СІМ ВЕРСТ І ВСІ ЛІСОМ СПЕЦІАЛЬНИЙ ВИПУСК, ПРИСВЯЧЕНИЙ СЬОМІЙ РІЧНИЦІ ОБРАННЯ ЙОГО НА ПОСАДУ НАШОГО ПРЕЗИДЕНТА

Минулого тижня виповнилося рівно сім років від дня першого обрання Леоніда Кучми Президентом України. Як кажуть у народі, прийшло щастя — відчиняй ворота! Численні заяви Леоніда Даниловича, зроблені ним на ознаменування своєї чергової річниці, зайвий раз підтвердили справедливість цієї народної мудрості.

ВІН і Діаспора

На жаль, у діжці літнього меду (три джерела і три складові частини якого — семиріччя президентства Леоніда Даниловича, його ж шістдесятитриріччя і, нарешті, десята річниця Незалежності) ніяк не уникнути ложки дьогтю. Останнім у серпні запланований III Всесвітній форум українців. Передчуваючи, що третій форум пройде за сценарієм двох попередніх, Президент заздалегідь попередив зарозумілих діаспорців, що не має наміру покірно сидіти й слухати їхню перманентну критику. Нехай, мовляв, представники діаспори самі прозвітують, що вони зробили для України.

Суворо кажучи, представникам наших співвітчизників, які колись залишили Батьківщину в пошуках кращого життя (і, головне, знайшли його), є чим звітувати. Вони:

НЕ брали участі у відмиванні брудних грошей і торгівлі зброєю з державами-ізгоями;

НЕ брали без повернення кредитів під держгарантії і пакети акцій держпідприємств в особисте користування;

НЕ займалися підрахунком голосів на виборах і збиранням підписів за проведення референдуму «за народною ініціативою».

Таким чином, діаспора внесла свій посильний внесок у розвиток демократії і створення позитивного іміджу України. Причому все це робилося (а точніше, НЕ робилося) виключно з уродженого патріотизму, а не за найвищою вказівкою. Як, приміром, російським чиновникам, яким ще цар Борис наказав починати ранок із запитання: «Що я повинен зробити для України?»

Наші ж далекі співвітчизники починають ранок традиційно: чистять зуби, п’ють каву й цікавляться біржовими котируваннями. І лише потім, розгорнувши «Файненшинел таймс» і наштовхнувшись на ще один корупційний скандал, добропорядний діаспорець згадує далеку Батьківщину. Причому згадує найпатріотичніше — «незлим, тихим словом».

ВІН і Життя

Певне, бажаючи підбити риску під очікуваннями одних і побоюваннями інших, Президент Леонід Кучма заявив, що не має наміру шукати собі наступника. Тим самим нещадно перекресливши найсвітліші сподівання півсотні претендентів, які вважають себе кращими представниками вітчизняної еліти. Закривши проблему особистості в українській історії, Президент у кращих традиціях діалектичного матеріалізму плавно перейшов до ролі народних мас: життя, виявляється, має само вибрати політика, якому народ довірить керувати країною, а Президент має у цьому випадку бути помічником. Таким чином, до звичних титулів Президента України — «Гарант Конституції» і «Арбітр Нації» додасться ще один — «Помічник Життя».

Конституційному суду найближчим часом належить уточнити, чи входить до повноважень Життя, крім вибору президентського наступника, право підписувати укази й розпускати парламент. Крім того, залишається законодавчо неврегульованим питання про кількість термінів перебування Президента на посаді Помічника Життя.

За даними джерел, що заслуговують довіри, опозиційні партії в терміновому порядку готуються змінити формулювання запитань референдуму про імпічмент Леоніда Кучми. Тепер, очевидно, замість «Чи довіряєте ви Президенту?» на загальнонародне голосування винесуть запитання «Я люблю тебе, Життя?» (варіанти відповіді «Так» і «Ні»).