Київ—225: Стратегія не Стратегічна

25 листопада, 2016, 23:00 Роздрукувати Bипуск № 45, 26 листопада-2 грудня 2016р.
Відправити
Відправити

Опубліковано проект оновленої Стратегії розвитку Києва до 2025 року. Як і в подібному документі п'ятирічної давності, головний недолік нового - недостатня Стратегічність, вузькість часових і просторових рамок розгляду проблем.

Опубліковано проект оновленої Стратегії розвитку Києва до 2025 року. Як і в подібному документі п'ятирічної давності, головний недолік нового - недостатня Стратегічність, вузькість часових і просторових рамок розгляду проблем.

Наявні проблеми розвитку Києва настільки масштабні, рівень його відставання від європейських столиць за якістю життя людей, за продуктивністю економіки настільки великі, що в умовах економічної кризи та воєнних дій у країні вирішити все це в найближчі 10 років неможливо.

Це підтверджує і попередня динаміка розвитку міста. На жаль, намічені на рік старту нової Стратегії (2015) показники нинішньої Стратегії, Державної стратегії регіонального розвитку України далеко не досягнуті. Це стосується зростання валового регіонального продукту (ВРП), обсягу прямих іноземних інвестицій, дитячої смертності, зарплати вчителів і багато чого іншого. За якістю життя людей Київ опустився за цей час з 91-го на 132-ге місце серед 140 столиць світу.

Відомо, що прогноз - це не пророкування майбутніх дій, а передбачення наслідків рішень, ухвалених сьогодні. Ігнорування цього призводить до Стратегічних помилок, до істотних соціальних та економічних втрат. Так, при виборі варіанта масового переходу житлового будівництва на лівий берег Дніпра пріоритетним районом стали не Осокорки-Позняки, куди проектувалася і вже давно функціонує лінія метрополітену, а Троєщина, де цього виду транспорту й робочих місць немає десятиліттями. І працююча частина населення цього більш ніж 300-тисячного району щодня витрачає чимало часу, грошей і сил на трудові поїздки у правобережну частину міста. Або будівництво першої черги Київського метро, коли довжина перону була розрахована тільки на 5 вагонів, що знизило провізну здатність цього швидкісного виду транспорту. Тому було б доцільно сформулювати бачення майбутнього столиці, Стратегічні орієнтири її розвитку на більш далеку перспективу. Це дасть змогу обґрунтувати пріоритетність завдань, які мають бути вирішені до 2025 р. і є закономірним етапом довгострокового розвитку міста.

Неправомірно вузькі й просторові рамки проекту. Він розглядає Київ точково, у його нинішніх невиправданих межах.

Але, по суті, Ірпінь, Буча, Вишгород, Бровари та інші поселення приміської зони столиці - це той-таки Київ, де живуть працівники багатьох київських підприємств і установ. Їхня ментальність, спосіб життя, характер забудови фактично не відрізняються від столичних. Обсяги житлобудівництва тут уже перевищують київські. Практично склався єдиний територіально-господарський комплекс - Київ і його приміська зона, формувати майбутнє яких автономно - неможливо.

В Англії мер столиці відповідає за створення Стратегічних планів розвитку Великого Лондона, у міській агломерації з населенням 8,5 млн. А київська Стратегія проголошує, що потреби й інтереси жителів Києва є визначальними при обґрунтуванні довгострокового бачення майбутнього міста. А як же потреби й інтереси жителів решти України? Адже Київ - столиця найбільшої європейської держави і має відігравати локомотивну роль інноваційної трансформації країни. Політично, соціально, економічно не можна збільшувати чи навіть зберігати значний розрив у рівні життя жителів Києва та інших поселень. Тому у проекті слід урахувати, що в процесі децентралізації буде реалізовано модель поліцентричного розвитку України. Прогнозування майбутнього Києва неможливе без його позиціювання й у широкому світовому, європейському, національному та субнаціональному просторах. Україна та її столиця ще з часів Київської Русі виконували функцію сполучної ланки не тільки між Європою й Азією, а й між Заходом і Сходом, Півднем і Північчю самої Європи. На думку З.Бжезинського, прийдешній перерозподіл світової влади із Заходу на Схід криє в собі низку загроз, подолати які можливо тільки посиленням Заходу як головного носія демократичних цінностей. Розвиток глобальної урбаністичної лінії Лондон-Париж-Берлін-Варшава-Київ-Москва і далі до Владивостока робить доцільним розміщення колективного дорадчого органу нової об'єднаної Європи саме в Києві.

Довгострокові перспективи розвитку Парижа розглядалися в системі чотирьох великих європейських урбаністичних ансамблів: Роттердам-Амстердам, Великий Лондон, Рур і транскордонна зона, що включає Саар, Люксембург і Лотарингію, на зв'язках зі столицями Іспанії, Португалії, Швейцарії, Італії. І Київ має розглядатися як важлива ланка в конкурентній системі аналогічних мегаполісів, в опорному каркасі головних урбаністичних ліній і вузлів розвитку Європи.

Проект не враховує, що, відповідно до затвердженої Верховною Радою України Генеральної схеми планування території країни, Київ - центр національної та міжобласної (Київська, Вінницька, Житомирська, Чернігівська й Черкаська області) систем розселення. І це істотно впливає на розвиток столиці. Необхідність урахування Генсхеми при розробці стратегічних документів установлена Законом України "Про засади державної регіональної політики".

Автори проекту проігнорували регламентовані зазначеним законом зміст і послідовність викладу матеріалів. Спочатку в окремому розділі слід було охарактеризувати тенденції та основні проблеми розвитку. Однак у проекті це зроблено здебільшого безоцінно при розгляді кожного з секторів міського розвитку. А якщо системно охарактеризувати всю сукупність цих проблем, то відкривається безрадісна картина їх загострення за головними складниками життя міста.

Так, за першу п'ятирічку реалізації чинної Стратегії не скоротився, а значно зріс рівень зношення комунальної інфраструктури: трансформаторних електропідстанцій з 41 до 65,5%, Деснянського і Дніпровського водозаборів з 75 до 89% тощо. Збільшилося відставання рівня оплати праці у сфері освіти від середньої зарплати по місту.

Особливо вражає відсутність серйозної реакції на катастрофічне для київської влади зниження в 6 разів (з 42,6 до 6,9%) частки киян, які вважають, що місто розвивається у правильному напрямку. Причому тільки за один рік: червень 2015 - травень 2016 р.

Хіба не мало це стати предметом глибокого аналізу причин та обґрунтування (як цього вимагає закон) пріоритетів розвитку Києва? Але, що дивно, про пріоритети у проекті взагалі нічого не сказано, що істотно знижує дієвість документа. Помилковим є, на наш погляд, і перелік стратегічних та оперативних цілей, і секторів міського розвитку, які мають забезпечити досягнення мети.

Адже, як стверджують автори, основна стратегічна мета довгострокового розвитку міста - підвищення якості життя киян. Тоді підвищення конкурентоспроможності економіки Києва - це не мета, а засіб реалізації основної мети проекту.

А в проекті перша стратегічна мета - конкурентність, а підвищення комфорту життя киян - тільки друга. І чому серед секторів міського розвитку, спрямованих на зростання конкурентності, відсутня наука? Вона розглядається тільки в секторі "Промисловість", і тільки з погляду інтересів цього сектору.

І хіба досвід успішних міст не підтверджує, що збереження культурної спадщини й розвитку культури - це не самостійна мета, вона теж активно впливає на інвестиційну привабливість міста.

На першому місці серед секторів міського розвитку та оперативних цілей стоїть промисловість і розвиток підприємництва. Але відсутні пропозиції щодо зміни значною мірою архаїчної структури промислового виробництва з урахуванням рекомендацій Всесвітнього економічного форуму (Давос, січень 2016 р.) - "Четверта промислова революція. Індустрія - 4.0". Зрозуміло, що без цього неможливо підвищити конкурентоспроможність економіки Києва. І тут теж негативно позначається відсутність у проекті довгострокового бачення майбутнього столиці. Пріоритетним для Києва має стати докорінна трансформація структури економічної бази з акцентом на ефективне використання його історичної, географічної, наукової та соціокультурної унікальності, найвищої в Україні якості людського капіталу. Це пріоритетність розвитку високотехнологічних, малоресурсоємних, екофільних видів діяльності, які забезпечать синергію рекомендованих проектом ініціатив, системну зв'язаність реалізації пропонованих завдань, серед яких не тільки створення престижних і високооплачуваних робочих місць, що відповідають амбіціям столичних жителів, а й підвищення мотивації до якісної освіти і праці, досягнення порівнянної зі столицями розвинених країн структури зайнятості й зарплати працівників, підвищення інвестиційної привабливості Києва для іноземних інвесторів, а також доходів міського бюджету для виконання соціальних та інфраструктурних програм, поліпшення екологічної ситуації.

Хорошим прикладом такого Стратегічного підходу може слугувати столиця навіть не держави, а іспанської провінції Каталонія - Барселона. Її метрополія, що включає 36 муніципалітетів, у результаті розробки й реалізації стратегічних планів пройшла шлях від промислової агломерації до модерного наукового і туристичного центру світового значення. Нова стратегія Барселони до 2025 р. передбачає об'єднання економіки знань, творчих видів людської діяльності у великому місті з високою соціальною згуртованістю.

Абсолютно неадекватними є пропоновані загальні індикатори результативності у секторі "Промисловість", та й у багатьох інших секторах розвитку.

Оперативні цілі, завдання й заходи проекту - це переважно стандартний, без столичної специфіки, набір пропозицій, які однаково придатні для Харкова, Миколаєва, Івано-Франківська та інших великих міст.

Спрощено розуміються такі поняття, як культура, громадський простір. Відсутні надзвичайно актуальні для Києва пропозиції щодо забезпечення природо-техногенної безпеки. Адже в місті є кілька десятків потенційно небезпечних об'єктів, а в зоні можливих аварій на них живе багато киян.

З огляду на вкрай неблагополучну екологічну ситуацію в Києві, неприпустимо занижено значущість цього фактора в забезпеченні головних завдань розвитку столиці. При розрахунках індексу комфортності життя киян його ваговий коефіцієнт становить усього 7%. Тому виникають сумніви, що автори знайомі з вимогами до стратегічних документів, що містяться в Законах України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року", "Про Стратегічну екологічну оцінку".

Можливо, саме тому передбачено явно недостатнє зниження щільності викидів в атмосферу діоксиду вуглецю від автотранспорту: з 678 до 541 т/км2/ рік.

Один з прийнятих проектом принципів - співробітництво - свідчить про взаємодію тільки органів влади. А де ж місцеве самоврядування, бізнес, громадянське суспільство? Немає цих суб'єктів і в принципі "Відкритість".

Як ключовий принцип проголошується наявність чітких кількісних або якісних показників досягнення кожної мети, що дозволить відслідковувати процес реалізації Стратегії. Однак щодо багатьох цілей цього немає. Наприклад, рівень бідності киян у 2015 р. - 10%, а в 2025-му - менше ніж 5%, середній рівень зношення тролейбусів відповідно 26% і менше ніж 25%, динаміка реальних доходів міського бюджету від податків, сплачених промисловими підприємствами, - 0 і більше ніж 0?!

Оскільки пріоритети розвитку відсутні, виходить, що в період до 2025 р. мають бути досягнуті всі цілі Стратегії, а вони досить амбіційні. Так, передбачається, що Київ, який за індексом комфорту життя нині посідає 132-ге місце у світі, увійде до ТОП 50, за ВРП на жителя - до ТОП 30 (зараз на 83-му місці), і т.ін. Передбачається значна модернізація комунальної інфраструктури та інші досить капіталоємні заходи.

Чи реалістично, що середній рівень зарплати (на думку авторів проекту Стратегії) перевищить 1100 євро на місяць. І стільки ж зароблятимуть працівники сфери охорони здоров'я, сфери надання адмінпослуг, сфери освіти. Зрозуміло, чий заробіток буде вищий за середній. Але хто отримуватиме менше ніж 1100 євро, щоб вийти на середній рівень?

У проекті відсутній показник орієнтовної вартості реалізації Стратегії. Але в її першій редакції (2011 р.) сказано, що для здійснення намічених заходів з розвитку тільки житлового господарства та комунальної інфраструктури буде потрібно понад 6 млрд євро. Сьогодні, очевидно, більше, бо на той час ситуація в ЖКГ була значно кращою.

Усе це свідчить про невисокий ступінь обґрунтованості, реалістичності пропонованих рішень.

Мабуть, усвідомлюючи це, автори проекту прогнозують, що до 2025 р. частка киян, що схвалюють діяльність мера, скоротиться з 29 до менш ніж 25%.

Тому, як на мене, обговорюваний проект Стратегії розвитку Києва до 2025 року не може бути основою для обґрунтування цілей і завдань довгострокового розвитку столиці і потребує істотного доопрацювання.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК