Покарання за брехню в деклараціях: як депутати хочуть кинути Зеленського та проігнорувати Венеціанську комісію

У жовтні 2020 року судді Конституційного суду України визнали неконституційними ряд положень антикорупційного законодавства. Зокрема, вони скасували повноваження Нацагентства з питань запобігання корупції (НАЗК) щодо декларування та перевірки статків посадовців, а також норму про кримінальну відповідальність за недекларування. Наслідки цього рішення даються взнаки досі.

У грудні минулого року депутати проголосували закон про кримінальну відповідальність за брехню у деклараціях, однак він зазнав критики через м’яке покарання для порушників. Наразі чиновників неможливо ув’язнити за брехню в декларації. Порушнику, який збрехав на понад 9 млн грн, світить максимум обмеження волі, тобто фактично гуртожиток.

Президент Зеленський у січні 2021-го подав до ВР законопроєкт, який передбачає посилення покарання за брехню в декларації, включно з поверненням ув’язнення за злочин. У ньому пропонується встановити поріг у 4,5 млн грн, понад який чиновнику загрожує в’язниця.

Нещодавно Венеціанська комісія підтримала січневий законопроєкт президента, внісши пропозицію для його посилення: зобов’язати посадовців повторно подати декларації за 2020 рік або підтвердити достовірність раніше поданих декларацій.

Однак, судячи з більшості поданих депутатами до проєкту закону поправок, вони не налаштовані посилювати покарання за брехню в декларації. До документа на півтори сторінки нардепи подали майже 70 поправок. Багато із них не лише спрямовані на вихолощування президентського законопроєкту, а й здатні в принципі унеможливити ефективний контроль за статками посадовців.

Завдання — уникнути в’язниці

Переважна більшість поданих депутатських поправок стосується того, яке покарання має бути за недостовірне декларування.

Нардепи з групи «За майбутнє» та «Довіра», а також Григорій Мамка від ОПЗЖ, Сергій Власенко із «Батьківщини» подали різні поправки, з допомогою яких намагаються уникнути запровадження покарання у вигляді ув’язнення.

Нардепи із групи «Довіра» та від «Слуги народу» пропонують черговий обман: «посилити» покарання за недекларування не позбавленням волі, а лише арештом. Якщо позбавлення волі президент запропонував встановити строком до двох років, то арешт загрожуватиме не більш як на шість місяців. Фактично, за Кримінальним кодексом, арешт вважається навіть м’якшим покаранням порівняно з обмеженням волі.

Спікер ВРУ Дмитро Разумков пропонує зберегти поріг розбіжностей у 9 млн грн для настання жорсткішого покарання за недекларування, включно із можливістю присудити позбавлення волі. У той час як Володимир Зеленський хоче, аби кримінальна відповідальність наставала за брехню на 4,5 млн грн, представники групи «Довіра» та «слуги народу» хочуть підняти цю суму до рівня у 6,8 млн. Вочевидь, запропоновані депутатами пороги є зависокими і не відповідають українським реаліям: за такого їх рівня легко можна буде приховати трикімнатну квартиру на Печерську у Києві вартістю 220 тис. дол. і не сісти до в’язниці.

Частина нардепів подали поправки, які пропонують не включати пов’язані з декларуванням кримінальні правопорушення до переліку корупційних. Тоді як включення недекларування до корупційних правопорушень не дасть можливості уникати кримінальної відповідальності, наприклад, у зв’язку з передачею особи на поруки, звільненням від покарання з випробуванням чи без нього тощо. Навіть Венеціанська комісія підтримала таке рішення, вказавши, що законодавець може асоціювати ці правопорушення з феноменом корупції, застосовуючи особливі правила до них.

Новий спосіб приховування статків

Нардепи у своїх поправках вирішили не обмежуватися питаннями посилення відповідальності за недекларування та істотно вийшли за межі початкового законопроєкту, пропонуючи змінити підхід до декларування майна членів сім’ї.

Зараз, якщо член сім’ї декларанта не хоче надавати якусь інформацію, то сам посадовець повинен вказати у декларації всю відому йому інформацію, а щодо відсутніх відомостей — зазначити, що член сім’ї відмовився їх надати.

Нардепи від «Слуги народу» та групи «За майбутнє» хочуть передбачити декларування лише тієї інформації про активи члена сім’ї, про які він чи вона самі надали відомості.

Понад те, ці ж нардепи вимагають безпосередньо у нових статтях Кримінального кодексу вказати, що відповідальність настає за недекларування «відомої суб’єкту декларування інформації». Обґрунтовують цю зміну депутати тим, що чинний склад правопорушення «містить елемент суб’єктивності» та робить декларанта залежним від «волі третіх осіб», які можуть відмовитися від надання інформації, надати її у неповному обсязі чи неточно і не нестимуть за це будь-якої відповідальності, тоді як відповідальність начебто наставатиме для декларанта.

Однак для притягнення посадовця до кримінальної відповідальності за недекларування сторона обвинувачення повинна поза розумним сумнівом довести, що посадовець не вказав певних активів умисно, тобто саме декларанту було відомо про власність, володіння чи користування членом сім’ї певним активом. Обвинувачення має зробити це, ґрунтуючись на належних і допустимих доказах, а не на власних припущеннях.

Ця група поправок фактично створює діру у системі декларування, адже декларанти завжди зможуть апелювати до того, що певні активи членів сім’ї відсутні у декларації саме через те, що їм не надали інформації про активи або певна інформація про активи нібито була невідома самому декларанту.

Вбити перевірку декларацій

Урахування ще однієї поправки нардепів може поставити хрест на здійсненні контролю та перевірки декларацій. Нардепи пропонують встановити, що при прийнятті рішення НАЗК за результатами контролю та перевірки декларацій будь-які неузгодженості або неточності, виявлені у них, трактуються на користь декларантів.

До чого це призведе на практиці?

Можна навіть не мріяти про ефективну автоматизовану перевірку декларацій, адже вона фактично і має на меті встановлювати невідповідності у декларації, які потребують більш ретельного вивчення задля виявлення можливих недостовірних відомостей. З такою нормою буде незрозуміло, де «невідповідність», а де «неузгодженість» чи «неточність» у декларації, яку слід тлумачити на користь посадовця. Будь-яку невідповідність можна буде вимагати трактувати саме на користь декларанта, через що якогось більш ретельного вивчення декларації у межах повної перевірки навіть не відбуватиметься.

Так само може бути нівельований контроль правильності та повноти заповнення декларацій, який не дозволяє декларанту подати декларацію, допоки у ній не буде усунуто всі неузгодженості чи заповнено всі обов’язкові поля.

У межах повної перевірки через встановлення істотних неузгодженостей у декларації НАЗК може дійти висновку про наявність ознак недостовірного декларування, необґрунтованості активів чи незаконного збагачення. Але якщо істотні неузгодженості тлумачитимуться на користь декларанта, то про які виявлені правопорушення може йтися?

Ігнорувати «Венеційку»?

Так, нещодавно Венеціанська комісія позитивно оцінила законопроєкт Зеленського, обмежившись загальною порадою стосовно зміцнення антикорупційних інституцій і механізмів, а також порадою щодо застосування посиленого покарання ще до декларацій за 2020 рік. Адже депутати всіляко намагалися встигнути подати декларації, допоки за брехню у них не передбачене позбавлення волі.

І одна з поправок від нардепа Ярослава Юрчишина дає можливість втілити ідею Венеціанської комісії, зобов’язуючи деяких нинішніх високопосадовців подати декларацію за минулий рік заново. Її врахування після незначного доопрацювання в частині переліку осіб, які зобов’язані повторно подати декларацію, дозволило б посилити цей законопроєкт, застосовувати більше покарання вже до декларацій за минулий рік і втілити пропозицію «Венеційки».

Обіцянок про готовність підтримати посилене покарання за недекларування, включно з можливістю позбавлення волі за такі дії, від депутатів пролунало багато. Зрозуміти, чи були щирими ці обіцянки або ж це знову було намаганням ввести в оману виборців, можна буде після засідання профільного парламентського комітету з питань правоохоронної діяльності. Воно відбудеться 19 травня, й на ньому розглядатимуть подані депутатами поправки.

Врахування поправок на послаблення законопроєкту чи навіть нівелювання інституту декларування та ігнорування поправки про повторне подання декларацій за 2020 рік означають, що депутатам абсолютно байдуже на ініціативу Зеленського, думку Венеціанської комісії, заклики громадськості та міжнародних партнерів.