Площа контрастів

Щойно закінчилися вибори, на найбільшій площі Харкова — площі Свободи — розлилася світломузика. Рівно о восьмій вечора прибічники Януковича зібралися, щоб відсвяткувати перемогу по повній програмі: від пісень Ірини Салтикової до святкового феєрверка. Не минуло і двох діб, як та ж площа Свободи спалахнула помаранчевим. У середу вона знову стала різнобарвною: біло-блакитною з боку обладміністрації, помаранчевою — з боку пам’ятника Леніну. Скільки часу проіснують два табори на одній площі, не беруться прогнозувати навіть їхні організатори.

Не чекали

Про «помаранчевий» мітинг у Харкові заговорили, коли він був ще тільки в проекті. У понеділок із самісінького ранку мене засипали запитаннями колеги, приятелі і ледь знайомі люди: «Чому вони (штаб Ющенка) зволікають? Чому не збирають людей?».

Керівник регіонального штабу Анатолій Матвієнко виглядав утомленим і засмученим. Паралельний підрахунок голосів, організований ющенківцями, практично не різнився від офіційних даних: 24,4% за Ющенка, близько 69% — за Януковича (за офіційними даними, 24,03 і 70,29% відповідно). Свою прес-конференцію Матвієнко розпочав зі слів подяки (у другому турі число прибічників Ющенка зросло майже удвічі) і вибачень (нашоукраїнці виявилися неспроможними перед масовими порушеннями). Обіцянки звернутися за фактами порушень у суд і прокуратуру скидалися на розмахування кулаками після бійки. У штабі чітко відчувалася зневіра.

На цьому тлі мітинг проти фальсифікацій виглядав ще більш вражаючим. Більше половини площі Свободи здавалася помаранчевою від сили-силенної стрічок, прапорів, рюкзаків, шарфів, курток, шапок, дитячих іграшок. Ті, хто не встиг розжитися помаранчевою амуніцією заздалегідь, по дорозі на мітинг заходили в магазин тканин і купували оранжеву матерію.

Організатори зізнавалися потім, що не очікували такої кількості людей. За різними оцінками зібралося від 50 до 80 тисяч чоловік. Найбільше вражала атмосфера мітингу: радісна, дружелюбна і неагресивна. Люди не штовхалися і не сварилися, як це зазвичай буває при великому скупченні народу. Навпаки, вони охоче звільняли дорогу одне одному.

За останні кілька років Харків неодноразово переживав багатотисячні добровільно-примусові мітинги «за владу». Але про те, що стільки людей, різних за віком і соціальним статусом (студенти, пенсіонери, мами з грудними дітьми, музиканти, поети, художники, економісти, програмісти, юристи, підприємці, депутати), можуть збиратися «проти», місто вже забуло. Зараз воно наче повернулося на початок 90-х. Але герої тих мітингів, які разом відстоювали демократичні цінності й боролися за незалежність України — відомий правозахисник Генріх Алтунян і губернатор Євген Кушнарьов, — сьогодні по різні боки площі. Алтунян разом із мітингуючими на площі виступає проти фальсифікацій виборів. Кушнарьов, який перемістився в будинок колишнього обкому партії, докоряє Ющенку та його прибічникам за незаконні дії так само, як 13 років тому самого Кушнарьова звинувачували тодішні господарі обкому.

І словом і ділом

Реакція на «помаранчевий» мітинг, який стихійно переріс у демонстрацію, послідувала негайно. Міліція порушила кримінальну справу «за групове порушення порядку». Прес-служба обласної адміністрації заходилася розсилати по ЗМІ резолюції мітингів на великих підприємствах на підтримку Януковича з осудом Ющенка. Валерій Петросов, один із лідерів місцевого відділення Партії регіонів, оголосив: «Якщо не зупиняться гарячі голови, ми рушимо на Київ. У нас немає іншого засобу захистити Віктора Федоровича. Вони закликають не працювати, зупинити заводи. Може, давайте припинимо поставки їм, якщо вони не хочуть працювати. Припинимо їхнє дотування, може, вони тоді подумають, як шматок хліба заробляти. Україна у нас одна і, як кажуть, батьківщина одна. Ми повинні її захистити і не допустити громадянської війни».

Депутати облради заявили, що «рішуче засуджують спробу Ющенка та його прибічників здійснити конституційний переворот і силове захоплення влади», і закликали обидві сторони негайно сісти за стіл переговорів. До того ж закликали і депутати міськради, але їхня заява була витримана в значно більш нейтральних тонах. Не стаючи на бік одних і не засуджуючи інших, депутати постаралися максимально врахувати інтереси як «біло-блакитних», так і «помаранчевих». Міськрада звернулася до Центрвиборчкому з проханням «об’єктивно і гласно розглянути всі наявні факти порушень виборчого законодавства в усіх областях України, усунути їх» і підкреслила неприпустимість тиску на ЗМІ. Це максимум, чого могла домогтися опозиція тут і зараз. Всерйоз розраховувати на те, що Харківська міськрада слідом за Львівською визнає Ющенка президентом, могли лише невиправні романтики й фантазери. За оцінками регіонального відділення Комітету виборців, попри небувало високий рівень фальсифікацій, за Януковича проголосувало більше половини харків’ян.

Неспокійне сусідство

Наметове містечко, організоване «помаранчевими» на площі Свободи біля пам’ятника вождю світового пролетаріату, за харківськими мірками, виявилося на подив живучим. Як правило, час життя такого утворення на центральній площі міста — менше доби: у першу ж ніч його під якимось приводом чи без нього демонтують правоохоронці. Але наметове містечко «помаранчевих» день простояло, ніч протрималося, а наступного дня отримало біло-блакитного сусіда. Намети на підтримку Януковича заступили опозиціонерів від проїжджаючих повз них машини, а обладміністрацію — від опозиціонерів. «Помаранчеві», котрі було розслабилися, знову напружилися в очікуванні провокацій. Але, почувши вже традиційне «оранжева чума» і «вони там стоять за американські гроші», махнули на сусідів рукою і заходилися водити хороводи — «для сугрєву». Наступна перевірка для «помаранчевих» від «біло-блакитних» — пряма трансляція з засідання Центрвиборчкому. С.Ківалов оголошує результати, «помаранчеві» направляються до сусідів, але відразу зупиняються. Розпорядження координаторів: не відходити від наметів.

У кожного табору на площі Свободи вже є свої звички. «Помаранчеві» ночами грають у футбол і волейбол, щоб не змерзнути. «Біло-блакитні» відстоюються в наметах, не пристосованих для ночівлі — це звичайні торгові або агітаційні. «Помаранчеві» починають день із музики. «Біло-блакитні» — зі звіряння по списках. Удень два табори змагаються в кількості тих, хто зібрався на мітинг, і в силі голосу — хто голосніше прокричить свою речівку. Ввечері «біло-блакитні» запускають у хід «важку артилерію» — естрадних співаків і феєрверк. «Помаранчеві» влаштовують альтернативну виставу, як правило, власними силами. І ті, й інші обіцяють стояти до перемоги.