав те, чого колись сам просив. Для Євросоюзу, з огляду на мізерну частку нашої країни в зовнішньоторговельному обороті ЄС, це невелика жертва. Зате тепер в очах столиць по обидва боки Атлантики Брюссель - миротворець, який поклав на жертовний вівтар перед Москвою найбільший - торговий - шмат Угоди про асоціацію. Правда, ненадовго і не для поїдання, а щоб обнюхала, зрозуміла, що не отруєне, не небезпечне, і вгамувалася.

Брюссель і Київ дали Кремлю можливість зберегти обличчя, зробити переможні заяви перед телеглядачами й водночас забрали в нього формальний привід для скасування режиму вільної торгівлі з Україною в рамках СНД (що, за оцінками експертів, може коштувати нашій країні 2,5-3 млрд дол. на рік).

Росія страшно боїться "таємного" реекспорту на її ринок європейських товарів, які можуть наводнити Україну в результаті дії ЗВТ з ЄС, і масштабного витіснення українських товарів на її ринок. Рішення про перенесення термінів початку імплементації ЗВТ і продовження тристоронніх консультацій, за ідеєю, мало б її страхи зняти. Адже росіяни вимагали вилучити із ЗВТ 2376 товарних позицій, а отримали царський подарунок - "вилучення" більш як на рік усього торгового розділу СА. Не знаю, від чого вони очманіли більше - від радощів чи від подиву, міркували - "А в чому підступ?" чи торжествували, що "нагнули" і ЄС, і Україну, але О.Улюкаєв, як стверджують наші джерела, погодився на пропозицію досить швидко. Правда, повернувшись із Брюсселя, він, схоже, теплого прийому і похвали в рідній столиці не побачив. Москва з попередньою енергією й натиском взялася за своє...

Плюси і мінуси

Які ж "плюси" і "мінуси" для України прийнятого в Брюсселі "на трьох" рішення?

Позитив представники української влади висвітлили за останній тиждень досить широко. По-перше, у нас нарешті є ратифікована Угода про асоціацію, яка міцно і, сподіваємося, назавжди зв'язала Україну і Євросоюз, зафіксувала цивілізаційний вибір нашої країни. Угода, попри всі зусилля Росії, ратифікована українським і європейським парламентами без єдиного зміни, в тому вигляді, в якому і була підписана. Верховна Рада, на додачу, ухвалила заяву "Про європейський вибір", у якій зазначила, що, ратифікувавши Угоду про асоціацію з ЄС, Україна підкреслює свій вибір на користь майбутнього членства в ЄС відповідно до ст. 49 Договору про ЄС. Нагадаємо також, що минулого тижня Україна, Грузія і Молдова озвучили свої очікування отримати навесні наступного року на Ризькому саміті Східного партнерства "чіткий сигнал від ЄС про перспективу членства".

По-друге, для українських експортерів, по суті, діятиме одностороння ЗВТ, і вони продовжать практично безмитно продавати свої товари на європейському ринку. Єврокомісар де Гухт підтвердив дані вітчизняного Держкомстату: за час дії односторонніх преференцій, запроваджених Євросоюзом із кінця квітня, український експорт до ЄС зріс на 15%. Прем'єр Яценюк заявляє, що збереження преференцій принесе Україні до
500 млн євро доходу на рік. Європейські ж компанії будуть завозити в Україну товари, оплачуючи ввізне мито, що збереже для вітчизняних виробників більш вигідні умови конкуренції на нашому ринку. Правда, поки що не справджуються надії українських споживачів на отримання дешевшої імпортної продукції. Але, знову ж таки, з нинішнім курсом гривні і не найкращими часами для імпортерів, навряд чи навіть у разі скасування мит на імпорт вони знехтували б можливістю поліпшити власне становище і пішли б на зниження цін для покупців.

По-третє, оскільки для європейських товарів мита зберігаються, збережуться і митні надходження до українського бюджету. За оцінками експертів, це приблизно близько 3 млрд грн на рік. Без контрабанди, правда, було б значно більше...

По-четверте, як стверджують фахівці, вітчизняні експортери марно оплакують можливість перегляду квот через рік після початку часового застосування УА через виключення з нього розділу про ЗВТ. За словами експертів, у режимі автономних преференцій квоти переглянути можна швидше й простіше. Оскільки їх величина в УА визначалася за даними 2005-2007 рр., то в тому разі, якщо Київ зможе аргументувати необхідність їх збільшення, наводячи сьогоднішні цифри обсягу виробництва і експорту тієї чи іншої продукції, то ЄК може піти на перегляд квот (у даному разі це в її компетенції). Під час укладення Угоди європейці були досить жорсткі в цьому питанні, тепер же, за ідеєю, їх має пом'якшити бажання допомогти Україні і відчуття вини перед нею.

По-п'яте, перенесення початку функціонування ЗВТ вселяло у Брюссель і Київ примарну надію, яка вже практично розтанула на кінець цього тижня, що Москва вгамується бодай із приводу вже ратифікованої Угоди й не реалізує свою загрозу скасувати режим вільної торгівлі з Україною в рамках угоди СНД.

Тепер про негативи - реальні, перебільшені та можливі.

По-перше, іміджеві й психологічні. Україна в цій історії знову має вигляд слабкої, такої, що програла, вимушено поступилася тискові більш сильних і цинічних гравців. Багатьох українців не полишає відчуття, що нас вкотре "злили" і "здали". Це дуже неприємно. Це прикро і боляче. Компроміси ніколи не приносять задоволення. Особливо коли немає перемог. Але прийняте в Брюсселі минулої п'ятниці рішення цілком укладається в логіку більшості інших рішень української влади і Заходу з врегулювання ситуації в нашій країні та боротьби з російською агресією. Наскільки вона правильна чи помилкова, ми дізнаємося тільки згодом. Із того, в яких кордонах залишиться Україна, чи всю свою територію вона зможе контролювати і чи буде здатна йти вибраним її народом шляхом.

По-друге, як стверджують деякі коментатори, без четвертого, торгового, розділу часове застосування Угоди буде лише формальністю. Це не так. Перед підписанням другої частини УА Рада ЄС уже визначила своїм рішенням обсяг часового застосування Угоди. Список розділів, глав і статей, які ввійшли до документа, є в розпорядженні DT.UA. У ньому зазначені всі розділи - і політичні, і економічні - повністю або частково, у т.ч. й дев'ять глав плюс ще дві статті розділу V "Економічне і секторальне співробітництво", а також низка додатків. Поле для роботи з перетворення країни на найближчий рік - дуже широке. Від "Діалогу щодо співпраці з питань внутрішніх реформ", "Верховенства права, поваги до прав людини та основних свобод" до "Енергетичного співробітництва, включно з ядерними питаннями", "Сільського господарства і розвитку сільських територій", "Захисту прав споживачів" і "Фінансового співробітництва та положень щодо боротьби з шахрайством".

На сьогодні у цьому списку все ще є і розділ IV "Торгівля та пов'язані з торгівлею питання", імплементація якого й означає створення ЗВТ України з ЄС. Якщо Брюссель усе-таки виконуватиме досягнуту на тристоронній зустрічі домовленість, Рада ЄС ще муситиме переглянути раніше визначений обсяг часового застосування й новим рішенням вилучити з нього розділ IV. Крім того, і Рада ЄС, і Європарламент мають схвалити продовження автономних преференцій для України.

Але, як заявив під час дебатів у ЄП комісар Де Гухт, "Якщо Росія якимось чином порушить домовленості, ми запропонуємо Раді ЄС змінити рішення щодо відтермінування до 31 грудня 2015 р. часового застосування положень зони вільної торгівлі".

Однак, по-третє, уже в понеділок стало зрозуміло, що Росія навряд чи має намір виконувати брюссельські домовленості. Чого, взагалі, і слід було очікувати. Спочатку міністр Улюкаєв та прем'єр Медведєв зажадали від України і ЄС юридичного закріплення брюссельських домовленостей, а також попередили про неприпустимість "повзучої імплементації". У разі ж виявлення прихованої реалізації Угоди про асоціацію, попередив Д.Медведєв, Росія буде вимушена скасувати ЗВТ з Україною й торгувати з Києвом "за звичайними правилами". О.Улюкаєв запропонував створити в Мінекономрозвитку РФ спеціальну робочу групу "з моніторингу законодавства України та фактичних дій Києва". Мабуть, щоб пильно відстежувати цю саму "повзучу імплементацію". Але й цього росіянам видалося мало. Глава Мінекономрозвитку надіслав комісару Де Гухту й главі українського МЗС П.Клімкіну грізний безапеляційний лист, у якому до вже озвученого додав вимогу надати тристоронній групі мандат на підготовку пропозицій зі зміни Угоди про асоціацію.

Київ голосом уповноваженого з питань торгівлі В.П'ятницького відразу ж заявив, що Україна жодним чином не має наміру документально фіксувати тристоронні брюссельські домовленості. І це цілком логічно та юридично грамотно, оскільки зміна обсягу часового застосування УА та продовження для України односторонніх торгових преференцій ЄС - прерогатива виключно європейської сторони. Жодних додаткових рішень і документів з боку Києва для цього не потрібно. Якщо ж Росія сама порушить брюссельські домовленості, то Україна, за словами В.П'ятницького, реагуватиме відповідним чином. У тому числі й запровадженням тарифів на продукцію, імпортовану з Росії. Прем'єр Яценюк на засіданні КМУ в середу пообіцяв, що "як тільки Росія введе торгові обмеження стосовно України, ми негайно, того самого дня введемо дзеркальні заходи".

19 вересня Москва від слів перейшла до справи. Прем'єр Д.Медведєв усе-таки підписав анонсовану раніше постанову про запровадження мит для українських товарів. Як повідомляє "Інтерфакс", ідеться, за словами глави уряду РФ, про продовольство, продукцію легкої і обробної промисловості та інші товари. "Але ці мита буде введено, якщо Україна все-таки почне застосовувати економічні статті Угоди раніше від названого терміну (1 січня 2016 р. - ІФ.), тобто розпочне юридичну імплементацію або практичне застосування цих положень", - пояснив Д.Медведєв.

Отож, схоже, Київ і Москва знову на порозі повномасштабної торгової війни. І навіщо було, питається, сушити голову в Брюсселі в пошуках компромісного рішення, якщо Москва однак не виконує жодних домовленостей? Вона не-до-го-во-ро-зда-тна. Коли ж до Заходу це нарешті дійде?

Взагалі, Брюсселю терміново треба міцно замислитися, що робити далі. І чи варто тепер дотримуватися тристоронньої заяви від 12 вересня й відкладати введення ЗВТ з Україною. Бо цей "хабар" Москву не задовольнив.

Кремль робив і робитиме те, що вважає за потрібне. І вже продемонстрував готовність платити за цю розкіш дуже високу ціну.

Та якщо Євросоюз таки офіційно оформить відтермінування запровадження ЗВТ рішенням Ради ЄС, то, по-четверте, під загрозою опиниться проведення в Україні в досяжному майбутньому таких необхідних для неї реформ. Адже Угода і її невід'ємна частина про ЗВТ - це і є найбільш амбіційна в історії нашої країни програма реформ. І відстрочку її реалізації більшість експертів називають головним мінусом брюссельського рішення. Тому що тільки гучних президентських і прем'єрських заяв про негайний початок імплементації Угоди мало. Передвиборні вказівки А.Яценюка на засіданні Кабміну завершити її до 2017 р. лише
воскрешають у пам'яті дану 2005-го обіцянку В.Ющенка розпочати у 2007 р. переговори з Євросоюзом про вступ України до ЄС. Дії ж нинішнього уряду особливого оптимізму з приводу швидкого просування реформ не вселяють.

Здійснювати ж їх "підпільно", щоб зайвий раз не дражнити Росію й не нариватися на обвинувачення в "повзучій імплементації", - ще складніше. Ось на Кабміні в середу з помпою прийняли План заходів щодо реалізації Угоди про асоціацію з ЄС, до якого ввійшла й імплементація і четвертого розділу, присвяченого створенню ЗВТ. А ввечері того ж дня в документ уже тихенько, без помпи, додали виноску про те, що терміни виконання розділу IV Угоди залежать від умов часового застосування УА. У перекладі загальнодоступною мовою це означає, що коли Брюссель таки прийме рішення про відтермінування ЗВТ, то ця частина Плану формально не виконуватиметься.

Правда, наші джерела у виконавчій владі запевняють, що це тільки "відволікаючий маневр", а реально адаптація українського законодавства до європейського, прийняття норм і стандартів ЄС триватимуть. Нам же не обов'язково при цьому оголошувати, що це робиться в рамках Угоди. Чи Україні після грізних окриків Росії тепер взагалі ніяких реформ у жодній галузі проводити не можна? Зрештою, як стверджують знавці, адаптацію свого законодавства до європейського Україна може проводити і в рамках уже забутої всіма, але все ще чинної Угоди про партнерство та співробітництво, укладеної далекого 1994 р.

Росіяни, за свідченням українських учасників переговорів, досить погано знають наше законодавство, мало що розуміють і не хочуть розбиратися в дуже складній Угоді про асоціацію з ЄС. Вони наполягають на відстрочці прийняття Україною європейських технічних регламентів, але при цьому поняття не мають, що з основних нам залишилося впровадити всього два-три регламенти. Москва заявляє, що реалізація УА ускладнить співпрацю митних відомств України й Росії, але для її "експертів" стало відкриттям під час консультацій, що український Митний кодекс уже на 90% відповідає європейським вимогам. І т.д. і т.п. Отож за бажання формально від російських обвинувачень у "повзучій імплементації" відбитися можна.

Для України важливіше інше - щоб вона, ця імплементація, була хоч "повзуча", хоч "підпільна", аби тільки не віртуальна. Песимісти побоюються, що коли Брюссель на 14 місяців відкладе ЗВТ й умиє руки, то без наглядача з батогом, без постійного підхльостування та спонукання Київ сам мало що зробить, - доведено багаторазово. Оптимісти ж запевняють, що Євросоюз не стоятиме осторонь. Спеціально створена для допомоги нашій країні у реалізації Угоди Група ЄС з підтримки України під керівництвом Пітера Балаша вже почала працювати і рветься в бій.

Але будьмо чесні перед собою. Ніякі плани й програми, ніякі органи Асоціації, групи й команди європейських "наглядачів" не примусять українську владу провести реформи. Як зазначив із трибуни Ялтинської європейської стратегії (YES) у недавньому минулому успішний менеджер, а нині заступник голови АПУ Д.Шимків, для реформ необхідно тільки одне - наявність політичної волі.

А найефективнішим "наглядачем", додамо від себе, має стати все українське суспільство. Наприкінці похмурого листопада 2013-го в нас був Янукович і не було Асоціації. Тоді в це було б неможливо повірити, але сьогодні, менше ніж через рік, у нас уже немає Януковича, зате є підписана й ратифікована Радою і Європарламентом Угода. Ми домоглися цього самі. І зробити країну по-справжньому європейською ми теж можемо тільки самі.