З’їзд «переможців»

Сєверодонецький Льодовий палац іще довго асоціюватиметься з ім’ям Віктора Януковича: саме тут кандидат у президенти Янукович вимовив свою знамениту фразу про козлів, «які постійно заважають нам жити», а 28 листопада тут відбувся всеукраїнський з’їзд депутатів усіх рівнів, який визнав його президентом країни.

У роботі з’їзду взяли участь 3576 депутатів із 16 областей України, АР Крим і міста Севастополя. На зборах було заявлено, що депутати представляють більш як 35 мільйонів населення України. Хоча з’їзд називався всеукраїнським, у його президії засідали мер Москви та радник-консультант російського посольства. Під час обговорення учасниками політичної ситуації у країні лунали радикальні та досить суперечливі заяви. Називаючи Віктора Януковича то президентом, то прем’єр-міністром, виступаючі пропонували ввести в Україні надзвичайний стан, розпустити Верховну Раду, сформувати бригади та загони самозахисту, створити південно-східну федеративну державу, яка працює в межах єдиного економічного простору. Пропозиції зробити Харків столицею нової держави мали, напевно, потішити самолюбство харків’ян.

Головними результатами зборів стали визнання легітимною офіційної постанови ЦВК про результати виборів президента і створення міжрегіонального союзу органів місцевого самоврядування України з власною координаційною радою і виконкомом. Координаційній раді було доручено здійснити юридичне оформлення міжрегіонального союзу, підготувавши для цього проекти статуту й установчого договору. Також учасники з’їзду заявили про те, що «за найгіршого кризового варіанта розвитку суспільно-політичної ситуації у країні» вони будуть «єдиними і рішучими в захисті волевиявлення народу України аж до проведення референдуму з питання можливої зміни адміністративно-територіального устрою України».

Хоча учасники з’їзду говорили про себе як про «спокійну силу», загальна атмосфера в Льодовому палаці Сєверодонецька була дуже наелектризованою і виступаючі виглядали стурбованими. Для багатьох спостерігачів, присутніх на з’їзді, абсолютно несподіваними стали відкриті закиди на адресу Леоніда Кучми з вуст луганського губернатора. Хоча треба зазначити, що місцеві боси почали критикувати Леоніда Даниловича ще в середині минулого тижня, коли президента, що йде з посади, звинуватили в неспроможності навести лад у країні. 26 листопада на черговій надзвичайній сесії Луганської облради для зміцнення організаційної структури місцевої влади було створено виконавчий комітет, якому було передано всю повноту виконавчої влади в області. Цей крок обласної ради обгрунтовувався блокуванням роботи центральних органів влади. Як можна було зрозуміти з заяв вищих керівників, рішення про створення такого виконкому прийняли після консультацій із президентом. Лейтмотивом виступів і в Луганську, і в Сєверодонецьку було твердження про те, що східна частина країни та Донбас зокрема годують усю Україну, а бюджет при цьому розподіляється несправедливо. Тому неодноразово висловлювалися пропозиції про припинення перерахування грошей до державного бюджету.

До теми можливого відокремлення, приєднання і возз’єднання багато представників Луганської обласної влади звертаються протягом майже всієї новітньої історії України. Деякі вищі обласні керівники й народні депутати не приховують, що жалкують з приводу того, що Україна вийшла зі складу Радянського Союзу. Особливо почастішали звернення до цієї теми в останні два роки. На оголошення опозиції про акції протесту 2002 року луганська обласна влада відповіла «Заявою депутатів Луганської обласної ради у зв’язку з акцією «Повстань, Україно!», в якій засудила «хрестовий похід проти Президента». Звертаючись до Петра Симоненка й Олександра Мороза, а також до Юлії Тимошенко та Віктора Ющенка (називаючи двох перших «полум’яними марксистами-ленінцями», а двох останніх «фінансовими воротилами»), депутати, серед іншого, заявили таке: «Якщо справа дійде до реалізації проголошених вами вимог — повного розірвання усіх відносин із Росією — обов’язково знайдуться політичні сили, здатні поставити питання інакше — про приєднання України до союзу Росії і Білорусі — і вирішити його шляхом проведення референдуму». Можливо, ініціатори цієї заяви були погано поінформовані про висунуті опозицією вимоги, і якась непевність, мабуть, змусила їх сформулювати її таким чином, щоб було не зовсім зрозуміло, де ж знайдуться такі політичні сили, через які Україна може втратити частину своєї території, і що робитиме Луганська обласна рада в разі появи цих сил.

Ситуація прояснилася після другого туру голосування на виборах президента й оголошення опозицією акцій громадянської непокори. Зазначені вище сили знайшлися на південному сході України, й Луганська облрада виявилася в їх числі. Судячи з рішення з’їзду в Сєверодонецьку, погроза референдумом «із питання можливої зміни адміністративно-територіального устрою» країни є певною асиметричною відповіддю на дії «так званої опозиції, які ведуть Україну до розколу та катастрофи». Місцеві прибічники Віктора Януковича не знаходять у рішеннях сєверодонецького з’їзду нічого вартого осуду, розглядаючи їх лише як реакцію на спроби державного перевороту з боку Ющенка, котрий програв на виборах.

Наступного дня після з’їзду «спокійної сили» перед будинком обласної ради проходив мітинг молоді в біло-блакитних кольорах. Місцевий штаб Ющенка відмінив свій мітинг іще в неділю, оскільки цього дня побили кількох молодих людей із помаранчевою символікою. Тому в понеділок до пам’ятника Шевченка прийшли лише організатори та журналісти, щоб повідомити про скасування мітингу людям, які про це не знали. Однак близько першої години дня на майдані зненацька з’явилися 15 невідомих і накинулися на них із бітами, при цьому лупцюючи всіх, у кого в руках були відеокамери та фотоапарати. В результаті постраждали кілька журналістів, координатор проекту ОБСЄ, громадянин Канади та працівники міліції в цивільному з відеокамерами.