Підтримати
З початку повномасштабної збройної агресії 24 лютого 2022 року українські суди постійно виносять рішення про арешт тих чи інших активів, що їх можна ідентифікувати як російські чи білоруські. Команда StateWatch у рамках проєкту Trap Aggressor не тільки промоніторила Єдиний державний реєстр судових рішень, спробувавши знайти арешти, накладені на активи, які належать особам із країни-агресорки чи її білоруським сателітам, а й зафіксувала кейси, де ці арешти було знято. Бо насправді накласти заборону на відчуження, припустимо, мережі автозаправних станцій можна з помпезністю, ніби ми вже й кремль зруйнували, однак потім цей арешт тихо знімається й майно переходить під повний контроль оточення Путіна. Причини зняття арештів різні, здебільшого процесуальні, а найгірше, що через недоступність реєстрів їх навіть знайти часом важко.
Ми обрали найбільш знакові кейси, одіозних персон і відомих юридичних осіб, що володіють майном, яке було заарештоване і з якого потім повністю або частково заборону на розпорядження цим активом було знято.
Перш за все нашу увагу привернув один із ключових російських олігархів — Олег Дерипаска, що контролює об’єднану компанію «Русал», яка належить до найбільших виробників алюмінію у світі. Нагадаємо, як ще в липні цього року один із судів наклав арешт і передав в управління Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), корпоративні права у вигляді статутного капіталу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» та інших компаній на 3,6 млрд грн. Цей завод є другим подібним найбільшим активом Дерипаски у структурі «Русалу». Нині складно зрозуміти, чи встановлено над зазначеним активом повноцінний державний контроль.
Однак є й цілком однозначні історії, де арешти накладали, а потім знімали. Наприклад, так відбувалося з майном «Білоруської нафтової компанії» та державного виробничого об'єднання «Бєлоруснафта», активами олігарха з найближчого оточення Путіна Аркадія Ротенберга, «молочного» бізнесмена Олександра Сліпчука, що визнавав обов’язком платити хабарі за поставки в Росію, та його партнера Сергія Євланчика. Двоє останніх контролюють дочірнє підприємство «Старокостянтинівський молочний завод», на яке також накладався арешт. Далі можна згадати Сергія Ільчука і Павла Штутман, а також відомого готельєра Ігоря Аківісона.
Почнемо з найбільш впливових і близьких до ключового злочинця світу олігархів — Аркадія Ротенберга та Олега Дерипаски. Перший із них поряд із Путіним уже не один десяток років, його справедливо розцінюють як очільника однієї з двох «башт Кремля». На чолі другої — брати Ковальчуки. Саме всі вони разом із Путіним і меншою мірою із секретарем радбезу РФ Ніколаєм Патрушевим керують найбільшою за площею країною світу.
Дружба Ротенберга з Путіним почалася ще в дитинстві, коли вони разом займалися спортом. Наразі його справедливо вважають мільярдером і зазначали власником структури «Мостотрест» (96,7%), компанії «Минудобрения» (80%), про яку, до речі, згадують у контексті поставок аміаку через аміакопровід Тольятті—Одеса, компанії TPS Avia (35%), що контролює міжнародний аеропорт «Шереметьево», «СМП Банка» (50%) та іншого. Та лише кількістю грошей не оцінити, наскільки брати Ротенберги мають вплив на президента Росії. Зрозуміло, що саме Аркадій Ротенберг з березня 2014 року, коли відбувалася окупація українського Криму, перебуває під санкціями США, з липня 2014-го — Євросоюзу, з червня 2018-го — України, а з березня 2022-го — вже під повномасштабними і всеосяжними заборонами.
Яким же майном володіє в Україні з десяток років родина Ротенбергів? Ключовий інтерес — ТРЦ Ocean Plaza, що розташований майже в центрі української столиці, поблизу станції метро Либідська. Генпрокурор Андрій Костін уже звітував, що в рамках кримінального провадження було арештоване відповідне майно і передане до АРМА. Також генпрокурор зазначав, що кошти, отримані від роботи ТРЦ Ocean Plaza, перераховувалися за ланцюгом фінансових операцій на адресу громадян Росії. Нагадаємо, що російська «ТПС Недвижимость» купила Ocean Plaza 2012 року у забудовника цього об’єкта — компанії українських бізнесменів Василя Хмельницького та Андрія Іванова. Лілія Ротенберг, одна з власників російської компанії, є донькою олігарха Аркадія Ротенберга. Після анексії Криму росіяни продали половину ТРЦ попереднім власникам, другою частиною стали володіти два громадянина Швейцарії. За нашою інформацією, 2019 року Лілія Ротенберг вийшла зі складу бенефіціарів ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь», яке володіє Ocean Plaza. Але це було схоже на номінальну, а не фактичну зміну власників. Ба більше, вищезгаданий бізнесмен Василь Хмельницький розповідав Forbes, що в Ocean Plaza є бенефіціари-росіяни.
Провідний експерт у сфері комерційної нерухомості з компанії Colliers Ukraine Ігор Заболоцький також зазначав, що вищезгадана «ТПС Недвижимость» ніколи і не втрачала контролю над Ocean Plaza. Питання конфіскації зазначеного активу досі стоїть на порядку денному. Механізм створено вже майже пів року тому, позов до Вищого антикорупційного суду від Мінюсту і передача до державної власності.
Стосовно іншого російського олігарха Олега Дерипаски, якого вже згадували вище в контексті «Миколаївського глиноземного заводу», в Єдиному державному реєстрі судових рішень знайдено кілька рішень про арешт активів, ймовірно, пов’язаних із ним. В одному з таких рішень слідчого судді йшлося про арешт 17799 вагонів, якими користувалися підприємства — резиденти Росії та Білорусі. Потім один із арештів, накладений 6 квітня 2022 року, зняли, як це стандартно буває, оскільки сторону-власника прокурори в процес не запросили. Очевидним є процесуальне порушення, бо, мабуть, складно було перечитати Кримінальний процесуальний кодекс. Але кількість вагонів, що їх мали повернути, — 97. Водночас, і на цьому наголошували аналітики Trap Aggressor, хоча арешт і скасований, але ухвали про повернення вагонів власнику у реєстрі не опублікували. Загалом зазвичай до завершення заходів з організації управління майном АРМА вагони передають на відповідальне зберігання до АТ «Укрзалізниця».
Цікава також історія склалася з накладенням і подальшим зняттям арешту з майна ТОВ «БНК-Україна», де серед співвласників були ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» (56,53%) і державне виробниче об’єднання «Бєлоруснафта» (43,47%). Ухвалою слідчого судді згодом, 10 червня 2022 року, було накладено арешт ще й на грошові кошти — 455 тис. євро та кількасот гривень, які перебували на рахунках ТОВ «БНК-Україна». Це рішення стосувалося банків «Альянс» і «Південний». Але вже 11 та 16 серпня наша команда StateWatch знайшла додатково дві ухвали суду, де скасовувалися арешти в «Райффайзен Банку» та «ПУМБ» для покриття окремих соціальних зобов’язань, зокрема сплати податків і зарплат.
Логіку у таких процесах знайти важко. У представників українських органів правопорядку і прокуратури просто відсутній алгоритм відповідних дій. Нацполіція діє одним способом, БЕБ — іншим, СБУ — ще якось, і так далі…
Не менш захоплююча історія з майном компанії ТОВ «АЕРОК», яка займається виробництвом бетону та відповідних конструкцій. Щоб не ускладнювати юридичного взаємозв’язку, зауважу, що через певне німецьке коріння за цією компанією проглядається інтерес російського олігарха і власника «Группы «ЛСР» Андрєя Молчанова. Він не чужа людина для ключової партії РФ «Единая Россия», був спонсором їхніх передвиборних кампаній, а також перебував у списках так званої кремлівської доповіді Мінфіну США, що була представлена у січні 2018 року. Аналітики StateWatch довідалися, що і в цьому разі з деякого майна ТОВ «АЕРОК» арешти було знято.
Тепер про славнозвісну українську Одесу. Там, що недивно, також перебуває доволі багато російського майна. Зокрема, правоохоронці з прокурорами домоглися накладення арешту на чотири готелі, власниками яких, за даними офіційної української влади, є громадяни Російської Федерації — родина Аківісонів. Так, ішлося про готель «Аркадія», арешт на майно якого було накладено 6 червня 2022 року, а вже 13 вересня — знято. Також нами було знайдено факти накладення арештів на цілу низку пов’язаних юридичних осіб: ВКФ «Вікторія», ТОВ «П.А.Л.А.Д.А.», ТОВ «Одеський готель Центральний» та їхнього зняття.
Наостанок просто перелічимо ще кілька кейсів, коли накладалися і знімалися арешти. Це стосується майна, яке українські правоохоронці асоціювали з Олександром Сліпчуком і Сергієм Євланчиком. Зокрема, цікаво, що ще 2014 року слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Сумській області проводилося досудове розслідування. Тоді було встановлено, що ПрАТ «Кролевецький маслозавод» (належить Євланчику та Сліпчуку) з метою ухилення від сплати податку на прибуток підприємства в 2012 році формувало валові витрати та переховувало грошові кошти на розрахункові рахунки ПрАТ «Компанія з управління активами «Довіра-Капітал», які було відкрито в ПАТ «ОТП Банк». Сума переказаних на розрахункові рахунки ПрАТ «КУА «Довіра-Капітал» коштів становить 1,17 млн грн.
Ще один російський бізнесмен Сергій Ільчук має зв’язок із ТОВ «Август-Україна». Це невичерпний список випадків. Їх набагато більше.
Арешти можуть і мають накладатися, а також подеколи зніматися, якщо існують явні процесуальні порушення. Тільки якщо органи влади так яскраво звітують про «перемоги», коли відповідним рішенням слідчого судді арешт накладено, то чому ж вони мовчать, коли ця «перемога» тихо перетворюється на «поразку»? І бажано мати не лише політичну волю та очолювати змагання «бути найулюбленішою дружиною» від правоохоронців на Банковій. Ще треба розробити чіткий спільний механізм накладення арешту без процесуальних порушень, щоб згодом не тільки довести винуватість російських і білоруських бізнесменів або їхніх партнерів, а й націоналізувати відповідне майно. Та й виключно арештом не має закінчуватися процедура, бо фінальна стадія — конфіскація. Найпростіше – через рішення вже згаданого Вищого антикорупційного суду.
Більше статей Олександра Лєменова читайте за посиланням.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google