Сто тисяч за владу

Харківська обласна організація НДП пообіцяла зібрати сто тисяч на підтримку Януковича. І зібрала. У середу ввечері в центрі Харкова на найбільшій площі Європи пройшов стотисячний мітинг за кандидата від влади. Пройшов швидко — менш ніж за годину. Але люди розходилися ще швидше. Поки з одного боку площі звучали промови й пісні «Янукович — наш президент!», з іншого — народ згортав партійні знамена і потихеньку змотував вудки.

Легенди про те, як НДП людей на мітинг збирала, почали ходити по Харкову задовго до самого мітингу. Розповідали про рознарядки, спущені не тільки бюджетникам, а й у комерційні фірми, і про те, що студентів та викладачів відкликають із відпусток. Штаб Віктора Ющенка поширив інформацію, що на мітинг зганяють навіть тих, хто ще не має права голосу, — абітурієнтів технікуму. Щоправда, до самої площі Свободи людей в автобусах не підвозили, як це бувало раніше. Просто всі під’їзди до площі були перекриті (як наслідок — пробки по всьому місту, що заслуговують окремого приводу для обговорення і невдоволення), зате на сусідніх вуличках можна було спостерігати, як зі старих автобусів ЛАЗ виходять люди й рушають у бік площі.

Керівник штабу Януковича Сергій Тігіпко, що приїхав у Харків спеціально з нагоди мітингу і підписання угоди про створення коаліції громадсько-політичних сил «Харківщина — за Януковича», яка не мала на той час аналогів в інших регіонах, не заперечував, що не всі прийдуть на мітинг добровільно: «Я припускаю, що цілий ряд керівників організацій, як члени партій чи якихось громадських формувань, зловживатимуть своїм адміністративним становищем, щоб «запросити» людей на цей захід. Це буде дуже зле, на мій погляд, бо ми отримуємо протилежний ефект: приходить харків’янин, який у цей час хотів би лежати на дивані, а його тут запрошують на площу. Якщо ще, не дай Боже, буде дощ, ось це буде катастрофа повна».

До речі, через зливу вранці і штормове попередження на вечір по Харкову пішов гуляти жарт, що «і погода проти Януковича». А журналісти заговорили про другий «мітинг парасольок». Перший був у січні 2001-го, у розпал касетного скандалу, коли під дощем (себто під парасольками) на ту ж таки площу Свободи «на захист Президента і Конституції» вийшли близько вісімдесяти тисяч чоловік. Студенти казали, що йшли за заліки й іспити. Вчителі — щоб не звільнили. А влада заперечувала використання адмінресурсу й усе списувала на партії — мовляв, це вони вивели стільки народу. Офіційно організаторами того мітингу були місцева «Злагода», НДП, СДПУ(о) тощо.

Цього разу на площі були все ті ж: від кількості прапорів НДП, СДПУ(о), «Трудової України» й Аграрної партії рябіло в очах, щоправда, замість емблем «Злагоди» були прапори Партії регіонів, а замість портретів Кучми — фото Януковича.

Зовні мітинг за Януковича видавався демократичнішим за «мітинг парасольок»: він абсолютно мирно сусідив на площі з оранжевими наметами, де роздавали газети «Так, Ющенко!», у тому числі й тим, хто прямував на мітинг на підтримку його опонента. 2001-го опозиційне наметове містечко на площі Свободи не протрималося й кількох годин.

Співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров зазначає, що влада стала використовувати адмінресурс вибірково, навіть стосовно бюджетників: «Дехто з тих, хто телефонував нам, повідомили, що відмовилися, хоча їх примушували йти на мітинг. Їм погрожували фактично, казали, що ще пригадають те, що вони відмовилися. Але я все-таки думаю, що до цього не дійде, хоча в принципі можливо... Примушують тих, хто погодиться. Якщо заздалегідь знають про людину, що вона не піде, її можуть просто запросити, але примушувати вже не будуть... Насправді примус іти на мітинг — не менше порушення, а може, й більше, ніж заборона якихось мітингів, зібрань і так далі. Це геть огидна практика, яка до нас прийшла з радянського періоду. Наша нинішня влада хоче показати, що на «її території» люди поводяться саме так, як треба цій владі, і вона примушує людей виходити на мітинг, на який вони самі не пішли б за жодних обставин».

За кандидата від влади агітувала сама влада як виконавча, так і законодавча. На сцену виходили то довірені особи Януковича (майже всуціль парламентарії), то члени обласної політичної координаційної ради коаліції громадсько-політичних сил «Харківщина за Януковича» (у якій нардепів і чиновників — більше половини). Губернатор Євген Кушнарьов (він же голова обласної організації НДП і член координаційної ради коаліції) ще вранці, до мітингу, заявив, що на час виборчої кампанії у відпустку не збирається: «Я виходжу з того, що закон забороняє мені брати особисту участь у прямій агітації за того чи іншого кандидата. Я намагаюся цього не робити. Але, гадаю, ніхто не може мені заборонити брати участь у заходах, тим більше в неробочий час і вихідні».

Цікаво, що угоду про створення коаліції «Харківщина — за Януковича» Кушнарьов, як і інші держслужбовці, пардон — лідери обласних відділень громадських організацій та політпартій, — підписував у робочий час. А через день, знову таки, в робочий час, Євген Кушнарьов брав участь у з’їзді НДО «Нова Україна». З’їзд висловився за підтримку Януковича, а сам Кушнарьов заявив, що має намір звернутися в Конституційний суд по роз’яснення, чому закон про вибори Президента «обмежує конституційні права чиновників брати участь у виборчій кампанії».

Після прес-конференції, на якій Тігіпко фактично визнав використання адмінресурсу і навіть вибачився перед тими, хто відчув цей адмінресурс на собі, губернатор області Євген Кушнарьов напівжартома-напівсерйозно зажадав фактів із прізвищами-іменами: кого змушували виходити на площу. Мовляв, насправді всі розмови про рознарядки — лише піар-хід опозиції.

В основному ті, хто прийшов на площу, «під запис» говорили, що прийшли самі, з власної ініціативи «всім колективом» підтримати Януковича «після роботи, у неробочий час». Щоправда, дехто казав, що прийшов на концерт. По всьому місту було розклеєно афіші, які обіцяли виступ Наташі Корольової, групи «Белый орёл» та «Иванушек интернешнл» о шостій годині вечора і феєрверк. На афішах не було ані слова про Януковича або мітинг на його підтримку, призначений саме на цей час. Сам концерт спочатку планувався на сьому годину вечора, цей самий час був зазначений у заявці, яку організатори подавали на ім’я міського голови Володимира Шумілкіна.

Російські зірки за Януковича не агітували. Та й публіка до початку їхнього виступу помітно змінилася. Практично зникли молоді люди у футболках і кепках із написом «Харківщина — за Януковича», замість купи партійних прапорів — кілька невеликих синьо-жовтих прапорців. Про мету мітингу нагадували тільки тумби, обклеєні портретами Януковича, плакат «Янукович — воля, розум, добробут, професіоналізм» і розтяжка над сценою — «Янукович — кандидат у президенти». Зате на заклики підспівувати народ реагував значно охочіше, аніж на спроби політиків примусити всю площу скандувати разом із ними прізвище Януковича.

Ніяких резолюцій на мітингу не приймали. Вся акція на підтримку кандидата від влади була побудована за тим самим принципом, що й пісня про Януковича, написана спеціально для цього мітингу: набір слів і словосполучень, які стійко не пов’язувалися між собою, але кожне зокрема — стійко асоціювалися із перемогою.