ПАРТІЯ ВЛАДОДАВЦІВ І РОБОТОБРАВЦІВ

Будівництво Партії регіонів, що триває швидкими темпами, може викликати захоплення, обурення і співчуття одночасно. Будівничі, які прийшли разом із Віктором Януковичем рік тому, роблять свою роботу швидко, недорого та прагматично. Їх не цікавить ідеологія, сенс партійної роботи та чистота партійної лінії. Нині вони націлені на результат президентських виборів. Якщо переможцем вийде Янукович, Партія регіонів має великі шанси побити всі рекорди чисельності, популярності та присутності при владі. Якщо він програє вибори, ми вкотре переконаємося, що так партії будувати не варто.

За масштабами будівництва Партія регіонів уже кілька років змагається сама з собою. Її розмір був гігантським ще до приходу Януковича на пост лідера наприкінці квітня минулого року. Призначені ним головними будівничими партії Володимир Рибак і Андрій Клюєв зберегли вражаючі темпи зростання. З травня 2003-го по травень 2004 року чисельність партії зросла на 62 тис. чоловік. Місяць тому вона нараховувала 624 тис. членів, вшестеро перевершуючи за розміром Комуністичну партію та у півтора разу — СДПУ(о).

Нова донецька команда частково зрушила з місця вирішення головної проблеми партії: її концентрація в двох областях країни. За словами заступника глави політвиконкому партії Сергія Ларіна, всередині партії поставлене завдання симетричного розвитку в інших регіонах. «Аналіз партій в інших країнах показав, що партії з одного регіону — це, як правило, націоналістичні маргінальні партії. Ми будуємо загальноукраїнську», — каже Ларін. За підрахунками «ДТ», нині у донецькій і луганській організаціях нараховується 52% «регіоналів». На 1 травня 2003 року їх було 57%.

Які саме організації забезпечують приріст партії, вона приховує. За оцінкою одного з керівників, успішно розвиваються близько десятка обласних організацій. Зокрема, регіонали називають такими Дніпропетровську, Запорізьку, Миколаївську, Київську, Одеську, Волинську та Полтавську.

Будівництво в регіонах партія Януковича веде шляхом, проторованим Народно-демократичною партією. Ставка робиться на чиновників державних адміністрацій і керівників місцевих органів самоврядування. За підрахунками «ДТ», перші заступники й заступники губернаторів очолюють сім регіональних організацій: Дніпропетровську, Черкаську, Рівненську, Кіровоградську, Вінницьку, Івано-Франківську та Чернівецьку. Лідерами двох організацій є керівники обласних рад: Борис Колесников у Донецькій та Анатолій Овчарук у Хмельницькому. Мер Херсона Володимир Сальдо очолює Херсонську регіональну організацію.

Залучати місцевих лідерів до лав Партії регіонів удається не скрізь. Прийоми НДП в останні півтора року істотно модернізували соціал-демократи, зайнявши за допомогою Віктора Медведчука міцні позиції в органах влади більшості областей. Там, де в Партії регіонів не вдається завойовувати адміністративний ресурс, ставка робиться на його колишніх власниках, які втратили місце при владі, або директорів великих підприємств. Це дає результат у Миколаєві та Запоріжжі.

Мабуть, Валерій Пустовойтенко, якому його партія зрештою не дала висунутися кандидатом у президенти, може розповісти, наскільки ненадійна опора на чиновників. Крім традиційної мінливості їхніх політичних симпатій, вони здебільшого погані партійні будівельники. Майже скрізь чиновники роблять партійну роботу тими самими методами, якими вони роблять і кар’єру: домовляються з іншими чиновниками. Що означає переконувати населення, вони погано собі уявляють.

«Він дуже активний. Він потужно працює», — каже лідер волинської організації Української народної партії Борис Загрева про свого колегу з Партії регіонів Івана Луцика, в минулому керівника одного з районів Луцька, чия робота в партії оцінюється як успішна. «Та він зустрічається в основному з іншими керівниками, переконуючи їх приєднатися до Януковича, а не з населенням. Я не чув про жодну їхню серйозну акцію», — каже Загрева.

Публічна діяльність Партії регіонів в основному складається з добродійних концертів, конкурсів і фестивалів, які регіонали патронують. Соціал-демократи, які випередили їх на цьому шляху, свого часу визнали її неефективною. Така діяльність залишає населення байдужим, а пересічних членів — пасивними, не створюючи у них відчуття причетності до партії.

Регіонали виглядають, як люди, котрі взагалі не замислюються про ідеологію. В цьому розумінні вони виділяються навіть порівняно з іншими партіями з колишньої більшості Ради, для яких ідеологія завжди була не більше, ніж атрибут зовнішніх ознак партії. На відміну від есдеків, народних демократів чи «трудовиків», Партія регіонів навіть не намагається себе ідентифікувати в ідеологічному полі. Її гасло про розвиток регіонів таким бажанням вважати дуже важко. На партійних семінарах Володимир Рибак, Микола Азаров, Андрій Клюєв — ключові будівничі партії на сьогоднішній момент — говорять про що завгодно, крім ідеологічної роботи. Ідея партійної газети, велике значення якої для популяризації партійних гасел серед членів партії доводять приклади «Комуніста», «Товариша» і «Нашої газети+», у Партії регіонів не одержала фінансування.

Такий стан речей робить малореальним поповнення партії людьми, які керуються причинами некар’єристського характеру. Екс-губернатор Миколаївської області Микола Круглов, чию організацію в партії вважають досить сильною, каже, що подвоєння її чисельності з 6 до 12 тис. за останній рік напряму пов’язане з успіхами Януковича в київській політиці. «Наші люди люблять товаришувати з людиною, в якої є повноваження», — говорить лідер Миколаївської регіональної організації. Це за того, що Круглов, який прожив все життя на Миколаївщині, сам досить авторитетний, вигравши 2002 року вибори по округу в кандидата від влади.

За цих умов говорити про реальну чисельність Партії регіонів ніяково. Цю проблему вже зрозуміли в Донецьку, де, як тонко висловився один із керівників організації, дійшли висновку, що «головне завдання — не кількість членів партії, а кількість її прибічників». Проведені за вимогою зверху перевірки призвели до того, що кількість членів партії, які числилися в Донецькій області, за останні 12 місяців скоротилася на 13 тис.: до 275 тис. чоловік. Це за того, що кількість парторганізацій в області за цей самий період зросла з 2 266 до 3 288. Та ця ініціатива була проявлена лише в одній організації, нехай і найбільшій. У сусідній Луганській номінальна кількість членів за рік зросла з 35 до 50 тисяч.

Функціонери СДПУ(о), котрі володіють найкращою в країні партійною статистикою, переконані, що Партія регіонів уражена приписками. «Вони проходять наш 1999 рік. Хоча навіть у нас не було такого», — сказав один із представників виконкому СДПУ(о).

У центральному керівництві Партії регіонів у цілому усвідомлюють, що відбувається. Логіка людей, які пояснюють методи будівництва партії, проста: завданням партії є посідання Януковичем президентського крісла. Часу прискіпливо підбирати кадри немає. Донецькі вважають більш доцільнім залучити до виборів якнайбільше людей із впливом, навіть якщо їхня залученість до справ партії буде ситуативною. «Партії нині потрібний будь-який ресурс», — сказав один з активістів кампанії Януковича.

Це одна з причин, чому донецькі охоче прийняли простягнену Медведчуком руку СДПУ(о). За внутрішньою оцінкою Партії регіонів, для кампанії Януковича потрібно приблизно 150 тис. активістів, спроможних вести передвиборну агітацію і контролювати хід голосування. Хоча декларована кількість членів партії вчетверо перевищує цю цифру, нерівномірність регіональних організацій разом із штучною роздутістю їхніх рядів створюють гостру потребу в залученні кваліфікованих активістів з інших партій. Есдеки передусім спроможні надати таких людей регіоналам. Крім того, партія Януковича розраховує на серйозну допомогу активістів Аграрної і Народно-демократичної партій.

Співробітництво партій із колишньої більшості на регіональному рівні має одну серйозну перешкоду. Це конкуренція та ворожнеча всередині місцевих еліт. Янукович може показати кар’єрні перспективи Медведчуку чи Пустовойтенку на переговорах у Києві. Та чим об’єднати їхніх прибічників в областях? Місцеві лідери регіоналів, більшість із яких нині перебуває на 2-х, 3-х чи 10-х позиціях, зрозуміло, після виборів сподіваються зайняти кращі місця. Тих, хто нині ці місця займає, включаючи губернаторів, на яких покладено відповідальність за успіх виборів, це не може не турбувати. Того самого Круглова підозрюють у намірі повернути собі пост миколаївського губернатора. Великі амбіції демонструє лідер кримських регіоналів Василь Кисельов. Це можна сказати й про багатьох інших лідерів регіональних організацій. Отже, місцева влада бачить у них конкурентів. Чи може при цьому Янукович розраховувати на ефективну підтримку місцевих еліт?

За оцінками київських представників партії влади, наразі в більшості регіонів ситуація контрольована. Багато в чому це пов’язано з тим, що остаточно штаби Януковича ще не сформовані. У ряді областей пропозицію очолити їх зроблено не лідерам місцевих організацій Партії регіонів, а більш впливовим людям. Крім того, у Києві лідери партій поки що знаходять слова, щоб переконати своїх прибічників у регіонах жити дружно. Зокрема це відбувається в СДПУ(о), де віддано спеціальну вказівку дружити з регіоналами. Та коли почнеться кампанія і стане ясно, на кого зроблено ставку в областях, саботажу та таємної протидії з боку номінальних союзників регіоналам не уникнути. Як сказав лідер однієї з регіональних організацій Партії регіонів, «мені легше знайти мову з рядовими членами інших партій, ніж із їхніми керівниками».

Поспішність і недовговічність методів, якими будується партія Януковича, гарантує їй різке падіння чисельності та впливу у випадку його поразки. Нині рейтинг Партії регіонів досить високий. Відповідно до опитування Українського інституту соціальних досліджень, якби вибори в парламент пройшли в травні, партія Януковича одержала б 7% — третій результат після «Нашої України» і Компартії. Та всередині партії визнають, що рейтинг в основному є наслідком нинішнього становища Януковича і домінуючого впливу батьків партії в Донецькій області. Там побутує жарт, що в області є дві партії — Партія регіонів і партія безробітних. Якщо похід лідера донецьких на вершину влади закінчиться невдало, йому доведеться будувати партію наново. Або очолювати партію безробітних.