Нахімічили... або Як Україна ліквідуватиме хімічну зброю в Сирії

Гучними й тривалими оплесками зустріли учасники 10-ї Ялтинської щорічної міжнародної зустрічі YES повідомлення президента Януковича про готовність України надати технічну допомогу в знищенні хімічної зброї в Сирії. "Я хотів би з боку України запропонувати участь наших фахівців, українських технологій для знищення хімічної зброї в Сирії. У нас є цей досвід, у нас є пересувні установки, запатентовані Україною, які показали вже на практиці свою ефективність, - гордо повідомив Віктор Федорович. - І ми готові разом з фахівцями їх задіяти для якнайшвидшого знищення хімічної зброї в Сирії".

"Ух ти! - подумали ми. - Який хід! Яка потужна й своєчасна ініціатива! Схоже, Україна, робить серйозний крок зі своєї периферії прямо на світову авансцену: не встигли Росія й США запропонувати план розв'язання "сирійської проблеми" і домовитися про передачу сирійської хімзброї під контроль міжнародного співтовариства, як Україна відразу висловила готовність зробити внесок у спільну благородну справу". Треба б детальніше про це довідатися, вирішили ми, вже готуючись вникати у специфічні деталі "запатентованої Україною" технології знищення хімічної зброї й оцінювати розмір майбутніх зовнішньополітичних, фінансових, бізнесових та іміджевих дивідендів
від такої серйозної ініціативи.

(Як робили й робимо щоразу, коли Україна готується зробити свій внесок у безпеку планети - відправка це українського контингенту в Перську затоку в часи іракської кампанії, ліквідація міжконтинентальних балістичних ракет і твердого ракетного палива, що залишилося від них, відмова від високозбагаченого урану чи участь у миротворчих операціях).

Та ба... Тижневий пошук, проведений відразу кількома журналістами нашої редакції у різних напрямках, потрібних результатів не дав.

Недобрі підозри, що виникли в нас після перших же зроблених телефонних дзвінків, ще більше підсилив... президент Янукович. Ми так чекали його виступу на Генасамблеї ООН у Нью-Йорку, вчитувалися в кожне сказане ним слово: ну, де ж, де тут про Сирію, де українська пропозиція про ліквідацію хімічної зброї, може, Віктор Федорович, зацікавивши публіку в Ялті, приберіг "смачні" подробиці для більш високої міжнародної трибуни - оонівської? Та ні, президент Янукович, поінформувавши світ про те, що "Україна простягнула руку допомоги сирійському населенню, надаючи допомогу через механізми ООН", лише привітав "розроблений Росією й США план передачі під контроль міжнародного співтовариства арсеналів сирійської хімічної зброї та їх подальшого знищення". І все. Жодних вам пропозицій, жодних згадок про роль України в цьому "подальшому знищенні".

І на офіційному прийомі в американського президента під час "неофіційного спілкування" з Бараком Обамою Віктор Янукович знову чомусь був вельми скромним і тільки "дуже коротко обмінявся інформацією щодо Сирії" з колегою. Пам'ятається, під час попередніх, також більш ніж коротких, обмінів думками Януковича з Обамою з приводу поточної міжнародної ситуації Віктор Федорович устигав, наприклад, нагадати про відмову України від високозбагаченого урану. То чому ж він не скористався з нагоди й не запропонував американському президентові "українські технології" для знищення сирійської хімзброї, змарнував такий шанс і Україну пропіарити, й особистий рейтинг в очах лідера наддержави підняти? Адже навіть учора, вже після повернення В.Януковича з Нью-Йорка, на момент верстки цього номера новина "Україна готова надати допомогу в знищенні хімічної зброї в Сирії" все ще висіла на офіційному сайті президента...

DT.UA зв'язалося з безліччю дуже компетентних у своїх сферах людей, які обіймають або обіймали доволі високі пости (включаючи кількох екс-міністрів), з Кабміну, Міністерства оборони, МЗС, МНС, РНБОУ, АП, НІСД, НАНУ, ОПК, поговорили з авторами деяких попередніх відомих українських ініціатив на міжнародній ниві, розпитали експертів. Так ось, ніхто з них, жодна людина нічого не знала про українські "пересувні установки для знищення хімічної зброї", та ще й такі, що "показали свою ефективність на практиці". Всі чудувалися: і про що це сказанув президент у Ялті? На прохання DT.UA деякі наші конфіденти, використовуючи свої багаторічні зв'язки й широкі можливості, провели власні бліц-розслідування, але також не виявили "в степах України" нічого, що хоча б віддалено нагадувало "пересувні установки для знищення хімічної зброї".

На жаль, оскільки "сказанув" про них саме президент, більшість наших співрозмовників, зі зрозумілих причин, не зважилися публічно оголосити: "А король же голий!". Але ось що розповівDT.UAекс-начальник Головного управління розвідки Міноборони, колишній керівник Комітету з питань розвідки при президентові України, багаторічний куратор усього українського розвідспівтовариства, екс-голова СБУ Ігор Смєшко: ще 1992 р. за розпорядженням президента Л.Кравчука було створено спеціальну групу (її очолив один з тодішніх високопоставлених співробітників апарату РНБОУ Анатолій Довгополий) для вивчення двох досить важливих на той час питань - чи є на території України хімічна зброя, і чи є в нашої країни можливості для її виготовлення й знищення? 1993 р. відбулося спеціальне засідання РНБОУ, на якому тодішній віце-прем'єр Валерій Шмаров доповів про результати перевірки, проведеної групою під керівництвом А.Довгополого: на обидва запитання було отримано негативну відповідь.

"Протягом 10 років, коли я перебував у керівництві розвідспівтовариства України, я ніколи не чув про жодні установки й технології, пов'язані як зі створенням, так і зі знищенням хімічної зброї", - заявив DT.UA Ігор Смєшко.

Але, можливо, якісь технології й установки було створено пізніше? Про всяк випадок ми, по старій пам'яті, зателефонували гендиректорові Павлоградського хімзаводу (де утилізується тверде ракетне паливо від МБР SS-24) Леоніду Шиману, щоб поцікавитися, чи не на його підприємстві знаходиться таке багатство. Він повідомив нам таке. По-перше, ПХЗ не має ні компетенції, ні фахівців, ні технологій, ні обладнання для знищення хімічної зброї. По-друге, Павлоград - густонаселене місто, а тому не може бути й мови про знищення на його території хімічної зброї. По-третє, на ПХЗ взагалі не мають інформації, які саме речовини є в Сирії, і в якій кількості вони мають бути утилізовані. І, по-четверте, у світі є дві країни, що займаються ліквідацією хімічної зброї в промислових масштабах, це - США і Росія.

Вочевидь, слід нагадати читачам, що після розпаду Радянського Союзу Росія залишилася власницею найбільших у світі запасів хімічної зброї. І, як визнають самі росіяни, арсенали даного виду зброї масового ураження були тільки в РРФСР, в інших республіках їх не було. Як і технологій та обладнання для її ліквідації.

Як пояснювали нам експерти, технології створення й ліквідації хімічної зброї тісно пов'язані між собою. Як правило, там, де створюють цю ЗМУ, там і розробляють технології та обладнання для її ліквідації.

А Україна, нагадаємо, 1993 р. підписала, а 1998-го ратифікувала Конвенцію про заборону хімічної зброї, дотримання якої жорстко контролюється Організацією із заборони хімічної зброї. Щоб забезпечити виконання Конвенції країнами-учасницями, Організація здійснює інспекції військово-промислових об'єктів, і якби Україна проводила якісь "розвідки" у сфері хімічної зброї, це було б широко відомо.

До речі, одним із зобов'язань України як учасниці даної Конвенції є знешкодження хімічної зброї, затопленої у виключній морській економічній зоні, територіальному морі та внутрішніх водах України в часи Другої світової війни. Може, президент мав на увазі технології, що використовувалися під час цього знешкодження?

Ще 1996 р. було ухвалено постанову КМУ, яка затвердила на 1997-2010 рр. Держпрограму пошуку та знешкодження залишків затопленої хімічної зброї. Про проблеми з її реалізацією та загрозу екологічної катастрофи в Криму, що несуть у собі залишки хімзброї, яка руйнується від часу та морської води біля узбережжя України, вітчизняні ЗМІ повідомляли докладно й неодноразово.

Програма хронічно недофінансовувалася, і на час її закінчення в 2010 р. у морі залишалася ще велика кількість об'єктів з отруйними речовинами. У грудні 2010 р. Рахункова палата підготувала розгромний звіт, суть якого зводилася до того, що виконання двох цільових програм - зі знешкодження вибухонебезпечних предметів і залишків хімічної зброї, які залишилися з часів Другої світової війни в районі Севастополя й Керчі, - зірвано, а мізерні кошти, виділені на них, використано "з порушенням чинного законодавства й неефективно". Після цього звіту програму з ліквідації залишків хімзброї так і не було продовжено. Однією з причин, за нашою інформацією, стала неможливість точного обліку витрачання бюджетних коштів при використовуваній технології знешкодження об'єктів ХЗ.

Технологія ж, якщо двома словами, полягала в наступному. Знайдені в результаті підводно-пошукових робіт об'єкти з отруйними речовинами вилучалися з донного ґрунту й переносилися на так звані робочі майданчики, де їх під водою "омонолічували" у залізобетонні саркофаги. За ідеєю, ці омонолічені об'єкти потім мають бути переміщені й захоронені на великій глибині в Чорному морі, проте й донині значна їх кількість перебуває на мілководді біля берегів Кримського півострова.

Якось сумнівно, що президент вирішив запропонувати світовому співтовариству саме цю "українську технологію", а під "пересувними установками" мав на увазі бойових дельфінів, які ведуть пошук вибухонебезпечних об'єктів та об'єктів з отруйними речовинами. Та й "ліквідацією" хімзброї підводне омонолічування небезпечних об'єктів у залізобетон та їх захоронення на морському дні назвати складно. До того ж навряд чи світ дуже зрадіє перспективі затоплення забетонованих українцями сирійських хімічних арсеналів у Середземному морі. Особливо після провалу відповідної української Держпрограми та висновків учених НАНУ щодо "надзвичайно сильної мутагенної дії затоплених бойових отруйних речовин, здатних впливати на генетичний код навіть за мінімальної концентрації".

Тож тут устигнути б урятувати генетичний код власної нації, перш ніж пропонувати допомогу іншим...

Деякі наші співрозмовники припускали, що, можливо, "запатентовані установки" та "українські технології" з ліквідації хімічної зброї перебувають на озброєнні батальйону, який відправляли в часи іракської кампанії в регіон Перської затоки. Але, зв'язавшись із високопоставленими військовими чинами, ми знову одержали негативну відповідь: ні, той батальйон "заточений" на інші завдання. Нагадаємо, що батальйон хімічного, радіологічного та бактеріологічного захисту, про який ідеться, був укомплектований технікою та особовим складом для проведення радіаційної розвідки, дегазації, дезактивації, та дезінфекції території та військової техніки. Отже, про ліквідацію хімічної зброї силами українських військових теж не може йтися.

"В Україні немає ні обладнання для утилізації хімічної зброї, ні фахівців, які могли б це зробити, - підтвердив DT.UA й двічі екс-очільник українського МНС Віктор Балога, який обіймав цей пост останнім перед розформуванням даного відомства. - Єдине, що в нас є, - це пересувні установки для знешкодження ракетного палива меланж. Тому мені, як двічі міністру МНС, важко здогадатися, що саме мав на увазі президент. А як політик, розумію, що з його боку це була спроба зберегти гарну міну, щоб виглядати гравцем у міжнародній політиці. Як я, так і весь світ знає технологічні можливості України в цьому питанні".

Авжеж, знає. Росіяни он уже не забарилися висловитися з цього приводу - у той самий день, коли Янукович виступив у Ялті зі своєю "сирійською" пропозицією. Як заявив директор Центру аналізу світової торгівлі зброєю, член Громадської ради при Міноборони РФ Ігор Коротченко, "до цього часу Україна не значилася в числі країн, які володіють передовими технологіями знищення хімічної зброї", таким чином, "у практичному плані українська пропозиція - не більш ніж піар-хід".

Та ба... Піар щось вийшов сумнівний.

Може, звичайно, президент просто щось наплутав. Може, чув дзвін, та не знає, про що він. Адже хімзброю сирійську знищувати на українських "пересувних установках" він пропонував "без папірця", не дивлячись у підготовлені для нього тези. Чи про ці установки в тих "папірцях" якраз і написано було? І наплутав хтось інший? Хто знає... Кажуть, цього тижня в деяких відомствах, причетних до підготовки виступу президента в Ялті, великий переполох був - намагалися з'ясувати, звідки ж узялася злощасна пропозиція підсобити Сирії з ліквідацією хімзброї. Стрілочника, можливо, знайдуть. А може, й ні. Адже недарма в коридорах влади останнім часом надзвичайно популярний анекдот, придуманий, мабуть, з іншого приводу, але викликаний аналогічним підходом: "Пшонка доповідає президентові: "Клюєв показав на Льовочкіна, Льовочкін - на Захарченка, Захарченко - на Азарова, Азаров - на Арбузова, Арбузов - на Сашка Януковича, Сашко Янукович - на...". "Досить, - перериває президент генпрокурора. - І так уже зрозуміло, що ніхто ні в чому не винен".

Та особисто в нас до президента запитання з приводу якості підготовки зовнішньополітичних ініціатив усе одно залишається. Бо перш ніж робити з високої трибуни гучні заяви, необхідно, як мінімум, одержати експертні висновки від профільних відомств - Міноборони, Мінпромполітики, МЗС, РНБОУ, зрештою. Міжнародні відносини - сфера не для експромтів. І рівень відповідальності лідера держави за кожне слово тут має бути надзвичайно високим. Це ж не "пакращення вже сьогодні" обіцяти...