ЛУГАНСЬК НА РОЗДОРІЖЖІ

Незважаючи на те, що того дня на афіші Луганського обласного російського музично-драматичного театру значилося «сьогодні спектаклю немає», громадянський форум «За політичну реформу в Україні», який проходив тут, дуже нагадував саме театральну виставу. Делегати форуму, облаштованого в стилі пізнього соцреалізму й насиченого атмосферою зборів партгоспактиву двадцятилітньої давнини (чого варте лише читання телеграм від трудових колективів на адресу зборів), звернулися до Леоніда Кучми «з вимогою дати згоду на його участь у президентських виборах-2004». Збори також висловили підтримку конституційній реформі в цілому та проекту закону про внесення змін у Конституцію №4105 зокрема.

Перед початком форуму представники блоку «Наша Україна», БЮТ і СПУ провели в будинку театру мітинг, учасники якого протестували проти «маніпулювання законом про політичну реформу з метою переобрання Л.Кучми на третій президентський термін». І, як з’ясувалося, протестуючі передбачили результат форуму, бо фінал виступу першого ж доповідача лунав так: «Ми просто зобов’язані використати єдиний шанс не дати країні бути відкинутою далеко назад до тривалих періодів смути й хаосу, утримати ситуацію, не допустити вибуху, завершити розпочаті масштабні політичні перетворення. Що, у свою чергу, можливо лише за умови, коли країну очолюватиме людина, котра має багатий досвід управління державою, зокрема й в умовах граничного внутрішнього протистояння політичних сил і загострення пристрастей. Людина з визнаним міжнародним авторитетом. От я і пропоную звернутися до Леоніда Даниловича Кучми та просити його взяти участь у виборах президента України».

Попри полум’яність виголошуваних промов, делегати форуму явно нудьгували. Після шостої доповіді ведучий, вловивши настрій залу, запропонував припинити подальші дебати, підтвердивши в такий спосіб їхню безглуздість. У цей момент народний депутат Михайло Мельничук, котрий записався заздалегідь для виступу, вніс у перебіг зборів невелике пожвавлення, вимагаючи все-таки надати йому слово. Представника Соціалістичної партії України делегати форуму слухати не бажали — не хотілося затягувати з очевидними формальностями. До того ж вони, мабуть, поспішали якомога швидше повернутися на роботу, оскільки відбувалося це дійство в самісінький розпал робочого дня.

Із трудом віриться, що висування Кучми на посаду президента — самодіяльність учасників заходу, котрі без консультацій з обласним керівництвом вирішили внести певну розмаїтість у буденний «одобрямс» подібних форумів, які проходять під егідою Спілки юристів України по всій країні. Проте дуже показовою була відсутність на зборах представників облдержадміністрації і керівництва облради. Останнє може засвідчувати їхнє небажання бути запідозреними в розробці й тим паче в ухваленні згаданого рішення. Сміливість стати застрільниками всеукраїнської ініціативи «Кучма forever!» узяли на себе депутати обласної ради, директори підприємств, навчальних закладів, ветерани.

Стосовно головної теми форуму, то, на жаль, із заяв перших обласних керівників досі не можна однозначно зрозуміти, що ж саме вони розуміють під політичною реформою. Передусім, починаючи ще з так званого «всенародного обговорення» ініціатив Леоніда Кучми, створилося враження, що, поспішивши вкотре засвідчити свою лояльність Президенту, обласна влада явно перестаралася. Із звітів облдержадміністрації про перебіг обговорення випливало: половина зафіксованих Міністерством юстиції «зборів трудових колективів» пройшла на Луганщині. Виходило, ніби всій Україні до конституційних перетворень немає жодного діла, а от луганчани виступили паровозом усієї політичної реформи. Проте найдивовижнішими були присвячені реформі численні виступи представників влади. Із почутого виходило, що Україна вистояла, а всі ми залишилися живі лише завдяки певному щасливому випадку. Адже за десять останніх років у країні: а) кожен творив що хотів і ніхто ні за що не відповідав; б) Президент, уряд і парламент працювали як лебідь, рак і щука; в) у державі панувала анархія.

Торішньої весни вихід із такої ситуації обласне керівництво бачило передусім у створенні верхньої палати парламенту. 20 березня 2003-го в офіційному друкованому органі облради «Наша газета» глава Луганської облдержадміністрації Олександр Єфремов заявив, що «ініціатива Президента України Кучми про проведення в країні політичної реформи асоціюється в луганчан із практичною реалізацією результатів референдуму 2000 року». Виступаючи через місяць на сесії Луганської облради, необхідність існування верхньої палати він пояснював у такий спосіб: «Верховна Рада — це мітинг, перенесений у приміщення. І ми живемо вже 12 років за законами, які в більшості — мітингові, недопрацьовані до кінця, не мають логічного завершення, суперечать один одному...» Практично в унісон із висловлюваннями губернатора лунали й виступи голови обласної ради. Події літа й осені 2003-го не внесли в заяви луганського керівництва особливих змін. У них лише почала з’являтися певна гіркота в зв’язку з розумінням нездійсненності мрій про сенаторську палату й побоюваннями з приводу проведення майбутніх виборів за пропорційною системою. Навіть після того, як Леонід Кучма відкликав свій законопроект, усі проекти, які потім з’являлися, обласна влада продовжувала іменувати «ініціативами Президента». Узимку тему верхньої палати в публічних виступах уже ніхто не порушував, і від минулої риторики залишилася підтримка перерозподілу повноважень й інтенсивне неприйняття пропорційної системи парламентських виборів. Бо, на думку глави обласної виконавчої влади, коли таку систему затвердять, регіони повністю втратять свій вплив і залишаться без контролю над депутатським корпусом. Попри заяву Олександра Єфремова про те, що для проведення політичної реформи Президент вибрав оптимальний час, не зовсім зрозуміло, що заважало Леоніду Кучмі починати робити це відразу ж після переобрання на другий термін. Адже ще тоді про необхідність зміни системи влади почали говорити опозиційні нині політичні сили. Делегати форуму, утім, і не приховували, що головною родзинкою підтримуваного ними законопроекту №4105 є обрання президента країни парламентом, і бажано нинішнього скликання.

Стосовно висунутої учасниками форуму вимоги до Кучми взяти участь у президентських виборах, їх можна зрозуміти: схоже, вони не можуть більше залишатися в невіданні щодо подальших планів єдиної, на їхню думку, людини, здатної «виступити гарантом стабільності в суспільстві». А відсутність серед авторів звернення до глави держави перших керівників області дозволяє припускати: на відміну від делегатів форуму, остаточного рішення про участь у майбутніх політичних альянсах перед виборами вони все ще не прийняли. Так, зокрема, вважає керівник представництва блоку «Наша Україна» в Луганській області Олексій Данилов, котрий заявив кореспонденту «ДТ», що нинішня непевність вигідна лише Леоніду Даниловичу: «Досі чітко й виразно не сказавши, чи балотуватиметься він на виборах 31 жовтня 2004-го, не назвавши наступника, він «підвішує» не лише луганське керівництво. Той же Янукович не може розгортатися на повен зріст, формувати штаби».

Знаходячись у такому підвішеному стані й не маючи власного кандидата, керівництво області не може поки чітко висловитися на підтримку тієї чи іншої політичної сили на президентських виборах. Хоча, з огляду на неприховане активне неприйняття луганською владою Ющенка, острах сильних і підприємливіших сусідів із Донецька, прохолодні, іноді на грані протистояння стосунки з місцевими есдеками (об’єднаними), найбільше її влаштовує кандидат від політичної групи, найближчої до нинішнього Президента — дніпропетровської. А оскільки найкращим її представником є саме Леонід Кучма, для сьогоднішнього обласного керівництва Луганщини не має значення, який титул він матиме — президента чи прем’єр-міністра.

Формальне звернення громадянського форуму до Леоніда Даниловича з проханням балотуватися на посаду президента стало несподіванкою і для представників Партії регіонів. Коментуючи на прохання кореспондента «ДТ» це рішення, голова Луганського обласного відділення «регіоналів» Володимир Ландик підкреслив, що «в жодному місті й районі області, де за активної участі представників місцевих організацій Партії регіонів проходили громадянські форуми, не порушувалося питання про можливість звернення до глави держави з проханням висунути свою кандидатуру на майбутніх президентських виборах». За його словами, в обласного відділення партії немає ніяких підстав не довіряти заявам глави держави про те, що він не має наміру висувати свою кандидатуру.

Довірі луганських «регіоналів» до обіцянок Леоніда Кучми можна лише позаздрити. Але очікувати наступного ходу головного політичного гравця України втомилися вже й вони, хоча в Луганського міського відділення Партії регіонів, на відміну від вищого обласного керівництва, із вибором свого кандидата на президентську посаду проблем немає. На звітно-виборній конференції, яка відбулася 6 лютого в Луганську, луганські «регіонали» звернулися до свого керівництва з проханням включити до порядку денного майбутнього з’їзду Партії регіонів «питання про висування нашого лідера Віктора Федоровича Януковича кандидатом на посаду президента України». В ухваленому на конференції зверненні також пролунав заклик «розглянути можливість висування єдиного кандидата від демократичних сил на майбутніх президентських виборах». Звернення адресоване «всім розсудливим політичним силам», котрими, як повідомили автора в прес-службі регіонального відділення партії, передусім вважаються п’ять партій — учасниць блоку «За Єдину Україну» й об’єднані соціал-демократи. На приєднання до них комуністів «регіонали» не вельми й розраховують, а блок Віктора Ющенка до «конструктивних і розсудливих» сил, судячи з прийому «Нашої Україні» в Донецьку наприкінці торішнього жовтня, явно не входить. Таким чином, або луганським прибічникам нинішнього прем’єра, як і місцевим прихильникам Леоніда Кучми, просто набридло чекати й вони вирішили брати ініціативу в свої руки, або, на відміну від учасників громадянського форуму, їм більше відомо про подальші плани Президента.