Що маємо — не бережемо, втративши... віримо в перемогу

— Чи можна з гною зробити цукерку?

— Можна. Але запах залишиться.

Вірменське радіо

Через різкий спад політичної активності літо іноді називають мертвим сезоном. Це особливо характерно для провінції, де навіть близька перспектива такої значимої події, як президентські вибори, менш актуальна, ніж клопоти, пов’язані з відпустками. Напевно, тому кількість найпомітніших акцій виборчої кампанії для Запорізької області обмежується візитами всього двох кандидатів на вищу державну посаду. Однак політичний процес недаремно порівнюють з айсбергом, про справжні параметри якого було б помилкою судити лише з надводної частини.

Відносне затишшя перед прийдешніми виборчими баталіями, найімовірніше, зумовлене об’єктивними причинами. Основні зусилля команд претендентів були спрямовані на організаційну роботу, а вона аж ніяк не спонукає до публічності, вимагаючи при цьому чималих затрат часу й сил. Таке, зокрема, формування територіальних виборчих комісій. У роботі дев’яти з них, які припадають на регіон, візьмуть участь близько 400 чоловік. Від них, по суті, значною мірою залежатиме, наскільки процес народного волевиявлення в області відбудеться в рамках чинного законодавства. На жаль, судячи з попередніх даних, є серйозні підстави засумніватися в такому результаті.

За оцінками запорізького відділення Комітету виборців України, головна вада територіальних виборчкомів — низький рівень підготовки їх членів. Власне, це цілком закономірно, коли врахувати, що тільки кожен десятий із них має досвід роботи у виборчих комісіях такого рівня. Однак, щонайменше, подив викликає той факт, що багато із зареєстрованих працівників виборчкомів навіть не могли назвати, інтереси котрого з кандидатів у президенти вони представляють. Та й стосовно тих, хто визначився у своїх політичних симпатіях, теж далеко не все незаперечно. Спостерігачі не можуть зрозуміти, яким чином, наприклад, інтереси О.Мороза в одному з виборчкомів представляє людина, котра на минулих парламентських виборах у тому ж окрузі була делегована від Партії регіонів. Настільки ж незбагненим є членство в комісії колишнього представника Демократичного союзу, котрий нині представляє інтереси В.Ющенка. Можливо, розгадка таких парадоксів криється в особливостях запорізького політичного менталітету, цілком лояльного до подібного роду метаморфоз. Скажімо, на попередніх президентських виборах один із нинішніх нардепів енергійно керував регіональним штабом О.Мороза, а в нинішній кампанії виступає активним прибічником В.Януковича.

Однак, хоч би якими цікавими були процеси за організаційними лаштунками, жаданий результат вирішальною мірою може забезпечити лише агітробота в масах, що дозволяє з електорату, який не визначився у симпатіях, сформувати максимальну кількість переконаних прибічників того чи іншого кандидата.

Зі старту виборчої кампанії активність виявляють штаби, по суті, лише чотирьох кандидатів — О.Мороза, П.Симоненка, В.Ющенка та В.Януковича. Кандидатуру останнього, зокрема, одностайно підтримали на своїх зборах багато трудових колективів області. Оскільки стосовно інших кандидатів аналогічних заходів не зафіксовано, це дає підставу припустити, що соціально найактивніша частина виборців уже визначилася у своєму виборі. Але, на думку спостерігачів, ці акції мали, радше, примусовий, аніж добровільний характер.

Уже з початку виборчої кампанії стало очевидно, що суперництво між командами кандидатів буде жорстким і безкомпромісним. Так, під час візиту в Запоріжжя О.Мороза з активною контрпропагандою на його адресу виступили прибічники Н.Вітренко. З украй недружнім прийомом із боку представників «Слов’янської гвардії» та «Братства» довелося зіштовхнутися і В.Ющенку, який відвідав південні райони області. У цьому плані тактика передвиборної боротьби команд-фаворитів президентських перегонів полярно різниться. Наприклад, контрпропагандистській діяльності «нашоукраїнців» властивий, радше, оборонний, аніж наступальний характер. У процесі агітації команда Ющенка зосередилася на представленні позитивних рис свого лідера, виключивши критику на адресу опонентів. Аналогічним чином будує пропаганду і місцевий штаб Януковича, підкреслено демонструючи прагнення уникнути привселюдних конфліктів із командами конкурентів. Утім, у цьому й потреби немає, оскільки контрпропаганду стосовно основного суперника В.Януковича дуже жваво ведуть комуністи й соціалісти. Можливо, цим пояснюється той факт, що, за словами представників виборчих штабів лівих сил, їхня діяльність не наштовхується на активну протидію з боку влади.

При цьому визначення спільного противника зовсім не свідчить про зближення позицій у лівому середовищі. Одне зі свідчень того — прямі дебати між начальником обласного штабу О.Мороза Сергієм Кузьменком та довіреною особою П.Симоненка Олексієм Причкіним, що відбулися на одній із місцевих радіостанцій. У ході дискусії О.Причкін висловив сумнів щодо можливості повернення населенню вкладів у колишньому Ощадбанку СРСР. Але, оскільки це положення — одне з основних у виборчій програмі головного комуніста, запорізькі соціалісти не забарилися скористатися нагодою і виступити з критикою. У газетній публікації, оплаченій фондом кандидата на посаду президента О.Мороза, було звернено увагу на серйозні проблеми в доборі команди Симоненка, яка, мабуть, не вірить у реалізацію програмних положень свого кандидата, як і в його перемогу, тим самим дезінформуючи виборців.

Якщо вже зайшла мова про засоби масової інформації, доречно звернути увагу на їхню участь у виборчому процесі. Перше, що впадає в око, — загальнополітичні запорізькі ЗМІ приділяють увагу практично лише чотирьом із 26 кандидатів: О.Морозу, П.Симоненку, В.Ющенку та В.Януковичу. Почасти це можна пояснити тим, що саме ці претенденти виступають лідерами громадського інтересу в регіоні. Проте увага до них із боку ЗМІ далеко не рівнозначна. Так, за даними моніторингу, проведеного комітетом «Рівність можливостей», явним лідером за кількістю позитивної чи нейтральної інформації у ЗМІ є В.Янукович. За три літніх місяці місцеві телеканали приділили йому ефірного часу майже в 31 раз більше, ніж В.Ющенку, П.Симоненку, О.Морозу, разом узятим. Перевага в 1,7 разу зберігається за В.Януковичем і за обсягом газетних публікацій. А ось що стосується публікацій негативної тональності, тут ситуація представлена з точністю до навпаки. Критики в газетах на адресу В.Ющенка було в 1,7 разу більше, ніж на адресу В.Януковича, П.Симоненка й О.Мороза, разом узятих. А на телебаченні інформація негативного характеру спостерігалася виключно стосовно лідера «Нашої України».

Запорізьку область заведено вважати червоним регіоном. І, якщо судити за підсумками попередніх президентських виборів, ця оцінка відповідає дійсності. 1999 року тон виборчої кампанії задавали дві політичні сили — ліві й прибічники діючої влади. У результаті, за підсумками першого туру, сукупний результат П.Симоненка, Н.Вітренко й О.Мороза перевищив 55% голосів виборців, які взяли участь у виборах, Л.Кучмі дісталося близько 31%. Ще показовішим був результат другого туру, який визначився співвідношенням практично 50 до 45 відсотків на користь П.Симоненка. Однак через два з половиною роки після того потенціали політичних сил зазнали істотних змін. Судячи з результатів парламентських виборів, сукупний результат партій лівої орієнтації знизився до 45%. І якщо позиції комуністів залишилися практично незмінними (на рівні третини запорожців, які брали участь у виборах), то кількість прибічників О.Мороза і Н.Вітренко зменшилася втричі. Поряд із цим, у регіоні чітко позначилася політична сила правоцентристської спрямованості, яка досі не мала серйозної підтримки у населення. За блок Віктора Ющенка «Наша Україна» віддали свої голоси близько 8% запорожців, які взяли участь у парламентських виборах.

Про те, що такий результат зовсім не випадковий, свідчить і перебіг нинішньої виборчої кампанії. За даними соціологічного дослідження, проведеного в Запоріжжі наприкінці серпня, практично 70% респондентів симпатизують усього чотирьом кандидатам, котрі представляють чинну владу, «Нашу Україну», КПУ і СПУ, не залишаючи шансів іншим претендентам на вищу державну посаду. Кому з четвірки фаворитів запоріжці віддадуть більшу перевагу, із досить високою часткою ймовірності можна визначити вже тепер з урахуванням сформованих рейтингів. В.Януковичу симпатизують 29% опитаних, В.Ющенку — 19, за П.Симоненка й О.Мороза готові проголосувати, відповідно, 10,7 і 10%. У такій самій послідовності розділилися і думки противників. У В.Януковича їх, як і прибічників, 29%, у В.Ющенка — 25, у П.Симоненка — 24, у О.Мороза — 21%.

Та все ж про непорушність сформованого розкладу сил, мабуть, говорити недоречно. Про це наочно свідчить динаміка рейтингів кандидатів протягом літа. Зокрема, за три минулих місяці кількість прибічників чинного прем’єра зросла на 8%, а противників — на 6. Кількість прибічників лідерів «Нашої України» та Соцпартії залишилася стабільною, зате приріст противників становив, відповідно, 1 і 11%. Не зовсім сприятлива ситуація склалася в Запоріжжі і для рейтингу першого секретаря КПУ, який втратив за літо 2% прибічників, натомість отримавши 5% противників.

А в іншому... Наприкінці жовтня ситуація має набути більшої визначеності. У тому числі й щодо нюху...