Помаранчева моральність Запоріжжя

Маючи уявлення про настрої офіційного Запоріжжя у зв’язку з президентськими виборами, зовсім неважко було здогадатися, про що йтиме мова на терміново скликаній у вівторок увечері позачерговій сесії обласної ради. Якщо тон у вищому органі регіонального самоврядування задають чиновники й керівники бюджетних установ, то, зрозуміло, і оцінки депутатами політичної ситуації в країні видаються цілком прогнозованими. Дещо несподіваним виявився лише виступ голови облради Володимира Березовського, з чиєї ініціативи відбулися депутатські збори.

Ті, хто знає В.Березовського не один рік як спокійну, врівноважену і дуже обережну людину, напевно, були, щонайменше, здивовані, почувши з його вуст незвично різкі заяви: «Політична опозиція на чолі з Ющенком Віктором Андрійовичем намагається розв’язати протистояння в державі і втягти народ України в протизаконні антиконституційні дії»; «Ющенко не тільки не впорався свого часу з обов’язками прем’єр-міністра, а й завдав своєю діяльністю значної шкоди державі»; «Від лідерів опозиції лунають злочинні заклики до громадянської непокори, насильства. Вони цинічно закликають захистити «волю народу». Якого народу? П’яних підлітків на Майдані Незалежності в Києві? Політичних авантюристів чи люмпенів, здатних на все? Сьогодні, розуміючи, що приречені, вони гарячково закликають до насильства і громадянської війни. Для них вибір народу — ніщо. Закони — ганчірка. Їхня любов до України фальшива. Їхні методи протизаконні. Їхня правда — брехня. Вони, вибачте, злочинці».

Втім, відсутність адекватної реакції депутатів на правову фривольність їхнього лідера цілком зрозуміла з урахуванням ще одного твердження: «Ми ніколи не станемо на хибний шлях порушення закону». Вся річ у тому, що на цьому самому шляху місцеві народні обранці перебувають трохи менш як півтора року, виявляючи повну індиферентність до абсолютно протизаконного суміщення В.Березовським двох посад — голови облради та обласної держадміністрації. І у зв’язку з цим спроби давати юридичні оцінки в сесійній залі, мабуть, настільки ж доречні, як лекція на тему моральності у кварталі червоних ліхтарів.

Але повернімося до виборів, спробувавши розібратися, чим же зумовлена метушливість місцевої влади? Адже, судячи з результатів і першого, і другого турів, у них начебто немає підстав побоюватися адміністративного гніву. Їхній протеже набрав, відповідно, 55,65% і 70,33%, тоді як основному супернику дісталися 16,59% і 24,13%. На думку як незалежних спостерігачів, так і представників опозиції, ці співвідношення в період виборів, у принципі, відповідали електоральним симпатіям запоріжців. Однак на загальному тлі спостерігалися і деякі дуже суттєві деталі, що явно свідчили аж ніяк не на користь демократичності волевиявлення.

За словами керівника юридичного департаменту правового забезпечення виборів обласного штабу «Нашої України» Сергія Івашиннікова, порівняно з першим туром, кількість фальсифікацій у ході виборів та підрахунку голосів 21 листопада в області зросла разів у два. Найбільш неблагополучна обстановка склалася в Ленінському районі міста Запоріжжя, Василівському та Мелітопольському районах області. Найпоширенішим порушенням стало голосування за відкріпними талонами одних і тих самих осіб на кількох виборчих дільницях. Судячи з документально зафіксованих фактів, це проробляли спеціально організовані групи людей, яких автобусами розвозили по області.

— Напередодні дня другого туру виборів, 20 листопада, Мелітопольський тервиборчком несподівано приймає рішення про виведення зі складу дільничних комісій 140 представників Ющенка, — розповідає С.Івашинніков. — Ми відразу ж звертаємося в апеляційний суд, скаргу задовольняють. Про це територіальний виборчком сповіщають до початку голосування, однак відповідну постанову він ухвалює лише за годину до закриття виборчих дільниць.

Іноді траплялися й зовсім анекдотичні випадки.

— За офіційними даними, на одній із дільниць обласного центру проголосували 1500 чоловік, — каже С.Івашинніков. — А коли розкрили урни, у них виявилося 1800 бюлетенів. Звісно, наша член дільничної комісії відмовилася підписувати протокол. І як ви гадаєте, який спосіб вирішення конфлікту придумали наші суперники? Недовго думаючи, вони запропонували розділити зайві бюлетені порівну між кандидатами...

Однак інциденти, які виникали в ході підрахунку голосів, далеко не завжди намагалися вичерпати хай протизаконними, але хоча б мирними методами. Після дев’ятої вечора 21 листопада несподівано надійшла інформація, що в приміщенні територіальної виборчої комісії №77 скоєно напад на двох народних депутатів. Ось що розповів через півгодини після пригоди нардеп Юрій Артеменко.

— Як спостерігач від кандидата в президенти Ющенка по 77-му округу я прийшов у виборчу комісію, що розміщується в будинку Ленінської райадміністрації. У цьому ж будинку знаходиться моя громадська приймальня, куди я хотів зайти. Однак мені сказали, що крило, в якому міститься мій кабінет, закрите, оскільки неробочий день. На мої аргументи про право безперешкодного доступу в приміщення голова Ленінської райадміністрації товариш Повстяной сказав, що він глибоко плював на закон про статус народного депутата, закони тут установлює він як господар цього приміщення. Я його запитав: «Ви розумієте, що ви порушуєте закон?» — «Так, — відповів він, — розумію». Щоб не провокувати конфлікт, я вирішив не наполягати, але коли підійшов до крила, в якому міститься мій кабінет, то побачив, що всі кабінети навпроти мого відчинені і в них працюють люди. Довелося знову вимагати, щоб мене туди пустили. У цей час прибули міліціонери і перекрили вхід на 3-й поверх. На мої дзвінки прокуророві області, міста відповіді не було. Потім приїхав нардеп Соболєв, і ми умовили працівників міліції пропустити нас у кабінет. Але варто було нам зайти в коридор, як працівники райадміністрації стали спішно зачинятися у своїх кабінетах. Ми встигли зайти в один із кабінетів, у якому сиділи жінки. Вони вели паралельний підрахунок голосів. Довелося запрошувати представника ОБСЄ. А вслід за ним прибули непрошеними люди в чорних масках і два чоловіки у чорних куртках «елегантної» зовнішності, працівники міліції. Люди в масках, слід віддати їм належне, поводилися коректно, дослухавшись нашого заклику не виконувати злочинних наказів. А на працівників міліції, серед яких був начальник Ленінського РВВС Богданов і один із заступників начальника обласного УВС, ці слова не вплинули. Вони відтіснили представника ОБСЄ, викинули з кабінету депутата Соболєва, а потім і мене, виламавши двері кабінету. Інакше як свавіллям це назвати не можна. На наш погляд, зараз там відбувається підробка документів. Коли сюди прибули народні депутати Володимир Бронников і Олександр Пеклушенко, ми їм пояснили ситуацію, запропонувавши разом зайти в ці кабінети. Проте колеги відповіли, що їм треба порадитися в іншому місці, і поїхали.

Що це було за таємниче «інше місце», достеменно невідомо. Може, це був один із будинків поруч із Запорізьким міськвиконкомом, у якому, за даними нардепа Петра Сабашука, міг міститися підпільний штаб команди суперників? З’ясувати це теж не вдалося, оскільки, за словами П.Сабашука, броньовані вхідні двері взяли під охорону два підполковники міліції, до яких прийшли на підмогу близько сотні їхніх підлеглих.

— Скориставшись метушнею, — розповідає нардеп, — із будинку хутенько втік керуючий справами міськвиконкому Костянтин Вайтанник. У квартиру ж почали заходити працівники міліції і щось виносити з неї під мундирами. Нас поступово витіснили геть. Після чого прямо під двері під’їхала машина, в яку щось завантажили. До речі, ще одна цікава деталь. Незабаром біля будинку з’явилися народні депутати Пеклушенко, Бронников і Сухий, які почали мене вмовляти: «Петю, відійди, давай поговоримо». Розмовляти з ними я не став.

У низці численних інтерв’ю, що з понеділка заполонили телеекрани, одна раніше шанована мною людина — небезсторонній свідок цих подій — заявила: «Треба вміти гідно програвати». Думка не нова. Але чомусь особливо в пошані вона серед тих, хто шулерство не вважає ганебним, віддаючи перевагу затишним кабінетам, а не морозним майданам, де Честь і Совість не списуються в мізер. І помаранчевий колір, який день у день набирає сили, в Запоріжжі вже символізує не «електоральний настрій», а стан душі і єднання вільних людей, що відстоюють високе звання Народ.