Останній бій «Арсеналу»

Славна історія одного з флагманів радянської оборонки заводу «Арсенал» може безславно завершитися вже найближчим часом.

Стіни «Арсеналу», які пережили під час Січневого повстання 1918 року артилерійські обстріли, навряд чи зможуть устояти перед охочими нажитися на розкраданні державної власності чиновниками та посадовими особами.

Ще років п’ять тому людину, котра б розповіла таку історію знищення такого великого оборонного підприємства, можна було вважати божевільною.

Вогонь на знищення

Не є таємницею, що казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» і сьогодні посідає надзвичайно важливе місце в забезпеченні оборонної, економічної і технологічної безпеки України. «Арсенал» відомий у світі як підприємство, котре випускає оптичні прилади для ракетної, авіаційної та морської техніки.

Практично всі запуски супутників та пуски стратегічних ракет колишнього СРСР і Росії забезпечувалися й забезпечуються системами початкового орієнтування, створеними технічною думкою та працею трудівників «Арсеналу» - єдиного, по суті, підприємства в Україні , яке має весь цикл розробки, виготовлення і випробування оптико-електронних систем, у тому числі інфрачервоних та лазерних. Завдяки цьому наша держава досі ще залишається в переліку небагатьох країн світу, які володіють оптико-електронними технологіями.

Основні проблеми «Арсеналу» розпочалися з часу призначення на високу керівну посаду підприємства такого собі Ігоря Вікторовича Волощука. З появою нового директора стали катастрофічно зростати борги підприємства. Уявіть собі, що з 2005-го по 2008 рік у результаті «ефективної» господарської діяльності І.Волощука борги підприємства зросли в чотирнадцять разів, перевищивши у півтора разу річний обсяг реалізації продукції, а кількість працівників підприємства за цей самий період зменшилася майже вдвічі.

Саме під керівництвом Волощука почався тотальний розпродаж основних фондів «Арсеналу». Практично за безцінь був реалізований у центрі Києва корпус №5 (цех виробництва оптики) на Кловському узвозі площею 35 тис. кв. метрів. Комерсантів попросили заплатити по 2000 тис. грн. за квадратний метр. І це у 2007 році - на піку цін на нерухомість. Площі корпусів 3 і 3-в на вул. Московській здали в оренду комерсантам із правом подальшого викупу. При цьому більшості орендарів, за даними ГоловКРУ, «Арсенал» навіть не висував вимог відшкодувати витрати, пов’язані з оподаткуванням земель.

Та що там орендарі! Працівниками ГоловКРУ встановлено факти використання нерухомого майна без жодних договорів оренди і без узгодження з Фондом держмайна. При цьому завод, виявляється, ще й заборгував мнимим орендарям 62 млн. грн., а підприємство втратило понад 40 тис. кв. м. площ у лабораторно-побутовому корпусі №9, корпусі №14, механічному цеху №7, складальному цеху №45. Зважаючи на все, нові власники вже з’явилися і в заводського стадіону, тенісних кортів та хокейного поля. Треба розуміти, що й корпус на Кловському узвозі біля приміщення «Укртрансгазу» уже має свого власника.

Згаданий мною генеральний директор «Арсеналу» виявив надзвичайну винахідливість у створенні схеми виведення з державної власності основних фондів довіреного йому підприємства.

Слід зазначити, що в листопаді 2007 року Служба безпеки України проінформувала Національне космічне агентство (НКАУ), що керівництво держпідприємства готує проект договору про спільну діяльність із кількома приватними підприємствами, який містить «положення, котрі передбачають наявність механізмів незаконної приватизації майна держпідприємства».

Перші ознаки, що за розкрадання державного майна взялася організована група, з’явилися після того, як керівники космічного агентства проігнорували цю інформацію СБУ, схваливши підписання в грудні 2007 року договору простого товариства (спільної діяльності) №10 з участю заводу «Арсенал».

Знехтував генеральний директор НКАУ Ю.Алексєєв і двома розпорядженнями Кабміну від 7 травня і 4 червня 2008 року, що вимагали розірвати договір простого товариства 2007 року з участю заводу «Арсенал».

Фінансові інспектори ГоловКРУ, які провели у третьому кварталі 2009 року планову ревізію на заводі, виявили колосальні порушення чинного законодавства керівництвом держпідприємства, про що повідомили генеральному директору НКАУ. На жаль, не знаю, як відреагував на цю інформацію Ю.Алексєєв, але в Генеральну прокуратуру заява про скоєння злочину надійшла вже після того, як він залишив свою посаду. Як повідомляють у Генеральній прокуратурі, за цими фактами навіть було порушено кримінальну справу. Правда, невідома доля цієї справи. Може, вже й закрили!

У квітні 2010 року ГоловКРУ направило Національному космічному агентству інформацію про те, що між ДП «Арсенал», корпорацією «НВО «Арсенал», таким собі ТОВ «СКАЙНЕТ LTD» і «НОВА ТОР» у грудні 2007 року підписано договір простого товариства (спільної діяльності), який «загрожує державним інтересам».

Судячи з даних, отриманих у 2009 році фінансовими ревізорами, підстави для висновку про загрозу державним інтересам у них були досить вагомі, оскільки вони виявили порушення на загальну суму 104,9 млн. грн. При цьому ГоловКРУ, крім притягнення до відповідальності осіб, котрі допустили порушення, вимагало розірвати вищезгаданий договір спільної діяльності.

Предметне вивчення партнерів «Арсеналу» зі спільної діяльності дозволило встановити, що всі вони прямо або опосередковано підконтрольні тому ж таки І.Волощуку (виписки з держреєстру юридичних осіб у редакції)!

У ТОВ «СКАЙНЕТ LTD» генеральному директорові держпідприємства належала частка в розмірі 80%. Своєю чергою, ця компанія була власником 25% у статутному фонді ТОВ «НОВА ТОР» і 34% - у статутному фонді Корпорації «НВО «Арсенал». Таким чином, на момент підписання договору про спільну діяльність керівник державного підприємства «Завод «Арсенал» був пов’язаний з усіма учасниками зазначеного процесу. Цей факт було встановлено працівниками ГоловКРУ й документально зафіксовано в серпні 2010 року у відповідному акті (копія є в редакції). До речі, і сьогодні І.Волощук зберігає контроль над зазначеними підприємствами. Тільки тепер його інтереси представляє такий собі Волощук Віктор Миколайович. Може, і взагалі не родич нашого фігуранта?

Розподіл часток у спільній діяльності, при якому 49,99% належать держпідприємству, а 50,01% - трьом приватним партнерам, дозволив І.Волощуку досягти приголомшливих результатів: за малий відтинок часу держава втратила свої активи, а держпідприємство потрапило в боргову яму. Цьому сприяв і «правильно» прописаний статут спільної діяльності, за яким кожен учасник мав лише один голос. Один І.Волощук з боку держави проти трьох І.Волощуків з боку приватних партнерів.

Зрозуміло, що за такого розкладу передача у спільну діяльність внеску у вигляді нерухомого майна призвела до його відчуження з державної власності. Мало того, завод ще мав заплатити ПДВ. І тут директор «Арсеналу» виявив винахідливість. Гроші для сплати ПДВ було «заведено» на «Арсенал» у вигляді позики від спільної діяльності з Корпорацією «НВО «Арсенал».

Внаслідок реалізації цієї схеми держпідприємство втратило державне майно, саме заплатило податки від цієї операції і придбало боргові зобов’язання перед партнерами зі спільної діяльності на суму понад 60 млн. грн.

За досить стислий період часу в процесі «успішної» спільної діяльності «Арсеналу» з комерційними структурами, окрім відчуження нерухомості, підприємству було завдано збитків на суму 18 млн. грн.

Перевірка підприємства Державним департаментом із питань банкрутства засвідчила, що за чотири роки борги підприємства зросли до 145 млн. грн., а в діяльності І.Волощука було виявлено ознаки навмисного доведення «Арсеналу» до банкрутства.

Ще цікавіший варіант дерибану державного майна І.Волощук і компанія прокрутили з майном на суму 191 млн. грн., переданим «Арсеналом» у спільну діяльність. «Бригада» приватних партнерів, не внісши в спільну діяльність ані копійки, подала до суду позов про визнання за нею права спільної часткової власності на внесене держпідприємством нерухоме майно, обґрунтувавши ці дії «недосягненням заявленої мети спільної діяльності».

Яку спільну діяльність мав на увазі І.Волощук, представляючи всі чотири сторони цієї діяльності? Звісно, про жодні спільні проекти від самого початку й не йшлося. Це стало очевидним після того, як приватні учасники в 2008-2009 роках відсудили в усіх судах, включно з Вищим господарським, сумнівні права на державне майно. Дуже скидається на відому казку про рукавичку, тільки зі злодійським ухилом.

Відбиття атаки

Ситуація з розкрадачами державної власності радикально змінилася після звільнення 2009 року І.Волощука з посади генерального директора «Арсеналу», яке не забарилося після зняття з посади генерального директора НКАУ Ю.Алексєєва.

Попри те що звільнений директор «Арсеналу» почав одразу ж організовувати процедуру банкрутства «рідного» заводу, нове керівництво Національного космічного агентства для порятунку підприємства вирішило реорганізувати ДП «Завод «Арсенал», об’єднавши його з казенним підприємством спеціального приладобудування «Арсенал». Зрозуміло, що статус казенного підприємства давав на той час змогу запобігти остаточному розкраданню його майна.

КП СПБ «Арсенал» як правонаступник ДП «Завод «Арсенал» подав касаційну скаргу до Верховного суду з вимогою скасувати всі судові рішення щодо розбазарювання державного майна. На стороні підприємства виступила й Генеральна прокуратура України. Це дозволило скасувати всі незаконні судові рішення, а справу передали на новий розгляд до Господарського суду Києва.

Крім того, НКАУ вчинило судовий позов, також підтриманий Генеральною прокуратурою, корпорації «НПО «Арсенал», ТОВ «СКАЙНЕТ LTD» і «НОВА ТОР» про визнання договору 2007 року недійсним.

Щойно з’явилася надія на повернення державі украденого майна, відбулися зміни в керівництві НКАУ - на посаду генерального директора повернувся Ю.Алексєєв.

Саме з приходом нового старого директора в агентство сталися події, які нівелювали всі зусилля колишнього керівництва НКАУ та Генеральної прокуратури, спрямовані на запобігання незаконним діям з відчуження нерухомості держпідприємства.

Гоп-стоп

Слідом за Ю.Алексєєвим у НКАУ як його радник з’явився й І.Волощук.

Після появи в стінах космічного агентства колишнього директора «Арсеналу», НКАУ, як за помахом чарівної палички, почало програвати всі судові процеси.

Для початку І.Волощук заручився рішенням Господарського суду Києва, який поновив його на посаді директора заводу «Арсенал». За дивним збігом обставин зазначений персонаж, числячись радником очільника НКАУ, подав до суду на рідне відомство, яке, природно, навіть і не намагалося цей позов опротестувати, спеціально пропустивши термін апеляції.

Аналогічно НКАУ діяло й у інших судових процесах, програвши їх повністю. Перелік свідомо програних судових процесів і пропусків терміну подачі відповідних апеляцій такий великий, що може зайняти кілька шпальт тижневика. Однак навіть поверховий аналіз цих матеріалів наводить на думку, що представники НКАУ аж ніяк не налаштовані обстоювати державні інтереси.

Мало того, на цьому тлі дивним видається й рішення НКАУ про призначення І.Волощука на посаду заступника директора НКАУ. За які заслуги? І чому закон про корупцію для цього пана взагалі не діяв? Як поєднувалися інтереси держслужбовця І.Волощука та приватної особи І.Волощука як засновника (учасника) корпорації «НВО «Арсенал», ТОВ «СКАЙНЕТ LTD» і «НОВА ТОР» із його службовими обов’язками?

Ніхто навіть і не подумав притягнути цього персонажа до відповідальності за умисне доведення заводу «Арсенал» до банкрутства.

А судді хто?

Цілком імовірно, наша Феміда така сліпа, що не помічає через стіни колишніх приміщень заводу, де успішно розмістилися представники різних судових інстанцій, як із використанням різних судових рішень знищується найбільше колись підприємство оборонки.

Та й справді! На які справедливі судові рішення можна сподіватися, якщо 2008 року Державній судовій адміністрації було передано приміщення площею 7,6 тис. квадратних метрів для розміщення Київського апеляційного адміністративного суду? На які дії Генеральної прокуратури можна сподіватися, якщо нині відпрацьовується питання про передачу приблизно такої самої площі заводу у сферу її управління?

Ще цинічнішою видається спроба прокурорських працівників залучити нинішнього генерального директора - генерального конструктора казенного підприємства «Арсенал» М.Лихоліта до відповідальності за накопичену заборгованість із виплати заробітної плати та обов’язкових платежів у бюджет. При цьому ігнорується факт, що причиною цієї заборгованості якраз і стала бурхлива діяльність його попередника І.Волощука.

Мало того. Наприкінці 2010 року колегія НКАУ спробувала розірвати контракт із М.Лихолітом, мотивувавши це наявністю боргів із зарплати. При цьому не згадувалося, що «трудівник», дії якого якраз і привели підприємство на межу банкрутства, посідає «тепле» місце в самому космічному агентстві, докладаючи всіх зусиль для продовження епопеї зі знищення «Арсеналу».

Зрозуміло, що керівникам агентства не подобається принципова позиція М.Лихоліта щодо потреби розірвати договір №10 від 2007 року про спільну діяльність. Зрозуміло, що саме таким чином може бути ліквідована злочинна схема розкрадання держмайна, а передбачувані тіньові доходи не потраплять у кишені її розроблювачів і захисників.

Хто переможе і хто програє?

Найповнішу характеристику діяльності колишнього керівника заводу «Арсенал» і його заступників у космічному агентстві дали представники фінансової інспекції, вказавши, що внаслідок бездіяльності колишнього керівництва ДП «Завод «Арсенал» і НКАУ щодо усунення виявлених ревізорами порушень останні набули системного характеру й призвели до завдання прямих збитків інтересам держави. Крім того, вони констатували, що позиція НКАУ як органу управління підприємством не спрямована на ефективне використання та захист державного майна і не відповідає інтересам держави.

Найбільшою «перемогою» цієї групи комбінаторів стало липневе цього року рішення Вищого адміністративного суду щодо визнання незаконним п. 2 розпорядження Кабінету міністрів від 10.04.2009 року №525-р у частині реорганізації держпідприємства «Завод «Арсенал» шляхом приєднання до КП СПБ «Арсенал» і скасування відповідного наказу НКАУ (нині це відомство йменується Державним космічним агентством України) «Про реорганізацію ДП «Завод «Арсенал».

Природно, і в цьому випадку представник Державного космічного агентства під час судового засідання подав заяву за підписом голови агентства Ю.Алексєєва про відмову від касаційної скарги.

Від’єднанням від казенного підприємства заводу «Арсенал» на сьогодні відкрито прямий шлях до розкрадання державного майна та знищення одного з провідних підприємств оборонної промисловості.