Про волю вибору і вибір волі

Дотримання умовностей - правило, яке час від часу змушена виконувати чинна влада. Нині, схоже, саме такий час.

На початку наступного тижня з Банкової в Раду етапують проект нового закону про вибори народних депутатів. Здогадно на найближчих пленарних засіданнях (тобто між 18 та 21 жовт­ня) народні обранці почнуть його розглядати. Саме до цього часу має приспіти остаточний висновок Вене­ціансь­кої комісії (VC), побажання якої розробники документа обіцяли, по можливості, врахувати.

Нагадаємо: VС - консультативний орган Ради Європи, покликаний аналізувати закони та законопроекти країн - учасниць РЄ на предмет їх відповідності загальноприйнятим європейським стандартам. Особливу увагу комісія, зокрема, приділяє документам, що регулюють проведення виборчих кампаній. Пропозиції «венеціанців» мають рекомендаційний характер, однак грубо ігнорувати їхні побажання в Старому Світі вважається моветоном. Януковича, як видно, про цю обставину інформували, і він кілька разів пообіцяв, що до порад комісії обов’язково прислухаються.

Чинна влада взялася модернізувати виборчі правила майже рік тому. Другого листопада 2010-го побачив світ президентський указ про створення «робочої групи з питань удосконалення законодавства». З самого початку в цьому органі не знайшлося місця для представників опозиції. Однак пізніше в групу (для дотримання пристойності) делегували кількох депутатів-правознавців, які представляли опозиційні політичні сили.

Улітку поточного року проект був в основному готовий. 23 червня куратор групи, міністр юстиції Олександр Лав­ринович (спираючись на раніше укладені домовленості) надіслав 174-сторінковий текст у Венеціанську комісію і ще в одну авторитетну організацію - Міжнародний фонд виборчих систем (IFES). Попереднім висновком VС поділилася ще 12 вересня, однак остаточні вис­новки з’являться 13 жовтня - саме на цей день «венеціанці» запланували розгляд українського питання. IFES свої міркування передав у Мін’юст 21 вересня.

Два слова про цілі Банкової. Модернізуючи правила про вибори парламенту, режим ставив перед собою двоєдине завдання. По-перше, узаконити систему, яка дозволяє владі домогтися максимального представництва в Раді майбутнього скликання. По-друге, по можливості дотримати умовностей, потрібних для того, щоб Європа визнала закон демократичним. І, відповідно, не мала особливої можливості поставити під сумнів підсумки кампанії-2012.

Зваживши всі за і проти, влада, мабуть, вирішила, що найпростішою та найефективнішою схемою створення більшості в майбутній Раді буде змішана модель. Останнім часом висувалися версії, що Банкова все-таки збереже існую­чу пропорційну систему. Однак, за останнім даними, Янукович усе-таки зупинився на пропорційно-мажоритарній схемі. Першо­рядні представники пропрезидентської більшості у приватних бесідах висловлювали впевненість, що приблизно 200 з 225 «одномандатників» представлятимуть партію влади. Опозиціо­нери стверджують, що потенційних фаворитів «мажоритарних» забігів змушуватимуть іще до виборів писати заяву про вступ до фракції ПР.

Важлива деталь. Венеці­анська комісія, чию думку наша влада не може відкрито ігнорувати (особливо тепер, під час про­цесу над Тимошенко й склад­них переговорів про асоціацію з ЄС), не вправі рекомендувати Україні ту чи іншу виборчу модель. Визначення схеми проведення кампанії - суверенне право держави. Приз­начення VС - аналізувати проект на предмет відповідності європейським цінностям та демократичним процедурам, яких маємо дотримуватися зважаючи на членство в РЄ. А перед IFES у нас взагалі немає жодних зобов’язань.

Проте у своїх висновках представники обох авторитетних організацій не втратили нагоди висловити свій сумнів із приводу пропонованої моделі. Але на це в Києві воліли не звертати уваги. А от деякі поради правового характеру висловили готовність урахувати.

Наприклад, редакція проекту передбачає, що рішення виборчих комісій ухвалюється простою більшістю. Експерти рекомендували закріпити зміни, згідно з якими рішення ВК затверджувалося б кваліфікованою більшістю. У Києві обіцяли піти назустріч: за нашою інформацією, передбачається цю норму відкоригувати, і для рішення комісії будуть потрібні голоси не менш ніж половини її членів. Причому половини не від присутніх на конкретному засіданні, а від фактичного складу.

Другий приклад. Процедуру розподілу посад у комісіях виписано так, що представлена в парламенті партія може отримати відразу два місця в певній комісії, тоді як інші суб’єкти процесу можуть не отримати жодного. «Недобре», - скрушно хитають головами експерти. «Виправимо», - бадьоро відповідають відповідальні особи в Києві.

Так звана демократизація проекту (принаймні в цій частині) розробників не надто лякає. Влада переконана, що вона й так спиратиметься на більшість мало не в кожній з комісій. Але домагатиметься цього вона такими способами, про які в законах не пишуть.

З самого початку не виключалося, що проект буде розглянуто за прискореною процедурою. Однак від цього неприс­тойного ходу було вирішено відмовитися. Як і належить - мінімум два читання.

Але для того, щоб нові правила ввійшли в законодавче поле, потрібно було це поле розчистити. Річ у тому, що в Раді накопичилося півтора десятка проектів щодо внесення змін до виборчої системи. Усіх позбулися за один вечір - у вівторок їх акуратно «завалили» один за одним. Зокрема і проект Юрія Ключковського, який давно отримав позитивний висновок Венеціанської комісії. Сам Юрій Богданович їдко зауважив: «Дивний сьогодні розг­ляд... Голова Верховної Ради та керівники фракцій оголосили про намір відхилити всі законопроекти ще до того, як їх заслухали...».

Та й тепер, після розправи над альтернативними проектами, майбутнє проекту провладного не виглядає безхмарним. Над його долею дамокловим мечем може нависнути стаття 107 Закону «Про Регламент Вер­ховної Ради України». Згідно з нею, на одній і тій самій сесії не може розглядатися законопроект, уже відхилений Радою, а також «законопроект, що повторює його по суті». Що є «по суті»? Теоретично під цю категорію може потрапити й документ, розроблений робочою групою.

Довелося почути ней­мовірну версію. Нібито Януко­вич свідомо закладає у проект міну вповільненої дії. Мовляв, не сподобається йому парламент, обраний у 2012-му, - розпустить його як нелегітимний після звернення до КС. У нашій країні, звичайно, буває всяке. Але ця гіпотеза видається сумнівною. По-перше, цей привід не передбачено профільною статтею 90 Конституції. По-друге, невідповідність закону парламентському регламенту не є предметом розгляду КС.

Про наявність статті 107 регламенту й пов’я­заних із нею загроз знають і в більшості, і в опозиції. Але, за словами «більшовиків», противники режиму мовчатимуть. Чому? По-перше, як стверджують представники провладних фракцій, наявність мажоритарки у виборчій моделі на руку борцям із владою, бо вони розраховують на успіх «своїх» в одномандатних округах Захід­ної і, можливо, Центральної України. По-друге, опозиція нібито погодилася заплющити очі на нюанси ухвалення виборчого закону в обмін на те, що влада зробить те саме.

У четвер Рада підтримала в першому читанні президентський проект про так звану гуманізацію відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності.

Як уже повідомляло DT.UA, схвалення цього документа має стати частиною складної інтриги. Проект гаранта передбачає декриміналізацію низки статей Кримінального кодексу, але не зачіпає частини третьої статті 365 КК. Поки що. Передбача­ється, що відповідні зміни з’являться до другого читання.

У проміжку між першим і другим читаннями мають винести обвинувальний вирок Юлії Тимошенко, за яким екс-прем’єра буде засуджено... А потім звільнено. У зв’язку зі зміною законодавства - декриміналізацією статті про відповідальність за зловживання владою та службовим становищем. Як відомо, закон зворотної сили не має. Але є винятки. Вони прописані у статті 58 Консти­туції - можна застосувати закон заднім числом, якщо він «пом’якшує або скасовує відповідальність особи». Наш випадок. Причому, як стверджують юристи, Тимошенко не просто вийде на волю, а й зможе взяти участь у виборах. Чого і домагався Захід. Однак її провину буде доведено, і обвинувальний вирок побачить світ. Чого і домагався Янукович.

Тобто і вовки будуть ситі, і вівці цілі, і Європа задоволена. І всіх пристойностей буде дотримано. Суд - незалежний. Президент - гуманний.

Є, правда, одна обставина. Підігнати «справу Тимошенко» (а можливо і «справу Луценка») під «гуманізацію» Януковича можна тільки заподіянням проекту авторства Віктора Федо­ровича серйозного законотворчого каліцтва. Спікер Воло­димир Литвин і голова профільного комітету Віктор Швець стверджують, що жодних проблем для «уточнення» законопроекту немає. Знавці регламенту з ними не погоджуються. Але вголос про це говорити не наважуються. Нібито змова всіх у парламенті влаш­товує.

Така комбінація (якщо її справді прокрутять) вигідна владі ще й тому, що опозиція, голосуючи за «гуманізацію», фактично виписує індульгенцію чинній владі. Яка зловживати владою не соромиться.