Про людей і дельфінів

Стаття 292 Угоди про асоціацію з ЄС, яку Україна має підписати у Вільнюсі 28 листопада, називається "Багатосторонні угоди з охорони навколишнього природного середовища". Частина друга цієї статті гласить: "Сторони підтверджують своє зобов'язання ефективно виконувати у своїх законах та практиках багатосторонні угоди з охорони навколишнього середовища, учасниками яких вони є".

І, за логікою, якщо Україна підпише угоду, вона муситиме почати виконувати ті міжнародні угоди, які де-юре ратифікувала, але де-факто або посилала в ігнор, або брала до уваги за залишковим принципом (особливо коли йшлося про чиїсь особисті бізнес-інтереси). Віриться в це, як і раніше, важко. Та якщо раптом станеться чудо, то не виключено, що проблеми, які перетворили Київський зоопарк на зооконцтабір і про які DT.UA пише вже четвертий рік, буде вирішено. Як і буде закрито сторінку ще однієї національної ганьби - наявності в Україні таких комерційних дельфінаріїв, яким, зважаючи на умови утримання тварин, значно більше пасує статус "дельфінячий ГУЛаг". Тим паче що з червня 2013 р. цей ГУЛаг і столичний зооконцтабір розпочали безпрецедентне створення спільного підприємства. За історичною аналогією, чогось на кшталт СП "Соловки-Аушвіц".

Битва за російського слона

Про це диво-СП ми поговоримо трохи згодом. Поки що звернімо увагу на кілька фактів із життя Київського зоопарку. Комунального, як написано на офіційному бланку, підприємства загальнонаціонального значення.

На другому місці новина про те, що слон Хорас може вирушити на місце попередньої прописки. Тобто в зоопарк Ростова-на-Дону. Причина - дивний вчинок колишнього директора зоопарку Олексія Толстоухова, який, згідно з договором №643/02184926/0058, пообіцяв російським колегам до 31.12.2012р. в обмін на слона передати двох білих ведмедів. Оцінених у смішні 6 тис. дол. за пару (ринкова ціна - 25-30 тис. дол. за голову). Яких у Києві не бачили понад 30 років.

На якій Алясці їх планував за ці гроші роздобувати екс-директор, з'ясувати так і не вдалося. За однією з версій, Толстоухов замовив звірів у зоопарку міста Брно. За 50 тис. євро. Довірливі чехи на шкоду собі протримали ведмедів близько року, але українських грошей так і не дочекалися. Зареклися мати з нами справу й угоду анулювали. Отож тепер росіяни думають, як повернути слона назад.

Про це йдеться в листі, надісланому директором зоопарку Євгеном Кирилюком на ім'я директора департаменту міського благоустрою КМДА Сергія Садового. У ньому, по-перше, визнається факт саме слонячого бартеру (чим спростовується версія, що слона місту подарував екс-мер Олександр Омельченко у компанії з двома депутатами ВР, про що ще недавно повідомляла табличка біля вольєра). По-друге, Кирилюк відрапортував, що переговори з директором ростовського зоопарку чомусь мав вести... Олексій Толстоухов. Причому чомусь у Москві. Куди наївний ростовець поїхав, а Толстоухов - ні.

Ну, а далі Кирилюк доповідає нагору про підрив міжнародного авторитету Київського зоопарку (що вже смішно) і просить громадянина начальника терміново втрутитися. Бо в разі непоставки ведмедів умовою договору №643/02184926/0058 визначено оплату київським зоопарком їх вартості за ринковою ціною. Отож Кирилюку (КМДА, Кабміну, особисто Толстоухову) доведеться або знайти гроші, або розлучитися зі слоном. Що, до речі, може бути й на краще, оскільки догляд за Хорасом у Києві дуже далекий від загальноприйнятих норм.

Рейдерське ноу-хау
made in Odessa

Але "Оскар" усе-таки відходить Приморському районному суду міста Одеси. Який своїм рішенням від 27 червня 2013 р. (справа
№ 1522/15678/13а) іменем України зобов'язав директора Кирилюка: підписати договір із таким собі ТОВ "Подих природи" про передачу бізнесменам частини землі зоопарку, на якій стоїть недобудований павільйон для людиноподібних мавп, під будівництво дельфінарію; і почати з цим "подихом" дихати в унісон, тобто вести спільну діяльність.

І цей вердикт можна сміливо називати прецедентом у буйній історії вітчизняного рейдерства. Оскільки одеський суддя Сергій Погрібний дав добро на віджим не просто лотка-фабрики-заводу, а частини власності столичної громади.

В основу рішення про відторгнення лягло рішення Київради від 12.06.2012р. під №732/8069 "Про перепрофілювання об'єкта "Будівництво павільйону людиноподібних мавп" в океанарій з подальшою добудовою".

Рішення викликало чимало суперечок, протестів і скандалів. 6 березня цього року, за позовом міської прокуратури (з подачі екологів), Київський окружний адміністративний суд визнав його незаконним. Однак уже 2 червня Київський окружний апеляційний суд рішення Київради №732/8069 реанімував. А Приморський суд Одеси зобов'язав директора столичного КП "Київський зоопарк" Кирилюка його виконати.

Тобто, на перший погляд, причепитися ніби ні до чого. Рішення сесії в силі. А позивач звернувся до суду за місцем своєї одеської реєстрації. Класика рейдерського жанру.

За словами експерта у сфері цивільного права, який попросив не називати його прізвища, незаконність договору про спільну діяльність між КП "Київський зоопарк" і ТОВ "Подих природи" можна обґрунтувати за такими позиціями.

По-перше, центральним органом виконавчої влади у сфері охорони довкілля та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення є Міністерство екології. Без погодження з ним вносити якісь зміни в організацію діяльності зоопарку заборонено законом. Однак під час підготовки проекту рішення Київради "Про перепрофілювання об'єкта "Будівництво павільйону людиноподібних мавп" в океанарій з подальшою добудовою" від 12.06.2012р. №732/8069 жодних документів із Мінекології отримано не було.

По-друге, автори проекту рішення не взяли до уваги як наказ Міністерства охорони навколишнього середовища України №489 від 22.09.2009р., так і розпорядження КМДА №9 від 19.02.2010р., якими було затверджено Положення про КП "Зоологічний парк загальнонаціонального значення". У ньому однозначно застережено, що КП "Київський зоологічний парк загальнонаціонального значення" входить до складу природно-заповідного фонду України й має статус загальнодержавного. А, згідно зі статтею 16 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", на території заповідників заборонено будь-яку господарську діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника.

При цьому ТОВ "Подих природи" є прибутковим підприємством, яке від своєї діяльності на території зоопарку отримуватиме дохід. Що прямо заборонено законом.

По-третє, за словами експерта, важливим моментом є пункт 3 рішення Київради. Оскільки в ньому зазначено, що після введення приміщення океанарію в експлуатацію необхідно оформити право спільної часткової власності територіальної громади Києва і ТОВ "Подих природи" на цю будівлю, що повністю суперечить закону. Крім того, згідно із законом України "Про місцеве самоврядування" та розпорядженням КМДА №1020 від 24.07.2008р. "Про деякі питання діяльності підприємств, установ та організацій",
зоопарк зі своєю територією і об'єктами належить територіальній громаді Києва.

Окрім того, про заборону на приватизацію зоологічних парків ідеться і в Законі України "Про природно-заповідний фонд України"

Таким чином, єдиним власником комунального підприємства "Київський зоопарк" може бути тільки один суб'єкт - територіальна громада міста.

По-четверте, це питання не виносилося на обговорення громадськості. Хоч воно безпосередньо торкається законних прав територіальної громади.

Вихід зі створеної колізії юрист бачить у підготовці проекту рішення Київради про скасування рішення №732/8069 від 12.06.2012р. З одночасним створенням тимчасової контрольної комісії Київради для перевірки як фактів легітимності діяльності ТОВ "Подих природи", так і сумлінності виконання умов договору з його боку.

До слів юриста можна ще додати, що поява на території Київського зоопарку такого комерційного об'єкта автоматично ставить хрест на будь-яких спробах знову повернути Київ у лави Європейської асоціації зоопарків та акваріумів (аналог зоологічного УЄФА), бо суперечить його меті та завданням. Якщо, звісно, це питання київське керівництво все ще цікавить.

Чому порушення такого пакета українських законів під час підготовки проекту рішення пройшло повз юридичну службу Київради, запитання безсенсове. Оскільки, "працюючи" з київською землею, Київрада приймала й не такі рішення.

Не мають сенсу й інші запитання. Чому Кирилюк, якому довірили керівництво об'єктом власності всіх киян, не почав бити тривогу, отримавши виклик в одеський суд? Чому в Одесі не було представників зоопарку або КМДА? Чому було пропущено терміни апеляції? Чому жодного слова з приводу пограбування Києва не зронили ані голова КМДА Олександр Попов, ані депутати Київради? Чому зачаїлося Мінприроди? Чому, нарешті, змовчала комісія боротьби з рейдерством на чолі з першим віце-прем'єром Сергієм Арбузовим?...

Невже є підстави підозрювати когось із чиновників у лихому намірі?

Фальшивка імені Януковича

Хоча на частину цих запитань відповіді можна спробувати знайти. Оскільки насправді за "Подихом природи" стоїть фірма "Нерум", яка володіє однойменною мережею комерційних дельфінаріїв "Немо". Або, що ближче до правди, дельфінячим ГУЛагом. Бо нічим іншим, як довічним ув'язненням морських ссавців, занесених у Червону книгу, дельфінарії назвати не можна.

Один із засновників "Нерума" - одесит В'ячеслав Кучук. Чий рідний брат - Михайло Кучук - за дивним збігом обставин, трудиться заступником голови КМДА Олександра Попова із земельних питань.

Лихі язики стверджують, що саме завдяки цим збігам київський дельфінарій "Немо" досі продовжує працювати. Хоч його діяльність неодноразово визнавалася незаконною, і його навіть ніби опечатували. Але потім, наче нічого й не сталося, розпечатували знову. На діяльності київського дельфінарію не позначилося навіть рішення Господарського суду Києва від 20 серпня. Коли було визнано самозахоплення землі, на якій стоїть дельфінарій, і винесено рішення про знесення будівлі.

Хоча й тут можна не дивуватися. Років два тому на сайті дельфінаріїв "Немо" у розділі "подяки" з'явилося зображення такої собі "подяки" від президента Януковича. У якій очільник держави "дякував" колективу за підтримку в "непростих умовах політичного протистояння" і висловлював сподівання на "успішне продовження спільної діяльності".

Як саме планував Янукович продовжити співпрацю з дельфінами, з'ясувати, на жаль, не вдалося. Оскільки адміністрація президента офіційно відповіла допитливим зоозахисникам: "На Ваш запит повідомляємо, що в Адміністрації Президента України немає інформації про заохочення колективу Київського дельфінарію "Немо" подякою Президента України В.Ф. Януковича, фото якої розміщене на інтернет-сайті Київського дельфінарію "Немо". Водночас просимо взяти до уваги, що на даний момент такого заохочення, як Подяка Президента України, не існує".

І жодних тобі розслідувань із приводу фальшивки з використанням реквізитів та підпису глави держави. Жодних санкцій...

Чи слід дивуватися, що "Нерум" сьогодні має приблизно дюжину в'язниць, в яких у хлорованій воді повільно помирають близько 70 дельфінів невідомого походження. І це при тому що вилов цих червонокнижних тварин в Україні заборонений; що Україна вже давно ратифікувала і Боннську, і Орхуську, і ще кілька конвенцій, які теж забороняють вилов дельфінів. І посилання на ці документи є на сайті Мінприроди. Що й мусить відстежувати їх дотримання.

Але не відстежує. Не намагається закрити дельфінарії. А навпаки - розробляє правила утримання дельфінів у неволі. Тобто фактично узаконює дельфінячі концтабори в Україні.

Правда, тут стався приємний прокол. Для того, щоб правила набрали чинності, їх треба погодити в низці інстанцій. Але глава Державної екологічної інспекції Павло Жила та глава Держпідприємництва Михайло Бродський свої підписи під погодженням наказу Мінприроди №622 цього тижня ставити відмовилися. Що на певний період має заморозити проект створення СП у Київському зоопарку. І за цей час ситуацію можна спробувати виправити, почавши з того ж таки Києва.

Мотивація в офісі Бродського така: "Зазначений проект наказу не може бути погоджений Держпідприємництвом, оскільки його положення не узгоджуються із законами "Про основи державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", "Про захист тварин від жорстокого поводження", а також суперечать вимогам Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, які перебувають під загрозою зникнення, та Положенню про Міністерство екології і природних ресурсів України".

Пікантності ситуації додає те, що ніби далека від зоозахисної діяльності структура розповідає Мінприроди про необхідність дотримання базових для нього законів.

Тепер би ще незле підключити до цього процесу й Мінздоров'я. Оскільки одним із основних різновидів доходу дельфінаріїв є дельфінотерапія, платити за яку не скупляться батьки, чиї діти хворі на ДЦП, аутизм або синдромом Дауна. Організатори обіцяють ледь не повне зцілення після 10 сеансів 25-хвилинного плавання дитини разом із дельфінами. У тій самій воді, де морські хижі ссавці повільно гинуть, харчуються й випорожнюються.

Ціна повного пакета "зцілювальних послуг" на двох осіб із проживанням у готелі "Немо", залежно від категорії номера, коливається від 2,5 до 7,5 тис. дол. за 12 днів. На які жертви йдуть зневірені батьки ради допомоги своїм хворим дітям, здається, розповідати не треба. При тому що жодних дозвільних документів на проведення лікувальних процедур від Мінздоров'я в "терапевтів" немає. Як, до речі, немає у світовій практиці доказової медицини жодного підтвердженого факту зцілення маленьких пацієнтів після курсу дельфінотерапії. Це, наприклад, підтвердив DT.UA відомий український педіатр Євген Комаровський.

За заборону дельфінотерапії виступає нині й сама фундаторка цього методу - американка Бетсі Сміт, яка дійшла висновку, що, крім прибутку для "дельфінотерапевтів", цей метод нікому ніякої користі не дає. З вимогою заборонити програми дельфінотерапії на міжнародному рівні ще шість років тому виступили Товариство охорони китів і дельфінів спільно з благодійною британською програмою дослідження аутизму.

Про ризик нападу великого морського хижака вагою понад 200 кілограмів, якого нещадно експлуатують у хлорованих банках, дельфінотерапевти теж якось скромно мовчать. Хоча такі випадки (зокрема з тяжкими травмами і смертельним наслідком) зафіксовано як в Україні, так і за кордоном. Під час проведених недавно у США досліджень з'ясувалося, що половина з понад чотирьох сотень людей, котрі професійно працювали з морськими ссавцями, отримали різні травми, а учасників програм дельфінотерапії тварини били, кусали й налітали на них з розгону. Дельфіни ж не винні в тому, що багатьох так обманює їхня "усмішка".

Хоча за кордоном до питання утримання дельфінів у неволі ставлення змінюється з кожним роком. Дедалі більше країн (від Коста-Ріки й Кіпру до Великобританії та Естонії) на законодавчому рівні забороняють дельфінарії. В Індії уряд уже визнав дельфінів "іншими мислячими істотами". Цим самим шляхом іде і Єврокомісія. Сьогодні, у переддень Вільнюського саміту, такий шанс стати першою державою без дельфінаріїв на території СНД є і в України. Інша річ, чи зможуть інтереси держави виявитися крутішими за особисті бізнес-інтереси?...